27 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 440/10421/21
адміністративне провадження № К/990/14544/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року у справі №440/10421/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужби), викладене у формі листа від 04 червня 2021 року №Вх.-4131-21 «Щодо погодження призначення за переведенням» щодо непогодження призначення за переведенням позивачки на посаду - начальника Управління захисту споживачів та контролю за регульованими цінами Головного Управління Держпродспоживслужби в Полтавській області;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області щодо не переведення позивачки на запропоновану рівнозначну посаду начальника Управління захисту споживачів та контролю за регульованими цінами Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 13 серпня 2021 року №741-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити позивачку на роботі на посаді начальника Управління захисту споживачів та контролю за регульованими цінами Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області з 17 серпня 2021 року;
- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 серпня 2021 року по день поновлення на роботі;
- стягнути з відповідачів солідарно на користь позивачки 500000 грн моральної шкоди.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду 21 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
20 квітня 2023 року позивач засобами поштового зв'язку звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, у тексті касаційної скарги зазначає про те, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 24 грудня 2019 року у справі №823/59/17, від 25 січня 2023 року у справі №600/752/22-а, від 01 квітня 2015 року у справі №6-40цс15, від 09 жовтня 2019 року у справі №208/3390/16-а, від 25 січня 2023 року у справі №600/752/22-а, від 11 липня 2018 року у справі №816/1232/17, від 24 березня 2020 року у справі №818/607/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2022 року у справі №990/46/22.
Проте, Верховний Суд наголошує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду.
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Всупереч вищенаведеному, скаржником чітко не зазначено конкретну норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд зазначає, що цитування уривків з постанов Верховного Суду, не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Окрім цього, варто зазначити, що недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб'єктний склад, об'єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.
Посилаючись на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, скаржник не наводить належного обґрунтування, яке б свідчило про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені висновки.
Посилання на постанови Верховного Суду у касаційній скарзі зроблені без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки.
Фактично ж доводи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування норм законодавства й незгоди із наданою судами правовою оцінкою встановленим обставинам і дослідженим доказам, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду та підставою касаційного оскарження судових рішень.
З огляду на викладене, скаржником належним чином не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник, серед іншого, посилається на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для неї.
Наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України мають місце у випадку коли справа розглянута в порядку спрощеного провадження чи є справою незначної складності, проте ця справа до таких не відноситься, а тому Суд відхиляє зазначене посилання скаржника.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року у справі №440/10421/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур