Справа № 303/1617/23
Провадження № 1-кп/303/137/23
Іменем України
21 квітня 2023 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в колегіальному складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071120000432 від 28.09.2022 р. за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125, ч.2 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
До Мукачівського мсіькрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071120000432 від 28.09.2022 р. за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125, ч.2 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
На обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку та особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи. Встановлено наявність ризиків, передбачених у п.1, п.3 та п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не може запобігти вказаним вище ризикам. Крім того, прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту, як необґрунтованого, та призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.
У підготовче судове засідання потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 не з'явилися, подали заяву про проведення судових засідань у справі № 303/1617/23 без їх участі, крім того, просили провести підготовче судове засідання без їх участі та призначити справу до розгляду по суті.
У підготовче судове засідання потерпілий ОСОБА_11 не з'явився, подав заяву про проведення підготовчого судового засідання та подальшого розгляду справи без його участі.
У підготовче судове засідання представник потерпілого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_12 не з?явилася, подала заяву про проведення підготовчого судового засідання без її участі, вважає, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні відповідає вимогам КПК України та просила призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, оскільки прокурором не доведено, що до обвинуваченого не може бути застосовано більш м'який запобіжний захід.
Крім того, захисник в інтересах обвинуваченого заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, на обґрунтування якого зазначив про невиконання вимоги щодо викладення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, так як слідчим при викладені фактичних обставин даного кримінального правопорушення не зазначено наявність у підозрюваного тілесних ушкоджень середнього ступеню важкості, після події 27.09.2022 року, через які його було госпіталізовано до КНП “Мукачівської ЦРЛ” Мукачівської міської ради Закарпатської області. Наявність тілесних ушкоджень у обвинуваченого підтверджена висновком судово-медичного експерта. Зі змісту обвинувального акту не зрозуміло яким мотивом керувався обвинувачений, чим обумовлена його поведінка. В обвинувальному акті зазначено, що у обвинуваченого наявний «єдиний прямий визначений умисел, спрямований на заподіяння смерті двом або більше особам» та «заздалегідь заготовлений розкладний металевий ніж». При цьому потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_14 отримують легкі тілесні ушкодження від «удару кулаком в обличчя», а вже через 3 хвилини обвинувачений «безпричинно» наносить удари ножом ОСОБА_11 та ОСОБА_15 . В обвинувальному акті слідчий інтерпретує події наступним чином: « ОСОБА_5 ... на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, безпричинно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, маючи єдиний прямий визначений умисел, спрямований на заподіяння смерті двом або більше особам...». Тобто, орган досудового розслідування в обвинувальному акті замовчує відомості, які вказують на ознаки стану необхідної оборони у обвинуваченого в момент вчинення суспільно небезпечного посягання на його життя і здоров'я.
Повний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення впливає на правильне визначення складу інкримінованого кримінального правопорушення, зокрема на наявність або відсутність об'єктивної сторони, що, в даному випадку, призвело до неправильної кваліфікації дій обвинуваченого, який діяв за мотивом та з метою захисту свого життя, оскільки визначальним в його поведінці було відвернення нападу.
Крім цього, в порушення вимог закону України про кримінальну відповідальність, стороні обвинувачення кваліфікуючи дії обвинуваченого взагалі не зазначає мотивів обвинуваченого, не враховує поведінку винного і потерпілих, що передувала події. Наявність у обвинуваченого тілесних ушкоджень, повністю проігнорована стороною обвинувачення. Згідно вимог закону України про кримінальну відповідальність, для правильної кваліфікації дій особи, яка обвинувачується в умисному вбивстві іншої людини необхідно ретельно дослідити мотив вчинення злочину, завдяки чому розмежовуються склади злочинів, передбачених ст. ст. 115-119 КК України, а також визначається ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину та індивідуалізується покарання. Так, об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 118 КК України, за якою сторона захисту вважає за потрібне перекваліфікувати дії ОСОБА_5 , характеризується не тільки ознаками, передбаченими ст.115 КК України, у вигляді дій винної особи, спрямованих на замах позбавлення життя іншої людини, але також характеризується такою ознакою, як наявність певного мотиву вчинення злочину. При перевищенні меж необхідної оборони винний діє з мотивів захисту від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів. Наявність у обвинуваченого тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, перебування обвинуваченого, 22-річного хлопця, ввечері, в незнайомій місцевості, в оточені «потерпілих» (як зазначено в обвинувальному акті «ромського поселення») свідчить, що ОСОБА_5 захищався від нападу, з метою зупинити посягання на його життя і здоров'я.
Таким чином, обвинувачення, висунуте прокурором, є неконкретизованим, в обвинувальному акті не викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, органом досудового розслідування надано хибну кваліфікацію діям обвинуваченого - все це є порушенням вимог п. 1 ч.3 ст.42 КПК України,
Вказане неконкретизоване обвинувачення, висунуте ОСОБА_5 , порушує встановлене законом право детально знати у вчиненні яких кримінальних правопорушень і за яких обставин він обвинувачується, чим порушено його право на захист.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання щодо обрання йому запобіжного заходу - тримання під вартою, пояснив, що немає підстав для тримання його під вартою. До нього вже застосовувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, умови домашнього арешту він не порушував. Обвинувачений підтримав клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору.
Заслухавши думки учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст.5 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом у окремих випадках.
Згідно ч.3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Згідно положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125, ч.2 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України, за вчинення яких, у разі доведеності вини, йому може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, а тому з огляду на тяжкість та характер вказаних кримінальних правопорушень це свідчить про існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від суду.
Прокурором не надано жодного доказу щодо наявності ризиків, передбачених пунктами 3 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а тому їх існування ґрунтується виключно на припущеннях сторони обвинувачення.
При цьому суд враховує, що ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце проживання, умови запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обраного на стадії досудового розслідування кримінального провадження, не порушував, а прокурором доказів протилежного не надано.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, тому обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання є недоцільно та неефективно.
Осіб, які б поручились за виконання обвинуваченим покладених на них обов'язків, не встановлено, що унеможливлює обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді особистої поруки.
Стороною захисту не доведено законних та постійних джерел заробітку у обвинуваченого, що унеможливлює застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави.
Згідно ст.176 КПК України запобіжним заходом є, зокрема, домашній арешт.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Матеріали клопотання прокурора не містять достатніх доказів, які б вказували на безумовну необхідність обрання міри запобіжного заходу стосовно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою. Прокурором належним чином не мотивовано, чому більш м'який запобіжний захід - домашній арешт у певний період доби не може запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні.
Мотиви щодо тяжкості вчиненого кримінального правопорушення не можуть бути визначальним фактором при вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж домашній арешт, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Відтак, виключно у сукупності з усіма наведеними вище обставинами, для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та для запобігання спробам останнього переховуватися від суду, суд переконаний у необхідності обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби з покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
З врахуванням вищезазначеного, клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави підлягає до часткового задоволення.
Розглядаючи клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до вимог чинного КПК України, обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст. 291 цього Кодексу.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд вправі з підготовчого судового засіданні повернути обвинувальний акт прокурору у випадку, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу.
Положеннями ст. 291 КПК України законодавець встановив процесуальний порядок складання обвинувального акту у кримінальному провадженні, навів вичерпний перелік відомостей, що їх має містити обвинувальний акт, а також чітко визначив ті процесуальні документи, що в обов'язковому порядку додаються органом досудового розслідування до обвинувального акту.
Суд, перевіривши обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 , вважає, що вказаний документ у повному обсязі відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Зокрема, в обвинувальному акті викладені всі фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, вказана правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення. В реєстрі матеріалів досудового розслідування по даному кримінальному провадженню зазначені всі проведені в ході досудового розслідування процесуальні дії, а також всі прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення та заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані в ході досудового розслідування.
Згідно ч.4 ст. 291 КПК України надання суду інших документів, не передбачених цією статтею, до початку судового розгляду забороняється.
Обґрунтування, викладені захисником, як підстава повернення обвинувального акту, виходять за межі вимог ст. 314 КПК України, пов'язаних з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду, які суд має право вирішити, доводи стосуються оцінки доказів, які суд має право досліджувати лише в ході судового розгляду.
Крім того, відповідно до вимог ст. 338 КПК України в ході судового розгляду прокурор має право змінити обвинувачення в суді.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 та повернення обвинувального акта прокурору.
Обвинувальний акт затверджений прокурором і відповідає вимогам ст.291 КПК України. Підстави для повернення обвинувального акта відсутні.
Кримінальне провадження підсудне Мукачівському міськрайонному суду, підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, немає.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який, в подальшому продовжувався, та діє дотепер.
Згідно ч. 10 ст. 615 КПК України, кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, крім здійснення кримінального провадження у суді, в якому до моменту введення воєнного стану та набрання чинності цією частиною було визначено склад суду за участю присяжних.
З врахуванням думки учасників, суд вважає можливим судовий розгляд провести у відкритому судовому засіданні, колегіально судом у складі трьох професійних суддів.
Підстав для здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні немає.
Всі питання, пов'язані з підготовкою до судового розгляду, передбачені ст. 315 КПК України, вирішені, визначено склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КПК України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.
Враховуючи те, що порушення вимог КПК України, які б унеможливили призначення до судового розгляду, не встановлені, відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність призначити судовий розгляд у кримінальному провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125, ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України.
Керуючись главою 18, ст.ст.314, 315, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити частково.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час з 22-00 години по 06-00 годину ранку, на строк два місяці, а саме: до 20 червня 2023 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , з 22-00 години по 06-00 годину ранку.
Обов'язки покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 на строк два місяці, тобто до 20 червня 2023 року включно.
Після закінчення цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим. Продовження цього строку можливе у порядку, передбаченому ст.199 КПК України.
ВП № 1 Мукачівському РУП ГУНП в Закарпатській області негайно поставити на облік ОСОБА_5 .
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Порушення умов домашнього арешту має наслідком можливість застосування більш суворої міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору Мукачівської окружної прокуратури.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125, ч.2 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України, призначити до судового розгляду в залі судових засідань Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області на 10 год. 00 хв. 28 квітня 2023 року.
Судовий розгляд провести колегіально судом у складі трьох суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у відкритому судовому засіданні.
В судове засідання викликати прокурора, потерпілих та представника потерпілих, обвинуваченого та захисника.
Вручити копії цієї ухвали обвинуваченому та захиснику негайно після її оголошення.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3