26 квітня 2023 р.Справа № 552/5994/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Ломоновської Ю.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 07.11.2022, головуючий суддя І інстанції: Бабенко Ю.П., м. Полтава, повний текст складено 07.11.22 року по справі №552/5994/22
за позовом ОСОБА_1
до Батальйону патрульної поліції Служби безпеки дорожнього руху в м.Кременчук УПП в Полтавській області
про визнання незаконною постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовною заявою до Батальйону патрульної поліції Служби безпеки дорожнього руху в м.Кременчук УПП в Полтавській області, в якій просив суд першої інстанції скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серія БАБ №585299 від 08.09.2022 р. про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 (п'ятсот десять) грн. 00 коп.
В обґрунтування вимог позову зазначив, що не погоджується з оскаржуваною постановою відповідача у даній справі, вважаючи останню такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 14.09.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до БПП СБДР в м. Кременчук УПП в Полтавській області про скасування постанови залишено без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 18.10.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора, нагрудний жетон №0012427 БПП СБДР в м. Кременчук УПП в Полтавській області про скасування постанови, залишено без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків - 5 днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 07.11.2022 року повернуто позивачеві позовну заяву ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції Служби безпеки дорожнього руху в м.Кременчук УПП в Полтавській області про визнання незаконною постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позивач, не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 07.11.2022 року по справі №552/5994/22 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування вимог скарги зазначає, що ним було подано до суду першої інстанції позовну заяву щодо оскарження протизаконних та неправомірних дій працівників поліції. Зазначає, що його позовну заяву було повернуто, посилаючись на несплату ним судового збору. Вважає, що суд першої інстанції не достатньо вивчив його звернення та недостатньо уважно вивчив обставини справи, що вбачається з наданої відповіді, а в позовній заяві не йдеться про скасування постанови, як зазначено у відповіді суду, оскільки оскаржуються незаконні дії патрульної поліїції (ПП), що призвело до незаконних наслідків. Зазначає, що поліцейські в даному випадку є самими порушника діючого законодавства, а саме ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію України" та Правил дорожнього руху (р.15, п.9, пп "в"), що є недопустимим для працівників правоохоронних органів держави. Крім того, вказує, що видана ними неякісна копія постанови унеможливлює подальший розгляд її в інших інстанціях, свідчить про неналежне ставлення працівників патрульної поліції до своїх службових обов'язків. Зазначає, що вказане завдає йому моральної та матеріальної шкоди. Вказує, що патрульний поліцейський є службовою, органу державної влади, який в результаті своїх незаконних дій прийняв незаконне рішення, що завдає йому моральної та матеріальної шкоди, а тому він як позивач, згідно п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України). Відповідача було повідомлено щодо його права на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.
Позивач про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений телефонограмою.
В матеріалах справи містяться докази направлення відповідачу на його електронну адресу (електронну пошту) копій ухвал про відкриття провадження по даній справі, призначення даної справи до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні, судової повістки, а також копії апеляційної скарги.
Також сторони про дату, час і місце розгляду справи, повідомлялись шляхом розміщення на веб-порталі "Судова влада" повідомлення про судове засідання (оприлюднення судом на веб-порталі відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду).
Позивач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав вимоги поданої ним скарги, просив її задовольнити.
Відповідач був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду даної справи відповідно до приписів ст.268 КАС України, його представник не прибув у судове засідання суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення про повернення позовної заяви позивачеві, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач не виконав вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, і не сплатив судовий збір, а тому з урахуванням вимог п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повернена позивачеві.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Положеннями статей 160 та 161 КАС України визначено форму та зміст позовної заяви, а також визначено документи, що до неї додаються.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частинами 1, 2 статті 169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.
Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.
Так, суд першої інстанції, який ухвалою від 18.10.2022 року повторно залишив позовну заяву без руху, зазначив, зокрема, про те що позивач в порушення ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви не додав документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону. Недоліки позовної заяви мали бути усунені, зокрема, шляхом сплати судового збору у розмірі 496, 20 грн.
На виконання вимог наведеної вище ухвали суду, позивач надав до суду першої інстанції документ у формі позовної заяви, в якому, зокрема зазначив, що правил дорожнього руху він не порушував і був зупинений не за порушення правил дорожнього руху, а безпідставно, з порушенням чинного законодавства з боку інспектора. Зазначив, що у інспектора були відсутні підстави для складання відносно нього постанови, оскільки зупинка була безпідставною, а дії поліцейського носили протизаконний характер, а тому всі подальші дії, в тому числі складання постанови були протизаконні. Посилався на те, що вручена йому копія постанови серії БАБ №585299 досить низької якості, що не дає повної уяви про відповідача та створює додаткові незручності при розгляді її в інших касаційних інстанціях. Вказав, що у позовній заяві не йдеться про порушення правил дорожнього руху, а аналізуються дії патрульної поліції. Крім того, вказує, що патрульний поліцейський є службовою, органу державної влади, який в результаті своїх незаконних дій прийняв незаконне рішення, що завдає йому моральної та матеріальної шкоди, а тому він як позивач згідно п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.
Як вже зазначалося вище, суд першої інстанції приймаючи рішення про повернення позивачу позовної заяви, виходив з того, що позивач не виконав вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, і не сплатив судовий збір, а тому з урахуванням вимог п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повернена позивачеві.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір".
Частиною першої статті 1 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про судовий збір" платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Пунктом 3 частини першої статті 288 КУпАП, установлено, що постанову уповноваженого органу державної влади чи його посадової особи (як і постанову адміністративної комісії чи рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради (пункти 1, 2 цієї частини статті) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Наведеним вище нормам статті 288 КУпАП кореспондують положення частини першої статті 20 КАС України щодо предметної підсудності адміністративних справ, а також статті 286 КАС України, що встановлюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
З цих положень убачається, що оскарження рішень дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п'ята статті 4 Закону України "Про судовий збір"). Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду цей закон не передбачає.
Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеного в постанові від 31.01.2023 року по справі №200/3090/19 (2-а/200/417/19) з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, оскільки з матеріалів даної справи вбачається, що позивач не усунув недоліки апеляційної скарги і не надав докази сплати судового збору, у встановленому законодавством розмірі (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), або докази на підтвердження пільг щодо сплати судового збору, судом першої інстанції було обґрунтовано та правомірно прийнято рішення про повернення позивачеві позовної заяви.
При цьому, в контексті згаданого вище, колегія суддів зазначає, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Мушта проти України», заява №8863/06, п. 37; «Kreuz v. Poland», заява № 28249/95, п. 53; «Golder v. the United Kingdom», заява № 4451/70, п. 38, «Stanev v. Bulgaria», заява № 36760/06, п.п. 229-230).
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не достатньо вивчив його звернення та недостатньо уважно вивчив обставини справи, що вбачається з наданої відповіді, а в позовній заяві не йдеться про скасування постанови, як зазначено у відповіді суду, оскільки оскаржуються незаконні дії патрульної поліції (ПП), що призвело до незаконних наслідків, колегія суддів зазначає, що такі доводи є необґрунтованими, оскільки зі змісту поданої до суду першої інстанції позовної заяви вбачається, що позивач висловлює незгоду з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серія БАБ №585299 від 08.09.2022 р. про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 (п'ятсот десять) грн. 00 коп., тобто предметом його позовних вимог є саме зазначена постанова відповідача. Крім того, в поданих до суду першої інстанції, на виконання ухвал Київського районного суду м. Полтави від 14.09.2022 року та 18.10.2022 року про залишення позовної заяви без руху документів у формі позовної заяви, ОСОБА_1 в прохальній частині просить вважати незаконною, прийняту з порушенням чинного законодавства постанову БАБ №585299 від 08.09.2022 р. про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 (п'ятсот десять) грн. 00 коп. Відповідно, позивач оскаржує постанову відповідача про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу за оскарження якої у суді, передбачена сплата судового збору.
Стосовно посилання в апеляційній скарзі на те, що патрульний поліцейський в результаті своїх незаконних дій прийняв незаконне рішення, що завдає йому моральної та матеріальної шкоди, а тому він як позивач згідно п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, то колегія суддів вважає вказані посилання скарги необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на хибному тлумачення скаржником вказаної норми Закону, з огляду на наступне.
Так, положення п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані при зверненні до апеляційного суду за оскарженням не будь-якого рішення суб'єкта владних повноважень, таким рішенням повинна бути заподіяна шкода, а в даній ситуації (у цій справі) позивач оскаржує постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 09.09.2020 року по справі № 202/507/20(2-а/202/31/2020).
Зі змісту позовної заяви позивача, а також в поданих до суду першої інстанції, на виконання ухвал Київського районного суду м. Полтави від 14.09.2022 року та 18.10.2022 року про залишення позовної заяви без руху документів у формі позовної заяви вбачається, що вимог щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, позивачем не заявлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що подана позивачем до суду скарга (на неправомірні та протизаконні дії працівників патрульної поліції) від 12.10.2022 року (а.с.115-116) не впливає на вирішення даної справи, оскільки не є, в розумінні приписів КАС України, зміною заявлених позивачем вимог у даній справі.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що поліцейські в даному випадку є самими порушниками діючого законодавства, а саме ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію України" та Правил дорожнього руху (р.15, п.9, пп "в"), що є недопустимим для працівників правоохоронних органів держави, а також доводів скарги про те, що видана ними неякісна копія постанови унеможливлює подальший розгляд її в інших інстанціях, свідчить про не належне ставлення працівників патрульної поліції до своїх службових обов'язків, то колегія суддів відхиляє наведені доводи, як такі, що жодним чином не впливають на вирішення даної справи, з урахуванням наведених вище висновків.
Одночасно, колегія суддів зазначає, що право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11 - рп/2012).
У справі «Скорик проти України» Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачених статтею 6 Конвенції. Суд також зазначив, що мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
В контексті зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу, що з огляду на те, що спірним питанням у даній справі було питання сплати позивачем судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції та правомірність у зв'язку з цим оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачу, суд апеляційної інстанції не вирішував питання сплати судового збору ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги у даній справі.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи відповідача щодо правомірності проведеної перевірки є помилковими.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою, прийнятою на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, а тому суд першої інстанції прийняв цю ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін .
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 07.11.2022 по справі № 552/5994/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Н.С. Бартош