28.04.2023 227/4140/21
28 квітня 2023 року м.Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Здоровиці О.В.,
за участю
секретаря судового засідання Сисенко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням,-
Зміст позовних вимог.
Позивачка, в інтересах якої діє адвокат Карамян Е.Ф., звернулась до суду з позовною заявою до відповідача про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
В обґрунтування свого позову позивачка вказала, що отримала у спадщину квартиру від свого померлого чоловіка ОСОБА_3 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та вона є єдиним власником вказаного житла. У вказаній квартирі зареєстроване місце проживання її доньки, відповідача по справі, ОСОБА_2 . З липня 2014 року її донька разом з чоловіком ОСОБА_4 та неповнолітньою дитиною ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , виїхала на постійне місце проживання до м.Отрадне, Ленінградської області, РФ, де 03.07.20189 року вона отримала громадянство РФ. Зазначила, що відповідач не знявся з реєстраційного обліку, що порушує її права, як власниці зазначеної квартири, та не проживає за місцем реєстрації більше року, а саме з березня 2014 року, у зв'язку з чим вона вимушена звернутись до суду з даним позовом. Позивачка на підставі ст.ст. 391, 405 ЦК України, просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .
Рух справи у суді.
Ухвалою від 11.11.2021 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а.с.45) та зупинено провадження по справі до надходження відповіді від іноземного суду на судове доручення про вручення відповідачу виклику до суду та інших документів по справі.
Ухвалою суду від 03.01.2023 року було поновлено провадження у справі, у зв'язку з неможливістю виконання судового доручення про надання правової допомоги (а.с.54).
В судове засідання позивачка та її представник не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
В матеріалах справи міститься заява позивача про здійснення розгляду справи у її відсутність за участю її представника адвоката Карамяна Е.Ф.
Від представника позивача адвоката Карамяна Е.Ф. надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, в якій зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує проти заочного вирішення справи.
Відповідач в судове засідання не з'явилася. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення судової повістки про виклик за місцем реєстрації та шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відзиву чи будь-яких клопотань, заяв від відповідача на адресу суду не надходило.
В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 від 11.09.2021 року, яка засвідчена тимчасово виконуючим обов'язки нотаріуса нотаріального округу Санкт-Пітербурга Ковальовим В.А., згідно якої ОСОБА_2 повідомлена про те, що ОСОБА_1 , яка є її матір'ю, ініційовано питання щодо звернення до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування жилим приміщенням та просить розглядати справу без її участі, не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву і позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Встановлені судом обставини та факти.
Витягом № 270103968 від 11.08.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.21) підтверджується факт перебування у приватній власності ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 905 виданого 11.08.2021 р., квартири, за адресою АДРЕСА_1 . Що також підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 11.08.2021 року (а.с.19) та витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №65981744 від 11.08.2021 року (а.с.20).
Таким чином, судом встановлено, що позивачка є одноособовим власником вищевказаної квартири.
Факт родинних відносин між позивачкою та відповідачем підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.36), копією свідоцтва про шлюб (а.с.37), після реєстрації шлюбу прізвище відповідача « ОСОБА_7 » було змінено на « ОСОБА_8 ». Отже вбачається, що відповідач ОСОБА_2 , є дочкою позивачки ОСОБА_1 .
Місце проживання відповідача - ОСОБА_2 , як члена сім'ї ОСОБА_1 з 23.05.2003 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Білозерської міської ради (а.с.44), домовою книгою для прописки громадян, які мешкають за адресою АДРЕСА_1 , (а.с.33-35) та довідкою про склад сім'ї від 28.08.2021 року (а.с.18).
Відсутність відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджуються актом виданим депутатом Білозерської міської ради від 01.09.2021 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає з 2014 року (а.с.18).
Як вбачається із позовної заяви відповідач ОСОБА_2 , з 2014 року не мешкає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , постійно перебуває та проживає в Російській Федерації, отримала громадянство РФ, повертатися до України наміру не має.
Застосоване судом законодавство та мотиви суду.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню виходячи з такого.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частина 1 ст. 317 ЦК України передбачає, що власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною першою статті 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Пунктом 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», передбачено, що застосовуючи положення ст. 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод пред'явивши одну із таких вимог: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
При вирішенні питання про втрату права на користування житлом члена сім'ї власника житла з'ясуванню підлягає як термін його відсутності, так і поважність причин такої відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Враховуючи викладене, вирішуючи питання про позбавлення відповідача права користування жилим приміщенням, квартирою, яке належить позивачу, судом повинен бути встановлений факт відсутності відповідача без поважних причин за вказаним місцем мешкання понад один рік.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Аналізуючи встановлені по справі обставини в їх сукупності, суд вважає, заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач, будучи зареєстрований за адресою місця мешкання своєї матері (позивача у справі) за адресою: АДРЕСА_1 з 23.05.2003 року, за вказаною адресою фактично не проживає з 2014 року, тобто більш ніж 7 років.
Доказів, які б свідчили про поважність причин не проживання відповідача у вказаній квартирі - суду надано не було.
Враховуючи викладене, суд вважає, що остання втратила право користування жилим приміщенням, квартирою за вказаною адресою на підставі ст. 405 ЦК України і тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.391, 405 ЦК України, ст. ст. 259, 263-265, 273, 280-283, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням - задовольнити.
ОСОБА_2 визнати такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення шляхом подання скарги до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Добропільський міськрайонний суд.
Позивач, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право, відповідно до ч.2 ст.354 ЦПК України, на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Копію рішення направити сторонам.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивача - адвокат Карамян Едуард Фрунзикович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3726 від 29.12.2010 року, поштова адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м.Білозерське, паспорт громадянина Російської Федерації НОМЕР_2 виданий ГУМВС Росії по м.Санкт-Петербургу та Ленінградської області 03.07.2018 року код підрозділу 470-012, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та за адресою: АДРЕСА_3 .
Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Головуючий суддя О.В. Здоровиця
28.04.2023