27 квітня 2023 року
м. Київ
справа №140/11713/20
адміністративне провадження № Зв/990/24/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді - доповідача Шевцової Н. В.,
суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В. Е.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №140/11713/20
заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Степанюка Сергія Євгеновича про перегляд за виключними обставинами
постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Волинської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. 07 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
1.1. визнати протиправними та скасувати рішення Другої кадрової комісії від 09.04.2020 року №210 про неуспішне проходження атестації;
1.2. визнати протиправними та скасувати наказ Генерального прокурора № 99к від 21.04.2020 року про звільнення з посади заступника прокурора Волинської області та органів прокуратури;
1.3. поновити на посаді заступника прокурора Волинської області з 24 квітня 2020 року, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України;
1.4. стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 24.04.2020 року по день фактичного поновлення на роботі.
2. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а оскаржуваний наказ не містить чіткого зазначення підстав звільнення, а лише посилання на пункт 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та на рішення кадрової комісії №2. При цьому наголошує, що на дату звільнення - 24.04.2020 юридичний факт - ліквідація чи реорганізація органу не настав. На думку позивача, його звільнення відбулось з порушенням вимог Конституції та Закону України "Про прокуратуру".
3. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року позов задоволено.
3.1. Визнано протиправним та скасовано рішення Другої кадрової комісії від 09.04.2020 року №210 "Про неуспішне проходження заступником прокурора Волинської області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного письмового тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора".
3.2. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 21.04.2020 року №99к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Волинської області та органів прокуратури.
3.3. Поновлено ОСОБА_1 з 25.04.2020 року у Волинській обласній прокуратурі на посаді рівнозначній тій, яку ОСОБА_1 обіймав до звільнення з прокуратури Волинської області до 24.04.2020 року.
3.4. Стягнуто з Волинської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 25.04.2020 року по 22.12.2020 року, в розмірі 290 785, 52 грн.
4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення кадрової комісії від 09.04.2020 року №210 не містить деталізації підстав його прийняття, а містить лише висновки без їх належного обґрунтування.
4.1. Також, суд зазначив, що відповідачами не підтверджено відповідними доказами та не доведено скорочення кількості прокурорів, а тому посилання на положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" у наказі про звільнення є необґрунтованими, як наслідок, такий наказ є протиправним та підлягає скасуванню.
5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення з 25.04.2020 року у Волинській обласній прокуратурі на посаді рівнозначній тій, яку ОСОБА_1 обіймав до звільнення з прокуратури Волинської області до 24.04.2020 року та прийнято нову постанову в цій частині.
5.1. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Волинської області Прокуратури Волинської області з 25 квітня 2020 року.
5.2. В решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року залишено без змін.
6. Приймаючи нове рішення у вказаній частині, суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції про можливість поновлення позивача у Волинській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній тій, з якої він був звільнений у Прокуратурі Волинської області.
7. Верховний Суд постановою від 02 червня 2022 року скасував рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року у справі №140/11713/20. Ухвалив у справі №140/11713/20 нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Волинської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовив.
8. Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні позову, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване позивачем рішення кадрової комісії є обґрунтованим, мотивованим, містить посилання на нормативно-правові акти, обґрунтування щодо набрання позивачем за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора 68 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, а тому підстави для його скасування відсутні. Відтак, за наявності відповідного рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації, Генеральним прокурором 21 квітня 2020 року правомірно прийнято спірний наказ №99к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Волинської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.
ІІ. ПРОВАДЖЕННЯ ЗА ВИКЛЮЧНИМИ ОБСТАВИНАМИ
9. 03 квітня 2023 року до Верховного Суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Степанюка Сергія Євгеновича про перегляд постанови Верховного Суду від 02 червня 2022 року за виключними обставинами з підстави, визначеної пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
10. Заява обґрунтована тим, що Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2023 від 01.03.2023 (надалі - рішення № 1-р(ІІ)/2023) визнано неконституційним пункт 6 розділу 2 "Прикінцеві І перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури №113-IX від 19 вересня 2019 року.
