27 квітня 2023 року
Київ
справа №420/12275/22
адміністративне провадження №К/990/14825/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023 у справі №420/12275/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
25.04.2023 до суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» (далі - скаржник, позивач), направлена до суду поштою 20.04.2023.
При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
1. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Вирішуючи питання про відповідність касаційної скарги вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, колегія суддів встановила, що скаржник у касаційній скарзі посилається на пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції застосував статтю 20 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон 265/95-ВР) без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.08.2018 у справі №825/10/17, від 30.01.2018 у справі №810/1148/17. Крім того, на переконання скаржника, відсутній висновок Верховного Суду з питання правильності застосування норми ст. 20 Закону 265/95-ВР в контексті обов'язку, визначеного пунктом 12 статті 3 Закону 265/95-ВР, зокрема, надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Позивач вважає, що виклад статті 20 Закону № 265/95-ВР свідчить, що застосування визначеної в ній фінансової санкції можливий виключно за умови якщо платник податків протягом всього періоду проведення перевірки не надасть контролюючому органу документи, які підтверджують облік товарів.
В цій частині доводів касаційної скарги колегія суддів вважає достатнім приведене скаржником обґрунтування для відкриття касаційного провадження.
Однак, у касаційній скарзі відсутнє чітке обґрунтування визначеного як підстави для касаційного оскарження судового рішення пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 1 частини другої статті 353 КАС України.
Водночас, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Крім того, скаржник не зазначає, які саме докази залишилися у справі не дослідженими, які обставини ці докази підтверджують, чому ці обставини мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту, у зв'язку з чим доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не можуть розцінюватися як неповне з'ясування судом обставин у справі та/або не дослідження доказів.
Також у касаційній скарзі поряд із доводами про надання неправильної правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам містяться доводи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 12 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 265/95-ВР, який набрав чинності на підставі Закону України від 03 березня 2022 року № 2118-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану», відповідно до якого, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, санкції за порушення вимог цього Закону не застосовуються.
Однак, такі доводи приведені не у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (1, 2 або 3) частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов'язкових умов у їх взаємозв'язку).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України)
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.
Касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права послідовне у взаємозв'язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, з якими не погоджується скаржник та обов'язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для відповідної підстави).
2. Як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції, цей суд зазначив, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки №743/11-28-09-01/30622532 від 20.05.2022 є обґрунтованими, однак, штрафні санкції за вчинене позивачем порушення не можуть бути застосовані у зв'язку із запровадженим пунктом 12 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 265/95-ВР «тимчасовим мораторієм» на їх застосування.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки №743/11-28-09-01/30622532 від 20.05.2022 є обґрунтованими, а штрафні санкції можуть бути застосовані, оскільки вчинене позивачем порушення підпадає під винятки, встановлені у пункті 12 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 265/95-ВР.
Отже, у питанні наявності в діях позивача складу правопорушення, за яке стаття 20 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність, суди попередніх інстанцій дійшли однакового висновку - відповідний склад наявний. Різні ж за змістом судові рішення пов'язані з питанням застосування пункту 12 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 265/95-ВР: можливо застосовувати штрафні санкції за вчинене позивачем порушення чи ні.
У касаційній скарзі позивач обґрунтовує незгоду з висновками виключно постанови апеляційного суду, яку просить скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції відповідно до статті 352 КАС України як таке, що відповідає закону і помилково скасоване судом апеляційної інстанції. Водночас доводить, зокрема, що ним не було вчинено правопорушення, за яке стаття 20 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність.
Отже, приведене скаржником обґрунтування не узгоджується з вимогами касаційної скарги, що в подальшому може вплинути як на визначення меж касаційного перегляду, так і обсяг останнього.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 169, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023 у справі №420/12275/22 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- уточнити вимоги до суду касаційної інстанції та/або їх обґрунтування;
- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко