27 квітня 2023 року справа №200/2315/22
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Антіпов М.О., за участі позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Кіх О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року (повне судове рішення складено 23 січня 2023 року) у справі № 200/2315/22 (суддя в І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області) з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ виконуючої обов'язки начальника головного управління ДПС у Донецькій області від 14 грудня 2021 року №493-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 з 1 січня 2022 року на державній службі в Головному управлінні ДПС у Донецькій області на посаді заступника начальника Слов'янського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом головного управління ДПС у Донецькій області або на рівнозначній чи нижчій посаді цього відділу або іншого структурного підрозділу ГУ ДПС у Донецькій області (секторі, відділі) з місцем дислокації в м. Слов'янськ без зміни істотних умов праці та державної служби, в тому числі без переведення в іншу місцевість, або на рівнозначній чи нижчій посаді з місцем дислокації в м. Слов'янськ, без зміни істотних умов праці та державної служби, в тому числі без переведення в іншу місцевість в органі, який буде правонаступником Головного управління ДПС у Донецькій області;
- стягнути з відповідача або правонаступника на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 1 січня 2022 року до моменту фактичного поновлення на посаді.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_1 з вересня 2010 року працювала на різних посадах в податкових органах Донецької області, з серпня 2019 року призначена на посаду заступника начальника відділу по роботі з боргом на час перебування працівника у відпустці по догляду за дитиною, проте наказом від 14 грудня 2021 року її було звільнено на підставі статті 85 Закону України «Про державну службу». Позивач вважала протиправним наказ про звільнення у зв'язку з закінченням строку призначення на посаду державної служби, оскільки підстави для припинення державної служби визначені ст. 83 Закону України «Про державну службу», проте ця норма не знайшла своє відображення в розпорядчій частині спірного наказу, також у наказі не конкретизовано підстави та дата звільнення, що призводить до правової невизначеності та фактичного порушення прав, оскільки позивача не було належним чином повідомлено про дійсні підстави звільнення. Крім того, позивач вказав, що її було звільнено без урахування гарантій, наданих одинокій матері з дитиною віком до 14 років, передбачених ч. 3 ст. 184 КЗпП України.
ОСОБА_1 зазначила, що на момент її звільнення ГУ ДПС у Донецькій області не було ліквідоване та не перебувало у стані припинення, при цьому в структурних підрозділах були наявні вакантні посади, для переведення до жодної з них їй не було запропоновано. Також, позивач вказала, що в порушення ч. 3 ст. 40 КЗпП звільнення з посади відбулося в період її знаходження у щорічній відпустці та лікарняному, що свідчить про протиправність спірного наказу.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДПС у Донецькій області від 14 грудня 2021 року №493-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на державній службі в Головному управлінні ДПС у Донецькій області на посаді заступника начальника Слов'янського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Донецькій області з 1 січня 2022 року.
Стягнуто з ГУ ДПС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 1 січня 2022 року по 18 січня 2023 року в сумі 317 925 гривень з відрахуванням суми податків, зборів та обов'язкових платежів.
