Справа № 175/1112/23
Провадження № 2/175/245/23
Іменем України
20 квітня 2023 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Бойка О.М.
при секретареві судового засідання Бабко-Малої В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу -
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 28 травня 2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Амур-Нижньодніпровського районного управління юстиції м. Дніпропетровська, актовий запис № 272.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона зареєстрував шлюб з відповідачем. Від даного шлюбу сторони мають одну спільну дитину - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Разом з тим, позивачка зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося, оскільки протягом останніх років відношення з відповідачем поступово погіршувались, в результаті чого між подружжям зникло взаєморозуміння, та збереження шлюбу неможливе. Просить суд розірвати шлюб між ним та відповідачем.
Позивач надала до суду письмову заяву, згідно якої просить справу розглядати за її відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, у встановлений судом строк відзиву на позов не надала, у судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце слухання справи була повідомлена належним чином, проте про причину своєї неявки суду не повідомила та заяви про розгляд справи без її участі не надавала.
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, суд, зі згоди позивачки, вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи наведене та дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи в заочному порядку та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, що мають істотне значення.
Факт перебування сторін у шлюбних правовідносинах підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис про шлюб № 272 від 28 травня 2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Амур-Нижньодніпровського районного управління юстиції м. Дніпропетровська.
Згідно позовної заяви вбачається, що сторони є батьками ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України мати й батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до ст. 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь в її вихованні й має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
У частині 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Проживання дитини з одним із батьків не звільняє обох батьків від права спілкування з дитиною та обов'язку виховувати дитину, піклуватися про неї та матеріально її забезпечувати.
Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у випадку коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, про порядок та розмір виплати коштів на утримання дітей, дружини (чоловіка), а також про поділ спільного майна подружжя, або буде встановлено, що такої згоди досягнуто, але вона порушує інтереси дітей чи одного з подружжя, суд вирішує зазначені питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.
Згідно зі ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 Сімейного кодексу України).
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 142, 259, 260, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 110, 112 Сімейного кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , зареєстрований 28 травня 2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Амур-Нижньодніпровського районного управління юстиції м. Дніпропетровська, актовий запис № 272 вважати розірваним.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судові витрати за подання позову до суду у розмірі 1 073, 60 грн..
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, а саме рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя О.М. Бойко