Справа № 138/936/15-к
Провадження №11-кп/801/418/2023
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
24 квітня 2023 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_8 на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07 березня 2023 року відносно засудженого :
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Молдова, громадянина Республіки Молдова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про звільнення від відбування покарання, у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
До Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області 24.01.2023 звернувся захисник засудженого ОСОБА_9 з клопотанням, в порядку ст. 80 КК України та ст. 152 КВК України, про звільнення такого засудженого від відбування покарання призначеного йому вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14.04.2015 у виді позбавлення волі, у зв'язку із закінченням строків давності виконання такого вироку суду.
Клопотання мотивоване тим, що згідно ухвали Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 30.09.2022, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29.11.2022, засудженого ОСОБА_9 , звільненого від відбування покарання з випробовуванням, направлено для відбування покарання у виді 5 років позбавлення волі, призначеного за вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14.04.2015.
Однак, захисник наводить у своєму клопотанні доводи про те, що п'ятирічний строк на виконання вказаного вище вироку суду закінчився ще 14.05.2020, а відтак згідно вимог вказаних вище норм засуджений підлягає звільненню від відбування такого покарання. Перешкод для застосування відносно засудженого вказаних положень Закону немає, оскільки зазначений строк давності не переривався та не зупинявся. Відсутній вирок суду, який би підтверджував факт ухилення ОСОБА_9 від виконання покарання. В ухвалі від 30.09.2022 суд встановив факт ухилення засудженого лише від виконання обов'язку передбаченого ст. 76 КК України, а не від відбування покарання у виді позбавлення волі, однак це не є підставою для зупинення таких строків. Більш того, засуджений ніколи постійно не проживав та не мав права проживати на території України і 07.07.2015, після постановлення вироку у справі, він повернувся за адресою свого постійного місця проживання в Республіці Молдова. Він винаймав тимчасово житло в м. Могилів-Подільському тільки для можливості участі у розгляді даного кримінального провадження. Вирок суду було звернуто до виконання лише 13.08.2015, в час коли уже відносно засудженого існувала заборона з приводу перетину кордону на в'їзду в Україну, у зв'язку з перевищенням терміну його перебування на території цієї держави. Тобто він не мав наміру ухилятись навіть від виконання обов'язку, покладеного на нього вироком суду, однак обставини, що склались не дали йому об'єктивної можливості це зробити.
Прокурор в судову засіданні заперечував проти задоволення клопотання захисника засудженого та просив суд в задоволенні такого клопотання відмовити. Надав суду лист ВЧ 2193 ДПС України від 14.02.2023 та актуальну вимогу про судимість ОСОБА_10 на території України. Заперечення прокурора мотивовані були тим, зокрема, що засуджений ухилився від виконання вироку суду, оскільки не виконав покладеного на нього обов'язку з приводу повідомлення кримінально-виконавчу інспекцію про зміну свого місця проживання та залишив територію України. Дана обставина встановлена ухвалою суду від 30.09.2022, яка набрала законної сили і якою скасовано іспитовий строк, що надавався засудженому у зв'язку з його звільненням від відбування призначеного покарання. В 2015 році компетентним органом дійсно було прийнято рішення щодо заборони засудженому перетинати кордон в напрямку в'їзд на територію України, оскільки засуджений був підданий адміністративному стягненню у виді штрафу за перевищення терміну перебування на території України, однак тільки тому, що він не сплатив такий штраф, а якщо навіть і сплатив то не повідомив про це особу, яка застосувала до нього таке стягнення. Також, він не оскаржив саму заборону на перетин кордону. Крім того, ще в 2016 році суд вирішив питання про скасування іспитового строку та направлення засудженого для відбування покарання у цій справі і засуджений на підставі такої ухвали суду був в міжнародному розшуку. Така ухвала суду хоч і була скасована судом апеляційної інстанції, однак в вересні 2022 року, при повторному розгляді того самого подання, суд знову постановив таку ж ухвалу і вона набрала законної сили в листопаді 2022 року.
Захисник обвинуваченого в судовому засіданні підтримав своє клопотання з підстав зазначених в самому клопотанні та просив суд клопотання задовольнити. Також, попередньо надав суду лист ВЧ 2193 ДПС України від 23.01.2023. Також, крім іншого, пояснив суду, що ОСОБА_9 намагався повернутись в Україну для того, щоб забрати свої речі з орендованої квартири та для постановки на облік в кримінально-виконавчій інспекції для виконання вироку суду, однак йому було повідомлено про наявність відносно нього дії заборони в перетині кордону в напрямку в'їзд до України, терміном на три роки, у зв'язку з перевищенням терміну перебування в Україні. Зареєстроване місце проживання в Республіці Молдова він не змінював з часу розгляду даної кримінальної справи, а отже і не було про що повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію, що в свою чергу свідчить про відсутність будь-якого умислу і на ухилення від виконання покладеного на нього обов'язку згідно положень ст. 76 КК України. Вироку суду, який би підтверджував факт ухилення його підзахисного від відбування покарання в межах даного кримінального провадження не існує, а отже відсутні підстави вважати, що строк давності зупинявся. Також, його підзахисний не вчиняв за час перебігу такого строку жодних інших кримінальних правопорушень, а отже такий строк і не переривався також.
Засуджений ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився надавши суду заяву про розгляд клопотання його захисника без його участі, в якій він також просив суд клопотання захисника задовольнити та звільнити.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07 березня 2023 року клопотання захисника засудженого ОСОБА_9 задоволено.
Звільнено ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, призначеного вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 квітня 2015 року за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 201 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 років, у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
У своїх висновка суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_9 був засуджений за ч.1 ст. 201 КК України, тобто за вчинення тяжкого злочину, однак йому було призначено основне покарання у виді 5 років позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 30.07.2015, а отже п'ятирічний строк про який вказує ст. 80 КК України слід обраховувати до 31.07.2020.
ОСОБА_9 був направлений для відбування покарання у виді позбавлення волі, лише ухвалою суду від 30.09.2022, оскільки ухвала суду від 25.08.2016 була скасована судом апеляційної інстанції і, уже після закінчення строку передбаченого ст. 80 КК України та ст.152 КВК України.
Також відповідно до ч.1 ст. 400 КПК України подання апеляційної скарги, зокрема, на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили та її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частина 2 цієї норми (як в редакції чинній на час постановлення ухвали суду від 25.08.2016, так і на даний час) містить виключний перелік ухвал суду, оскарження яких в апеляційному порядку не зупиняє їх виконання, однак вказана вище ухвала суду від 25.08.2016 до такого переліку не відноситься.
Вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14.04.2015 відносно ОСОБА_9 набув законної сили 30.07.2015, строк давності виконання такого вироку не зупинявся та не переривався і фактично минув ще 31.07.2020, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання захисника засудженого та необхідність виконання обов'язку держави щодо звільнення засудженого ОСОБА_9 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, у зв'язку із закінченням строку давності виконання зазначеного обвинувального вироку суду.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В поданій апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07.03.2023 року скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 про звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_9 .
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що висновки викладені в оскаржуваному судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам справи. Так, засуджений ОСОБА_9 з 10.11.2016 по 08.07.2022 перебував у розшуку та з 23.12.2022 по даний час перебуває у розшуку та наразі ухиляється від відбування покарання, а тому вважає, що строк давності виконання обвинувального вироку від 14.04.2025 зупинений.
Прокурор звернув увагу суду на те, що засуджений ОСОБА_9 був присутній при оголошенні йому 14.04.2015 вироку суду та покладеним на нього обов'язком повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміні місця проживання, роботи або навчання, відповідно до п.3 ч.1 ст.76 КК України. Також відповідно до листа начальника ВЧ НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) засуджений ОСОБА_9 міг безперешкодно на законних підставах перетнути державний кордон України на в'їзд. Проте, ОСОБА_9 навіть не здійснював спроб перетину державного кордону на в'їзд в Україну, що свідчить про те, що він свідомо ухилявся від відбування покарання.
Також у разі звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання згідно ст.80 КК України, не буде досягнуто мети покарання визначеної ст.50 КК України. ОСОБА_9 після оголошення вироку покинув територію України у напрямку Республіки Молдова та жодного разу не прибув до органу з питань пробації, що свідчить про те, що він фактично ухилився від призначеного судом покарання.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції прокурор подану прокурором апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_9 заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, з урахуванням його позиції викладеної в клопотанні просив ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду від 07.03.2023 залишити без змін. Вказав, що прокурором не надано жодного доказу в підтвердження ухилення ОСОБА_9 від виконання обвинувального вироку, оскільки застосовуючи ст.76 КК України, судом на ОСОБА_9 було покладено лише певні обов'язки. Також пояснив, що ОСОБА_9 дійсно після постановлення обвинувального вироку виїхав за межі території України для можливості побачити своїх двох малолітніх. Проте повернутися на територію України не зміг через покладену на нього заборону, у зв'язку з притягненням до адмінвідповідальності через перевищення строків перебування ним в Україні.
Сторона захисту вважає, що строки виконання обвинувального вироку сплили, докази щодо зупинення строків у кримінальному провадженні відсутні. Також захисник звернув увагу суду на те, що ОСОБА_9 є громадянином Молдови, з моменту постановлення вироку минуло 9 років, нового злочину він не вчиняв.
Засуджений ОСОБА_9 в судове засідання до апеляційного суду не прибув, на адресу суду надіслав заяву, в якій просить розгляд апеляційної скарги проводити у його відсутність, у зв'язку з тим, що є іноземцем і не має постійного місця проживання в Україні. Заперечує проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просить відмовити в її задоволенні.
Захисник та прокурор за таких підстав не заперечували проти розгляду апеляційної скарги у відсутність засудженого ОСОБА_9 , а тому судовий розгляд відбувся у його відсутність.
Клопотань про відкладення апеляційного розгляду від учасників судового провадження не надходило.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, виступи учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
На думку колегії суддів апеляційного суду, при ухваленні оскаржуваного судового рішення зазначених вимог закону місцевим судом було дотримано не повністю.
Як було встановлено в ході судового розгляду судом першої інстанції, що також знайшло своє відображення в ході апеляційного розгляду, відповідно до матеріалів кримінального провадження від 12.12.2014 за №22014020000000041 ОСОБА_9 був засуджений вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 квітня 2015 за ч. 1 ст. 201 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі з конфіскацією предметів контрабанди.
На підставі ст.75, п.3 ч.1 ст.76 КК України звільнений від відбування основного покарання з випробуванням, встановлено йому іспитовий строк на 3 (три) роки та покладено на нього обов'язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
Вирішено долю речових доказів та питання судових витрат.
Вирок набрав законної сили 30.07.2015, та 13.08.2015 був направлений для виконання до Шаргородського РП КВІ УДПтС у Вінницькій області.
13.08.2015 інспектором Могилів-Подільського МРВ КВІ УДПтС України у Вінницькій області засудженому ОСОБА_9 надіслано повідомлення про виклик до кримінально-виконавчої інспекції для постановки на облік.
Згідно копії паспорта громадянина Республіки Молдова ОСОБА_9 , серії НОМЕР_2 , яким він документувався в період з 20.12.2003 по 20.12.2020, він перетнув державний кордон України в напрямку виїзд 07.07.2015.
Відповідно до листів Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України від 23.01.2023 та від 14.02.2023 слідує, що того ж 07.07.2015 уповноваженою службовою особою органу охорони державного кордону України ОСОБА_9 було піддано адміністративному стягненню, у виді штрафу, на підставі ч.2 ст. 203 КУпАП. Таку постанову ОСОБА_9 не оскаржив, а тому повинен був сплатити штраф не пізніше, як через 15 днів та не пізніше 3 робочих днів після його сплати надіслати до НОМЕР_3 прикордонного загону підтверджуючий документ. В подальшому, 24.07.2015 було прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну ОСОБА_9 , як громадянину Республіки Молдова, терміном на три роки до 24.07.2018, на підставі абз.7 ч.1 ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянств», оскільки документ, що підтверджує сплату штрафу встановленим порядком він органу, що застосував вказане стягнення, не надіслав (не подав, не представив). Рішення щодо такої заборони приймалось за відсутності ОСОБА_9 , а дізнатись про нього міг лише в разі спроби перетнути кордон на в'їзд в Україну, в результаті чого в його паспорті було б зроблено відповідну відмітку. ОСОБА_9 мав право оскаржити рішення про заборону в'їзду, однак цього не зробив. Так само і орган що прийняв таке рішення мав право скасувати таке рішення в разі припинення обставини, яка стала підставою для його прийняття, однак ОСОБА_9 не вчинив жодних активних дій щодо усунення такої обставини. З 25.07.2018 відносно ОСОБА_9 військовою частиною НОМЕР_1 обмеження щодо в'їзду на територію України не приймались. В базі даних ДПС України відсутні відомості щодо спроб перетину державного кордону на в'їзд в Україну ОСОБА_9 в період дії рішення про заборону в'їзду. Документи з приводу зазначених прийнятих правових рішень знищені встановленим порядком, у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання.
В подальшому, 08.09.2015 кримінально-виконавча інспекція звернулась до суду з поданням, в порядку п.14 ч.1 ст. 537 КПК України, про вирішення питання про сумніви і протиріччя, що виникли при виконанні вироку в даній кримінальній справі, оскільки було встановлено, що засуджений не проживає та не проживав на території України. Ухвалою суду від 09.09.2015 таке подання було повернуто без розгляду з вказівкою про необхідність розшуку засудженого.
Згідно наявного в матеріалах судового провадження листа від 25.02.2022 №ЕП-236/22 та висновку від 14.04.2022 Управління ДМС України у Вінницькій області, ОСОБА_9 зареєстрованим чи знятим з реєстраційного обліку не значиться, паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон на території області не документувався, з клопотанням про оформлення набуття громадянства України, про надання статусу біженця або статусу особи, яка потребує додаткового захисту до даного підрозділу не звертався. Також, відсутні відомості з приводу документування посвідкою на тимчасове проживання в Україні даної особи.
05.10.2015 кримінально-виконавча інспекція звернулась до суду з поданням уже про скасування звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням яке, ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25.08.2016 подання було задоволено. Скасовано звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням та направлено його, для відбування покарання призначеного зазначеним вище вироком суду, у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Після затримання 26.01.2022, ОСОБА_9 12.04.2022 через захисника, оскаржив вказану вище ухвалу суду від 25.08.2016 і, ухвалою Вінницького апеляційного суду Вінницької області від 11.05.2022 поновлено строк на апеляційне оскарження зазначеної ухвали суду, враховуючи те, що ОСОБА_9 не приймав участь у розгляді подання КВІ та не отримував копії оскаржуваної ухвали.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду Вінницької області від 19 травня 2022 року ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду від 25.08.2016 було скасовано та призначено новий розгляд подання в суді першої інстанції. Підставою скасування такого судового рішення стало те, що судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, про наявність подання про скасування звільнення від відбування покарання йому відомо не було.
За наслідками нового розгляду зазначеного вище подання Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області 30.09.2022 було постановлено ухвалу про задоволення такого подання та направлення засудженого ОСОБА_9 для відбування покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, призначеного згаданим вище вироком суду за ч.1 ст.201 КК України. Вказана ухвала набрала законної сили 29.11.2022.
Так, згідно з ч.3 ст.12 КК України злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі. Частина 4 вказаної статті передбачає, що тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Положенням ч.1 ст. 74 КК України визначено, що звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 152 КВК України однією із підстав звільнення від відбування покарання є закінчення строків давності виконання обвинувального вироку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано, зокрема, в строк п'яти років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин.
Згідно з ч.3 ст.80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого від відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п.п.1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються.
Згідно з ч.4 ст.80 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у ч.1 та ч.3 цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Отже, ст.80 КК України застосовується у разі, якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умови, що засуджений не ухилявся від його відбування покарання, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності, та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що є підставою для переривання строку давності.
Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Застосування ст.80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Встановлено, що ОСОБА_9 був присутній під час оголошення обвинувального вироку суду, отримав його копію та 14.04.2015 склав розписку про зобов'язання з'явитись до Могилів-Подільського районного підрозділу кримінально-виконавчої інспекції за адресою: м. Могилів-Подільський, вул. Сагайдачного, 6 (приміщення МВ ГУМВС, кабінет №25) в 3-х денний строк з моменту набрання вироком законної сили.
Проте, в кримінально-виконавчу інспекцію він так і не з'явився. За місцем проживання, яке вказував під час досудового розслідування, та яке вказане в обвинувальному акті, про яке останній повідомляв під час судового розгляду не проживає. 07.07.2015 залишив територію України та повернувся до Республіки Молдова, жодного разу не прибув до органу з питань пробації, що також не заперечувалось його захисником в ході апеляційного розгляду.
Встановлено, що відповідно до листа начальника військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) засуджений ОСОБА_9 міг безперешкодно на законних підставах перетнути державний кордон України на в'їзд.
Згідно наявної інформації в Базах даних ДПС України останній навіть не здійснював спроб перетину державного кордону на в'їзд в Україну, також ОСОБА_9 оскаржуючи у квітні 2022 ухвалу суду першої інстанції про скасування звільнення від покарання з випробуванням призначеного вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14.04.2015 за ч.1 ст.201 КК України через свого захисника, достеменно знав про наявність вказаного судового провадження в Могилів-Подільському міськрайонному суді Вінницької області, оскільки відповідно до наявного в матеріалах справи доручення про вручення документів засудженому ОСОБА_9 , вказані документи Унгенським Судом Республіки Молдова було вручено 27.04.2016 його батьку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 так як згідно примітки у вказаному документі засуджений ОСОБА_9 в грудні 2015 року залишив територію Республіки Молдова та поїхав до російської федерації на роботу, а батько і син перебувають в гарних відносинах.
Апеляційний суд враховуючи те, що відповідно до вимоги Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП у Вінницькій області від 03.03.2023 за №53-1106 вих-23 ОСОБА_9 з 2016 року був оголошений у розшук та затриманий на території Румунії 26.01.2022, тому вважає, що перебіг строку давності виконання обвинувального вироку вважається зупиненим та відновлюється лише з моменту затримання засудженого ОСОБА_9 , тобто з 26.01.2022. Відповідно ж до ч.3 ст.80 КК України у цьому разі строки давності, передбачені п.п.1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються.
Також апеляційний суд звертає увагу на те, що постановлену ухвалу Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області 30.09.2022 про задоволення подання кримінально-виконавчої інспекції та направлення засудженого ОСОБА_9 для відбування покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, призначеного згаданим вище вироком суду за ч.1 ст.201 КК України, було залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29.11.2022. У зв'язку з чим, ОСОБА_9 вдруге було оголошено в міжнародний розшук, в якому він перебуває і на даний час.
Положення ст.80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
В матеріалах провадження міститися достатньо відомостей щодо вжиття належних заходів із сторони держави щодо виконання вироку суду в строки, визначені ст.80 КК України.
Таки чином, колегія суддів вважає, що матеріалами справи переконливо доводиться, що засуджений ОСОБА_9 на протязі тривалого часу ухилявся від виконання обвинувального вироку і відбування призначеного йому Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14.04.2015 за ч.1 ст.201 КК України покарання, а тому строк давності виконання обвинувального вироку відносно нього застосований бути не може.
Також апеляційний суд вважає, що у разі звільнення засудженого ОСОБА_9 від відбування покарання в порядку ст.80 КК України, не буде досягнуто мети покарання визначеної ст.50 КК України, а саме запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора, що суд першої інстанції, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні обставини справи, надав їм неправильну оцінку, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що ухвала Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07.03.2023 підлягає скасуванню з ухваленням нової ухвали.
Відповідно до приписів п.4 ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу.
Положенням п.2 ч.1 ст.409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 419, 426, 532 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
Ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07 березня 2023 року - скасувати.
Ухвалити нову ухвалу.
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 про звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_9 - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4