27 квітня 2023 року Чернігів Справа № 620/1580/23
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу державного нагляду у Чернігівській області Державної служби з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), в якому просить визнати постанову відповідача від 18.01.2023 №354283 протиправною та скасувати.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що посадова особа, яка здійснювала рейдову перевірку, не виконала вимог Закону «Про автомобільний транспорт» та нормативно-правових актів, виданих на виконання цього закону.
Суд ухвалою від 28.02.2023 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому проти позову заперечує та просить у задоволенні вимог відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
02.12.2022 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області на а/д М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Транспортний засіб, згідно свідоцтва про реєстрацію, є власністю позивача та використовується ним для здійснення перевезень вантажу, що, зокрема, підтверджується і товарно-транспортною накладною, наданою водієм при здійсненні перевірки.
Під час перевірки водієм, з поміж інших, для перевірки були надані наступні документи: товарно-транспортна накладна від 02.12.2022 №Р562, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія.
У спірних правовідносинах транспортний засіб DAF, державний номер НОМЕР_1 , що використовується позивачем, обладнаний тахографом. Вказане ним не заперечується.
Однак, ОСОБА_1 не надав посадовим особам Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом з використанням особистої картки водія, чим порушив вимоги пункту 3.3 Інструкції, зокрема, ним не використовувалась картка водія.
У зв'язку з виявленням вищезазначених порушень, виконуючи функції покладені на них державою, державними інспекторами було складено Акт додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.12.2022 №345385, який відповідно до пункту 21 Порядку, складається в одному примірнику.
Водій ОСОБА_1 з актом ознайомлений, про що свідчить його особистий запис в акті та в поясненнях водія про причини правопорушення зазначено: « Картка є, але забув вставити в тахограф».
18.01.2023 на адресу позивача було направлено повідомлення №3500/45/24-23 із зазначенням дати, часу та місця розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт - 18.01.2023 з 10.00 год до 11.00 год. Зазначене повідомлення позивач отримав 24.12.2022, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення.
18.01.2023 на розгляд справи позивач не з'явився, жодних заяв, клопотань попередньо не надав.
На підставі зазначених в Акті додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.12.2022 №345385 порушень була винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.01.2023 №354283 відносно позивача на суму 17000 грн. Копія даної постанови була надіслана рекомендованим листом позивачу із супровідним листом від 18.01.2023 №3500/45/24-23.
Вважаючи вищевказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до абзацу 3 пункту І постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті реорганізовується шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, а також підпорядкувавши службі, що утворюється - Державній службі України з безпеки на транспорті, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека).
Відповідно до пункту 1 Положення, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Як зазначено у пункті 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до положень розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 №19б «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» та наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 09.09.2020 №340, Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області шляхом об'єднання з Київським, міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки утворили Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 №1579-р. «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» відповідні міжрегіональні територіальні органи зазначеної Служби реорганізовано за переліком згідно з додатком.
В результаті реорганізації Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки утворено Відділ державного нагляду (контролю) у Чернігівській області як територіальний орган Державної служби з безпеки на транспорті.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації і діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.200 №2344-111 «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344).
Відповідно до абзацу 4 статті 6 Закону №2344 реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Частинами 14, 17 та 18 статті 6 Закону №2344 визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Статтею 48 Закону установлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.
Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106 (далі - Положення) встановлюються особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
Відповідно до пункту 4 цей наказ (№340) набирає чинності з дня його офіційного опублікування (07.06.2010), крім пункту 6.1 Положення, затвердженого цим наказом, який набирає чинності для:
нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 150 км, перевезення небезпечних вантажів - з 01.06.2012;
перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повного масою понад 12 тонн, нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю від 50 до 150 км - з 01.06.2013;
перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн - з 01.06.2015.
Автомобільний перевізник зобов'язаний додержуватись вимог Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №946/18241 (далі - Інструкція).
Пунктом 1.1 Інструкції визначено, що її положення розроблені відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1976 року про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт» та «Про дорожній рух».
Пунктом 1.3 Інструкції визначено, що ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Пунктом 3.3 Інструкції визначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа, транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що водій, який керує транспортним засобом, обладнаним тахографом, повинен мати відповідні оформлені документи. Зокрема, серед документів, передбачених статтею 48 Закону, у водія повинна бути картка водія до цифрового тахографа.
Додана до відзиву роздруківка даних роботи цифрового тахографа підтверджує факт того, що позивачем не використовувалась картка водія, адже у разі наявності картки водія в цифровому тахографі, на роздруківці відображаються дані водія - прізвище та ім'я.
Позивач також не заперечує, що у нього була наявна картка водія, проте, як зазначив в Акті сам позивач, останню він забув вставити в тахограф. Наведене беззаперечно свідчить про порушення позивачем вимоги пункту 3.3 Інструкції, в частині невикористання картки водія.
Щодо доводів позивача про допущення перевіряючими процесуальних порушень, суд зазначає таке.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 23.04.2020 у справі №813/1790/18 та від 22.05.2020 у справі №825/2328/16, порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним) або допущене порушення не впливає на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Верховний Суд також наголосив, що, відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.05.2022 у справі №400/1510/19, від 05.07.2022 у справі №522/3740/20, від 27.09.2022 у справі №320/1510/20, від 03.10.2022 у справі №400/1510/19, від 01.11.2022 у справі №640/6452/19 та від 18.01.2023 у справі №500/26/22, від 16.03.2023 у справі №400/4409/21.
При цьому, на відміну від надмірного формалізму, застосування судами підходу до вирішення спору, що ґрунтується на засадах, визначених статтею 2 КАС України, передбачає: 1) винесення судового рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), керуючись верховенством права (справедливістю); забезпечення мотивованості судового рішення шляхом оцінки: причин, які призвели до процедурних порушень; наслідків, до яких призвели ці процедурні порушення; можливості безпосередньо у судовому процесі усунути (нейтралізувати) ці процедурні порушення; добросовісності/недобросовісності суб'єкта, який допустив процедурні порушення; 3) застосування трискладового тесту вирішення публічно правового спору (передбачає, що суд, приймаючи рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), перевіряє його на відповідність (несуперечність) принципам національної безпеки, суспільного інтересу, ефективності захисту порушеного права особи).
Враховуючи зазначене, суд наголошує, що визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов'язку виконувати або дотримуватися законодавства.
З огляду на викладене, суд вважає, що зазначені позивачем порушення є суто формальними та не впливають на дійсність спірної постанови про накладення штрафу.
Також суд не приймає до уваги посилання позивача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», оскільки дія даної постанови поширюється на проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, що є іншим видом перевірок, на відміну від рейдової перевірки (перевірки на дорозі), порядок проведення якої регулюється Порядком №1567.
Пунктом 25 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 до Порядку №1567.
Згідно з Законом №2344 за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону настає відповідальність визначена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає, що відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (вул. П'ятницька, 39, м. Чернігів, 14000).
Повне рішення суду складено 27.04.2023.
Суддя Л.О. Житняк