27 квітня 2023 р. Справа № 520/8623/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2023, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 10.01.23 по справі № 520/8623/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо не виплати належної ОСОБА_1 пенсії, за період з 01 грудня 2019 року по лютий 2022 року (включно) в сумі 221033,39 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити розрахунок та нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.12.2019 року по лютий 2022 (включно) із врахуванням трьох відсотків річних, та подати даний розрахунок до суду для включення суми компенсації до стягнення суми боргу;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по пенсії за період з 01 грудня 2019 року по лютий 2022 року (включно) в сумі 221033,39 грн. (двісті двадцять одна тисяча тридцять три гривні тридцять дев'ять копійок);
- стягнути, окрім суми основного боргу - 221033,39 грн., суму компенсації втрати частини доходів (інфляційні втрати) у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.12.2019 року по лютий 2022 року (включно), та трьох відсотків річних від простроченої суми боргу.
В обґрунтування позову зазначав, що відповідач у своєму листі-відповіді зазначив, що виконав судове рішення по справі №520/14355/21 та підтвердив нарахування заборгованості перед позивачем, згідно вказаного судового рішення на загальну суму 221033,39 грн. Відповідач наголосив на тому, що різницю в пенсії, нараховану за рішенням суду, за період з 01.12.2019 року по 28.02.2022 року виплачено за наявності виділення коштів на цю мету з Державного бюджету України. Позивач вважає відмову відповідача у задоволенні вимог ОСОБА_1 на отримання нарахованої пенсії протиправною. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 року у4 задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено в повному обсязі.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що нарахувавши виплати позивачу на виконання судових рішень пенсійний орган фактично виконав судове рішення.
Позивач зазначає, що йому заборгованість по пенсії нарахована, однак не виплачена, у зв'язку з чим утворилась заборгованість з пенсійних виплат в загальному розмірі 221033,39 гривень.
Позивач вважає, що суд першої інстанції взагалі не надав правової оцінки розрахунку боргу ГУ ПФУ утвореного на виконання рішення №520/14355/21, залишив поза увагою повторне вчинення протиправних дій відповідача, про що свідчить відсутність розрахунку компенсації, при винесенні рішення не застосував принцип верховенства права.
Позивач вважає, що при обчисленні заборгованості по пенсії, за період з грудня 2019 по лютий 2022 року (включно), Головне управління Пенсійного фонду в Харківський області мало здійснити розрахунок, нарахування та виплату інфляційних втрат за вказаний період, тобто здійснити розрахунок та нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.12.2019 року по лютий 2022 року (включно), але посадові особи ГУ ПФУ в Харківській області цього не зробили, про що свідчить розрахунок самої заборгованості виключно по пенсії, виданий самим же відповідачем, але відсутній розрахунок про суму компенсації і суд першої інстанції проігнорував цей факт.
На переконання позивача, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ, статтею 55 Закону №2262-ХІІ та Порядком №159 компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу позивача.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує з 2007 року пенсію відповідно до приписів Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 року по справі №520/14355/21 позов - задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2-й поверх, ЄДРПОУ 14099344) щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії згідно довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" №33/41-183 від 20.05.2021р.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2-й поверх, ЄДРПОУ 14099344) провести з 01.12.2019 року перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" №33/41-183 від 20.05.2021р., з урахуванням раніше проведених платежів.
Зазначене рішення суду набрало законної сили.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.02.2022 року позивача повідомлено про те, що за результатом перерахунку пенсії за період з 01.12.2019 року по 28.02.2022 року нараховано різницю в пенсії у розмірі 221033,39 грн., виплату якої буде проведено за наявності виділення коштів на цю мету з Державного бюджету України. З 01.03.2022 року пенсія буде виплачуватися з урахуванням рішення суду.
Листом №10042-5472/М-03/8-2000/22 від 13.10.2022 року відповідач наголосив на тому, що черговість здійснення виплат визначається в залежності від дати набрання рішення суду законної сили.
Не погоджуючись із бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся із зазначеним позовом до Харківського окружного адміністративного суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України викладеної врішеннях: від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011 набуте право не може бути скасоване чи звужене.
Підпунктами 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.
Отже, колегія суддів встановила, що виплати здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.
Згідно статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим з військової служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Так, статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Відповідно до пунктів 3-5 Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 №201, виконання рішень суду, а саме виплата заборгованості з перерахованої пенсії здійснюється в порядку черговості надходження таких рішень судів до Головного управління та в межах коштів, виділених з Державного бюджету для погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Таким чином, колегія суддів вбачає, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Черговість виконання судових рішень визначається датою їх надходження.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи та приймаючи до уваги те, що Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області виконало конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 року по справі №520/14355/21, дотримуючись Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 №20-1, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо не виплати належної ОСОБА_1 пенсії, за період з 01 грудня 2019 року по лютий 2022 року (включно) в сумі 221033,39 грн протиправною.
Щодо доводів апеляційної скарги, яка полягає у вимозі стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по пенсії за період з 01 грудня 2019 року по лютий 2022 року (включно) в сумі 221033,39 грн. (двісті двадцять одна тисяча тридцять три гривні тридцять дев'ять копійок), слід вказати наступне.
Приписами пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Таким чином, задоволення позовної вимоги залежить від визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо не виплати належної ОСОБА_1 пенсії, за період з 01 грудня 2019 року по лютий 2022 року (включно) в сумі 221033,39 грн.
Як наслідок, правомірність похідного залежить від правомірності основного, а похідне не породжує прав і обов'язків без основного, тому суд зробив правильний висновок про неправомірність основної вимоги.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 травня 2021 року у справі №160/1505/20.
Отже, вимога щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по пенсії за період з 01 грудня 2019 року по лютий 2022 року (включно) в сумі 221033,39 грн. (двісті двадцять одна тисяча тридцять три гривні тридцять дев'ять копійок) також не підлягає задоволенню.
Щодо вимоги зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити розрахунок та нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.12.2019 року по лютий 2022 (включно) із врахуванням трьох відсотків річних, та подати даний розрахунок до суду для включення суми компенсації до стягнення суми боргу, колегія суддів зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Положеннями статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Так, відповідно до положення статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (частина друга статті 2 Закону № 2050-III).
Статтею 3 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Кабінет Міністрів України з метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Аналізуючи вказані положення колегія суддів дійшла висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Судовим розглядом встановлено, що позивачу на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від від 07.09.2021 року по справі №520/14355/21 здійснено перерахунок пенсії, та за результатом перерахунку нараховано різницю пенсії за період з 01.12.2019 року по 28.02.2022 року у сумі 221033,39 грн, однак вказана сума пенсії позивачу не виплачена.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.
Отже, суд апеляційної інстанції вбачає відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо вимоги стягнути, окрім суми основного боргу - 221033,39 грн., суму компенсації втрати частини доходів (інфляційні втрати) у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.12.2019 року по лютий 2022 року (включно), та трьох відсотків річних від простроченої суми боргу, судова колегія зазначає таке.
Так, як зазначено було раніше приписами пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Як наслідок оскільки правомірність похідного залежить від правомірності основного, а похідне не породжує прав і обов'язків без основного, то суд першої інстанції зробив правильний висновок про неправомірність основної вимоги (зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити розрахунок та нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.12.2019 року по лютий 2022 (включно) із врахуванням трьох відсотків річних, та подати даний розрахунок до суду для включення суми компенсації до стягнення суми боргу).
Враховуючи викладене, позовна вимога стягнути, окрім суми основного боргу - 221033,39 грн., суму компенсації втрати частини доходів (інфляційні втрати) у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.12.2019 року по лютий 2022 року (включно), та трьох відсотків річних від простроченої суми боргу, також не підлягає задоволенню.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 травня 2021 року у справі №160/1505/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 року по справі №520/8623/22 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 по справі № 520/8623/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський