Справа №583/753/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/222/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - продовження строків тримання під вартою
Іменем України
21 квітня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 583/753/23 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01.03.2023 про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою,
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
установила:
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою обрати запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у виді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, оскільки всі докази у кримінальному провадженні зібрані та жодна з призначених експертиз не вказує на причетність до злочину ОСОБА_7 , а існування ризиків стороною обвинувачення не доведено.
23.02.2023 до Охтирського міськрайонного суду Сумської області з клопотанням про продовження строку тримання під вартою у порядку ч. 6 ст. 199 КПК звернувся прокурор Охтирської окружної прокуратури, яке обґрунтував тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
04.08.2022 до ЄРДР внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, 13.09.2022 ОСОБА_7 було повідомлено про підозру.
03.02.2023 ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_7 продовжений строк тримання під вартою до 24:00 04.03.2023 включно, а 22.02.2023 за результатами досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК направлений до Охтирського міськрайонного суду Сумської області.
Зважаючи на те, що підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні призначено на 13:00 06.03.2023 і вирішити питання про запобіжний захід до цього часу відносно ОСОБА_7 до закінчення строку тримання його під вартою не видається за можливе, а ризики, передбачені ст. 177 КПК, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 не зникли та істотно не зменшилися, то прокурор просив продовжити ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк два місяці без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01.03.2023 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивував тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя особи, обставини з часу обрання запобіжного заходу не змінились, а ризики, передбачені ст. 177КПК не зменшились, що унеможливлює застосування більш м'якого запобіжного заходу, а строк дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчується до проведення підготовчого судового засідання. Крім того, відповідно п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК, враховуючи підстави і обставини, передбачені ст. 177-178 КПК, слідчим суддею не визначений розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою обрати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, доводи прокурора ОСОБА_8 про залишення рішення слідчого судді без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК), а згідно ст. 177 КПК підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, тобто: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Відповідно ч. 6 ст. 199 КПК, у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження.
Підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні призначене на 13:00 06.03.2023 і ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років, існують реальні ризики того, що останній може переховуватися від суду з метою уникнути відповідальності за правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, незаконно впливати на свідків та потерпілу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, і застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для запобігання визначеним в ухвалі суду ризикам.
Оскільки ОСОБА_7 згідно ч. 2 ст. 42 КПК має у кримінальному провадженні процесуальний статус обвинуваченого (обвинувальний акт щодо нього переданий до суду) і обґрунтованість вказаного вище пред'явленого обвинувачення може бути вирішена виключно при ухваленні судом першої інстанції вироку, а тому колегія суддів не уповноважена надавати оцінку доказам як сторони захисту, так і сторони обвинувачення, не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність цього обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування органом державного обвинувачення чи судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність, і може вирішувати тільки питання щодо наявності (чи відсутності) передбачених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків та необхідності (доцільності) тримання під вартою обвинуваченого для їх запобігання.
Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та обвинуваченої особи (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків тощо), а ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Врахування тяжкості кримінального правопорушення також має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.».
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування (рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови», §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти (рішення у справах «Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини»). При цьому тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, тобто «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (справа ЄСПЛ «Ілійков проти Болгарії», № 33977/96, від 26.07.2001).
Вирішуючи питання про обґрунтованість тримання під вартою ОСОБА_7 , колегія суддів враховує і наявність об'єктивної потреби у цьому, зважуючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, а згідно положень ст. 5 Конвенції та судової практики ЄСПЛ обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів; забезпечення стандартів вимагає від національного суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства; право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого рішення, що ОСОБА_7 може переховуватись від суду, цей ризик не зменшився та є актуальним і на час апеляційного розгляду, зважаючи на тяжкість майбутнього покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, характер, ступінь суспільної небезпечності цього кримінального правопорушення, а також обставини його вчинення, зокрема.
При встановленні ризику впливу на потерпілу та свідків необхідно враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими, свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).
Згідно з ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, а тому ризик впливу на потерпілу та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від зазначених осіб та дослідження їх судом. Крім того, ОСОБА_7 мешкає з потерпілою та свідками в одному населеному пункті.
Є наявним та не зменшився також і ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК, з огляду на те, що судовий розгляд кримінального провадження тільки розпочинається і ще не завершений, докази не досліджені, а тому ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, з метою спотворення фактичних обставин кримінального правопорушення може перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином. При цьому, ураховуючи спосіб вчинення кримінального правопорушення, яке ставиться у вину ОСОБА_7 , обґрунтованим є і ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Твердження сторони захисту про необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, на думку колегії суддів, є необґрунтованим і задоволенню не підлягає, оскільки рішення слідчого судді належним чином умотивоване, матеріали кримінального провадження об'єктивно свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявному ризику, який є реальним і продовжує існувати.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, спростовуються матеріалами кримінального провадження, а твердження сторони захисту, що жодна з призначених експертиз не вказує на причетність до даного злочину, не заслуговує на увагу, оскільки ці докази не досліджені судом у встановлений КПК спосіб, щоб їм була надана належна правова оцінка.
Зважаючи на наявність ризиків, зазначених в ухвалі слідчого судді першої інстанції, необхідність забезпечення повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до кожного учасника судового провадження була застосована належна правова процедура, колегія суддів вважає, що суспільний інтерес, що полягає у захисті прав потерпілої від злочину привалює над принципом поваги до свободи особистості і виправдовує на теперішній час тримання обвинуваченого під вартою, а тому оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,
постановила:
Ухвалу слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01.03.2023 відносно обвинуваченого ОСОБА_11 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4