Провадження № 11-сс/803/848/23 Справа № 202/2199/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 квітня 2023 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
за участю:
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7
прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , з клопотаннями про поновлення строку апеляційного оскарження, на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2023 року про відмову в задоволенні скарги потерпілих на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021046660000402 від 11 вересня 2021 року, -
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2023 року відмовлено в задоволенні скарг потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на постанову слідчого СВ ВП № 2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 10 березня 2023 року про закриття кримінального провадження № 12021046660000402 від 11 вересня 2021 року.
Обгрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що слідчим у кримінальному провадженні проведено всі необхідні слідчі дії, повно, об'єктивно та всебічно з'ясовано усі обставини справи, перевірені та оцінені усі наявні докази.
Слідчим суддею при перевірці законності прийнятого слідчим рішення та оцінці обставин подій від 20 серпня 2021 року щодо правопорушення, передбаченого ст. 296 КК України, зазначено, що дії ОСОБА_10 в частині застосування газового балончика були направлені виключно в бік потерпілих та не мали на меті протиставити себе оточуючим, показати свою зверхність, виразити явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, а також і те, що між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 виник особистий конфлікт, пов'язаний з раніше зробленим останнім зауваженням щодо вживання алкоголю в громадському місці та подальшою реакцією ОСОБА_10 .
Слідчим суддею зазначено, що газовий балончик був застосований ОСОБА_10 на протидію ОСОБА_6 , який перешкоджав йому у проході до будинку, та діям ОСОБА_7 , яка наблизилась для допомоги ОСОБА_6 . Таким діям, зафіксованим на відео, слідчим надано правильну правову оцінку, оскільки в даному випадку дійсно відсутні суб'єктивна та об'єктивна сторони складу злочину, передбаченого ст. 296 КК України.
Слідчим суддею при перевірці висновків слідчого щодо відсутності у діях ОСОБА_10 складу кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 125, 126 КК України, зазначено, що вони є вірними з огляду на відсутність фізичного контакту ОСОБА_10 з потерпілими, направленого на спричинення фізичного болю, та відсутність у нього такого умислу. Крім того зазначено про обґрунтованість висновку слідчого про відсутність в діях ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 КК України, оскільки наявність тілесних ушкоджень у потерпілих відповідними висновками судово-медичних експертиз не підтверджено.
Вважає безпідставними доводи потерпілих щодо необхідності кваліфікації ОСОБА_10 за ст. 129 КК України як погрози вбивством, оскільки висловлювані під час конфлікту ОСОБА_10 в бік потерпілих образи та погрози не стосувались наміру вбити останніх, не створювали передумов для побоювань їх за своє життя, а матеріали кримінального провадження не підтверджують доводи потерпілих про направлення зброї ОСОБА_10 безпосередньо в їх бік. Слідчим суддею зазначено, що сама по собі наявність травматичної зброї у ОСОБА_10 та її демонстрація не можуть вважатись погрозою вбивством за відсутності дій, направлених на демонстрацію намірів її застосування, поєднаних з висловлюванням відповідної погрози.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2023 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою скасувати постанову слідчого СВ ВП № 2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 10 березня 2023 року про закриття кримінального провадження № 12021046660000402 від 11 вересня 2021 року.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що висновки слідчого судді є необґрунтованими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що слідчим суддею не надано оцінки неповноті досудового розслідування, оскільки вона вбачає в діях ОСОБА_10 ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 КК України. Зазначає, що ОСОБА_10 погрожував не лише потерпілим, а і іншим мешканцям будинку, нецензурно виражався також в присутності поліції, застосував пневматичний пістолет, погрожуючи при цьому вбивством.
Зауважує, що слідчий суддя безпідставно не врахував, що застосування газового балончика завдало їй фізичного болю через гіперемію, яка виникла на лівій руці та шиї, що підтверджується медичними довідками та свідчить про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126 КК України.
Також слідчим суддею не надана належна оцінка показанням свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які вказали, що 20 серпня 2021 року бачили, як їх сусід ОСОБА_13 тримав в руках предмет, схожий на пістолет, та кричав чоловіку на ім'я ОСОБА_14 , що його пристрелить. Зазначені показання узгоджуються із даними, зафіксованими на наданих відеозаписах, де ОСОБА_10 сам вказує на те, що застосував до потерпілих пістолет та газовий балончик.
Вважає, що судом безпідставно взято до уваги показання поліцейських ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , оскільки останні не були безпосередніми очевидцями подій та були допитані за відсутності потерпілих. Зазначає, що проведення допитів свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 без присутності потерпілих є порушенням їх прав, передбачених ст. 56 КПК України, та тягне недопустимість вказаних показань як доказів.
Зазначає, що дії ОСОБА_10 містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 КК України, оскільки останній, знаходячись у громадському місці, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, в присутності свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 дістав з куртки пневматичний пістолет та направив його у бік ОСОБА_7 , при цьому висловлюючи реальні погрози щодо позбавлення життя її та ОСОБА_6 .
Зауважує, що використання пневматичного пістолета під час вчинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя потерпілих. Вказує, що судом безпідставно не взято до уваги дані, що містяться у ситуаційному аудіозаписі від 20 серпня 2021 року, та показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які підтверджують те, що ОСОБА_10 під час вчинення адміністративного правопорушення погрожував ОСОБА_6 пневматичним пістолетом та залякував тим, що позбавить останнього життя.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження зазначає, що під час судового розгляду слідчим суддею оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, а повний текст отримано 24 березня 2023 року, і до вказаного дня вона у зв'язку з необізнаністю з мотивами суду не мала можливості своєчасно подати вмотивовану апеляційну скаргу.
В апеляційні скарзі та доповненнях до неї потерпілий ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2023 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою скасувати постанову слідчого СВ ВП № 2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 10 березня 2023 року про закриття кримінального провадження № 12021046660000402 від 11 вересня 2021 року.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, незаконність постанови слідчого про закриття кримінального провадження. Вважає, що в матеріалах справи міститься достатній обсяг належних та допустимих доказів для кваліфікації дій ОСОБА_10 за ст. 296 КК України.
Зазначає, що слідчим не надана належна оцінка подіям, які передували вчиненню кримінального правопорушення, а саме вчиненню ОСОБА_10 дрібного хуліганства; показанням свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та потерпілих; ситуаційним відеозаписам подій від 20 серпня 2021 року та стенограмам до них, на яких зафіксована протиправна поведінка ОСОБА_10 , який розпиляв газ із балончика та погрожував пневматичним пістолетом.
Вважає, що судом безпідставно взято до уваги показання поліцейських ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , оскільки останні не були безпосередніми очевидцями подій та були допитані за відсутності потерпілих. Зазначає, що проведення допитів свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 без присутності потерпілих є порушенням їх прав передбачених ст. 56 КПК України, що тягне недопустимість показань цих свідків як доказів у справі.
Звертає увагу, що ОСОБА_7 не перешкоджала ОСОБА_10 потрапити до будинку, а лише намагалась припинити хуліганські дії останнього коли побачила, що він розпилює газ з балончика на ОСОБА_6 . Також не взято до уваги і те, що до того, як спробувати потрапити до будинку, ОСОБА_10 заздалегідь тримав в руках газовий балончик.
Зазначає, що ОСОБА_10 погрожував не лише потерпілим, а і іншим мешканцям будинку, нецензурно висловлювався також в присутності поліції, застосував пневматичний пістолет, погрожуючи при цьому вбивством. Зауважує, що застосування ОСОБА_10 до нього газового балончику завдало фізичного болю через гіперемію, що виникла на лівій руці та шиї, що підтверджується медичними довідками, та відповідно вважає, що дії ОСОБА_10 містять ознаки кримінального правопорушення.
Вказує, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженню проводилось неефективно, кожна процесуальна дія була вчинена із порушенням розумних строків, сторона обвинувачення позбавила потерпілих можливості ефективно брати участь у розслідуванні справи, приймати участь під час допиту свідків, безперешкодно надавати докази. Також звертає увагу, що слідчим під час досудового розслідування не виконано ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2022 року, якою орган слідства зобов'язано провести у розумний строк допит свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 у присутності потерпілих.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вказує, що під час судового розгляду слідчим суддею оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, а повний текст отримано 24 березня 2023 року, і до вказаного дня у зв'язку з необізнаністю з мотивами суду він не мав можливості своєчасно подати вмотивовану апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача; потерпілих, які підтримали апеляційні скарги та просили ухвалу суду скасувати, а матеріали кримінального провадження направити для проведення досудового розслідування; прокурорів, які заперечували проти доводів апеляційних скарг та просили їх залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді залишити без змін; перевіривши надані матеріали та апеляційні доводи, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Обговорюючи питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів приходить до наступного.
З наданих матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 копії оскаржуваної ухвали суду особисто та в інтересах ОСОБА_7 отримав 24 березня 2023 року, після чого відповідно до штемпелів вхідної кореспонденції Дніпровського апеляційного суду № 11 ЕС 5784 та 11 ЕС№ 10744, 27 березня 2023 року потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особою ухвалою слідчого судді, суду.
Враховуючи, що необізнаність про мотиви суду об'єктивно унеможливлювала складання та подання потерпілими апеляційних скарг у межах строку апеляційного оскарження, беручи до уваги, що повний текст ухвали суду апелянти отримали 27 березня 2023 року, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження підлягає поновленню.
Аналізуючи доводи апеляційних скарг, колегія суддів зважає на те, що згідно із вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Слідчий суддя при розгляді скарг ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в повній мірі цих вимог закону не дотримався.
У межах апеляційного перегляду встановлено, що у провадженні СВ ВП №2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувало кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021046660000402 від 11 вересня 2021 року.
Згідно із даними витягу з ЄРДР, відомості про кримінальне правопорушення було внесено до реєстру у зв'язку із тим, що 20 серпня 2021 року о 17 год. 33 хв. за адресою: м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, буд. 21, біля будинку невстановлена особа вчинила грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, пов'язаною з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії.
Крім того дослідженням наданих матеріалів встановлено, що в рамках вказаного кримінального провадження проведено досудове розслідування та допитано потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , отримано висновок судово-медичного експерта №480-е від 24.02.2022 року, оглянуто відеофайли подій від 20 серпня 2021 року.
Слідчий, дослідивши вказані докази, дійшов висновку про те, що застосування певних знарядь ОСОБА_10 не свідчить про наявність у нього прямого умислу, спрямованого на заподіяння ОСОБА_6 та ОСОБА_7 умисних легких тілесних ушкоджень, побоїв та мордувань, а також вчинення хуліганських дій з порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільних засад, у зв'язку з чим прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_10 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126, ч. ч. 3,4 ст. 296 КК України.
Згідно із ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Пункт 2 частини 1 статті 284 КПК України передбачає закриття кримінального провадження у разі встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення. В той же час КПК України визначає можливість прийняття такого рішення лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Розглядаючи скаргу на постанову про закриття кримінального провадження, слідчий суддя повинен на підставі пояснень заявника, слідчого (прокурора) та матеріалів кримінального провадження встановити, чи вжив слідчий всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження як обставин зазначених в заяві про скоєння кримінального правопорушення, так і обставин, встановлених ним в кримінальному провадженні, і чи маються передбачені ст. 284 КПК України підстави для його закриття.
Відмовляючи в задоволенні скарги, слідчий суддя зазначив, що органом досудового розслідування були виконані вимоги кримінального процесуального закону, слідчий при винесені оскаржуваної постанови встановив всі фактичні обставини, чим дотримався вимог ст. 9 КПК України, оскільки під час досудового розслідування не встановлено об'єктивних даних, котрі б свідчили про наявність в діях ОСОБА_10 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126, ч. ч. 3,4 ст. 296 КК України, у зв'язку з чим кримінальне провадження було обгрунтовано закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Разом із тим, наведені в апеляційних скаргах доводи щодо неповноти досудового розслідування, порушення вимог кримінального процесуального закону колегія суддів вважає частково слушними з огляду на наступне.
Так, ані зі змісту постанови слідчого про закриття кримінального провадження, ані зі змісту оскаржуваної ухвали слідчого судді неможливо встановити, яким саме фактичним обставинам, встановленим у межах досудового розслідування, було надано оцінку з точки зору відсутності в них складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126, ч. ч. 3, 4 ст. 296 КК України, оскільки у жодному із цих процесуальних документів такі обставини не викладені із чітким зазначенням місця, часу, змісту і способу вчинення відповідних дій всіма учасниками конфлікту, що унеможливлює перевірку висновків слідчого щодо відсутності у них складу злочинів.
Так, слідчий у постанові від 10 березня 2023 року зазначив зміст відомостей, внесених до ЄРДР у зв'язку з досудовим розслідуванням за заявою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , час та підстави їх внесення, виклав зміст пояснень учасників конфлікту та показань свідків, які містять істотні розбіжності між собою, після чого вдався до обговорення кваліфікації дій ОСОБА_10 , не зазначивши при цьому, якими були їх конкретний зміст і послідовність, мотиви їх вчинення, якими при цьому були дії потерпілих тощо.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що пояснення ОСОБА_10 , потерпілих та свідків містять істотні розбіжності між собою, які усунуті не були, як не був встановлений і дійсний перебіг подій під час конфлікту, від змісту якого залежить вирішення питання про наявність або відсутність в діях ОСОБА_10 складу злочинів. При цьому питання про використання ОСОБА_10 пістолета пневматичної дії слідчим взагалі не обговорювалося, як і показання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , на яких потерпілі прямо вказують як на очевидців події.
Наведене свідчить про істотну неповноту досудового розслідування, оскільки не можна вважати, що слідчим було здійснене всебічне, повне і об'єктивне дослідження як обставин, зазначених в заяві про скоєння кримінального правопорушення, так і обставин, встановлених ним в кримінальному провадженні, та їм була надана належна оцінка, що відповідає їх дійсному змісту.
Колегія суддів зауважує, що чітке і точне відображення встановлених у межах досудового розслідування фактичних обставин розслідуваної події має значення не тільки для аргументації висновків слідчого, прокурора, слідчого судді, але й для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді, а також для реалізації права учасників процесу на захист та на доступ до правосуддя.
Слідчий суддя, розглядаючи скарги потерпілих, на вказані недоліки належної уваги не звернув і, надаючи оцінку висновкам слідчого, викладеним в оскаржуваній постанові, також не зазначив, які саме фактичні обставини події він вважає встановленими, зокрема якими були зміст і послідовність дій ОСОБА_10 та потерпілих, та прийшов до передчасного висновку про законність та обгрунтованість оскаржуваної постанови слідчого.
Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про хуліганство» №10 від 22.12.2006 суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій.
Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім'ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
У постанові від 03.07.2019 у справі №288/1158/16-к (провадження №13-28кс19) Велика Палата Верховного Суду нагадала ознаки розмежування хуліганства та завдання умисного тілесного ушкодження, зазначивши про те, що за зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров'я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об'єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб'єктивної сторони злочину.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства.
Таким чином, для юридичної оцінки діяння за ст. 296 КК України обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, та суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим та прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
Як вбачається з наданих матеріалів, потерпілі вказують, що будь-яких конфліктів до подій 20 серпня 2021 року між ними та ОСОБА_10 не було, що узгоджується із відповіддю останнього на запитання поліцейського про те, що він проживає у цьому будинку 50 років, але не знає потерпілих і їх ніколи в житті не бачив, із чого можна зробити висновок, що неприязних стосунків між ним та останніми на той час не існувало. Натомість ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначають, що конфлікт між ними та ОСОБА_10 виник у зв'язку із тим, що ОСОБА_6 зробив останньому зауваження з приводу порушення громадського порядку - розпивання спиртних напоїв у громадському місці, і наступні події відбувалися негайно, у розвиток даної ситуації, з огляду на що висновок слідчого про виникнення між ними особистого конфлікту не може вважатися достатньо вмотивованим.
Колегія суддів звертає увагу на те, що слідчим в оскаржуваній постанові не конкретизовано, у чому саме виразилось порушення громадського порядку ОСОБА_10 , тобто не викладені обставини, які орган досудового розслідування вважає у цій частині встановленими та яким має бути надана оцінка, що унеможливлює належне вирішення питання про те, чи супроводжувалися ці дії особливою зухвалістю та/або винятковим цинізмом.
Крім того, диспозиція ст. 126 КК України передбачає, завдання удару, побоїв або вчиненням інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
Згідно із висновками експертів №480 е від 24.02.2022 року та №1075е від 13 травня 2022 року у ОСОБА_6 виявлена гіперемія в області лівого променево-запясткового суглобу та задньої поверхні шиї (т. 3 а.с. 104-106, 107-108). Відповідно до пояснень ОСОБА_6 наявні у нього подразнення шкіри були заподіяні сльозогінною речовиною та завдали останньому сильного фізичного болю.
Колегія суддів зауважує, що склад злочину, передбаченого ст. 126 КК України утворюється за одночасної наявності двох умов: завдання потерпілому фізичному болю та не спричинення тілесних ушкоджень, при цьому факти нанесення удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю, визначаються слідством та судом, а не експертизою.
Слідчий у постанові прийшов до категоричного висновку про відсутність в діях ОСОБА_10 об'єктивної та суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126 КК України, однак за відсутності чітко викладених фактичних обставин, які були б встановлені органом досудового розслідування щодо причин, обставин та способу застосування ОСОБА_10 сльозогінної речовини та наслідків, що настали, апеляційний суд позбавлений можливості надати всебічну та об'єктивну оцінку діям останнього, а також законності та обґрунтованості рішення слідчого у цій частині.
Слідчим суддею під час розгляду скарги вказаним порушенням належна оцінка не надана, через що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з огляду на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, з постановленням нової ували, якою скаргу потерпілих належить задовольнити, оскаржувану постанову слідчого скасувати як недостатньо вмотивовану та передчасну.
У межах досудового розслідування слідчому належить забезпечити реалізацію прав потерпілих, ретельно та всебічно дослідити обставини розслідуваного кримінального правопорушення, в тому числі ті, що випливають з апеляційних доводів потерпілих, вживши належні і вичерпні заходи з метою встановлення істини у справі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 413, 422 КПК України, колегія суддів, -
Строк апеляційного оскарження потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - поновити.
Апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2023 року про відмову в задоволенні скарги потерпілих на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021046660000402 від 11 вересня 2021 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою скарги потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - задовольнити, постанову слідчого СВ ВП № 2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 10 березня 2023 року про закриття кримінального провадження № 12021046660000402 від 11 вересня 2021 року - скасувати, матеріали кримінального провадження повернути органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4