Постанову в частині поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 24 727,50 грн з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів звернуто до негайного виконання.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Донецькій області судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
Не погодившись з рішенням в частині висновків суду щодо витрат на правничу допомогу, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила змінити рішення місцевого суду та викласти:
мотивувальну частину в частині наявності правовідносин між адвокатом Бахарєвим Максимом Анатолійовичем (представника ОСОБА_1 згідно з ордером серії АН № 1073716 від 19.07.2022 та договором № 25/01/22 про надання правової допомоги від 25.01.2022) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) і права у останньої на стягнення на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, м. Маріуполь, вул. Італійська (Центральний район), буд. 59, ідентифікаційний код 44070187) судових витрат понесених в зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а саме витрат на професійну правничу допомогу на підставі статей 134, 139 КАС України з урахуванням доводів викладених в апеляційній скарзі та зазначити розрахунок суми витрат понесених ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на правничу допомогу адвоката з урахуванням наданого суду відповідного їх доказового обґрунтування та їх необхідності при розгляді справи в суді першої інстанції без посилання на доводи клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від 17.01.2023 та з урахуванням інших конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, і відповідних критеріїв на які орієнтує в своїх правових висновках Верховний Суд України, в сумі не меншою за 19 (дев'ятнадцять) 000 (тисяч) гривень;
абзац шостий резолютивної частини (щодо стягнення з Головного управління ДПС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 суми судових витрат, понесених в зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а саме витрат на професійну правничу допомогу) в редакції з урахуванням змін внесених до мотивувальної частини рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги вказала, що при розгляді справи в частині зазначених позовних вимог судом в порушення положень ст.6, ч.3 ст.242 пунктів 2, 3 частини 4 статті 246 КАС України, частина доводів (аргументів), наведених в клопотанні про приєднання доказів до матеріалів справи від 28.07.2022 та від 26.12.2022, якими долучено в якості доказів документи, підтверджуючі обсяг та вартість наданих послуг адвокатом, не досліджена, а зроблено посилання лише на доводи відповідача, надані у його клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від 17.01.2023, та як результат - мотивована оцінка в оскаржуваному судовому рішенні їм не надана.
Позивач вважала, що клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від 17.01.2023, на яке послався в якості доказу суд в мотивувальній частині рішення, прийнято до уваги судом з порушеннями положень ст.8, ч. 9 ст. 44, ст. 74, ч. 7 ст. 134, ст. 166, ст. 167, ч. 4 ст. 180 КАС України та не могло слугувати аргументом щодо неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги та підставою для суду щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з рішенням місцевого суду в частині зменшення розміру витрат на правничу допомогу та прохання залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.
В письмових запереченнях на відзив позивачка наполягала на задоволенні її апеляційної скарги.
Відповідачем також було подано апеляційну скаргу на рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог по суті спірних правовідносин, проте вона повернута у ухвалою апеляційного суду від 24 квітня 2023 року, зв'язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги у строк, установлений судом.
У судовому засіданні позивач підтримала доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував представник відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Як зазначено вище, з огляду на повернення апеляційної скарги відповідача, рішення місцевого суду оскаржено лише позивачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення відповідачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій в задоволенні вимог відмовлено. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
Частково задовольняючи заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, місцевий суд зазначив, що з огляду на надані докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, ураховуючи принцип співмірності та пропорційності, тому зменшив розмір компенсації вартості витрат на професійну правничу допомогу до 4000 грн.
Оцінка суду.
Згідно з ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями частини 2 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст.134 КАС України).
Частинами 4, 5, 6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст. ст. 4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Верховний Суд в постанові від 21 січня 2021 року в справі № 280/2635/20 звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Як убачається з матеріалів справи, судові витрати складаються з витрат на правничу допомогу.
Так, позивачем 28 липня 2022 року (зареєстровано 1 серпня 2022 року) до суду надано: договір від 25 січня 2022 року № 25/01/22 про надання правової допомоги укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Бахарєвим М.А., акт здачі-прийняття наданих послуг б/н від 3 лютого 2022 року щодо консультації та складання позовної заяви на суму 4500 грн., акт здачі-прийняття наданих послуг б/н від 3 червня 2022 року щодо консультації та складання клопотання щодо інформування про стан судового розгляду на суму 1000 грн., акт здачі-прийняття наданих послуг б/н від 15 червня 2022 року щодо консультації та складання клопотання про зміну порядку судового розгляду на суму 1500 грн., акт здачі-прийняття наданих послуг б/н від 21 липня 2022 року щодо консультації та складання клопотання про приєднання письмових доказів на суму 2000 грн., акт здачі-прийняття наданих послуг б/н від 27 липня 2022 року щодо консультації та складання клопотання про приєднання письмових доказів на суму 2000 грн., квитанція АТ КБ ПРИВАТБАНК від 27 липня 2022 року на суму 11 000 грн., ордер та свідоцтво адвоката.
Також 26 грудня 2022 року позивачем надано: акт здачі-прийняття наданих послуг б/н від 29 вересня 2022 року щодо консультації та складання клопотання щодо інформування про стан судового розгляду на суму 1000 грн., акт здачі-прийняття наданих послуг б/н від 18 жовтня 2022 року щодо консультації та складання клопотання про розгляд справи в режимі відеоконфренції на суму 1000 грн., акт здачі-прийняття наданих послуг б/н від 24 жовтня 2022 року щодо консультації та складання клопотання про витребування доказів на суму 2000 грн., акт здачі-прийняття наданих послуг б/н від 9 грудня 2022 року щодо консультації та складання клопотання щодо інформування про стан судового розгляду на суму 1000 грн., акт здачі-прийняття наданих послуг б/н від 22 грудня 2022 року щодо консультації та складання клопотання про розгляд справи в режимі відеоконфренції на суму 1000 грн., акт здачі-прийняття наданих послуг б/н від 23 грудня 2022 року щодо консультації та складання клопотання про приєднання письмових доказів на суму 2000 грн., квитанція АТ КБ ПРИВАТБАНК від 23 грудня 2022 року на суму 8000 грн.; ордер та свідоцтво адвоката.
Тобто, матеріалами справи підтверджуються витрати на правничу допомогу в розмірі 19 000 грн.
Доводи апелянта про необхідність зміни мотивувальної частини рішення щодо наявності правовідносин між адвокатом Бахарєвим М.А. та Денисович Н.В. колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки судом були прийняті такі докази, надана їм оцінка, а також судом не ставилось під сумнів їх зміст щодо безпосередньо наявності правовідносин між клієнтом та адвокатом.
Слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Апеляційний суд цілком погоджується з судом першої інстанції, що покладення на відповідача витрат на правничу допомогу в частині оплати послуг адвоката щодо складання клопотання про стан розгляду справи (акт від 3 червня 2022 року на 1000 грн., акт від 29 вересня 2022 року на 1000 грн., акт від 9 грудня 2022 року на 1000 грн.) є несправедливим, оскільки тривалий розгляд справи пов'язаний із зміною складу суду, військовою агресією рф проти України, витребуванням додаткових доказів та дистанційною роботою суду в період воєнного стану.
Також стосовно складання клопотання про порядок розгляду справи (акт від 15 червня 2022 року на 1500 грн.) слід зазначити, що таке клопотання викладено позивачем у позовній заяві, тому розмір витрат за повторне надсилання клопотання є не співмірним, як і неодноразове складання клопотання про розгляд справи в режимі відеоконіеренції (майже ідентичного змісту).
У постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 160/6899/20 викладено правову позицію, згідно якої визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
У постанові Верховного Суду від 04 червня 2021 року у справі № 380/887/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Щодо доводів апелянта про те, що клопотання відповідача про зменшення розміру витрат не могло слугувати аргументом щодо неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги та підставою для суду щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, ГУ ДПС у Донецькій області в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи було подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, у якому податковий орган просив суд зменшити розмір заявленої суми. На думку відповідача, розмір заявленої суми є необґрунтованим і непідтвердженим документально, тому останній скористався правом подання відповідного клопотання.
Місцевий суд з урахуванням принципу співмірності і розумності, з огляду наданих позивачем доказів, обставин справи та наявності клопотання сторони, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Доводи апелянта, що подання такого клопотання після закриття підготовчого провадження без обґрунтування поважності пропуску строку на надання цього документу і без дотримання форми надання цього документу, проти долучення якого в судовому засіданні також заперечував позивач, не є підставою для скасування рішення місцевого суду.
Апеляційний суд погоджується із місцевим судом, який прийняв до уваги клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З огляду на вищевикладене, враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та співмірність витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн., а тому, такі витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині задоволення позовних вимог учасниками справи, в цій частині рішення суду не переглядається судом апеляційної інстанції.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року в справі № 200/2315/22 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 27 квітня 2023 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук