Справа № 947/36900/21
Провадження №2/523/1093/23
"27" квітня 2023 р.Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:
головуючого судді - Бузовського В.В.,
при секретарі - Петровської О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №16, в м. Одесі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
встановив:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу в розмірі 600 доларів США, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 1424, 80 грн., моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн., через неналежне виконання відповідачем умов договору позики від 18.06.2018 року.
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 18.06.2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 передала грошові кошти відповідачу ОСОБА_2 у розмірі 1 000 доларів США, а останній зобов'язався повернути їх у строк до 22.11.2018 року. Відповідач до спливу обумовленого в розписці строку, добровільно повернув 400 доларів США, а решту, у розмірі 600 доларів США відмовляється повертати. Оскільки відповідач ОСОБА_2 не повернув у повному обсязі грошові кошти у встановлений договором строк та уникає виконання взятих на себе зобов'язань, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с. 51).
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином (а.с.63,64), представник відповідача надав суду заяву, згідно з якою вимоги позову визнав частково, не заперечував проти задоволення вимог в частині стягнення з відповідача 600 доларів США та заперечував проти стягнення з відповідача 3 % річних від простроченої суми в розмірі 1424, 80 грн. та моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн. (а.с.65).
Рішення ухвалено за відсутності учасників справи.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено про те, що 18.06.2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 передала грошові кошти відповідачу ОСОБА_2 у розмірі 1 000 доларів США, а останній зобов'язався повернути їх у строк до 22.11.2018 року. Порядок, строки повернення, обумовлені в договорі (а.с.6). Відповідач до спливу обумовленого в розписці строку, добровільно повернув 400 доларів США, а решту, у розмірі 600 доларів США відмовляється повертати.
Згідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом не встановлено підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За нормами ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка.
В силу ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума боргу в розмірі 600 доларів США.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних від простроченої суми в розмірі 1424, 80 грн. суд приходить до наступного.
Відповідно до наданого позивачкою розрахунку, три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 23.11.2018 року по 22.11.2021 року складають в сумі 1 424,80 грн.
Статтею 611 ЦК України, передбачено, що в разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону, нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При таких обставинах, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних в розмірі 1424, 80 грн. підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача по стягнення моральної шкоди, суд вважає, що вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Стаття 1167 ЦК України, передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Суд не приймає до уваги посилання позивача щодо покладення обов'язку на відповідача відшкодувати моральну шкоду, оскільки правила статті 1167 ЦК України на спірні відносини не поширюється, оскільки регулює позадоговірні (деліктні) відносини.
Згідно зі статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В контексті практики Європейського суду з прав людини варто зазначити, що справедливість компенсації як категорія, що застосовується й національним законодавцем, проте є не розкритою в судових прецедентах, визначається ЄСПЛ з урахуванням усіх обставин, а також особливостей справи. Суд суворо дотримується позиції, що відшкодування має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер.
Відповідно до правового висновку, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
У правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/3509/18, провадження № 61-17721св19, зазначено, що за загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов'язальних відносин).
При таких обставинах, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди, тому у задоволені цих вимог необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 2 908,00 грн., в тому числі витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 гривень та судовий збір у розмірі 908,00 гривень (а.с. 1,9).
На підставі ст. 1047, 1048, 1049 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 95, 141, 263-265, 353, 354 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) суму боргу за договором позики у розмірі 600 (шістсот) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) 3 % річних від простроченої суми боргу в розмірі 1 424 (одна тисяча чотириста двадцять чотири) грн. 80 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) судові витрати у розмірі 2 908 (дві тисячі дев'ятсот вісім) грн. 00 коп., в тому числі витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 гривень та судовий збір у розмірі 908,00 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28.04.2023 року.
Суддя: