Справа 229/2210/23
Номер провадження 3/229/1563/2023
05 квітня 2023 року м. Дружківка
Суддя Дружківського міського суду Донецької області Панова Т.Л., розглянувши матеріали, які надійшли з військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, уродженця м. Миколаїв, зареєстрованного та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який служить на посаді заступника командира мінометної батареї з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , військовий квиток серія НОМЕР_2 , за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення
відповідно протоколу в/ч НОМЕР_1 № 24 від 09.02.2023 р. старший лейтенант ОСОБА_1 , 18.01.2023 р. проводячи службове розслідування, як службова посадова особа, надав неналежну інформацію щодо військовослужбовця ОСОБА_2 і як результат ввів в оману безпосереднього командира та командира військової частини НОМЕР_1 , чим вчинив правопорушення передбачене ч.2 ст. 172-15 КУпАП "недбале ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду".
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. Про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином. Про складання відносно нього протоколу був повідомлений, про що свідчить підпис у протоколі про адміністративне правопорушення. Також в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутністю, свою вину визнає, просить суворо не карати.
Відповідно до ст.268 КУпАП, присутність особи-правопорушника при розгляді справи про адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст. 172-15 КУпАП не є обов'язковим, суддя вважає, що справу можливо розглядати без особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Положеннями ч.2 ст.7 КУпАП визначено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договорами», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини'вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування як джерело права.
У справах «Малофєєва проти Росії»(«Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelinv.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Дослідивши матеріали, які надійшли до суду, суд приходить до висновку, що дана справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з таких підстав.
Виходячи з обставин, які зазначені в протоколі в/ч НОМЕР_1 №24, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме "недбале ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду".
Диспозиція ст. 172-15 КУпАП визначає склад правопорушення: недбале ставлення військової службової особи до військової служби, ч. 2 ст. 172-15 КУпАП передбачено діяння визначене в ч. 1 цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду.
В примітках до статті 172-13 КУпАП наведено поняття "військові службові особи", під якими
розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування.
До матеріалів справи долучено витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №172 від 05.07.2022 р. з якого вбачається, що старший лейтенант ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 на посаді заступника командира мінометної батареї з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
У фабулі протоколу в/ч НОМЕР_1 №24 відображено наступне "факт скоєння адміністративного правопорушення старшим лейтенантом ОСОБА_1 відбувся 27 січня 2023 р., що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) за №99 від 27.01.2023 р., на який повпливали висновки акта службового розслідування старшого лейтенанта ОСОБА_1 "
Однак до протоколу про адміністративне правопорушення вказаний наказ №99 від 27.01.2023 р. не долучений. Крім того, особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення не долучено документи на які йде посилання у протоколі, а саме наказ №58 від 18.01.2023 р. про проведення службового розслідування, рапорт капітана Ласкаржевського В. № 627 від 19.01.2023 р., акт службового розслідування, повноваження особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
З доданих до протоколу документів не вбачається, що саме до обов'язків ОСОБА_1 належать функції щодо контролю за перебуванням військовослужбовців.
Враховуючи той факт, що особою уповноваженою на складання протоколу не надано належних та допустимих доказів скоєння адміністративного правопорушення старшим лейтенантом ОСОБА_1 у судді не має можливості оцінити та дослідити в сукупності докази по справі, щоб дійти до висновку у винуватості особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, наявні в матеріалах справи докази не можуть бути визнані належними та допустимими доказами на підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
В поясненнях від 07.02.2023 р., що долучені до протоколу ОСОБА_1 визнає свою провину, щодо поверхневого розгляду службового розслідування.
Сам по собі факт визнання особою вини у вчиненні адміністративного правопорушення не може бути достатнім доказом та не звільняє від обов'язку надання особами, уповноваженими на складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумних сумнівом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявні в матеріалах справи докази не дають підстав поза розумним сумнівом дійти висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, відтак провадження у справі підлягає закриттю згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.172-15,221,245,247-249,284 КУпАП, суддя
провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 172-15 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 294 КУпАП, до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Т. Л. Панова