26.04.2023 Справа № 940/390/23
Провадження по справі № 2/940/241/23
Іменем України
26 квітня 2023 року суддя Тетіївського районного суду Київської області Косович Т.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 п ро стягнення грошових коштів,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у сумі 350 000 гривень, в якій просить вжити заходи забезпечення позову та накласти арешт на належні ОСОБА_2 на праві приватної власності: земельну ділянку площею 2,881 га, розташовану на території Горошківської сільської ради Тетіївського району Київської області, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224682000:03:002:0016, нормативно-грошова оцінка 90718,78 гривень, земельну ділянку площею 3,5288 га, розташовану на території Синьківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 3525589900:02:000:0475, нормативно-грошова оцінка 33035,93 гривень та на інше майно і грошові кошти в межах загальної суми 350 000 гривень, посилаючись на те, що ОСОБА_2 порушив умови усного договору, за яким позивач передав відповідачу кошти в розмірі 35 000 гривень, взамін чого відповідач 25.12.2015 року склав на його ім'я заповіт, заповівши ОСОБА_1 належну йому земельну ділянку площею 2,881 га, розташовану на території Горошківської сільської ради Тетіївського району Київської області, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224682000:03:002:0016, нормативно-грошова оцінка 90718,78 гривень, та 25.12.2015 року написав розписку про отримання коштів, в якій зазначив, що в разі скасування заповіту зобов'язується сплатити штраф у десятикратному розмірі, проте, оскільки відповідач в подальшому вищевказаний заповіт скасував, намагається, на даний час, виготовити новий правовстановлюючий документ на землю для її продажу третім особам, вчиняє дії, спрямовані на ухилення від відповідальності за законом, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Суд розглядає заяву у відсутність сторін в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Дослідивши матеріали поданої заяви, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви з наступних підстав.
Так, відповідно дост. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
П.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказує, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.
П. 4 вказаної постанови передбачає, що суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Водночас у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, обґрунтуванням співмірності виду забезпечення позову, інші відомості, необхідні для забезпечення позову.
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року по справі № 761/45074/17, Верховний Суд зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін.
Відповідні положення містяться у постанові КГС ВС від 18 жовтня 2021 року у справі № 910/7029/21.
При вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову суд лише встановлює, чи може невжиття обраного заявником заходу забезпечення позову істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом якого він звернувся, чи є обраний ним спосіб захисту співмірним із заявленими позовними вимогами.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач переконаний в існуванні загрози ускладнення або навіть повної неможливості виконання судового рішення у зв'язку з тим, що відповідач бажає розпорядитися вищевказаними земельними ділянками на свій розсуд, внаслідок чого буде неможливо виконати рішення суду, а тому, на думку позивача, необхідно накласти арешт на земельні ділянки та інше майно і грошові кошти у межах загальної суми 350 000 гривень. Однак належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин заявник суду не надав.
Так, зі змісту заяви про забезпечення позову не вбачається, що існують об'єктивні припущення щодо обставин, які несуть реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не вбачається і те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду з урахуванням предмета спору про стягнення боргу за усним договором. Доказів того, що відповідач має намір здійснити відчуження земельної ділянки або чинити перешкоди у виконанні рішення суду матеріали заяви не містять.
Таким чином, вважаю, що позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено обставин та не надано беззаперечних і переконливих доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду або обґрунтоване припущення такої загрози.
Слід відмітити, що у цивільному судочинстві відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка звертається з відповідною заявою.
Виходячи з того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому, судом не вбачається.
Крім того, позивач просить застосувати такий захід забезпечення позову як накладення арешту на земельні ділянки та інше майно і грошові кошти у межах загальної суми 350 000 гривень, при цьому позовні вимоги не стосуються питань, пов'язаних з даними земельними ділянками, позивач взагалі не зазначає відомостей про майно та грошові кошти відповідача, необхідні для забезпечення позову, а обраний позивачем спосіб захисту, на думку суду, є неспівмірним із заявленими позовними вимогами.
Враховуючи вищевикладене обґрунтування, суд вважає необхідним відмовити заявнику у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.149-153,259-260,353-355 ЦПК України, -
постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п?ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Суддя : Т.П.Косович