Номер провадження: 11-кп/813/176/23
Справа № 511/1703/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
26.04.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретарів судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,
за участю прокурорів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
обвинуваченого ОСОБА_12 ,
захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ,
перекладача ОСОБА_17 та потерпілої ОСОБА_18 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_12 та його захисника ОСОБА_13 на вирок Роздільнянського райсуду Одеської обл. від 11.12.2020 в к/п №12019160390000464 від 14.06.2019 стосовно:
ОСОБА_12 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тирасполь, респ. Молдова, особи без громадянства, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 24.06.2020 Приморським райсудом м. Одеси за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;
- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 121 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_12 визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 121 КК України та йому призначено покарання:
- за ч. 4 ст. 187 КК України - у виді 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна з поміщенням його до кримінально-виконавчої установи;
- за ч. 3 ст. 146 КК України - у виді 7 років позбавлення волі з поміщенням його до кримінально-виконавчої установи;
- за ч. 3 ст. 289 КК України - у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна з поміщенням його до кримінально-виконавчої установи;
- за ч. 2 ст. 121 КК України - у виді 10 років позбавлення волі з поміщенням його до кримінально-виконавчої установи.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_12 покарання у виді 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна із поміщенням до кримінально-виконавчої установи.
У відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за дані злочини та за злочин за попереднім вироком Приморського райсуду м. Одеси від 24.06.2020 призначено ОСОБА_12 остаточне покарання у виді 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна із поміщенням до кримінально-виконавчої установи.
Строк відбування покарання ОСОБА_12 обчислено з 15.06.2019.
Залишено без змін до вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_12 у вигляді тримання під вартою.
Стягнено з ОСОБА_12 на користь держави процесуальні витрати на проведення трасологічної експертизи в сумі 628, 04 грн.
Скасовано арешт, накладений на майно двома ухвалами слідчого судді Роздільнянського райсуду Одеської області від 19.06.2020 та двома ухвалами від 20.06.2020. Вирішено питання щодо долі речових доказів.
Зазначеним вироком суду ОСОБА_12 визнаний винуватим у тому, що він 13.06.2019 приблизно о 23:50 год., за попередньою змовою з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку з розшуком, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою незаконного відкритого заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, викраденням людини, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, прибули до домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_19 .
Далі, реалізуючи свій злочинний намір, покликали з дому ОСОБА_19 під приводом придбання у нього вина, після чого біля воріт напали на потерпілого та сумісно, в короткий проміжок часу, нанесли потерпілому удари руками та ногами по різним частинам тулуба та голови.
В результаті завданих навмисних ударів ОСОБА_12 та особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, потерпілому ОСОБА_19 завдані тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми; крововиливів в м'які тканини голови в лобно-скроневій області справа та зліва, в правій та лівій тім'яній області; крововиливів під м'яку мозкову оболонку в тім'яно-скроневої і лобної ділянці зліва та потиличної області: крововиливів в кору лівої тім'яної долі, в стволові відділи головного мозку, закритого перелому кісток носа; множинних синців обличчя: садна внутрішньої поверхні слизової нижньої губи. Ушкодження голови становить єдиний нерозривний морфологічний комплекс ЗЧМТ, були небезпечними для життя та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
Продовжуючи свій злочинний намір, з метою заволодіння чужим майном, після того, як довели до безпорадного стану ОСОБА_19 та подолали волю останнього до супротиву, ОСОБА_12 та вищевказана особа зайшли до будинку ОСОБА_19 та зі спальні викрали: ручний чоловічий годинник «RICON», вартістю 350 грн.; мобільний телефон «SAMSUNG С-150» вартістю 400 грн.; зарядний пристрій АС/ОС, вартістю 100 грн.; ніж кухонний вартістю 200 грн.; грошові кошти в сумі 1500 грн., які знаходились в гаманці вартістю 200 грн., всього майна на загальну суму 2750 грн., розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Далі в цей же день, ОСОБА_12 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, після завдання ОСОБА_19 тілесних ушкоджень та під час перебування в приміщенні будинку, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом ОСОБА_19 , незаконно заволоділи ключами від автомобілю «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 24 000 грн., який належить ОСОБА_18 , яким з дозволу власника користувався ОСОБА_19 та який зберігався на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , перед цим проникнувши до приміщення будинку за вказаною адресою, де зберігалися ключі від цього транспортного засобу та застосувавши до ОСОБА_19 насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілого.
Згодом, продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_12 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, із корисливих мотивів та за попередньою змовою між собою 14.06.2019 приблизно о 01 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на АДРЕСА_2 , незаконно, без згоди потерпілого, помістили ОСОБА_19 до салону автомобілю «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , тим самим незаконно позбавили його волі.
Після цього, повторно, ОСОБА_12 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, після завдання тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_19 та незаконного заволодіння його майном, 14.06.2019 приблизно о 01 год., з метою незаконного заволодіння транспортним засобом «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , сіли до вказаного автомобіля, при цьому особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, сіла за кермо вказаного автомобіля та завела двигун за допомогою ключів до вказаного транспортного засобу, після чого на автомобілі покинули місце вчинення злочину.
Своїми навмисними діями ОСОБА_12 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження порушили право користування ОСОБА_19 вказаним транспортним засобом та право володіння потерпілої ОСОБА_18 , розпорядившись даним транспортним засобом на власний розсуд та продавши його третій особі, чим завдали ОСОБА_18 матеріальної шкоди на суму 24 000 грн.
Також, продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_12 та особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, на викраденому транспортному засобі «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне позбавлення волі та викрадення людини, вивезли ОСОБА_19 з місця події в поле поблизу с. Кучурган В. Михайлівського р-ну Одеської обл., де залишили потерпілого ОСОБА_19 з тяжкими тілесними ушкодженнями, від яких останній помер, а самі місце злочину покинули.
Смерть ОСОБА_19 настала через проміжок часу від 4-6 до 12-24 годин після спричинення вказаних тілесних ушкоджень та полягає в прямому причинному зв'язку із заподіяною йому закритою черепно-мозковою травмою у вигляді крововиливів під м'які мозкові оболонки в тім'яно-скроневої і лобної ділянці зліва та потиличної області, крововиливів в кору лівої тім'яної долі, в стволові відділи головного мозку, що ускладнилося розвитком вираженого набряку головного мозку, що зумовило порушення, а потім і припинення функції центральної нервової системи, зупинку серця і дихання.
Вимоги, наведені в апеляційних скаргах та узагальнення доводів осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_12 не погодився із оскаржуваним вироком суду, вважаючи його незаконним через допущену неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону з огляду на те, що вирок ґрунтується виключно на припущеннях сторони обвинувачення та під час судового розгляду достеменно не встановлено, ким саме, де та як вчинено злочини, натомість, поза увагою суду 1-ої інстанції залишились його пояснення, надані під час судового розгляду, відповідно до яких ОСОБА_20 , з яким він їхав на роботу в м. Київ, продав автомобіль, після чого доручив йому тримати сумку із паперами та документами, дав певну суму грошей для здійснення покупок в м. Умань та зник, після чого його затримали в м. Києві із сумкою співробітники поліції.
Посилаючись на викладені обставини та вважаючи, що судом 1-ої інстанції не усунені сумніви в доведеності його провини, обвинувачений ОСОБА_12 просить оскаржуваний вирок скасувати та постановити виправдувальний вирок у зв'язку із недоведеністю того, що кримінальне правопорушення вчинене ним.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 зазначив, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду та вирок ухвалений із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону з огляду на таке:
- поза увагою суду 1-ої інстанції залишились пояснення обвинуваченого ОСОБА_12 , який в судовому засіданні пояснив, що він їхав із ОСОБА_20 до м. Києва в автомобілі, який за словами ОСОБА_20 належав його брату, коли він побачив побитого та закривавленого ОСОБА_19 , якого вони висадили з автомобіля живим; в подальшому, по дорозі, ОСОБА_20 продав автомобіль та гроші залишив собі, всі речі з автомобіля при його продажі вони поклали до його, ОСОБА_12 , сумки; в м. Умані вони з ОСОБА_20 розійшлися, він купив собі телефон та поїхав до м. Києва, де був затриманий співробітниками поліції; при затриманні в його сумці були знайдені речі ОСОБА_19 , оскільки ОСОБА_20 сам поклав їх туди, виявлені гроші йому віддав знайомий в м. Одесі; суд був позбавлений можливості усунути зазначені протиріччя в поясненнях обвинуваченого, оскільки підозрюваний ОСОБА_20 на момент судового розгляду знаходився у розшуку;
- суд не врахував того, що при затриманні ОСОБА_12 стосовно нього з боку співробітників поліції були застосовані недозволені методи, зокрема, в незаконний спосіб застосовано зброю та прострелено ногу, тому на його одязі була саме його кров, а також вчинено тиск з метою отримання визнавальних показань;
- суд залишив поза увагою те, що пояснення свідків ні прямо, ні опосередковано не підтверджують причетності ОСОБА_12 до вчинення злочинів, жодний зі свідків не був очевидцем обставин та подій, на підставі чого такі докази, зокрема, пояснення свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 є неналежними, натомість, пояснення свідка ОСОБА_24 взагалі спростовують причетність ОСОБА_12 до скоєння злочинів та узгоджуються із поясненнями самого обвинуваченого щодо того, що 13.06.2019 він виїхав із смт. Лиманське та більше туди не повертався; свідок ОСОБА_27 , у якого було вилучено автомобіль ОСОБА_19 , пояснив, що купив автомобіль у ОСОБА_20 вранці 14.06.2019 в смт. Чечільник Вінницької області за 1500 доларів США, під час купівлі-продажу ОСОБА_12 спав в автомобілі;
- не враховано судом також того, що відповідно до висновку судово-дактилоскопічної експертизи №589-д від 24.07.2019 вилучені відбитки пальців рук з будинку ОСОБА_19 для ідентифікації за ними особи не придатні; висновок судово-імунологічної експертизи №528 від 23.07.2019 є неналежним, оскільки не виключається походження крові людини на коробці, рушнику, тампоні зі змивом з бетонного відмостку будинку, зіскобі ґрунту, вилучених під час огляду місця події в домоволодінні ОСОБА_19 як від потерпілого ОСОБА_19 , так і від обвинуваченого ОСОБА_12 ;
- поза увагою суду залишилось те, що протокол слідчого експерименту від 21.06.2019 з фото-таблицями та відеозаписом за участю ОСОБА_12 є недопустимим доказом, оскільки в матеріалах провадження не міститься підтвердження того, що останньому перед проведенням слідчого експерименту були детально та ґрунтовно роз'яснені процесуальні наслідки участі у вказаній слідчій дії, при цьому, в ході досудового розслідування обвинуваченому не було надано перекладача, не зважаючи на те, що він є уродженцем м. Тирасполь ПМР, особою без громадянства, українською мовою не володіє, внаслідок чого йому не було зрозуміло зміст процесуальних документів, які він підписував.
Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_13 просить вирок суду скасувати повністю та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_12 визнати невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 121 КК України та виправдати.
Позиції інших учасників провадження.
В письмовому запереченні на апеляційні скарги сторони захисту прокурор Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської обл. ОСОБА_28 зазначив, що викладені обвинуваченим та захисником в апеляційних скаргах доводи не відповідають фактичним обставинам, встановленим судом у вироку та суперечать дослідженим під час судового розгляду доказам, вина обвинуваченого ОСОБА_12 доведена дослідженими в судовому засіданні показаннями свідків, письмовими та іншими доказами, натомість, під час судового розгляду та досудового розслідування кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_12 змінював показання.
Зважаючи на викладене, прокурор ОСОБА_28 просить відмовити в задоволенні апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_12 та його захисника ОСОБА_13 та вирок Роздільнянського райсуду Одеської обл. від 11.12.2020 залишити без змін.
Потерпіла ОСОБА_18 з'являлась в судові засідання апеляційного суду від 22.09.2021 та 08.12.2021, заперечувала проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту та просила оскаржуваний вирок суду залишити без змін (т. 4, а.с. 56-57, 79-80). В подальшому, не зважаючи на належне та своєчасне сповіщення про дату, час та місце апеляційного розгляду, потерпіла ОСОБА_18 в судові засідання суду апеляційної інстанції з'являтись перестала, про причини неприбуття не повідомляла та жодних клопотань на адресу суду не подавала.
Враховуючи неявку потерпілої ОСОБА_18 в подальші судові засідання апеляційного суду без поважних на те причин, колегія суддів, керуючись вимогами ч. 4 ст. 405 КПК України та з'ясувавши думку інших учасників провадження, вважає за можливе продовжити апеляційний розгляду без участі потерпілої.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисників, які підтримали доводи своїх апеляційних скарг та просили їх задовольнити, думку прокурора та потерпілу, які заперечували проти їх задоволення, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз вироку суду 1-ої інстанції дає підстави дійти висновку про те, що оскаржуване судове рішення приписам наведеної норми кримінального процесуального закону відповідає.
Оцінюючи твердження сторони захисту щодо того, що висновки суду про винуватість ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих йому злочинів не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, апеляційний суд доходить переконання про те, що такі доводи є вочевидь помилковими, не відповідають матеріалам провадження та вимогам закону з огляду на наступні обставини.
Частина 2 ст. 9 КПК України передбачає, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Мотивуючи доведеність провини обвинуваченого ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 121 КК України, суд 1-ої інстанції, не зважаючи на повне невизнання провини обвинуваченим, послався у вироку на досліджені ним зібрані по справі докази, а саме на:
- показання потерпілої ОСОБА_18 , яка в судовому засіданні пояснила, що 14.06.2019 пропав її батько ОСОБА_19 , який проживав з її матір'ю по АДРЕСА_2 ; мати в ніч з 13.06 на 14.06.2019 була на роботі, а батько вдома був один; вранці цього дня вона не знайшла батька вдома, не було також на подвір'ї автомобіля, а обстановка на подвір'ї та в будинку вказувала на те, що мав місце злочин, зокрема, ворота на подвір'я, а також двері в будинок були навстіж відчинені, а на подвір'ї на землі були калюжі крові, розкидане взуття батька, покривало, поламані на клумбі квіти, від будинку до воріт було видно сліди волочіння, в кімнаті батька були розкидані речі, зникли його особисті речі, документи, ключі від машини, а також великий кухонний ніж; 15.06.2019 тіло батька було знайдено в Великомихайлівському р-ні, в цей же день було затримано ОСОБА_12 , якого вона раніше бачила в селищі перед зникненням батька та у його рюкзаку знайдено речі батька, а саме кухонний ніж, годинник, телефон, зарядний пристрій; автомобіль батька знайшли в Вінницькій області, де ОСОБА_12 та його товариш продали його за 1500 доларів США; машину їм повернули, при цьому в салоні автомобіля була кров; 13.06.2019 вранці вона розмовляла з батьком по телефону, він скаржився, що йому не дають спокою ОСОБА_12 з товаришем, також сусіди розповідали, що ОСОБА_12 приходив зі знайомим декілька разів до батька в той день;
- показання свідка ОСОБА_21 , яка в судовому засіданні підтвердила, що 14.06.2019 з дому зник її батько ОСОБА_19 , а знайшли його зі слідами насильницької смерті в Велико-Михайлівському р-ні; ОСОБА_12 бачила в селі до зникнення батька, коли він приходив до батька та купував вино; про зникнення батька їй повідомив свідок ОСОБА_29 , він жив у батька в домоволодінні та допомагав йому по господарству; обстановка в домі після зникнення батька свідчила про те, що його насильно забрали з дому, а також зник його автомобіль, на подвір'ї були сліди крові, розкидані батькові речі, а також зник автомобіль;
- показання свідка ОСОБА_22 , який в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_19 був його тестем та той при житті був знайомий з ОСОБА_12 , який приходив до тестя додому разом з товаришем ОСОБА_30 купувати вино; за тиждень до цих подій ОСОБА_12 приходив до ОСОБА_19 разом з ОСОБА_20 та просили відвести їх в м. Балту, проте машина тестя була несправна, тому ОСОБА_19 домовився з сусідом ОСОБА_24 , дав гроші на бензин, останній відвіз їх до м. Балти, через два дні вони повернулись, жили у ОСОБА_24 , весь цей час пили; йому відомо, що ОСОБА_12 напередодні приходив до ОСОБА_19 то за вином, то за цигарками; 14.06.2019 вранці він приїхав до будинку тестя біля 10-10:30 год., однак останнього вдома не було, ворота, двері в будинок були навстіж відчинені, в будинку все було розкидано, було видно сліди боротьби, плями крові, у дворі розкидана була постіль, добре помітні сліди волочіння, на подвір'ї також не було автомобіля належного його дружині, яким користувався тесть, а наявні пошкодження на предметах свідчили, що при виїзді автомобіля з подвір'я було пошкоджено шифер, лавку та автомобіль з'їхав спочатку в кювет; з будинку пропали ключі від автомобіля, документи та інші речі тестя;
- показання свідка ОСОБА_31 , який в судовому засіданні зазначив, що на той час проживав у домоволодінні потерпілого ОСОБА_19 та напередодні бачив його живим 13.06.2019 приблизно о 23 год., після чого пішов спати до свого помешкання, яке знаходилось в кінці городу, а тому не чув в ту ніч, що відбувалося на подвір'ї та в будинку ОСОБА_19 ;
