Справа № 243/6335/21
Провадження № 1-кп/243/406/2023
Іменем України
28 квітня 2023 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5
обвинувачених ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні, що відбувається в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі наказу голови суду № 29 «Про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області» від 10.05.2022 року, кримінальне провадження № 021052510000375 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Антрацит, Луганської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189, ч.3 ст. 146, ч.2 ст. 121 КК України;
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Слов'янськ, Донецької області, українця, громадянина України, не судимого, не працевлаштованого, не одруженого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_3
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України,
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження за вищевказаним обвинуваченням ОСОБА_6 .
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 звернулася до суду з письмовим клопотанням про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , на обґрунтування вимог зазначивши, що останній обвинувачуються у вчиненні трьох злочинів, одне з яких є особливо тяжким з передбаченим покаранням до 12 років позбавлення волі. Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами. Вказала на продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, на можливість обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 , проти задоволення клопотання прокурора не заперечував,поклався на розсуд суду.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував проти клопотання прокурора, що заявлено у його відношенні. Підтримав позицію свого захисника.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник до судового засідання не з'явилися, їх неявка не перешкоджає розгляду клопотань по суті.
Заслухавши думку осіб, що беруть участь по справі, дослідивши надані матеріали, суд приходить до переконання, що клопотання прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189, ч.3 ст. 146, ч.2 ст. 121 КК України;
Згідно ст. 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
З огляду на вищевказане, суд зазначає, що проголошуючи «право на свободу», стаття 5 передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена свободи. Позбавлення свободи не обмежується класичним випадком тримання під вартою після арешту або засудження, а може мати багато інших форм (Guzzardi проти Італії, § 95). Для того, щоб визначити, чи було особу «позбавлено свободи» у значенні статті 5, відправною точкою повинна бути її конкретна ситуація, і необхідно враховувати ряд критеріїв, таких, як тип, тривалість, наслідки і спосіб реалізації відповідного заходу (Guzzardi проти Італії, § 92; Medvedyev і Інші проти Франції, § 73; Creangг проти Румунії, § 91). Поняття позбавлення свободи за змістом статті 5 § 1 містить як об'єктивний елемент поміщення людини у певний обмежений простір на значний період часу, так і додатковий суб'єктивний елемент, який полягає в тому, що людина не давала чинної згоди на таке поміщення (Storck проти Німеччини, § 74; Stanev проти Болгарії, § 117). Право на особисту свободу є занадто важливим в демократичному суспільстві, тому людина повинна мати можливість скористатися захистом, передбаченим Конвенцією, навіть якщо вона, можливо, сама дозволила взяти себе під варту, особливо, якщо ця людина не має достатньої дієздатності для того, щоб погодитись або не погодитись із запропонованими діями (H.L. проти Сполученого Королівства, § 90; Stanev проти Болгарії.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, перелік яких надано у зазначеній статті.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачені ст. 177 КПК.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Вирішуючи заявлені клопотання, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні трьох кримінальних правопорушень, максимальне покарання за одне з яких передбачено у вигляді 12 років позбавлення волі.
Суд вважає, що на теперішній час ризики переховування обвинуваченого від суду не відпали.
У разі застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, неможливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне, об'єктивне та всебічне встановлення істини у кримінальному провадженні.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника щодо можливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, суд оцінює критично, оскільки, з урахуванням обставин справи та особи обвинуваченого, наведені захисником обставини не зменшують встановлених ризиків та не зможуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків.
Інші доводи сторони захисту не приймаються судом до уваги, оскільки на цій стадії процесу суд позбавлений можливості перевірити їх обґрунтованість та надати їм повну правову оцінку, що можливо лише у нарадчій кімнаті під час вирішення справи по суті.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_6 та його захисника та про доцільність продовження у відношенні обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 314, 315, 392, 395 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в Винницькій установі виконання покарань № 1, на строк 60 (шістдесят діб) до 26.06.2023 року включно.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу, обраного у відношенні ОСОБА_6 , з тримання під вартою на домашній арешт,- відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Дніпровського Апеляційного суду, обвинуваченим протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, а іншими учасниками судового розгляду, в той же строк з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошений 28 квітня 2023 року об 12-45
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області ОСОБА_1