Номер справи 220/266/23
Номер провадження № 2/220/87/23
28 квітня 2023 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Якішиної О.М.
за участю серетаря Черняєвої С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Велика Новосілка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину,
29.03.2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 20.06.2015 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. 14 січня 2020 року рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області шлюб між ними розірвано. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу сторони проживають окремо. Донька залишилась проживати з нею і з цього часу знаходиться на її утриманні. Коштів на утримання дитини відповідач надає в обсязі, недостатньому для утримання дитини. Домовленності щодо розміру щомісячних сум на утримання дитини сторони не досягли. Враховуючи підвищення цін на продукти харчування, товари для дітей та збільшення витрат на оренду житла, комунальні послуги, особливо в опалювальний період, доходів позивача на утримання доньки не вистачає, яка має бути забезпечена одягом, повноцінним харчуванням, предметами гігієни. У відповідача інших дітей на утриманні не має. Відповідач працює та отримує регулярний дохід у вигляді заробітної плати та має можливість надавати допомогу на утримання дитини у більшому розмірі, ніж надає на теперішній час, в зв'язку з чим вона змушена звернутись з даним позовом до суду. Просить стягнути на її користь з відповідача на утримання доньки аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду та до досягнення нею повноліття.
Ухвалою від 30.03.2023 року провадження у справі відкрито, справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
17.04.2023 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач пояснив, що позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення з нього аліментів в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду та до досягнення нею повноліття. В обґрунтування заперечень проти позовних вимог в частині стягнення аліментів в розмірі більшому, ніж 1/6 частина його заробітку (доходів), посилається на наступне.
Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років складає 2833 грн. Посилаючись на недостатній розмір матеріальної допомоги, яку він надає на утримання доньки, позивачка не вказує розмір тих коштів, які він надає на утримання дитини, що в 2022 р. складало близько 7700 грн. щомісячно, двічі на рік по 15000 грн. та в грудні близько 23000 грн. Після розірвання шлюбу ним добровільно було подано до бухгалтерії за місцем роботи заяву про відрахування на рахунок позивачки грошових коштів на утримання доньки у вищевказаному розмірі. Також, позивачка не повідомляє і не надає жодного доказу про перелік та розмір витрат, які вона здійснює протягом місяця на утримання дитини, зокрема придбання продуктів харчування, товарів для дітей, оплату житла за дитину. Крім того, позивачка не надала відомостей про свій майновий стан та не зазначила, які витрати особисто вона несе на утримання дитини, адже відповідно до вимог ст.180 СК України обов'язок на утримання дитини покладається на обох батьків. Тобто, зі змісту позовної заяви неможливо встановити, якої загальної грошової суми (з урахуванням сплачених ним аліментів та витрат позивачки на утримання доньки) не вистачає на забезпечення її потреб і в якому саме розмірі. Зазначає, що ним добровільно сплачуються кошти на утримання дитини в розмірі, що перевищує прожитковий мінімум для дитини відповідного віку в декілька разів. В обґрунтування доводів про визнання аліментів в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) відповідач посилається на те, що єдиним джерелом його доходу є заробітна плата за основним місцем роботи у Великоновосілківському відділі Волноваської окружної прокуратури. Розмір заробітної плати в 2023 р. після відрахування обов'язкових податків та зборів складає близько 51000 грн. Вважає, що 1/6 частина його заробітку (доходу), що складає 8500 грн., сама по собі, а тим більше з урахуванням того, що позивачка має право також брати участь в утриманні дитини, має забезпечити донці належні умови життя необхідні для її розвитку. Крім того, у зв'язку з відпусткою йому виплачується матеріальна допомога в розмірі посадового окладу, а також в грудні кожного року премія в розмірі 30% річної заробітної плати. Таким чином, двічі на рік 1/6 частина його заробітку (доходу) буде дорівнюватись 16500 грн., а в грудні 25000 грн., що забезпечить можливість придбання для дитини сезонного одягу, взуття чи покриття інші незаплановані витрати. Таким чином, враховуючи викладений ч.2 ст.182 СК України рекомендований мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який має становити розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, вважає, що розмір його заробітку (доходу) є достатнім для присудження судом аліментів в розмірі 1/6 частини, що в грошовому виразі щомісячно перевищує вказаний показник втричі, двічі на рік - майже в шість разів, а в грудні - майже в дев'ять разів, отже є необхідним та достатнім для забезпечення гармонічного розвитку дитини. В квітні 2020 р. ним добровільно було подано до бухгалтерії за місцем роботи заяву про відрахування на рахунок позивачки грошових коштів на утримання доньки в розмірі частини його заробітку, який на той час після відрахування обов'язкових податків та зборів складав 19000 грн., тобто розмір аліментів складав близько 4500 грн. В квітні 2021 р. він почав отримувати заробітку плату, яка після відрахування обов'язкових податків та зборів складала близько 30000 грн. у зв'язку з чим між ним та позивачкою була досягнута домовленість переказувати на її рахунок грошові кошти на утримання дитини в розмірі 17% від його заробітку (доходу), що складало близько 5000 грн. щомісячно та у відповідних відсотках в місяці відпустки та в грудні, а в січні 2022 р. в зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму, відповідно до якого визначається його посадовий оклад - 15% від заробітку (доходу), що на теперішній час складає близько 7700 грн. щомісячно та у відповідних відсотках в місяці відпустки та в грудні. Натомість, за вказаною домовленістю з позивачкою на майбутні дорослі витрати дитини (здобування вищої освіти, придбання житла, автомобіля) ним 30.04.2021 р. було відкрито вкладний рахунок «Джуніор» в ПАТ КБ «ПриватБанк» в національній валюті, куди він щомісячно перераховував різницю грошових коштів між часткою та 1/6 часткою його заробітної плати, що в еквіваленті складає близько 100 доларів. За умовами вказаного договору одержувачем вкладу є донька ОСОБА_3 після досягнення повноліття. На теперішній час він щомісячно вносить грошові кошти на поповнення вказаного вкладу, розмір якого з відсотками станом на 11.04.2023 р. складає 84057, 57 грн. Окрім регулярних витрат на утримання доньки, які він переказує позивачці він також бере участь у вихованні дитини. Так, коли донька разом з позивачкою мешкала в іншому місці, дитина приїздила до нього на канікули, він самостійно ніс всі витрати на її утримання в цей час. На теперішній час він проводить час з дитиною на вихідних, відвідує з нею кінотеатри, парки, зоопарк, гральні кімнати, оплачуючи вартість цих розваг. Також він робить подарунки дитині на світа та день народження, дарує як іграшки так і грошові кошти шляхом переказу на рахунок позивачки. Крім того, на прохання позивачки він також робить перекази на непередбачувані витрати на дитину. Зазначив, що він не включає витрачені ним грошові кошти на розваги дитини та подарунки до свят та дня народження в розмірі аліментів, однак наявність таких витрат є обставиною, яка впливає на його майновий стан. Також йому достовірно відомо, що на теперішній час дочка не навчається в приватні школі на платній основі, не користується послугами репетитора, не відвідує гуртків чи спортивних секцій, має задовільний стан здоров'я, на обліку у лікарів не перебуває. Також просить врахувати, що позивачка разом з донькою, як і він, є внутрішньо переміщеними особами. Надана позивачкою довідка про ВПО дитини свідчить про отримання нею на доньку державної допомоги на проживання, розмір якої згідно закону становить 3000 грн. щомісячно. Також зазначив, що фактичне місце його проживання знаходиться в зоні активних бойових дій, у зв'язку з чим він має статус ВПО та змушений тимчасово орендувати житло за місцем розташування роботи в м.Дніпрі. Вказані обставити тягнуть за собою додаткові втрати з його заробітку. Крім того, він дійсно не має на утриманні інших дітей, однак він перебуває у фактичних шлюбних відносинах з іншою жінкою, що також покладає на нього певні зобов'язання щодо матеріального забезпечення сім'ї. Окрім неповнолітньої доньки, він має на утримання батьків: ОСОБА_4 , 1954 р.н. та ОСОБА_5 1961 р.н., які є непрацездатними особами, оскільки досягли пенсійного віку. Після початку збройної агресії російської федерації його батьки опинились на тимчасово окупованій території і можливість виїхати зараз відсутня, жодних джерел доходу зараз не мають. Мати пенсію за віком станом на 24.02.2022 р. не оформила, оскільки не мала страхового стажу. Батько займався сільськогосподарським виробництвом , однак через активні бойові дії, які тривають за місцем проживання батьків більше року, такої можливості зараз він не має. Пенсія за віком йому виплачувалась в відділенні пошти, на картковий рахунок не переоформлена, тому на теперішній час він її не отримує. Враховуючи неможливість банківських, поштових чи будь яких інших грошових переказів на тимчасово окуповану території грошові кошти на утримання батьків ним передаються через родичів та знайомих. Крім цього, він періодично здійснює перекази на спеціальні рахунки та у фонди на підтримку ЗСУ. При цьому зазначив, що грошові перекази ЗСУ в жодному випадку не звужують право його доньки на утримання, оскільки здійснюється за залишковим принципом. В той же час вказані витрати є обставиною, яка впливає на його майновий стан. Таким чином, всі зазначені обставини, які підтверджуються наданими доказами, свідчать про те, що стягнення з нього аліментів на користь позивачки на утримання їх неповнолітньої доньки в розмірі 1/6 частин заробітку (доходу) щомісячно в повній мірі забезпечить інтереси дитини. Крім того, позивачка не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів у разі зміни його майнового стану. Судові витрати просить покласти на сторони пропорційно задоволених вимог.
В судове засідання позивач та її представник ОСОБА_6 не з'явились, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи. Представник позивача подала заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримала.
Відповідач в судове засідання також не з'явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги визнав частково.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, відповідно до якого її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 14.01.2020 р. шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Після розірвання шлюбу дружині залишено прізвище « ОСОБА_7 ».
Згідно довідки переселенця 1202-5002634889 від 10.03.2023 р., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 взята на облік як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території в АДРЕСА_1 .
Згідно довідки переселенця 1202-5002634891 від 10.03.2023 р., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (законний представник ОСОБА_1 ) взята на облік як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території в АДРЕСА_1 .
Таким чином, судом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір'ю.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст.182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Зі змісту ч.1 ст. 183 СК України вбачається, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Судом також встановлено, що відповідач є працездатним, офіційно працевлаштований і може надавати матеріальну допомогу на утримання доньки, інших дітей не має, додаткових стягнень на утримання непрацездатних осіб не має. Підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати дитину, передбачених ст.188 СК України, судом не встановлено.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача суд враховує, що відповідач офіційно працює, отримує заробітну плату, розмір його заробітної плати в 2023 р., згідно наданої відповідачем довідки, після відрахування обов'язкових податків та зборів складає близько 51000 грн. на місяць.
Посилання відповідача на необхідність несення витрат пов'язаних з наймом житла, суд не приймає до уваги, оскільки і сторони, і їх неповнолітня дитина перебувають у однакових умовах. Будучи внутрішньо переміщеними особами, обидві сторони несуть витрати по найму житла. При цьому як позивач, так і відповідач та їх дитина мають право на отримання від держави відповідної допомоги.
Щодо доводів відповідача про відкриття на ім'я доньки вкладного рахунку « ОСОБА_8 » в ПАТ КБ «ПриватБанк» на майбутні дорослі витрати дитини (здобування вищої освіти, придбання житла, автомобіля) суд зазначає, що за умовами вказаного договору, копія якого додана відповідачем до відзиву, донька сторін є одержувачем вкладу після досягнення повноліття, тобто з 02.02.2034 р. До цього часу розпорядником вкладу є саме відповідач, і ані позивач, ані їх донька не мають права користуватися цими коштами. Крім того, як зазначено у відзиві на позов, цей вклад розрахований на майбутні дорослі витрати доньки сторін, в той час як предметом розгляду є стягнення аліментів, необхідних на утримання дитини до досягнення нею повноліття. А тому суд не приймає доводи відповідача в цій частині в якості підстав для зменшення розміру аліментів.
Суд також не приймає до уваги доводи відповідача щодо погіршення його матеріального стану внаслідок того, що на його утриманні знаходяться непрацездатні мати та батько, які є пенсіонерами за віком, оскільки вказані доводи не підтверджені належними та допустимими доказами.
Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що у разі стягнення аліментів у розмірі, який вимагає позивач, сума аліментів перевищуватиме встановлений мінімальний рекомендований розмір аліментів на дитину, оскільки поняття «мінімум» визначає крайню межу, а ч.2 ст.182 СК України зобов'язує встановити розмір аліментів необхідний та достатній для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Прожитковий мінімум - це показник, який використовується у розрахунках різних соціальних виплат, наприклад аліментів, але суд при цьому може керуватися даною сумою тільки визначаючі мінімальний розмір аліментів. Та у разі можливості батька забезпечити належне утримання дитини, батьком якої він є, останній в силу приписів статті 180 СК України повинен вживати всіх заходів для забезпечення свого обов'язку щодо необхідного та достатнього забезпечення гармонійного розвитку дитини.
З приводу доводів відповідача в частині прогнозів отримання позивачем розміру аліментів з урахуванням премії в розмірі 30%, яка виплачується йому щорічно, суд зазначає, що відповідний розмір не є гарантованим, оскільки відповідно до ст.. 81 Закону України «Про прокуратуру» преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік. Отже, стверджувати, що розмір аліментів наприкінці року складатиме 25000 грн., не можна.
Приймаючи до уваги вище викладене, розмір заробітної плати відповідача, його сімейний стан, відсутність інших утриманців, а також право дитини на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, якому кореспондує обов'язок батьків по їх утриманню, суд доходить висновку, що аліменти у розмірі частини заробітку (доходу) не будуть обтяжливими для відповідача.
Враховуючи викладене, суд стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до її повноліття, з моменту звернення позивачки до суду, тобто з 29.03.2023 року.
Суд вважає, що такий розмір аліментів на утримання дитини забезпечить належний фізичний та моральний розвиток дитини, не суперечитиме законодавчо встановленому мінімальному розміру аліментів на дитину та відповідатиме потребам дитини, при цьому не порушить права відповідача.
Суд також вважає необхідним зазначити, що в разі зміни майнового стану відповідача він не позбавлений можливості звернутись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Згідно положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір в сумі 1073,60 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 12,13,81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНН НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.03.2023 року і до її повноліття.
В частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць рішення підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Якішина