10.1. Згідно з вказаним пунктом 6: "З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
10.2. Позивач зазначає, що він був звільнений з посади заступника прокурора Волинської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ.
10.3. Враховуючи те, що положення Закону №113-ІХ, на підставі якого позивач був персонально попереджений про звільнення визнано неконституційним, він вважає, що отримав право на звернення з даною заявою про перегляд постанови Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі №140/11713/20 у зв'язку з виключними обставинами.
10.4. Позивач зазначає, що Генеральний прокурор звільняючи позивача з посади та органів прокуратури України, не попередив його про звільнення, а видаючи спірний наказ застосував неконституційне положення Закону, тому зважаючи на зазначені обставини ОСОБА_1 не мав можливості чітко зрозуміти зміст, передбачених розділом ІІ Закону №113-ІХ, спланувати свої подальші дії.
11. З огляду на Рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2023 від 01.03.2023 і викладені в ньому мотиви, представник позивача просить переглянути постанову Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі №140/11713/20 за виключними обставинами, відтак скасувати цю постанову суду касаційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
12. 06 квітня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Степанюка Сергія Євгеновича про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі №140/11713/20.
13. 21 квітня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив Волинської обласної прокуратури на заяву позивача, у якому зазначено, що заява ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Відповідач зауважив, що за змістом статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23.01.2019 (справа № 820/2462/17), від 19.11.2018 (справа № 755/4893/18 (755/18431/15-а), від 15.05.2019 (справа № 640/20317/16а), від 23.12.2019 (справа № № 814/1274/17), від 17.03.2020 (справа № 826/7286/18).
14. 25 квітня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив Офісу Генерального прокурора на заяву позивача, у якому відповідач, з посиланням на правову позицію, викладену в ухвалі Верховного Суду від 13 березня 2023 року у справі № 600/1450/20-а у подібних правовідносинах, просив відмовити в задоволенні заяви про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі №140/11713/20.
ІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Положеннями частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства установлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто, зокрема, за виключними обставинами.
16. Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
17. Частиною шостою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
18. Відповідно до частин першої та другої статті 365 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
19. Заявник визначає підставою для перегляду ухваленого у цій справі судового рішення наявність виключної обставини, передбаченої пункт 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, а саме, встановлену Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
20. Так, Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2023 від 01.03.2023 визнано неконституційним пункт 6 розділу 2 "Прикінцеві І перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-IX від 19 вересня 2019 року, відповідно до якого "з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
21. У спірному випадку постановою Верховного Суду від 02 червня 2022 року, яку просить переглянути заявник у зв'язку з виключними обставинами, скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року у справі №140/11713/20 та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Волинської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.
22. Тобто, постанова Верховного Суду від 02 червня 2022 року, щодо перегляду якої за виключними обставинами звернувся ОСОБА_1 , є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно таке рішення не підлягає примусову виконанню, тому - у значенні пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України - не може переглядатися за виключними обставинами.
23. Такої правової позиції притримується Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 грудня 2022 року у справі №140/2217/19 та від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18.
24. Також Суд зауважує, що згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
25. Конституційний Суд України у Рішенні від 24.12.1997 № 8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій), вказав про те, що: "частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.".
26. У Рішенні від 30.09.2010 № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України зазначив про те, що: "незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.".
27. Тобто, рішення Конституційного Суду України не має ретроспективної (ретроактивної) дії та поширюється лише на правовідносини, які виникли після його ухвалення.
28. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2023 від 01.03.2023, пункт 6 розділу 2 "Прикінцеві І перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури №113-IX від 19 вересня 2019 року, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Встановлена Конституційний Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення передовсім як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням у справі.
29. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
30. За частиною першою статті 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 359, 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
2. Постанову Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі №140/11713/20 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова
Судді: Н. А. Данилевич
В. Е. Мацедонська