27 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 640/8/21
адміністративне провадження № К/990/13039/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бучик А.Ю., перевіривши касаційну скаргу Міністерства молоді та спорту України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року у справі № 640/8/21 за позовом Громадської організації "Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України" до Міністерства молоді та спорту України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Громадська організація "Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України" звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства молоді та спорту України, в якому просила:
- визнати нормативно-правовий акт "Порядок визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні", затверджений наказом Міністерства молоді та спорту України від 28.02.2019 №1059 і зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 10.05.2019 за №480/33451, у частині пункту 6 розділу IV, таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, зокрема Закону України "Про фізичну культуру і спорт";
- зобов'язати Міністерства молоді і спорту України привести пункт 6 розділу IV "Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні", затверджений наказом Міністерства молоді та спорту України від 28.02.2019 №1059 і зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 10.05.2019 за №480/33451), у відповідність до вимог статей 1 та 40 Закону України "Про фізичну культуру і спорт".
Суди першої та апеляційної інстанцій розглянули вказану справу за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023, позов задоволено частково.
Зобов'язано Міністерство молоді і спорту України привести пункт 6 розділу IV "Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні", затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 28.02.2019 №1059, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.05.2019 за №480/33451, у відповідність до вимог статті 1 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" від 24.02.1993 №3808-XII (зі змінами), шляхом визначення критерієм для визнання виду спорту такого критерію як наявність правил спортивних змагань.
У задоволенні решти позову відмовлено.
12.02.2023 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства молоді та спорту України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023 у справі №640/8/21.
Як на підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) і вказує, що судом апеляційної інстанції не враховані висновки Верховного Суду викладені у постановах від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі №461/2579/17, від 17.04.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а, від 12.04.2018 у справі №826/8803/15, від 22.09.2021 у справі №826/11538/17, від 13.01.2022 у справі №821/5/18, та зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд зазначає таке.
За змістом частини четвертої статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її взяття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі заявник зобов'язаний навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями), беручи до уваги передбачені КАС України підстави для його скасування або змінення (статті 351-354 КАС України), з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, та одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом чи не були нам застосовані.
Отже, касаційна скарга має містити вказівку на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник зобов'язаний зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом під час його (їхнього) ухвалення, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції.
Надаючи належну оцінку посиланням скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків викладених у постановах Верховного Суду, Суд зазначає таке.
У справі, що розглядається спір стосується приведення у відповідність до вимог Закону України "Про фізичну культуру і спорт" пункту 6 розділу IV "Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні", шляхом визначення критерієм для визнання виду спорту такого критерію як наявність правил спортивних змагань.
В свою чергу в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, на яку посилається скаржник, спір стосувався правомірності постанови головного інспектора Департамента державної архітектурно- будівельної інспекції у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП.
У постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а спір стосувався скасування постанову у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96-1 КУпАП.
У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №461/2579/17 спір стосувався відмови міської ради у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки у власність.
В постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №820/4554/17 спір стосувався відмови управління Держгеокадастру у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно заяви.
У постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а спір стосувався рішення міської ради про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки.
У постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №826/8803/15 спір стосувався законності постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 № 234 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 № 976 і від 03.11.2010 № 996" в частині прав інститутів громадянського суспільства.
У постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №826/11538/17 спір стосувався скасування постанови про затвердження Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в частині внесення змін до пункту 4 глави 2 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи.
У постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №821/5/18 спір стосувався скасування пункту 147 Додатку до наказу про застосування спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, яким до позивача застосовано вид санкцій 1 (режим індивідуального ліцензування).
Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Указаний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 та від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16.
Отже, оскільки у справах на, які посилається скаржник, інші обставини справи внаслідок яких виникли спірні правовідносини та предмет розгляду, Суд відхиляє указані посилання та не приймає їх до уваги.
Крім того підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Однак, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах скаржник не конкретизував щодо питання застосування яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права Верховний Суд не сформулював правової позиції.
Суд зазначає, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. При цьому, зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Формальне наведення в касаційній скарзі посилання на відсутність висновку Верховного Суду у взаємозв'язку з посиланням на неправильне застосування або тлумачення зазначених правових норм при ухваленні оскаржуваного судового рішення, не може свідчити про виконання скаржником вимог щодо форми і змісту касаційної скарги в частині належного викладення підстав касаційного оскарження судових рішень згідно пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За приписами частини першої статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись положеннями статті 248 та приписами пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд,
Касаційну скаргу Міністерства молоді та спорту України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023 у справі №640/8/21 - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити скаржникові, що повернення касаційної скарги не перешкоджає йому реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції у порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і не оскаржується.
Суддя А.Ю. Бучик