Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 641/8224/21
Провадження № 1-кп/553/174/2023
Іменем України
26.04.2023м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участі прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Полтави клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у рамках кримінального провдаженння № 12017220480000930 від 28.02.2017 року, відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопоуршень, передбачених ч.3 ст. 186, ч.4 ст. 186, ч.2 ст. 146, ч.4 ст. 187 КК України,
02 листопада 2021 року в провадження до Комінтернівського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017220480000930 від 28.02.2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.3 ст. 186, ч.4 ст. 186, ч.4 ст. 187 КК України.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.11.2021 року призначено підготовче провадження у провадженні, призначено справу до підготовчого судового засідання.
10 січня 2022 року закрито підготовче засідання призначено до судового розгляду, проте розгляду провадження Комінтернівським районним суду м. Харкова не завершено.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан, який було продовжено та який триває до цього часу.
Розпорядженням Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 року "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінено територіальну підсудність судових справ Червонозаводського районного суду м. Харкова та Комінтернівського районного суду м. Харкова, визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом м. Полтави.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2022 року справу передано на розгляд судді ОСОБА_1 .
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 20.06.2022 року провадження прийнято до провадження суддею ОСОБА_1 та призначено до підготовочого судового засідання.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовдення строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , так як обвинуваченим інкримінується вчинення особливо тяжкоого кримінального правопорушення - злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна, В клопотанні прокурором вазувалось про те, що обвинувачений ОСОБА_4 не працює, джерелом його доходу була злочинна діяльність, останній не одружений, що вказує про відсутнісь у останнього міцних соціальних зв'язків.
Поряд з цим, прокурорром вказувалось що обвинувачений ОСОБА_5 , не працює, джерелом його доходу була злочинна діяльність, останній не одружений, що вказує про відсутнісь у останнього міцних соціальних зв'язків. Крім того, прокурором вказувалось про те, що існують підстави вважати, що обвинувачені можуть вчинити інший злочин, продовжити свою злочинну діяльність та незаконно впливати на потерпілих, свідків, а таким чином наявні ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які враховувались при обранні та продовженні запобіжного заходу відносно обвинувачених та які не зменшились і не відпали. В судовому засіданні прокурор вказував, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам, які на цей час не зменшились і не відпали, у зв'язку з чим, просив продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ..
В судовому засіданні захисник обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою відносно обвинувачених не заперечувала.
Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 при вирішенні даного питання підтримали думку свого захисника.
Вислухавши думку захисника обвинувачених, обвинувачених, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про обгрнутованість клопотання прокурора, з наступних підстав.
Судом встановлено, що в рамках даного кримінального провадження відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 обрано захід забезпечення кримінального провадженння у вигляді тримання під вартою, який неодноразово в ході розгляду кримінального провадження продовжувався.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
При вирішенні питання щодо можливості продовження або зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.
Крім того, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, а також те, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням викладеного, суд вважає, що встановлений раніше ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України наразі не зменшився та продовжує існувати з високою ймовірністю.
З огляду на ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідним особам у разі визнання їх винними у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинувачених в місці їх постійного проживання, відсутність стійних соціальних зв'язків у обвинувачених.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Згідно ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2022 року продовжено строк тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 строком на 60 днів, до 12 березня 2023 року.
Вирішуючи питання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, суд виходить із того, що будь - яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суду надано не було. Суд враховує сусупільну небезпечність ікримінованих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, а також ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачені, враховуючи тяжкість покарання за вчиненого останніми кримінального правопорушення - злочину, що загрожує останнім в разі визнання їх винуватими, а також відомості про особи обвинувачених, останні можуть здійснити дії визначені ч.1 ст. 177 КПК України.
За вищенаведених обставин суд вважає доведеними наявність таких ризиків: переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення (п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України), які не зменшилися і продовжують існувати.
Таким чином, суд вважає правильним продовжити обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 строк тримання під вартою строком на 60 днів.
Враховуючи, що обивнувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого із застосуванням насильства, суд розміру застави не визначає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - задовольнити.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою - продовжити, з утриманням в ДУ "Харківський слідчий ізолятор", строком на 60 днів, починаючи з 26 квітня 2023 року по 24 червня 2023 року, включно .
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою - продовжити, з утриманням в ДУ "Харківський слідчий ізолятор", строком на 60 днів, починаючи 26 квітня 2023 року по 24 червня 2023 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення, а обвинуваченими, які утримуються під вартою, в той самий строк з моменту вручення їм копії судового рішення.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1