- показання свідка ОСОБА_24 , який в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_19 був його сусідом, а ОСОБА_12 та ще один чоловік проживав у нього біля 2-3 днів в червні 2019 року; раніше саме ОСОБА_19 просив його завезти цих чоловіків до м. Балта, дав йому за це власні грошові кошти в сумі 100 доларів США та 1000 грн., це було за 3-4 дні до його зникнення, він їх відвіз до м. Балти, там залишив їх, однак вони повернулись через 2-3 дні назад в смт. Лиманське; на прохання ОСОБА_19 він поселив ОСОБА_12 з товаришем у себе; ОСОБА_19 казав, що ці хлопці приїхали йому допомагати, а тому просив їх поселити на проживання, однак останні всі дні випивали; 13.06.2019 приблизно о 06 год. ранку поїхав з дому, був у матері, а коли повернувся додому ввечері біля 20:30 год. хлопців вдома не було та в кімнаті не було їх речей, а також не було їх вранці 14.06.2019, він зрозумів, що хлопці в нього не ночували та з того часу він не бачив більше ні хлопців, ні ОСОБА_19 ;
- показання свідка ОСОБА_25 , яка в судовому засіданні зауважила, що вона є сусідкою ОСОБА_19 , в ніч події приблизно о 23-23:30 год. у ОСОБА_19 лаяла собака та було чутно голосні розмови двох чоловіків, але серед них ОСОБА_19 голосу вона не чула, потім шум зтих; приблизно о 03 год. щось дуже гучно вдарило, о 04:30 год. вона йшла на роботу та бачила, що у ОСОБА_19 відчинені ворота, дорога була після дощу, тому було видно сліди від коліс автомобіля;
- показання свідка ОСОБА_26 , яка в судовому засіданні пояснила, що також в ніч з 13 на 14 червня 2019 року, проживаючи по сусідству з ОСОБА_19 , чула два чужих чоловічих голоси на його подвір'ї, один із яких вона чула напередодні в тому ж подвір'ї ОСОБА_19 ; самого ОСОБА_19 голосу чутно не було;
- показання свідка ОСОБА_32 , який в судовому засіданні пояснив, що він з дружиною в полі біля дороги знайшли тіло ОСОБА_19 , помітили тіло випадково, йшли з села по польовій дорозі до автодороги на смт. В. Михайлівка, тіло від вказаної дороги було виявлено на відстані біля 1 км., навколо тіла було витоптано траву, виднілись сліди крові, воно знаходилось на відстані 10 м від польової дороги, по якій вони йшли; чоловік був мертвий зі слідами побиття;
- показання свідка ОСОБА_27 , який в судовому засіданні зауважив, що купив виявлений у нього автомобіль «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , 14.06.2019 вранці по місцю проживання в смт. Чечільник Вінницької обл. у незнайомих йому раніше ОСОБА_33 та ОСОБА_12 за 1500 доларів США, на якому вони приїхали; під час продажу автомобіля ОСОБА_12 спав в машині, автомобіль продавав другий чоловік, який був за кермом та гроші 15 купюр по 100 доларів США віддав ОСОБА_34 , який дав гроші ОСОБА_12 начебто потримати, а потім забрав;
- показання свідка ОСОБА_27 , яка в судовому засіданні пояснила, що в червні 2019 року приблизно о 07-08 год. ранку до них приїхав незнайомий чоловік на автомобілі «Volkswagen» та попросив покликати чоловіка ОСОБА_27 , інший чоловік був в машині; вона пішла на роботу, а коли повернулася додому автомобіль незнайомця стояв у них в дворі; на наступний день приїхали працівники поліції, коли вони привозили ОСОБА_12 , вона чула як останній пояснював, що вони з ОСОБА_30 продали машину за 1500 доларів США, які поділили між собою, після чого поїхали до м. Києва, де розійшлися;
- показання свідка ОСОБА_35 , який в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_12 та ОСОБА_36 після вчинення злочину перебували в Вінницькій обл. в смт. Чечільнику, в червні 2019 року він перевозив ОСОБА_12 та ще одного чоловіка з смт. Чечільника Вінницької обл. до м. Умань Черкаської обл. за винагороду, потім впізнав цих чоловіків по фотокарткам, які йому були надані працівниками поліції, в суді підтвердив, що один із цих чоловіків обвинувачений ОСОБА_12 , він його впізнав і в суді, і по фотокарткам;
- заяву потерпілої ОСОБА_18 до Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській обл. про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_12 та ОСОБА_33 (т. 2, а.с. 79);
- протокол огляду місця події від 14.06.2019 з фото-таблицями, згідно якого працівниками поліції в присутності понятих було оглянуто помешкання ОСОБА_19 - домоволодіння по АДРЕСА_2 та виявлено в ньому порушення обстановки, розкидані речі в одній із кімнат, в коридорі виявлено сліди волочіння, на подвір'ї будинку виявленні численні плями бурого кольору на землі біля воріт, біля будинку, знайдені на землі покривало, перстень золотого кольору з чорним камінцем в оправі, сліди відбитків взуття на клумбах; під час огляду було виявлено та вилучено численні змиви речовини бурого кольору з предметів та поверхні ґрунту, каміння, а також предмети з відбитками пальців рук з приміщень будинку (т.1, а.с. 83-101), які відповідно постановою від 14.06.2019 долучені до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів (т. 1, а.с. 102-104);
- висновок судово-дактилоскопічної експертизи №589-Д від 24.07.2019, відповідно до якого вилучені відбитки пальців рук з будинку ОСОБА_19 - домоволодіння по АДРЕСА_2 для ідентифікації за ними особи не непридатні;
- висновок судово-імунологічної експертизи №528 від 23.07.2019, згідно якого підтверджено, що на коробці, рушнику, тампоні зі змивом з бетонного відмостку будинку, в зіскобі ґрунту, вилучених під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 знайдена кров людини, при дослідженні групової приналежності якої виявлено тільки антиген Н, властивий, як основний, групі 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за системою АВО; враховуючи результати дослідження групи крові потерпілого ОСОБА_19 та обвинуваченого ОСОБА_12 , яка відноситься до однієї групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за системою АВО, не виключається можливість походження цієї крові на досліджених речових доказах як від потерпілого ОСОБА_19 , так і від обвинуваченого ОСОБА_12 ;
- протокол затримання обвинуваченого ОСОБА_12 від 15.06.2019, згідно якого 15.06.2019 в присутності понятих у останнього в м. Києві було вилучено частину речей та документів потерпілого ОСОБА_19 , які за показами його рідних зникли з будинку разом з потерпілим та транспортним засобом, а саме: мобільний телефон SAMSUNG imei НОМЕР_2 без задньої кришки та батареї; годинник срібного кольору RICOH; гаманець світло зеленого кольору «LOUISVUITTON»; ніж з рукояткою чорного кольору; обкладинка для документу «ВОДИТЕЛЬСКИЕ ДОКУМЕНТЫ»; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого на ім'я ОСОБА_19 ; посвідчення водія, серії НОМЕР_4 , видане на ім'я ОСОБА_19 ; посвідчення тракториста-машиніста, серії НОМЕР_5 , виданого на ім'я ОСОБА_19 ; обкладинка та паспорт громадянина України, серії НОМЕР_6 , виданий на ім'я ОСОБА_19 ; талон на мопед Хонда; страховий поліс №АМ 5378664; картка фізичної особи платника податків № НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_19 ; пульт від телевізора сірого кольору, без задньої кришки та батареї, які за постановою від 16.06.2019 визнані речовим доказами в даному кримінальному провадженні (т. 1, а.с. 39-42);
- протокол пред'явлення речей для впізнання від 20.06.2019 з фото-таблицями, відповідно до якого серед інших речей потерпіла ОСОБА_18 вказала на годинник під №2 - годинник марки «RICOH», на портмоне під №4, як на речі, належні її батьку ОСОБА_19 (т. 2, а.с. 67-69, 70-72), а також впізнала інші речі та отримала за розпискою на відповідальне зберігання: гаманець, годинник марки RICOH, мобільний телефон марки SAMSUNG, 2 кухонних ножа, зарядний пристрій від дитячої машинки, пульт від телевізору, водійські права та паспорт на ім'я ОСОБА_19 (т. 2, а.с. 73, 76);
- протокол слідчого експерименту від 21.06.2019 з фото-таблицями та відеозаписом за участю затриманого ОСОБА_12 , в ході якого останній в присутності понятих та захисника відтворив події в ніч з 13 та 14 червня 2019 року, які відбулися в будинку потерпілого та за його межами та показував, як ввечері 13.06.2019 він спільно з ОСОБА_30 випивали в той вечір та вирішили піти до ОСОБА_37 забрати велосипеди, а потім вирішили вкрасти його автомобіль; він спочатку пішов збирати речі, а потім прийшов до будинку ОСОБА_19 , коли ОСОБА_36 вийшов з подвір'я, дав йому ключі та сказав відкрити ворота, показав як він відкрив ворота, а потім ОСОБА_36 заднім ходом виїхав з двору на автомобілі ОСОБА_38 . Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 ; вони поїхали в бік м. Балта, коли під'їжджали до митниці, помітив в автомобілі ОСОБА_19 , він його пересадив на інше сидіння та дав ганчірки, щоб витерти закривавлене обличчя, по дорозі вони його висадили, той сказав, що дійде додому сам; потім шукали людей, щоб продати автомобіль ОСОБА_19 у Вінницькій обл., продали в смт. Чечільник Вінницької обл., після чого поїхали до м. Умань, де роз'їхались з ОСОБА_30 ; після цього на місці події - вул. Лиманна (колишня вул. Кірова), 325 в смт. Лиманське Роздільнянського р-ну Одеської обл. ОСОБА_12 показав та розказав, як саме він відкривав ворота до подвір'я ОСОБА_19 , потім показав в якому напрямку вони з ОСОБА_30 поїхали (т. 2, а.с.153-159, 182);
- протокол огляду місця події від 15.06.2019 з фото-таблицями та схемою, згідно яких 15.06.2019, після затримання ОСОБА_12 було знайдено тіло ОСОБА_19 поблизу 337 км а/д «Вінниця-Турбів-Балта-Велика Михайлівка» та с. Кучурган Великомихайлівського р-ну Одеської обл. зі слідами застосованого до нього насилля, зокрема, на тілі ОСОБА_19 виявлені численні тілесні ушкодження в області голови, а його особисті речі були в крові; під час огляду виявлено та вилучено: труп ОСОБА_19 та одяг з нього - футболка, спортивні штани та труси, з трупу відібрані зразки піднігтьового вмісту лівої та правої руки, два зразки речовини бурого кольору (т. 2, а.с. 14-22), які постановою від 15.06.2019 визнані по справі речовими доказами; на проїзній частині дороги в декількох метрах від тіла виявлено плями крові та розкидані чоловічі шкарпетки (т. 2, а.с. 23-24);
- висновок судово-імунологічної експертизи №529 від 24.07.2019 вилучених речових доказів на місці виявлення трупу потерпілого, яким підтверджено, що і на зіскрібі ґрунту, і на фрагменті зім'ятого паперу, і на 2-х тампонах зі змивами, вилученими під час огляду ділянки місцевості поблизу с. Кучурган Великомихайлівського p-ну Одеської області, де знайдено тіло ОСОБА_39 знайдена кров людини, при дослідженні групової приналежності якої виявлено антиген Н, властивий, як основний, групі 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за системою АВО; враховуючи результати дослідження групи крові потерпілого ОСОБА_19 та обвинуваченого ОСОБА_12 , яка відноситься до однієї групи 0 за системою АВО, не виключається можливість походження цієї крові на досліджених речових доказах від потерпілого ОСОБА_19 (т. 2, а.с. 134);
