28.04.2023
Справа № 331/2688/23
Провадження № 1-кс/331/851/2023
28.04.2023 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Відділу поліції №2 ЗРУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, який має середню освіту, не одруженому, на утриманні неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 29.02.2008 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, за ч.1 ст.186 КК України до одного року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;
- 27.04.2009 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, за ч.2 ст.186, 69 КК України до одного року та двох місяців позбавлення волі;
- 10.06.2010 Керченським м/с судом АР Крим, за ч.4 ст.296 КК України до чотирьох років позбавлення волі;
- 19.03.2013 Оріхівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.389, 71, 72 КК України до обмеження свободи на строк 1 рік та 1 місяць, на підставі ст.75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;
- 07.06.2016 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.289, 70 ч.1 КК України до п'яти років позбавлення волі - звільнений 11.06.2019 умовно - достроково;
- 03.10.2020 Орджонікідзевським р/с м. Запоріжжя, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за ст.146 ч.3, 27 ч.2, 121 ч.2, 27 ч.5, 121 ч.2, 162 ч.2, 189 ч.4, 27 ч.5, 146 ч.3, 121 ч.2 КК України- 22.09.2022 Орджонікідзевським р/с м. Запоріжжя, було змінено запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
за матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023082020000437 від 26.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -
Слідчий в клопотанні вказує на те, що в невстановлений досудовим розслідуванням час та місце ОСОБА_6 , придбав бойову ручну оборонну осколкову гранату Ф-1 та маючи умисел, почав її зберігати при собі діючи умисно, в порушення вимог постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 року №2471-XІІ «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 року Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів» (затвердженого наказом МВС від 21.08.1998 року № 622).
26.04.2023 ОСОБА_6 , знаходячись во дворі будинку АДРЕСА_3 , був зупинений працівниками поліції, та в ході особистого обшуку у останнього було виявлено та згідно висновку експерта № КСЕ-19/108-23/6165 від 27.04.2023, предмет еліпсойдної форми, який являється корпусом бойової ручної оборонної осколкової гранати Ф-1 промислового виготовлення, який до бойових припасів та вибухових пристроїв не відноситься, предмет циліндричної форми, який являється бойовим уніфікованим підривачем дистанційної дії УЗРГМ-2 промислового виготовлення, який до бойових припасів не відноситься але являється самостійним вибуховим пристроєм і відноситься до засобів підриву (ініціювання вибуху).
Наданий на дослідження корпус бойової ручної оборонної осколкової гранати Ф-1 в сукупності з наданим на дослідження бойовим уніфікованим підривачем дистанційної дії УЗРГМ-2 являються вибуховим пристроєм військового призначення, а саме бойовою ручною оборонною осколковою гранатою Ф-1 промислового виготовлення, яка відноситься до бойових припасів.
Наданий на дослідження корпус бойової ручної оборонної осколкової гранати Ф-1 промислового виготовлення містить в собі заряд бризантної вибухової речовини - тротил, масою 50-56г;
Наданим на дослідження бойовий уніфікований підривач дистанційної дії УЗРГМ-2 містить в собі ініціюючу вибухову речовину ТНРС масою 0,1г, азид свинцю масою 0,2г та бризантну вибухову речовину підвищеної потужності ТЕН або гексоген масою 1г.
Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, який кваліфікується як придбання, зберігання та носіння бойових припасів, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Зібраними під час досудового розслідування доказами встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 , злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
Причетність ОСОБА_6 , до вчинення вказаного злочину доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом затримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.263 КК України, в порядку ст. 208 КПК України де під час особистого обшуку у останньої було вилучено: бойову ручну оборонну осколкову гранату Ф-1; протоколами допиту свідків; матеріалами проведення експертиз.
Так, органом досудового слідства відповідно до положення п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків передбачених п.п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_6 , може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 , кримінального правопорушення (злочину), а також, наявність вищезазначених ризиків, визначених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, спрямовані на переховування від органів досудового розслідування та/або суду, та на вчинення іншого кримінального правопорушення.
Існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що покарання за кримінальне правопорушення (злочин) у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , за ч. 1 ст. 263 КК України передбачає позбавлення волі на строк до семи років. Тому, підозрюваний усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути застосоване до нього судом, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Також той факт, що ОСОБА_6 , не зявлявся на судові засідання в Орджонікідзевський р/с м. Запоріжжя, та наразі існує невиконана ухвала Орджонікідзевського р/с м. Запоріжжя про затримання та доставку ОСОБА_6 , до суду з метою розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_6 , може продовжувати аналогічні кримінальні правопорушення заради заробітку, оскільки останній офіційно не працевлаштований, та не має постійного джерела доходу.
Більш м'які запобіжні заходи неможливо застосувати до підозрюваної з наступних причин:
- особисте зобов'язання - не можливо застосувати у зв'язку з тим, що вказаний запобіжний захід фактично не зможе забезпечити реальне запобігання спробам вчинити підозрюваною дії, передбачених п.1 ч.1 ст.177 КПК України;
- особиста порука - на адресу Відділу поліції №2 ЗРУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_6 , оскільки ніхто не наважується поручитися за нього, що негативно характеризує його особистість. Також вказаний запобіжний захід буде недостатнім, оскільки ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину;
- застава - слідчому чи прокурору не надходили заяви або клопотання від підозрюваного або його захисника, рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при звернені слідчого, прокурора до слідчого судді з клопотанням про застосування до ОСОБА_6 , запобіжного заходу.
- домашній арешт - неможливо застосувати у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 , не має стійких соціальних зв'язків, місця роботи, та за місцем мешкання останнього ніщо не затримує.
Посилаючись на вищенаведені обставини, слідчий просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном - на 60 діб.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з підстав, викладених у клопотанні.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, та просив застосувати до його підзахисного більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі. Звернув увагу суду на те, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання та виховує неповнолітню дитину.
Підозрюваний підтримав захисника та просив не застосовувати відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши учасників розгляду клопотання, дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу та матеріали, якими воно обґрунтовано, заперечення сторони захисту, слідчий суддя встановив наступне.
У відділі поліції №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023082020000437 від 26.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
«26» квітня 2023 року о 13 годині 40 хвилині ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 263 Кримінального кодексу України.
«27» квітня 2023 року повідомлено про підозру ОСОБА_6 , 07.01.1990 року у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 263 Кримінального кодексу України.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя приймає до уваги обставини, визначені ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України для обрання запобіжного заходу, та підстави застосування запобіжного заходу, визначені ст. 177 КПК України
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які досліджені у ході судового розгляду клопотання, а саме: протоколом затримання ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України, де під час особистого обшуку у останньої було вилучено: бойову ручну оборонну осколкову гранату Ф-1; протоколами допиту свідків; матеріалами проведення експертиз.
При цьому, слідчий суддя враховує, що на даному етапі провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
Оцінивши надані стороною обвинувачення сукупність доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, які дають підстави слідчому судді дійти висновку про причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому злочину.
Також, слідчий суддя враховує, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк на строк від трьох до семи років та дані про особу підозрюваного, який раніше судимий за скоєння злочинів, передбачених ст.ст.185,186,296,389 КК України, не працевлаштований, не має а постійного джерела доходу, стійки соціальні зв'язки відсутні.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За змістом п.п. «b» та «c» ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, особу може бути позбавлено свободи для забезпечення виконання нею будь-якого обов'язку, встановленого законом, а також з метою її допровадження до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки підозрюваного, певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у рішенні «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року, для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності зі статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ані в момент арешту, ані під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Враховуючи все вищевикладене, перевіряючи доводи слідчого та прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя встановив, що заявлені слідчим та прокурором ризики, а саме можливість переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, об'єктивно існують.
Враховуючи існування ризиків, доведених слідчим та прокурором, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також оцінюючи сукупність таких обставин, як вагомість наявних доказів на підтвердження причетності ОСОБА_6 до інкримінованого злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні злочину, який йому інкримінується, поведінку ОСОБА_6 , яка свідчить про схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а також ту обставину, що підозрюваний не має міцних соціальних зв'язків, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування до ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
Під час розгляду клопотання, слідчим суддею вирішувалась можливість застосування відносно ОСОБА_6 , більш м'якого запобіжного заходу, а саме: або домашнього арешту, або особистого зобов'язання про які заявляв захисник підозрюваного, однак, на переконання слідчого судді, такі запобіжні заходи не зможуть в повній мірі запобігти вищезазначеним ризикам та не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також можуть мати негативні наслідки для кримінального провадження.
З урахуванням вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, а також виходячи із встановлених обставин, зокрема обставин вчинених кримінальних правопорушень, майнового стану підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави підозрюваному в межах розміру, який передбачено п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, - розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі грн., оскільки на переконання слідчого судді саме такий розмір застави здатен забезпечити виконання підозрюваним його обов'язків.
Враховуючи вимоги ст. 219 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді отримання під вартою, строком на 60 днів, а саме до 25.06.2023 року.
З огляду на викладені вище обставини, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196, 197, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 25.06.2023 року до 13 год. 40 хв. включно, який обчислюється з часу його затримання з 26.04.2023 р. о 13 г.40 хв.
Встановити заставу - розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 55000 (п'ятдесят п'ять тисяч) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області за наступними реквізитами: Отримувач - ТУ ДСА в Запорізькій області, Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер розрахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205; Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО 820172, призначення платежу - застава ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У разі внесення застави і звільнення підозрюваного ОСОБА_6 , з-під варти покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:
- прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення.
Уповноваженій службовій особі місця ув'язнення у разі внесення застави, після її внесення та перевірки відповідного документа - негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_6 чи іншому заставодавцю, відмінному від підозрюваного, обов'язки, що покладаються у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_6 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Встановити строк дії даної ухвали до 25.06.2023 року включно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.
Слідчий суддя ОСОБА_1