Провадження № 11-кп/803/1674/23 Справа № 205/4130/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 квітня 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора маріупольської окружної прокуратури Донецької обласної прокуратури на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2022 року, якою було відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження №12019050780001014 від 22 листопада 2019 року відносно ОСОБА_7 , за ч. 2 ст. 307 КК України, -
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2022 року було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження №12019050780001014 від 22 листопада 2019 року відносно ОСОБА_7 , за ч. 2 ст. 307 КК України.
Як встановлено судом, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019050780001014 від 22 листопада 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України 27 лютого 2020 року було направлено до Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області для розгляду і було прийнято до провадження зазначеним судом, тобто дане кримінальне провадження вже перебуває на стадії судового розгляду.
Розпорядженням Голови Верховного суду №1/0/9-22 від 06 березня 2022 року через неможливість здійснення судочинства під час воєнного стану змінено територіальну підсудність судових справ Приморського районного суду м. Маріуполь Ленінському районному суду м. Дніпропетровська. Натомість, зазначене кримінальне провадження до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська не передавалося. Відомості щодо прийняття Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області остаточного рішення в даному кримінальному провадженні відсутні.
Проаналізувавши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що порядок здійснення процесуальних дій у разі неможливості здійснення кримінального провадження судом у зв'язку з воєнним станом вичерпним чином визначають положення ст. ст. 524, 615-1 КПК України та положення ч. 1 ст. 147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» і в даному випадку підстави для його відновлення у відповідності до вказаних норм відсутні.
Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, яке перебуває на стадії судового провадження можливе лише за заявою обвинуваченого і у випадку, якщо метою вирішення даного питання є доведення своєї невинуватості. Думку обвинуваченого з приводу необхідності відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження з'ясувати не вдалось, оскільки фактичне місце знаходження ОСОБА_7 ані суду, ані прокурору невідоме, можливість викликати його в судове засідання відсутня, зв'язок з ним, також, відсутній. Жодних заяв ОСОБА_7 до суду першої інстанції про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження не подавав.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Прокурор в апеляційній скарзі просить ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2022 року, якою було відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження №12019050780001014 від 22 листопада 2019 року відносно ОСОБА_7 , за ч. 2 ст. 307 КК України - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви, суд безпідставно визнав необґрунтованими доводи щодо можливості застосування в даному випадку загальних засад кримінального провадження, передбачених ч. 1 ст. 7 КПК України, у зв'язку з неврегульованістю у КПК України питання відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, яке перебуває на стадії судового провадження. Суд не прийняв до уваги положення ч. 6 ст. 9 КПК України, якою передбачено, що у разі, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього Кодексу.
Також прокурор вказує про те, що на обґрунтування його доводів щодо врахування позиції Європейського Суду з прав людини у рішенні від 11 лютого 2021 року по справі «Куроченко та Золотухін проти України» (Заяви № 20936/16 та № 53257/16) у подібній правовій ситуації з констатацією порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, судом всупереч норм діючого законодавства, зроблено безпідставний висновок, про те, що подання заяви про відновлення матеріалів кримінального провадження є суб'єктивним правом заявника (обвинуваченого у кримінальному провадженні) на розгляд його обвинувачення національним судом з метою довести свою невинуватість. На думку прокурора, такий висновок суду істотно порушує принципи змагальності сторін, доступу до правосуддя всіх сторін провадження, передбачених ст.ст. 21, 22 КПК України, які беруть участь у розгляді справ у судах, додержуючись принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону та перешкоджають реалізації сторонами кримінального провадження, зокрема прокурору, завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.
Більш того, прокурор вважає, що при застосуванні аналогії у процесуальному праві, суд приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви прокурора, недотримався вимог ч. 2 ст. 528 КПК України, згідно якої, суд своєю ухвалою може відмовити у відкритті провадження про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження або залишити заяву без розгляду, якщо провадження було відкрито.
Тобто, прокурор зазначає, що якщо зібраних матеріалів для точного відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження є недостатньо, то суд відповідно до ст. 531 КПК України своєю ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження і роз'яснює учасникам судового провадження право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.
Таким чином законодавець, не передбачивши можливість оскарження вказаних рішень суду, надав учасникам судового провадження право повторного звернення до суду із заявою про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження.
Отже, на думку прокурора, рішення суду щодо відмови у задоволенні заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження діючим кримінальним процесуальним кодексом не передбачено, тому є таким, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав та мотивів, викладених в ній.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку учасників судового провадження, їх виступи в судових дебатах та з останнім словом обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог, щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Метою відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження є забезпечення додержання принципу верховенства права та реалізації передбачених ст. 2 КПК України завдань кримінального провадження щодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 615-1 КПК України, відновленню підлягають втрачені матеріали кримінального провадження, в якому обвинувальний акт направлено до суду, проте підготовче судове засідання не відбулося; судовий розгляд розпочато, проте рішення суду за результатами його розгляду не ухвалено; судом ухвалено рішення, проте воно не набрало законної сили.
Клопотання про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження розглядається слідчим суддею того суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, судом, який здійснював судове провадження, а в разі неможливості з об'єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - слідчим суддею іншого суду або іншим судом, визначеного в порядку, передбаченому законодавством.
До клопотання про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження додаються документи або їх копії, у тому числі не посвідчені в установленому порядку, що збереглися у прокурора, слідчого, дізнавача, сторони захисту чи потерпілого, за умови їх засвідчення кваліфікованим електронним підписом.
Так, відповідно до матеріалів справи, в провадженні Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області з 27 лютого 2020 року перебувало кримінальне провадження №12019050780001014 від 22 листопада 2019 року (судова справа №266/1157/20) за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 6 до 10 років із конфіскацією майна.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019050780001014 від 22 листопада 2019 року з додатками до нього спрямовано до Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області 27 лютого 2022 року та з цього часу перебував у його провадженні.
З 24 лютого 2022 року та по теперішній час судовий розгляд у кримінальному провадженні не здійснюється у зв'язку з військовою агресією та подальшою окупацією м. Маріуполя Російською Федерацією, неможливістю судами України здійснювати на ній правосуддя, а також пошкодженням матеріалів проваджень, які залишилися у приміщенні суду та, відповідно, вважаються втраченими.
Відповідно до інформації Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 липня 2022 року, матеріали кримінальних проваджень з будівлі суду не переміщались.
Розпорядженням Голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06 березня 2022 року через неможливість судами здійснювати судочинство під час воєнного стану, керуючись ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», змінено територіальну підсудність судових справ Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області за Ленінським районним судом м. Дніпропетровська.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви прокурора, суд визнав необґрунтованими доводи щодо можливості застосування загальних засад кримінального провадження, передбачених ч. 1 ст. 7 КПК України у зв'язку з неврегульованістю у Кримінальному процесуальному кодексі України питання відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, яке перебуває на стадії судового провадження, мотивуючи це тим, що порядок здійснення процесуальних дій у разі неможливості здійснення кримінального провадження судом у зв'язку з воєнним станом вичерпним чином визначають положення ст. ст. 524, 615-1 КПК України та положення ч. 1 ст. 147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».
Однак, колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Доступ до правосуддя є одним із основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 24 КПК).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У зазначеній статті закріплено принцип доступу до правосуддя. Таким доступом згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є здатність особи безперешкодно отримати судовий захист у виді незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Разом з тим, як зазначено у ст. 30 КПК, у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.
Відмова у здійсненні правосуддя не допускається.
На відміну від цивільного, господарського й адміністративного судочинства у кримінальному провадженні не передбачено випадків, за яких обвинувачення не вирішувалось би по суті (у кримінальному провадженні суд не може залишити обвинувальний акт без розгляду).
У широкому значенні це означає, що судова влада в особі своїх органів - судів не може ухилитися від здійснення правосуддя у кримінальному провадженні. У вузькому значенні це означає, що суд, якому підсудне відповідне кримінальне провадження, не вправі відмовитися від судового розгляду й ухвалення відповідного судового рішення. Ці положення базуються на тому, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення (ч. 2 ст. 124 Конституції України) і випливає із низки засад кримінального провадження, зокрема, законності (ст. 9 КПК), рівності перед законом і судом (ст. 10 КПК), презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини (ст. 17 КПК), доступу до правосуддя та обов'язковості судових рішень (ст. 21 КПК), забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (ст. 24 КПК).
Відповідно ж до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» справи, розгляд яких не закінчено і які перебувають у провадженні місцевих, апеляційних судів, розташованих в районі проведення антитерористичної операції, в разі неможливості здійснювати правосуддя передаються судам відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності протягом десяти робочих днів з дня прийняття розпорядження головою відповідного вищого спеціалізованого суду.
У разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.
Таким чином, за наявності висунутого ОСОБА_7 обвинувачення згідно з обвинувальним актом, який було направлено на розгляд до Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області, та копія якого було додана прокурором до заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, разом із копіями збережених документів, складених співробітниками поліції за результатом проведення досудового розслідування, наведені вище положення ст. 30 КПК та ч. 3 ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» у їх взаємозв'язку прямо встановлюють не лише можливість, але й необхідність вчинення необхідних процесуальних дій щодо судового розгляду та прийняття відповідного судового рішення (зокрема і по суті пред'явленого обвинувачення) за документами і матеріалами, наданими учасниками судового провадження, в даному випадку - прокурором.
В свою чергу, достатність чи недостатність відповідних матеріалів (поданих як стороною обвинувачення, так і стороною захисту чи потерпілим) у даному випадку має розглядатися у контексті відповідних підстав для ухвалення судового рішення по суті висунутого особі обвинувачення.
Висновки суду першої інстанції про те, що із заявою про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження на стадії коли обвинувальний акт направлено до суду на розгляд, однак судове провадження не завершено прийняттям відповідного рішення або відомості про прийняття такого рішення відсутні, може звернутись лише особа, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у випадках, коли це необхідно для доведення невинуватості, колегія суддів вважає передчасними та такими, що прямо суперечать нормам КПК України, зокрема, ст. ст. 525, 615-1 КПК України, якою передбачено право прокурора як учасника кримінального провадження на звернення до суду із заявою про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження. Окрім того, колегія суддів вважає, що такий висновок суду істотно порушує принципи змагальності сторін та доступу до правосуддя всіх учасників кримінального провадження, передбачених ст. ст. 21, 22 КПК України.
Більш того, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви прокурора, не в повному обсязі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, зокрема, ч. 2 ст. 528 КПК України, згідно якої, суд своєю ухвалою може відмовити у відкритті провадження про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження або залишити заяву без розгляду, якщо провадження було відкрито. Якщо, на думку суду, зібраних матеріалів для точного відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження є недостатньо, суд відповідно до ст. 531 КПК України своєю ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження і роз'яснює учасникам судового провадження право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів. Тож, такого процесуального рішення за результатом розгляду заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, як відмова у задоволенні - нормами КПК України не передбачено.
А тому, на підставі викладеного та керуючись положеннями ст. ст. 404, 409, 419 КПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу прокурора маріупольської окружної прокуратури Донецької обласної прокуратури - задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2022 року, якою було відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження №12019050780001014 від 22 листопада 2019 року відносно ОСОБА_7 , за ч. 2 ст. 307 КК України - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4