Справа № 308/15151/22
12.04.2023 місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - Сарай А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Козак А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Суязова Галина Василівна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Суязова Г.В., звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Представник позивача у позовній заяві посилається на те, що 30.03.2020 ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 , про що 30.03.2020 виконавчим комітетом Великогеєвецької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області складено відповідний актовий запис № 01 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . У даному шлюбі в них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ).
Як зазначає представник позивача, на даний час шлюбні відносини між позивачем та відповідачем фактично не існують. З відповідачем шлюбні відносини вони не підтримують та спільного господарства не ведуть. Вони втратили почуття любові один до одного, що призвело до розпаду сім'ї, проживають окремо. Їх відносини не складалися, постійно виникали розбіжності. Спільне проживання з відповідачем є неможливим. По сьогоднішній день вони не підтримують сімейних відносин, шлюб між нами існує лише формально. У їх відносинах взагалі відсутнє порозуміння та повага, продовження таких шлюбних відносин суперечить її інтересам. Збереження таких шлюбних відносин є порушенням її прав.
Щодо стягнення аліментів представник позивача вказує, що батько належним чином не утримує доньку, яка проживає разом з позивачем та знаходяться повністю на її утриманні. Між сторонами відсутня домовленість про утримання дітей та сплату аліментів, що стало підставою для звернення до суду. Відповідач не має на утриманні інших дітей чи непрацездатних батьків, не є інвалідом, офіційно працює на території України.
На підставі наведеного, представник позивача просить суд: розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; строк для примирення сторонам не надавати, оскільки рішення про розірвання шлюбу є остаточним; стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх доходів (видів заробітку) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня пред'явлення позову до суду; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.12.2022 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою. Постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач у судове засідання не з'явилася, при цьому її представник подала до суду заяву, згідно з якою просить розглянути справу без її участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, хоч про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, про причини неявки не повідомлено, відзив на позов не подано, клопотань про відкладення справи до суду не надходило.
У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
За приписами ч. 1 ст. 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
Відтак, суд розглядає справу відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 30.03.2020 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладено шлюб, який зареєстровано у виконавчому комітеті Великогеєвецької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області за актовим записом № 01, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 30.03.2020.
Від даного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 23.07.2020).
Згідно зі ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 24, ст. 25 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі, жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
З даної норми слідує, що кожен із подружжя має право на припинення шлюбних відносин і таке право не залежить від бажань іншого з подружжя.
За правилами ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу згідно якої позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України під час розгляду справи про розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що подружнє життя між сторонами не склалося та між ними втрачено почуття любові. Про це свідчать ті обставини, що вони сімейних стосунків не підтримують та разом не проживають, позивач наполягає на розірванні шлюбу з відповідачем.
Підстав для надання сторонам строку для примирення суд не знайшов.
Враховуючи наведене, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, суд вважає, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, сім'я розпалася остаточно, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу може суперечити інтересам позивача, а тому на підставі ст. 105 СК України шлюб слід розірвати.
За змістом ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XІІ) держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.
Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини та ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Положенням ч. 1 ст. 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.
За правилами ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі регламентовано ст. 184 СК України.
Як встановлено судом, спільна неповнолітня дитина сторін проживає з позивачем, перебуває на її утриманні та потребує матеріального забезпечення.
Матеріалами справи не встановлено та не підтверджено, що відповідач на час розгляду справи офіційно працює та отримує постійний (сталий) дохід не має.
При визначенні розміру аліментів суд враховує майновий стан позивача ОСОБА_1 , яка веде догляд за малолітньою донькою, вік дитини, матеріальне становище платника аліментів (відповідача), який є особою працездатного віку, відсутність у матеріалах справи даних про наявність у ОСОБА_2 аліментних зобов'язань та інших утриманців, а також вимоги норми ч. 2 ст. 182 СК України, згідно з якою розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж п'ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум дітей віком до 6 років - 2272 гривні.
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05.02.2014).
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги рівність обов'язку батьків щодо утримання дитини, суд приходить до висновку, що в силу вимог ст. 180 СК України з відповідача слід стягнути на користь позивача аліменти на їх спільну дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення нею повноліття.
Розмір аліментів, визначений судом, відповідатиме принципам розумності та справедливості.
При цьому суд зазначає, що сторони не позбавлені права в подальшому, відповідно до положень ст. 192 СК України, ставити питання про зміну розміру аліментів.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн. за вимогу про розірвання шлюбу та на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн. за вимогу про стягнення аліментів.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 76, 80, 81, 89, 223, 258, 259, 263-265, 273, 279-284, 289, 354, 355, 430 ЦПК України, ст. ст. 7, 56, 105, 110, 112, 115, 180-184, 191 СК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Суязова Галина Василівна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити повністю.
Шлюб, зареєстрований 30.03.2020 у виконавчому комітеті Великогеєвецької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області за актовим записом № 01, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11.11.2022 і до досягнення нею повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили у відповідності до ч. 2 ст. 115 СК України надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом згідно з ч. 3 ст. 115 СК України є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Позивач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Дата складення повного судового рішення - 12 квітня 2023 року.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області А.І. Сарай