27 квітня 2023 року
м. Київ
справа №200/5415/20-а
адміністративне провадження № К/990/27188/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Уханенка С.А., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 200/5415/20-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Донецькій області
про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, стягнення моральної шкоди
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2022 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Блохіна А.А., суддів: Гаврищук Т.Г., Сіваченка І.В.,
І. Короткий зміст позовних вимог.
1. У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ НП у Донецькій області), в якому просив стягнути з відповідача на його користь на підставі статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку, тобто з дня звільнення 5 липня 2019 року до 25 травня 2020 року у сумі 202806,50 грн, а також моральну шкоду, що була завдана порушенням прав позивача у вигляді несвоєчасної виплати належних грошових сум на час звільнення у сумі 30000,00 грн.
2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що оскільки в день звільнення відповідачем не було проведено з ним остаточного розрахунку, він вважає, що має право на застосування статті 117 КЗпП України в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи.
3. З листопада 2015 року до липня 2019 року ОСОБА_1 працював слідчим у слідчому відділенні Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.
4. Згідно з наказом ГУ НП в Донецькій області від 3 липня 2019 року № 260о/с ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліції» (за власним бажанням).
5. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі №200/10611/19-а, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ НП в Донецькій області про стягнення невиплачених сум та середнього заробітку за весь час затримки з дня звільнення до дня фактичного розрахунку задоволено частково. Стягнуто з ГУ НП в Донецькій області на користь ОСОБА_1 : надбавку за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за 290 годин служби в нічний час в розмірі 1522 (одна тисяча п'ятсот двадцять дві) гривні 50 копійок; індексацію грошового забезпечення із листопада 2015 року до жовтня 2017 (включно); компенсацію за невикористані щорічні додаткові оплачувані відпустки як учасника бойових дій за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки в розмірі 22464 (двадцять дві тисячі чотириста шістдесят чотири) гривні 72 копійки; компенсацію за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2016 рік в розмірі 19344 (дев'ятнадцять тисяч триста сорок чотири) гривні 62 копійки. В решті позовних вимог відмовлено.
6. Вищезазначене рішення суду виконано відповідачем 25 травня 2020 року шляхом перерахування коштів у сумі 46006,40 грн відповідно до платіжного доручення від 22 травня 2020 року № 2847 на рахунок позивача.
7. Позивач, вважаючи наявним у нього права на отримання середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку, звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
8. Згідно з довідкою ГУ НП в Донецькій області від 2 липня 2020 року №489 середньоденне грошове забезпечення позивача становить 426,76 грн. Кількість днів затримки - 327 календарних днів (з 4 липня 2019 року до 25 травня 2020 року).
9. Розмір середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні позивача становить 139550,52 грн.
ІІІ. Історія справи
10. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
11. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року скасовано. Позов ОСОБА_1 до ГУ НП в Донецькій області задоволено частково. Стягнуто з ГУ НП в Донецькій області на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 3000,00 (три тисячі) грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
12. Постановою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року в частині позовних вимог щодо стягнення з ГУ НП в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до Першого апеляційного адміністративного суду. В іншій частині постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року залишено без змін.
13. Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вказував на те, що для застосування критеріїв пропорційності розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, суду апеляційної інстанції слід дослідити та з'ясувати загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат для вирахування проценту, що складає грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, компенсація за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, надбавка за нічний час, індексація грошового забезпечення у співвідношенні до загальної суми, що слугує підставою для застосування такого ж проценту середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні від загальної її суми, який буде визначений належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача, виходячи з принципу пропорційності.
13.1. Так, покликаючись на правовий висновок, викладений Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, Верховний Суд зазначив, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки до дня фактичного розрахунку.
14. У ході нового судового розгляду справи 31 серпня 2022 року на виконання ухвали суду ГУ НП в Донецькій області подано до суду довідку про загальний розмір належних виплат при звільнені ОСОБА_1 від 30 серпня 2022 року, у якій зазначено:
1) Грошове забезпечення нараховане на день звільнення липень 2019 *576,94 грн.
2) Надбавка за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час (за 290 годин служби в нічний час) травень 2020 ** 1522,50 грн.
3) Індексація грошового забезпечення із листопада 2015 року по жовтень 2017 (включно) травень 2020 ** 3375,17 грн.
4) Компенсація за невикористані щорічні додаткові оплачувані відпустки як учасника бойових дій за 2016, 2017,2018 та 2019 роки травень 2020 ** 22464,72 грн.
5) Компенсація за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2016 рік травень 2020 ** 19344,62 грн.
6) Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні січень 2021 *** 3000,00 грн.
РАЗОМ: 50283,95 грн.
Примітка: * грошове забезпечення нараховане на день звільнення в сумі 576,94 грн (із розрахунку: посадовий оклад 387,10 гри + оклад за спеціальним званням 258.06 грн + надбавка за стаж служби 129,03 грн (20%) + надбавка до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень 38,71 грн (10%) + премія 1259,67 грн (154,96%) - відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки - 1638,71 грн + індексація 143,08 грн.; ** постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2020 року справа № 200/10611/129-а; *** постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2020 року справа № 200/5415/20-а.
15. У заяві про виконання ухвали суду від 31 серпня 2022 року позивач зазначив, що заперечень щодо розрахунків, вказаних у довідці відповідачем, він не має.
16. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Позов ОСОБА_1 до ГУ НП в Донецькій області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, стягнення моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ГУ НП в Донецькій області на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 13784 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн 80 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
17. Частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач при звільненні повинен був виплатити позивачу 47283,95 грн, а сплатив 576,94 грн. Частка несплачених при звільненні позивачу сум становить 98.78% (46707,01 : 47283,95 х 100%). Розмір середнього заробітку позивача за весь час затримки розрахунку становить: 139550,52 грн, отже 98.78 % від цієї суми становить 137848,00 грн.
17.1. Разом з тим, визначаючи остаточний розмір суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд апеляційної інстанції виходив з таких обставин та критеріїв:
- позивач звільнився в у липні 2019 року, з позовом до суду про зобов'язання виплатити індексацію звернувся до суду у серпні 2019 року;
- врахування періоду затримки (прострочення) виплати, а також того, що тривалість цього періоду пов'язана не з вимогою до роботодавця сплатити відповідні суми, а в зв'язку з розглядом судом позову позивача до відповідача про стягнення спірних сум при звільненні (індексації);
- врахування принципу співмірності, тобто того, що розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні не може в рази перевищувати розмір виплат, які не сплатив відповідач позивачу при звільненні.
17.2. Отже, за висновком суду апеляційної інстанції, належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача є стягнення на його користь 13 784 ,80 грн (10% від суми заборгованості). При цьому, покликаючись на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 23 вересня 2021 року справі №340/1405/20, суд апеляційної інстанції зазначив, що частина середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі, що складає 13 784 ,80 грн, є співмірною з урахуванням розміру суми по компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та індексації; частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком у тому числі, й щодо періоду, за який вона підлягає сплаті. Такий розрахунок середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні із застосуванням критерію зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, повністю узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19.
ІV. Касаційне оскарження
18. 6 жовтня 2022 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2022 року, у якій скаржник просить скасувати це рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку, тобто з дня звільнення 5 липня 2019 року до 25 травня 2020 року.
19. На обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статтю 117 КЗпП України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі №200/5415/20-а та від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19.
19.1. У контексті наведеного позивач у касаційній скарзі наполягає, що при повторному розгляді справи судом апеляційної інстанції при обрахуванні виплати критерій зменшення розміру застосовано не співмірно обставинам справи. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що розмір середнього заробітку позивача за весь час затримки розрахунку становить: 139550,52 грн, отже 98.78 % від цієї суми становить 137 848 грн, після чого зазначено, що належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача є стягнення на його користь 13 784 ,80 грн (10% від суми заборгованості). При цьому, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції повторно визначив суму у розмірі 10% від суми до стягнення не обґрунтовуючи своїх міркувань.
20. Касаційна скарга не містить клопотання про розгляд справи за участі позивача або його представника.
21. Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача у зв'язку із доведенням наявності підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Витребувано із Донецького окружного адміністративного суду матеріали справи №200/5415/20-а.
22. До Верховного Суду 24 жовтня 2022 року надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу, в якому відповідач, спростовуючи доводи касаційної скарги, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
23. Відзив на касаційну скаргу не містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника відповідача.
24. 13 квітня 2023 року справа № 200/5415/20-а надійшла до Верховного Суду.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
25. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
26. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
28. Статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
29. За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
30. Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
31. Відповідно до частини другої статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
VІ. Позиція Верховного Суду
32. Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
32.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
33. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги позивача, Верховний Суд виходить з такого.
34. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено та не заперечується учасниками справи, що загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 47283,95 грн, з яких: грошове забезпечення, нараховане на день звільнення за липень 2019 року в сумі 576,94 грн, надбавка за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час (за 290 годин служби в нічний час) в розмірі 1522,50 грн, індексація грошового забезпечення із листопада 2015 року до жовтня 2017 року (включно) у сумі 3375,17 грн, компенсація за невикористані щорічні додаткові оплачувані відпустки як учасника бойових дій за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки в розмірі 22464,72 грн, компенсація за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2016 рік в розмірі 19344,62 грн.
35. Розмір середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні позивача становить 139 550,52 грн.
36. Переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, тобто у частині незгоди позивача із зменшенням належної йому суми грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
37. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.
38. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).
39. Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
40. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зменшення судом розміру означеного середнього заробітку, передбаченого статтею 117 КЗпП України, має залежати від розміру недоплаченої суми, належної працівникові при звільненні.
41. Мета відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Тож, саме виходячи із природи такого відшкодування, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому, оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
42. Ці висновки підтримані Великою Палатою Верховного Суду і у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17.
43. Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 наведено формулу застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні.
44. У цьому судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, Верховний Суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
45. Наведений підхід до вирішення питання обрахунку належного до виплати розміру середнього заробітку підтримано Верховним Судом у низці постанов, зокрема від 23 грудня 2020 року у справі № 825/1732/17, від 29 грудня 2020 року у справі №520/11337/18, від 23 вересня 2021 року у справі № 340/1405/20, від 18 листопада 2021 року у справі № 200/5415/20-а, від 5 жовтня 2022 року у справі № 640/17872/19.
46. Якщо слідувати алгоритму, запропонованому у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 (на який, як убачається зі змісту оскаржуваного судового рішення у цій справі, теж орієнтувався суд апеляційної інстанції), то сума відшкодування (середнього заробітку) має бути пропорційною (у відсотковому відношенні) частці заборгованості у загальній сумі виплат, які належало виплатити позивачу при звільненні.
47. Так, за розрахунком, здійсненим судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, частка несплачених при звільненні позивачу сум становить 98.78% (46707,01 : 47283,95 х 100%).
48. Водночас варто додати, що запропонований у справі № 480/3105/19 спосіб зменшення середнього заробітку, який підлягає стягненню на підставі статті 117 КЗпП України, не потрібно інтерпретувати як єдино правильний чи обов'язковий. Критерії, які запропонувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, містять широкий спектр умов, які можуть вплинути на суму середнього заробітку. Обставини кожної конкретної справи можуть бути різними, тож вимагатимуть індивідуального підходу і пояснення щодо застосування цих критеріїв.
49. У цьому зв'язку варто зауважити, що спосіб, який застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові має своє пояснення. Так, судом апеляційної інстанції, серед іншого, враховано те, що відповідно до принципу співмірності розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні не може в рази перевищувати розмір виплат, які не сплатив відповідач позивачу при звільненні.
50. Разом з тим, враховуючи критерії, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, у контексті обставин цієї справи, з огляду на характер та розмір заборгованості, відсутність зволікання з боку позивача щодо заявлення до стягнення не нарахованих та не виплачених йому відповідачем при звільнення сум, а також те, що тривалість періоду затримки (прострочення) виплати цих сум пов'язана з розглядом судом позову позивача до відповідача про стягнення спірних сум при звільненні, колегія суддів уважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат шляхом стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 46707,01 грн (98.78% від загального розміру належних позивачеві при звільненні виплат (47283,95 грн).
51. Відтак, Верховний Суд дійшов висновків, що суд апеляційної інстанції, встановлюючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, дійшов вірного висновку про необхідність застосування принципу співмірності та пропорційності, однак застосував помилковий підхід до обчислення такої суми.
52. Пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
53. Згідно з частинами першою та третьою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
54. З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами попередніх інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, а у питанні застосування та тлумачення норм матеріального права Верховний Суд є судом, який має повну юрисдикцію, то Верховний Суд за правилами частини першої статті 351 КАС України вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
VІІ. Судові витрати
55. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» і не поніс документально підтверджених судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді касаційної інстанції, новий розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2022 року у справі №200/5415/20-а в частині позовних вимог щодо стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 13784 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн 80 коп. скасувати.
3. Ухвалити у цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку задовольнити частково.
4. Стягнути з Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 46707 (сорок шість тисяч сімсот сім) грн 01 коп.
4. В іншій частині постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Н.В. Шевцова
С.А. Уханенко
В.Е. Мацедонська ,
Судді Верховного Суду