- висновок судово-медичної експертизи №59/1 від 06.08.2019, згідно якого при дослідженні трупа ОСОБА_19 виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма: крововиливи в м'які тканини голови в лобно-скроневій та тім'яній області справа та зліва, крововиливи під м'яку мозкову оболонку в тім'яно-скроневої і лобної ділянці та потиличної області, крововиливи в кору лівої тім'яної долі, в стволові відділи головного мозку, закритий перелом кісток носа, множинні синці обличчя, садно внутрішньої поверхні слизової нижньої губи; усі ушкодження нанесені за життя, ушкодження голови становлять єдиний нерозривний морфологічний комплекс закритої черепно-лицьової травми, були небезпечними для життя та згідно п. 2.1.2 та п. 2.1.3в Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних пошкоджень, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень; смерть ОСОБА_19 полягає в прямому причинному зв'язку із заподіяною йому закритою черепно-мозковою травмою у вигляді численних крововиливів під м'які мозкові оболонки в різних частинах голови, в стволові відділи головного мозку, що ускладнилося розвитком вираженого набряку головного мозку, що зумовило порушення, а потім і припинення функції центральної нервової системи, зупинку серця та дихання; морфологічні особливості ушкоджень свідчать, що з моменту спричинення ушкоджень до настання смерті ОСОБА_19 пройшло від 4-6 годин до 12-24 години; ушкодження, що були у ОСОБА_19 могли утворитися від дії тупого предмета (предметів), індивідуальні особливості якого в ушкодженнях не відобразилися (т. 2, а.с. 103-105);
- протокол огляду місця події від 15.06.2019 з фото-таблицями, відповідно до якого саме за вказівкою ОСОБА_12 та в його присутності виявлено місцезнаходження транспортного засобу ОСОБА_19 - автомобіля «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , у Вінницькій обл. в смт. Чечільник по вул. Сонячна, 97 у гр. ОСОБА_27 , який вилучено; в салоні автомобіля в ході огляду було виявлено сліди перебування в ньому потерпілого ОСОБА_19 з тілесними ушкодженнями, що підтверджується вилученими під час огляду речами, якими є 2 зрізи з покриття матеріалу обшивки крісла салону, зріз обшивки салону багажнику зі слідами речовини бурого кольору, паперові пакети зі змивами, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 , страховий поліс №АМ 18350598, згортки паперу зі слідами речовини бурого кольору (т. 1, а.с. 113-128), які постановою про визнання предмету речовим доказом від 15.06.2019 залучено до матеріалів справи (т. 2, а.с. 1-2);
- висновок судово-імунологічної експертизи №531 від 26.07.2019, згідно якого на 3-х тампонах зі змивами, зім'ятому фрагменті паперу (за ухвалою - згортки паперу), зрізі з обшивки крісла салону, зрізі з обшивки салону багажника, вилучених в ході огляду транспортного засобу «Volkswagen Transporter Т4», д.н.з. НОМЕР_1 , знайдена кров людини, при дослідженні групової приналежності якої встановлено, що вона також може належати потерпілому ОСОБА_19 та обвинуваченому ОСОБА_12 , в яких однакова група крові - 0 за системою АВО;
- протокол пред'явлення особи для впізнання від 15.06.2019 з фото-таблицями, згідно якого свідок ОСОБА_27 вказав на особу під №3 - ОСОБА_12 як на особу, у якої в черні 2019 року придбав автомобіль (т. 1, а.с. 106-108);
- протокол пред'явлення особи для впізнання від 15.06.2019 з фото-таблицями, згідно якого свідок ОСОБА_35 вказав на особу під №3 - ОСОБА_12 , як на особу яку він 14.06.2019 о 09:30 год. підвозив з смт. Чечільник Вінницької обл. до м. Умань Черкаської обл. (т. 21, а.с. 133-135).
Вищенаведені докази, на переконання апеляційного суду, узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам зазначеного кримінального провадження.
Надавши об'єктивну правову оцінку дослідженим доказам, суд 1-ої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та правильно кваліфікував його дії за:
- ч. 4 ст. 187 КК України за кваліфікуючими ознаками: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень;
- ч. 2 ст. 121 КК України за кваліфікуючими ознаками: умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого;
- ч. 3 ст. 289 КК України за кваліфікуючими ознаками: незаконне заволодіння транспортним засобом, повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинені з проникненням у приміщення та інше сховище;
- ч. 3 ст. 146 КК України за кваліфікуючими ознаками: викрадення людини, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки.
Оцінюючи твердження захисника про те, що судом 1-ої інстанції були залишені поза увагою пояснення обвинуваченого ОСОБА_12 щодо його версії подій, колегія суддів зауважує на їх очевидній помилковості з огляду на наступне.
Так, допитаний в судовому засіданні суду 1-ої інстанції обвинувачений ОСОБА_12 свою провину у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав та пояснив, що вони разом із ОСОБА_30 приїхали до смт. Лиманське Роздільнянського р-ну Одеської обл. на будівництво дитячого садка, де він шукав транспорт, щоб поїхати до м. Балти й так познайомився із ОСОБА_19 , який організував їм поїздку через знайомого ОСОБА_24 , оплатив їх поїздку та залишив собі їх два велосипеди в якості гарантії повернення грошей за поїздку; після цього вони повернулись до смт. Лиманське, де поселились в будинку ОСОБА_24 .
У подальшому, 12.06.2019 до них приходив ОСОБА_19 та відмовився повернути їм велосипеди. В ніч з 12 на 13.06.2019 приблизно о 24 год. ночі йому подзвонив товариш з м. Одеси та він 13.06.2019 поїхав з смт. Лиманського до м. Одеса на маршрутці та більше туди не повертався, а ОСОБА_36 залишився в смт. Лиманське.
В м. Одесі зустрівся з товаришем на прізвище « ОСОБА_40 » та зупинився у нього на квартирі, коли пізно ввечері йому подзвонив ОСОБА_36 та сказав, що він його чекає на околиці м. Одеси та запропонував йому поїхати з ним до м. Києва, на що він погодився. У вказане місце зустрічі він прибув приблизно о 24 год. ночі, ОСОБА_36 був на автомобілі за кермом, сказав, що це автомобіль його брата. Більшу частину дороги він пив пиво та спав. Під час однієї із зупинок, коли в машині не грала музика, він почув людський стогін та ОСОБА_36 тільки тоді сказав йому, що в автомобілі весь час знаходився ОСОБА_19 , який був побитий та в крові. ОСОБА_36 сказав, що він його побив, оскільки той відмовся повертати їх велосипеди. Він дав ОСОБА_19 рушник витерти кров на обличчі, приблизно о 04:30 год. ранку вони зупинилися та висадили його з автомобіля, ОСОБА_19 був живий, стояв на власних ногах, він запитав його, чи зможе він сам добратися додому, на що той сказав, що зможе, а тому вони залишили його на дорозі, а самі поїхали. В подальшому ОСОБА_20 умовив його поїхати до його знайомого в Вінницьку обл. та продати автомобіль, на що він погодився. По дорозі він спав, а прокинувся, коли ОСОБА_36 розмовляв з незнайомими чоловіком щодо купівлі тим автомобіля, дав йому документи на авто. ОСОБА_36 продав автомобіль за 1500 доларів США та забрав гроші собі. Вони залишили автомобіль покупцю, всі свої речі виклали з автомобіля у його сумку та поїхали до м. Умані. В м. Умані вони розійшлися з ОСОБА_30 , він купив собі телефон та поїхав до м. Києва, де був затриманий працівниками поліції. При затриманні в його сумці були знайдені речі ОСОБА_19 , оскільки він випадково забрав ці речі у ОСОБА_33 з автомобіля та забув йому повернути. Гроші, які було знайдено у нього йому віддав знайомий в м. Одесі.
Разом із тим, надаючи оцінку зазначеним показанням обвинуваченого, суд 1-ої інстанції обґрунтовано зауважив на тому, що викладена останнім версія подій не відповідає іншим зібраним в зазначеному кримінальному провадженні доказам, заперечення своєї провини вочевидь є його позицією захисту від висунутого йому обвинувачення, направленою на уникнення кримінальної відповідальності за вчинені злочини та покарання.
Так, твердження обвинуваченого ОСОБА_12 на його непричетність до здійснення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_19 та заволодіння його майном у зв'язку із перебуванням в день вчинення нападу в іншому місці - в м. Одесі - суперечать наявним в матеріалах провадження дослідженим під час судового розгляду доказам, зокрема, показанням свідка ОСОБА_24 , згідно яких ОСОБА_12 та ще один чоловік проживали у нього за проханням потерпілого ОСОБА_19 протягом кількох днів у червні 2019 року, станом на 13.06.2019 на 06 год. ранку були в його домоволодінні та покинули будинок пізніше 13.06.2019, а також показаннями свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_26 - сусідів загиблого, які зауважили на тому, що в ніч з 13 на 14 червня 2019 року чули на подвір'ї ОСОБА_19 два незнайомі чоловічі голоси, проте серед них голосу потерпілого не було.
Водночас, доводи захисника ОСОБА_13 про те, що показання свідка ОСОБА_24 спростовують причетність ОСОБА_12 до скоєння злочинів та узгоджуються із показаннями самого обвинуваченого щодо того, що 13.06.2019 він виїхав із смт. Лиманське та більше туди не повертався є такими, що не відповідають дійсності, натомість, сторона захисту спотворює зміст наданих вказаним свідком під час судового розгляду показань.
Так, в своїх показаннях свідок ОСОБА_24 зауважив на тому, що в червні 2019 року обвинувачений ОСОБА_12 з товаришем проживав у нього протягом 2-3 днів та 13.06.2019 приблизно о 20:30 год. свідок, повернувшись додому, не застав останніх у себе вдома, так само як і їх речей, а також більше їх не бачив.
Зазначені свідком ОСОБА_24 обставини не можна однозначно розцінювати як такі, що достеменно підтверджують факт відсутності обвинуваченого ОСОБА_12 , станом на вечір 13.06.2019 в смт. Лиманське, а лише свідчать про факт відсутності останнього за місцем проживання свідка ОСОБА_24 , тому не можуть бути підтвердженням наявності у ОСОБА_12 алібі.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту про неналежність в якості доказу висновку судово-імунологічної експертизи №528 від 23.07.2019, оскільки не виключається походження крові людини на коробці, рушнику, тампоні зі змивом з бетонного відмостку будинку, зіскобі ґрунту, вилучених під час огляду місця події в домоволодінні ОСОБА_19 як від потерпілого ОСОБА_19 , так і від обвинуваченого ОСОБА_12 , апеляційний суд наголошує на їх безпідставності з огляду на наступне.
Належними, відповідно до ч. 1 ст. 85 КПК України, є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відтак, суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками, викладеними в оскарженому вироку суду, доходить стійкого переконання про те, що, приймаючи до уваги те, що в обвинуваченого ОСОБА_12 не було виявлено жодних колючих або різаних тілесних ушкоджень на момент затримання, кров, виявлена під час проведення огляду місця події на подвір'ї домоволодіння ОСОБА_19 , яка була об'єктом вищезазначеного дослідження, належить саме загиблому потерпілому ОСОБА_19 , тобто зазначений висновок судово-імунологічної експертизи №528 від 23.07.2019 непрямо підтверджує існування обставин вчинення злочину проти життя та здоров'я відносно потерпілого та є належним доказом в зазначеному кримінальному провадженні.
Окрім того, колегія суддів критично оцінює посилання захисника на недопустимість в якості доказу протоколу слідчого експерименту від 21.06.2019 з огляду на таке.
Частина 1 ст. 87 КПК України встановлює, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Так, на підставі аналізу змісту протоколу проведення слідчого експерименту від 21.06.2019 з додатками (т. 2, а.с. 153-159) вбачається, що обвинуваченому ОСОБА_12 відповідно до ст. 42 КПК України були роз'яснені його права та обов'язки, про що в протоколі міститься його власноручна розписка (т. 2, а.с. 153).
При цьому, на переконання колегії суддів, сама слідча дія проводилась відповідно до вимог кримінального процесуального закону, з дотриманням ст. 240 КПК України, в присутності двох понятих та захисника ОСОБА_41 , із повним фіксуванням ходу її проведення за допомогою відео-запису, а також, всупереч твердженням сторони захисту, в присутності перекладача ОСОБА_42 (т. 2, а.с. 154).
Окрім того, всупереч твердженням сторони захисту, під час затримання обвинуваченого ОСОБА_12 останньому зрозумілою для нього мовою були роз'яснені підстави затримання та у вчиненні яких злочинів він підозрюється (т. 2, а.с. 28); процесуальні та слідчі дії за його участю під час досудового розслідування, зокрема, слідчий експеримент, проводились за участю перекладача (т. 2, а.с. 153-157), при цьому, обвинувачений не висловлював зауважень щодо відсутності перекладача під час проведення деяких слідчих дій та підписував складені співробітниками поліції за результатами їх проведення протоколи, що свідчить про його згоду із викладеними в них фактами; копію обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування ОСОБА_12 отримав в перекладі на російську мову (т.1, а.с. 46), а весь судовий розгляд кримінального провадження проводився за участю перекладача.
Відтак, висунута обвинуваченим версія не підтверджена жодними допустимими доказами, є голослівною та викликає обґрунтовані сумніви в наявності у нього алібі.
Що стосується доводів захисника про те, що при затриманні ОСОБА_12 стосовно нього з боку співробітників поліції були застосовані недозволені методи, колегія суддів зауважує на тому, що такі твердження сторони захисту вже були предметом дослідження та перевірки судом 1-ої інстанції під час проведення судового розгляду кримінального провадження.
Так, на підставі ухвали Роздільнянського райсуду Одеської області від 13.03.2020 (т. 2, а.с. 236) відомості за заявою обвинуваченого ОСОБА_12 щодо застосування стосовно нього з боку співробітників поліції заходів фізичного та психологічного впливу при затриманні та примушування надання показань були внесені до ЄРДР 17.03.2020 за №420201161390000021 за попередньою правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 365 КК України (т. 3, а.с. 41).
Водночас, постановою слідчого ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві від 10.11.2020 зазначене вище к/п №420201161390000021 від 17.03.2020 було закрито за відсутністю в діях службових осіб Роздільнянського ВП ГУНП України в Одеській обл. складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України (т. 4, а.с. 65-66). Зазначена постанова слідчого ДБР набрала законної сили та обвинуваченим ОСОБА_12 або його захисником не оскаржувалась та, як наслідок, скасована не була.
Вищевказані обставини свідчать про те, що викладені в заяві обвинуваченого ОСОБА_12 факти щодо застосування відносно нього недозволених методів з боку працівників поліції не знайшли свого підтвердження в ході проведеного досудового розслідування.
Водночас, заслуговують на увагу твердження захисника про те, що показання свідків прямо не підтверджують причетності ОСОБА_12 до вчинення злочинів та жодний зі свідків не був безпосереднім очевидцем обставин і подій, проте суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути окрему увагу на наступне.
На підставі логічного тлумачення положень ч. 1 ст. 85 КПК України вбачається, що докази в кримінальному провадженні стосовно факту вчинення кримінального правопорушення конкретною особою поділяють на прямі та непрямі.
Підставою для поділу доказів на прямі та непрямі (побічні) є характер їх відношення до обставин, які підлягають доказуванню.
Так, прямим є доказ, який прямо та безпосередньо встановлює наявність чи відсутність обставин, що доказується.
Непрямим (побічним) є доказ, який спочатку обґрунтовує наявність чи відсутність проміжного (доказового) факту, а через нього - наявність чи відсутність шуканої обставини предмета доказування. Непрямі докази вказують на окремі факти, на основі логічного аналізу сукупності яких встановлюються окремі елементи складу кримінального правопорушення та інші обставини предмета доказування.
Існує правило, згідно якого один непрямий доказ не може бути покладений в обґрунтування процесуального рішення, необхідно сформувати систему непрямих доказів, в якій би кожний непрямий доказ був нібито ланкою нерозривного ланцюга.
Враховуючи вищезазначене, норми чинного КПК України не містять заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку.
Як засвідчує судова практика, доказування тих чи інших обставин злочину досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою.
Так, в зазначеному кримінальному провадженні дійсно відсутні прямі докази на підтвердження винуватості ОСОБА_12 у вчиненні розбійного нападу стосовно потерпілого ОСОБА_19 , незаконного заволодіння його транспортним засобом, нанесенні останньому умисних тяжких тілесних ушкоджень та викрадення людини, натомість, факт скоєння вказаних злочинів саме обвинуваченим ОСОБА_12 суд 1-ої інстанції встановив на підставі дослідження та оцінки сукупності інших вищенаведених належних та допустимих непрямих доказів, які, з урахуванням обставин цього кримінального провадження та висунутих на свій захист непослідовних версій обвинуваченого, що не узгоджувалися із вказаними доказами, дозволили суду встановити винуватість ОСОБА_12 відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом».
Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність та вмотивованість наведених висновків суду 1-ої інстанції апеляційні скарги сторони захисту не містять.
Зазначена позиція суду апеляційної інстанції узгоджується також із практикою суду касаційної інстанції, зокрема, аналогічні висновки містяться в постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 07.12.2020 у справі №728/578/19 (провадження №51-3411км20).
За встановлених обставин, колегія суддів, погоджуючись із висновком суду 1-ої інстанції, доходить переконання про те, що висунута стороною обвинувачення версія подій знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження, сукупності зібраних по справі доказів достатньо для стійкого висновку про винуватість ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, спрямованих проти життя, здоров'я та майна потерпілого ОСОБА_19 .
Відтак, суд 1-ої інстанції, на підставі повного, всебічного аналізу та оцінки всіх досліджених доказів у провадженні, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 121 КК України, тому підстав для виправдання останнього у зв'язку із недоведеністю його провини у суду немає.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.
Отже, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг сторони захисту та скасування законного, обґрунтованого та вмотивованого вироку суду 1-ої інстанції стосовно ОСОБА_12 .
Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 419, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_12 та його захисника ОСОБА_13 - залишити без задоволення.
Вирок Роздільнянського райсуду Одеської обл. від 11.12.2020, яким ОСОБА_12 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 121 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили, а засудженим, який утримується під вартою - в той самий строк з моменту отримання її копії.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4