Справа № 127/22957/22
Провадження № 22-ц/801/906/2023
Категорія: 53
Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О. П.
Доповідач:Медвецький С. К.
27 квітня 2023 рокуСправа № 127/22957/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Медвецького С. К.,
суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу №127/22957/22 за апеляційною скаргою адвоката Покоєвича А. О. в інтересах ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2023 року, ухвалене у складі судді Короля О. П. у залі суду,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди.
Позов мотивований тим, що 10 липня 2022 року в період часу з 20 год до 20 год 10 хв на перехресті вулиць Лесі Українки та Лермонтова у місті Вінниці, трапилася дорожньою-транспортна пригода за участі автомобіля «SKODA FАВІА», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під його керуванням та автомобіля «Ореl Аstra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Унаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Після приїзду поліції на місце вчинення ДТП ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненні ДТП та повідомив його, що відшкодує завдану пошкодженням автомобіля шкоду та запропонував скласти європротокол.
Працівники поліції не складали протокол про порушення ПДР за ст. 124 КУпАП щодо водія автомобіля «Ореl Аstra» ОСОБА_2 .
Після того як працівники поліції залишили місце пригоди, ОСОБА_2 відмовився від попередніх домовленостей та покинув місце ДТП.
Посилаючись на те, що відповідач добровільно не відшкодовує завдану шкоду, ОСОБА_1 просив суд:
стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 54 226,74 грн;
стягнути з ОСОБА_2 на його користь 992,4 грн судового збору, 4000 грн витрат за проведення експертизи та 15 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2023 року в задоволені позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано доказів вини відповідача у вчиненні ДТП та не доведено розміру завданої шкоди.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У березні 2023 року адвокат Покоєвич А. О. в інтересах позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 28 березня 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 березня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження у цій справі та надано відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2023 року справу призначено до розгляду на 27 квітня 2023 року в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
судом першої інстанції не було досліджено усі обставини справи;
суд першої інстанції не врахував, що відповідач не спростував доводів позовної заяви;
на позивача не покладено обов'язок доведення вини відповідача в заподіянні шкоди.
Відзив на апеляційну скаргу впродовж встановленого судом строку не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 10 липня 2022 року в період часу з 20 год до 20 год 10 хв на перехресті вулиць Лесі Українки та Лермонтова у місті Вінниці, трапилася дорожньою-транспортна пригода за участі автомобіля «SKODA FАВІА», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Ореl Аstra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Автомобіль марки «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1 , на праві власності належить ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
Відповідно до висновку експертного дослідження № 78Е-08/2022 від 13 вересень 2022 року вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля «Skoda Fabia», ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , НОМЕР_5 внаслідок пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди становить 54 226,74 грн.
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на таке.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 1166 ЦК України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, частиною 1 якої передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Встановлені у ст. 1166 ЦК України умови відшкодування шкоди поширюється на всі норми, що входять до глави 82 ЦК тією мірою, в якій їх не змінюють спеціальні правила, передбачені окремими статтями цієї глави. Названі умови разом із фактом заподіяння шкоди є підставами й юридичної відповідальності, вони утворюють одночасно і склад правопорушення.
Cпір про відшкодування шкоди, завданої самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами ст. 1188 ЦПК України.
Відповідно до п.п. д) п. 2.10 ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських.
Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна передбачено ст. 124 КУпАП, санкція якої передбачає накладення штрафу у відповідному розмірі.
Згідно примітки цієї статті, особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до п. 5 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якщо його розгляд не віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський відповідно до статті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення. Крім цього, поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, передбачені ст. 124 КУпАП.
Разом з тим, відповідно до п. 33.2. ст. 33 Закону, який кореспондується з п. 2.11 ПДР, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
Системний аналіз цих правових норм указує на те, що водії транспортних засобів при настанні ДТП повинні були оформити дану пригоду одним із встановлених законодавством випадків, або шляхом повідомлення працівників національної поліції України або складенням на місці пригоди повідомлення про настання ДТП (європротокол), в разі якщо у обох водіїв є поліси і сума збитків не перевищує 50,000 грн.
Як слідує із матеріалів справи і не заперечується позивачем, водії не виконали вимог щодо оформлення ДТП: не викликали на місце пригоди поліцію, яка б зафіксувала учасників ДТП, пошкодження транспортних засобів та склала адміністративні матеріали щодо притягнення винної у скоєнні ДТП особи до відповідальності, а також не скористались своїм правом для складення спільного повідомлення про ДТП (європротокол) в якому зафіксували б обставини пригоди та пошкодження автомобілів.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
При цьому статтею третьою Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 6 зазначеного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Позивач не надав відомостей чи застрахований транспортний засіб відповідача та не заявляв клопотання про витребування таких відомостей.
Під час розгляду цивільної справи № 686/1914/16-ц (постанова від 24.06.2020) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зробив таки висновок:
«у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього».
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
За відсутності відомостей про страховика відповідача не можливо визначити склад учасників справи та належного відповідача.
Крім цього, наданий позивачем відеозапис не дає змоги встановити усі обставини настання ДТП.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд першої інстанції звернув увагу що, відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, тягар доказування обґрунтованості заявлених позовних вимог покладено на позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування майнової чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Наявний у матеріалах справи доказ на підтвердження вини ОСОБА_2 у настанні ДТП, зокрема, відеозапис ДТП оцінюються колегією суддів критично.
Так, вказаним відеозаписом підтверджується факт настання дорожньо-транспортної пригоди без ідентифікації транспортних засобі та осіб, які ними керували. Однак, такі докази не можуть бути визнані судом достатніми для встановлення вини особи у настанні ДТП та покладання обов'язку на відповідача відшкодувати шкоду.
Отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню через недоведеність вини відповідача у настанні ДТП, причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням останнього.
Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.
Водночас відповідачем у справі є лише ОСОБА_2 . При цьому позивач не заявляв клопотань про залучення до участі у розгляді справи страховика як співвідповідача у справі.
Апеляційний суд звертає увагу, що учасники ДТП не викликали поліцію для складення протоколу щодо винуватця пригоди та не скористались своїм правом для складення європротоколу (який передбачено законом як належний доказ обставин настання ДТП та може бути підставою для отримання страхового відшкодування).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, хоча зобов'язаний був встановити склад учасників судового процесу, визначити предмет спору та характер спірних правовідносин надати оцінку обставинам справи, та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову з підстав не доведення розміру матеріальної шкоди.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційним судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову, судові витрати у справі необхідно залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Покоєвича А. О. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2023 року скасувати й ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди відмовити.
Судові витрати понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій віднести за рахунок позивача.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Суддя-доповідач С. К. Медвецький
судді: С. Г. Копаничук
В. В. Оніщук