Номер провадження: 11-кп/813/1254/23
Справа № 521/6937/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
26.04.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 , засудженого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Малиновського райсуду м. Одеси від 30.03.2023 відносно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Орськ, рф, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні дитину 2016 р.н., з повною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2
-про відмову у застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Зазначеною ухвалою суду 1-ої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, призначеного ОСОБА_7 вироком Дружківського міського суду Донецької обл. від 19.03.2019.
Мотивуючи вказану ухвалу суд першої інстанції послався на те, що засуджений дисциплінарних стягнень не мав, отримав 3 заохочення, водночас не приймає участі в організації виховних заходів, байдуже реагує на виховні заходи, перебуває на профілактичному обліку установи як схильний до вживання та розповсюдження наркотичних засобів, окрім того, у період з 2002 по 2019 5 разів був засуджений за вчинення умисних корисливих злочинів.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 вказує на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою з огляду на такі обставини:
- за час відбування покарання ОСОБА_7 залучався до суспільно-корисної праці, дбайливо ставиться до майна установи, має достатній рівень необхідних навичок, вимоги пожежної безпеки та безпеки праці не порушує;
- засуджений має 3 подяки, не отримав жодного стягнення, до виконання законних вимог установи ставиться позитивно, підтримує регулярні зв'язки з рідними, вину у вчиненому злочині визнав повністю, розкаюється;
- ОСОБА_7 хворіє на тяжкі хронічні та невиліковні хвороби в умовах установи виконання покарань хвороби та потребує кваліфікованого лікування;
- засуджений має сина 2006 р.н., мати якого померла у 2022 та він знаходиться під опікою бабусі, яка має незадовільний стан здоров'я.
За таких обставин, захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Малиновського райсуду м. Одеси від 30.03.2023 та постановити нову ухвалу, якою застосувати до засудженого ОСОБА_7 умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
На адресу апеляційного суду надійшла заява від захисника ОСОБА_8 про відкладення судового засідання у зв'язку із її зайнятістю в іншому судовому засіданні не надавши підтверджуючих документів, водночас у судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за відсутності його захисника, доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі натомість прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На переконання колегії суддів оскаржувана ухвала відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства з огляду на такі обставини.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
У відповідності до ч. 2 ст. 130 КВК України засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці та навчання довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Відповідні роз'яснення містяться у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002, де зазначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна не відбутої частини покарання більш м'яким можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого та якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Приписами ч. 2 ст. 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Так, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_7 за період відбування покарання в ДУ «Селідівська виправна колонія (№82)» до дисциплінарної відповідальності не притягувався, має 3 заохочення. До ДУ «Одеська виправна колонія (№ 14)» прибув 15.04.2022, на виробництві установи не працевлаштований, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, заохочень не має. У взаємовідношеннях з іншими засудженими не конфліктний, адекватно реагує на критику в сою адресу, намагається дотримуватися ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, позитивно ставиться до законних вимог персоналу установи, приймає участь у програмі диференційованого впливу «Правова освіта».
В той же час, заохочення засуджений ОСОБА_7 отримав більше 2 років тому, натомість не приймає участі в організації виховних заходів, байдуже на них реагує, перебуває на обліку установи як схильний до вживання та розповсюдження наркотичних засобів.
Окрім того, раніше ОСОБА_7 в період з 2002 по 2019 був 5 разів засуджений за вчинення умисних корисливих злочинів, проти власності та у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, відбував покарання у місцях позбавлення волі, та до нього вже застосовувався інститут умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується із висновками суду відносно того, що ОСОБА_7 на шлях виправлення не став.
Що стосується посилання сторони захисту відносно того, що засуджений має малолітнього сина, мати якого померла, апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки суду відносно того, що наразі дитина не позбавлена догляду та піклування, перебуває під опікою своєї бабусі та не є такою, що потребує виключено піклування ОСОБА_7 .
Перевіряючи доводи захисника відносно того, що ОСОБА_7 має хронічні хвороби, які потребують кваліфікованого лікування, колегія суддів зауважує, що такі посилання не ґрунтуються на матеріалах справи, більш того, особи які відбувають покарання у місцях позбавлення волі не позбавлені можливості отримувати медичну допомогу.
Водночас, матеріали провадження не містять переконливих доказів того, що засуджений ОСОБА_7 сумлінною поведінкою і ставленням до праці на протязі усього періоду відбування покарання довів своє виправлення та перевиховання, що є обов'язковою умовою для умовно-дострокового звільнення.
За таких обставин, на переконання колегії суддів суд 1-ої інстанції, дослідивши матеріали справи, обґрунтовано прийшов до висновку, що навіть з урахуванням наявності формальних умов для умовно-дострокового звільнення, процес виправлення засудженого ОСОБА_7 не досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестає бути доцільним.
Відповідно до приписів п. 1) ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
З огляду на зазначені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 та для скасування оскаржуваної ухвали, яка є законною та обґрунтованою.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 409, 419, 532, 537, 539 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського райсуду м. Одеси від 30.03.2023, якою було відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 у умовно-достроковому звільненні засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання, призначеного вироком Дружківського міського суду Донецької обл. від 19.03.2019 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4