Справа № 299/6719/21
Іменем України
06 квітня 2023 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Джуги С.Д. і Мацунича М.В.,
з участю секретаря Сливки С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Виноградівського районного суду від 15 грудня 2022 року (у складі судді Надопти А.А.) за заявою ОСОБА_2 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, -
ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, у грудні 2022 р.
Просив визнати таким, що не підлягає виконанню, судовий наказ № 299/6719/21, виданий 18.02.2022 р. Виноградівським районним судом Закарпатської області.
На обґрунтування заяви вказав, що статтею 161 ЦПК України не передбачено стягнення аліментів у декількох розмірах прожиткових мінімумів, як вирішено судовим наказом Виноградівського районного суду № 299/6719/21 від 18.02.2022 р. і стягнуто з боржника ОСОБА_2 на двох дітей п'ять прожиткових мінімумів, що становить 13 900 грн.
Ухвалою Виноградівського районного суду від 15 грудня 2022 р. заяву ОСОБА_2 задоволено: визнано судовий наказ № 299/6791/21, виданий Виноградівським районним судом 18.02.2022 р., про стягнення із боржника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 (двох) прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 24.12.2021 р. і до досягнення дитиною повноліття, сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3 (трьох) прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 24.12.2021 р. і до досягнення дитиною 23 річного віку або припинення навчання, і 227 грн. у відшкодування судового збору на користь держави, таким, що не підлягає виконанню.
ОСОБА_1 просить скасувати цю ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовити. Доводить про порушення норм процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що процесуальним законом не передбачено скасування судового наказу, виданого за вимогою про стягнення аліментів, а застосування до спірних правовідносин положень ст. 432 ЦПК України є неправомірним.
Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Апеляційну скаргу належить задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а в задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовити, із таких підстав.
Суд виходив із того, що наявні процесуальні-правові підстави для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки сума, що підлягає стягненню із боржника згідно із судовим наказом про стягнення аліментів не відповідає фінансовим можливостям боржника, а також форма та розмір присуджених до стягнення аліментів не передбачені діючим ЦК України.
При цьому суд установив, що судовим наказом № 299/6791/21, виданим Виноградівським районним судом 18.02.2022 р., було розглянуто заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей та вирішено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки - ОСОБА_3 , у розмірі 2 (двох) прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 24.12.2021 р. і до досягнення дитиною повноліття; сина - ОСОБА_4 , у розмірі 3 (трьох) прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 24.12.2021 р. і до досягнення дитиною 23 річного віку або припинення навчання. Вирішено також стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 227 грн.
Зі змісту статей 160, 258 ЦПК України випливає, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, який підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом; згідно з пунктом 11 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» судові накази є виконавчими документами, а тому судовий наказ є такою формою рішення суду, який не потребує видачі виконавчого листа для його виконання оскільки він сам пособі є виконавчим документом.
На підставі вказаного судового наказу державним виконавцем були відкриті виконавчі провадження про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.
Згідно з податковою декларацією боржника, ОСОБА_2 за минулий - 2021 рік, як фізична особа-підприємець, мав щомісячний валовий дохід (без врахування витрат) 10 000 грн.
За приписами ч.ч.1, 7, 8 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Відповідно до п.п.4, 5 ч.1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Отже, процесуальним законом передбачений порядок скасування судового наказу, також боржник може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, а також судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
За приписами ст. 173 ЦПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
За змістом роз'ясень, викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Узагальнення про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 01.07.2015 р., підставами, які передбачені ст. 432 ЦПК України для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню поділяються на матеріально-правові та процесуально-правові. До процесуально-правових підстав відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документу, а до матеріально-правових підстав відносяться випадки відсутності зобов'язання боржника через його припинення, добровільне виконання боржником обов'язку поза межами виконавчого провадження, зарахуванням зобов'язання за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання зобов'язання тощо.
Однак, звертаючись до суду із заявою боржник не довів наявність матеріально-правових і процесуально-правових підстав для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, натомість, вважаючи розмір аліментів, який визначений судовим наказом занадто великим, боржник мав обрати інший спосіб захисту своїх прав, який передбачений процесуальним законом.
Суд першої інстанції, роблячи висновок про об'єктивну неможливість сплачувати аліменти в розмірі, зазначеному в судовому наказі за № 299/6719/21 і це можна віднести до процесуально-правових підстав для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, допустив порушення норм процесуального права, оскільки не встановив наявність матеріально-правових і процесуально-правових підстав для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, що є обов'язковою умовою для застосування положень ст. 432 ЦПК України.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам закону оскаржена ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги та відповідно до ст. 376 ч.1, п.п.1, 4 ЦПК України ухвалу суду першої інстанції належить скасувати.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.1, 4, 381-384 ЦПК України, -
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. 2.Ухвалу Виноградівського районного суду від 15 грудня 2022 року скасувати. 3.У задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню відмовити. 4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. 5.Повне судове рішення складено 21 квітня 2023 р.
Судді: