Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/2991/21
Провадження № 2/376/114/2023
"14" березня 2023 р. Сквирський районний суд Київської області
в складі: головуючого судді Коваленка О.М.,
за участі секретаря Щур Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого вказав, що 24 січня 2016 року ОСОБА_1 уклав Договір № С-100 з фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 , свідоцтво про державну реєстрацію серії В02 №315952 від 19.09.2007, про виготовлення та установку кухонних меблів за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до умов п.1.1 Договору Підрядник (ФОП ОСОБА_2 ) зобов'язується виготовити, доставити, змонтувати та встановити за адресою Замовника ( ОСОБА_1 ) кухонні меблі.
Відповідно до п.2.2. вартість продукції та робіт, які виконуються підрядником за даним Договором узгоджена сторонами і складала 36 300,00 грн.
У п.2.4. зазначається, що Замовник зобов'язується авансувати підряднику % від вартості продукції та робіт у сумі 26 300,00 грн.
Згідно п.2.5. Замовник зобов'язується сплатити Підряднику залишену вартість продукції по факту доставки та робіт по монтажу меблів, а саме 10 000,00 грн.
На виконання п.2.4. Замовник - ОСОБА_1 передав під час підписання договору 24.01.2016 p., а ФОП ОСОБА_2 , як Підрядник прийняв від Замовника аванс на виготовлення кухонних меблів в розмірі 26 300,00 грн.
Відповідач свої обов'язки за Договором не виконав, не виготовив і не встановив кухонні меблі взагалі.
28 січня 2016 року ОСОБА_1 уклав Договір № С-101 з фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 , свідоцтво про державну реєстрацію серії В02 №315952 від 19.09.2007, про виготовлення та установку шафу-купе в прихожу за адресою: АДРЕСА_1 , на суму 19 880 грн.
У п.2.4. зазначалося, що Замовник зобов'язується авансувати підряднику % від вартості продукції та робіт у сумі 13 000,00 грн.
Позивач заплатив кошти в момент підписання договору, а сааме: 28.01.2016. Даний договір також не виконаний Відповідачем.
У зв'язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань за умовами зазначених договорів, Позивач з метою захисту порушених своїх прав звернувся до Сквирського районного суду Київської області.
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 15.05.2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по договору задоволено в повному обсязі та стягнуто із ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 26 300 грн, згідно Договору № С-100 від 24.01.2016 p., та 13 000 грн, згідно Договору № С-101 від 28.01.2016 р. Також зазначені договори розірванні на підставі рішення суду.
Частиною 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України (надалі по тексту - ЦПК України) передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За вказаних підстав, обставини щодо неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за умовами вказаних вище договорів не підлягають доказуванню, оскільки встановлені рішенням Сквирського районного суду Київської області від 15.05.2018 у цивільній справі № 376/184/18, в тому числі щодо розміру заборгованості.
Визначаючи характер спірних правовідносин між сторонами ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 фактично укладено оплатний, двосторонній, консенсуальний договір про виконання робіт за винагороду - договір побутового підряду, тому вони регулюються положеннями глави 61 ЦК України «Підряд» та Законом України «Про захист прав споживачів».
Судовим розглядом встановлено, що при укладенні Договорів №С-100 від 24.01.2016 року, №С-101 від 28.01.2016 року сторонами погоджені всі істотні умови цього договору відповідно до його предмету, у тому числі стосовно вартості замовлених робіт, внесення завдатку та строк виконання робіт.
Оскільки на час ухвалення рішення судом, роботи за договором не виконані, більш того Відповідач навіть не приступив до їх виконання, тим самим допустивши істотне порушення умов договору, отже існує необхідність у стягненні штрафних санкцій із Відповідача через неналежне виконання останнім своїх зобов'язань.
Пунктом 6.1.1 Договору № С-100 від 24.01.2016 р. та Договору № С-101 від 28.01.2016 встановлено, що Підрядник за не своєчасне виконання робіт сплачує замовнику штраф в розмірі 0,02% від вартості недопоставлених меблів, за кожний 1 день прострочки терміну виконання робіт та доставки продукції, передбаченої даним Договором.
Відповідно до п. 3.1.2 Договору № С-100 від 24.01.2016 р. та Договору № С-101 від 28.01.2016 Підрядник зобов'язується виготовити, доставити, змонтувати та встановити за адресою замовника, передбаченою у пункті 1.1. даного Договору, меблі і здати їх у готовому вигляді через 25 робочих днів з дня підписання даного договору.
Як встановлено судом, Договір № С-100 на виготовлення меблів підписаний сторонами 24 січня 2016 року, а Договір № С-101 на виготовлення меблів підписаний сторонами 28 січня 2016 року.
Тобто, за Договором № С-100 від 24.01.2016 строк виконання зобов'язань настав 27.02.2016, а за Договором № С-101 від 28.01.2016 строк виконання зобов'язань настав 04.03.2016.
У зв'язку з порушенням умов договорів, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу штраф у розмірі:
за період з 27.02.2016 по 06.12.2021 за Договором № С-100 від 24.01.2016 - 11098,60 грн. згідно розрахунку;
за період з 04.03.2016 по 06.12.2021 за Договором № С-101 від 28.01.2016 - 5470,40 грн. згідно розрахунку.
Оскільки факт прострочення Відповідачем зобов'язань щодо виготовлення меблів встановлений судом, то Позивач має право вимагати від Відповідача відшкодування збитків.
Розмір штрафних санкцій через неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань складає:
за період з 27.02.2016 по 06.12.2021 за Договором № С-100 від 24.01.2016: 4557,08 грн. - 3% річних; 17 189,59 грн. - індекс інфляції (розрахунок наведено);
за період з 04.03.2016 по 06.12.2021 за Договором № С-101 від 28.01.2016: 2246,16 грн. - 3% річних; 8 496,76 грн. - індекс інфляції (розрахунок наведено).
Позивач також зазначає, що через неналежним виконанням відповідачем умов договору, неможливість повернути його, ОСОБА_3 кошти, постійне навантаження, стрес через уникнення Відповідачем відповідальності за свої дії, Позивачу окрім матеріальних збитків, завдано також моральну шкоду.
Враховуючи вимоги розумності і справедливості, Позивач оцінює завдану моральну шкоду в розмірі 2000,00 гривень.
З урахуванням викладеного позивач просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :
штрафні санкції за період з 27.02.2016 по 06.12.2021 в сумі: 4 557,08 грн. - 3% річних; 17 189,59 грн. - індекс інфляції; 11 098,60 грн. - штраф згідно Договору № С-100 від 24.01.2016;
штрафні санкції за період з 04.03.2016 по 06.12.2021 в сумі: 2 246,16 грн. - 3% річних; 8 496,76 грн. - індекс інфляції; 5 470,40 грн. - штраф згідно Договору № С-101 від 28.01.2016;
моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Мачульний О.І. у судове засідання не з'явилися, 14.03.2023 представник позивача надав до суду заяву, в якій просить провести розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі. Питання розподілу судових витрат між сторонами вирішити на підставі доказів, які будуть надані позивачем протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за результатами розгляду даної справи (а.с.68-69).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про день, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення, про причини неявки до суду не повідомив, правом на подання відзиву не скористався. Письмових заяв чи клопотань не надав (а.с. 43,60,70).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на викладене, суд уважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд встановив, що рішенням Сквирського районного суду Київської області від 15.05.2018 року у цивільній справі № 376/184/18 позовні вимоги ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по договору задоволено в повному обсязі та стягнуто із ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 26 300 грн, згідно Договору № С-100 від 24.01.2016 p., та 13 000 грн, згідно Договору № С-101 від 28.01.2016 р. Також зазначені договори розірванні на підставі рішення суду.
Рішення суду від 15.05.2018 набрала законної сили 15.06.2018.
Відповідно до ч. 4. ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Не підлягає доказуванню встановлений рішенням Сквирського районного суду Київської області від 15.05.2018 року у цивільній справі № 376/184/18 той факт, що спірні правовідносини за договорами №С-100 від 24.01.2016 та №С-101 від 28.01.2016, виникли між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .
За вказаних підстав, обставини щодо неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за умовами вказаних вище договорів не підлягають доказуванню, оскільки встановлені рішенням Сквирського районного суду Київської області від 15.05.2018 р. у справі № 376/184/18, в тому числі щодо розміру заборгованості.
Визначаючи характер спірних правовідносин між сторонами ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 фактично укладено оплатний, двосторонній, консенсуальний договір про виконання робіт за винагороду - договір побутового підряду, тому вони регулюються положеннями глави 61 ЦК України «Підряд» та Законом України «Про захист прав споживачів».
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ) Кодексом.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно із ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі (ст. 873 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 870 ЦК України, якщо робота виконується з матеріалу підрядника, вартість матеріалу оплачується замовником частково або в повному обсязі, за погодженням сторін, з остаточним розрахунком при одержанні замовником виконаної підрядником роботи.
Судовим розглядом встановлено, що при укладенні Договорів №С-100 від 24.01.2016 року, №С-101 від 28.01.2016 року сторонами погоджені всі істотні умови цього договору відповідно до його предмету, у тому числі стосовно вартості замовлених робіт, внесення завдатку та строк виконання робіт.
За правилами ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону у встановлений строк, одностороння відмова від його виконання не допускається. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Оскільки на час ухвалення рішення судом, роботи за договором не виконані, більш того Відповідач навіть не приступив до їх виконання, тим самим допустивши істотне порушення умов договору, отже існує необхідність у стягненні штрафних санкцій із Відповідача через неналежне виконання останнім своїх зобов'язань.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання
Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 6.1.1 Договору № С-100 від 24.01.2016 р. та Договору № С-101 від 28.01.2016 р. встановлено, що Підрядник за не своєчасне виконання робіт сплачує замовнику штраф в розмірі 0,02% від вартості недопоставлених меблів, за кожний 1 день прострочки терміну виконання робіт та доставки продукції, передбаченої даним Договором.
Відповідно до п. 3.1.2 Договору № С-100 від 24.01.2016 р. та Договору № С-101 від 28.01.2016 р. Підрядник зобов'язується виготовити, доставити, змонтувати та встановити за адресою замовника, передбаченою у пункті 1.1. даного Договору, меблі і здати їх у готовому вигляді через 25 робочих днів з дня підписання даного договору.
Як встановлено судом, Договір № С-100 на виготовлення меблів підписаний сторонами 24 січня 2016 року, а Договір № С-101 на виготовлення меблів підписаний сторонами 28 січня 2016 року.
Тобто, за Договором № С-100 від 24.01.2016 р. строк виконання зобов'язань настав 27 лютого 2016 року, а за Договором № С-101 від 28.01.2016 р. строк виконання зобов'язань настав 04 березня 2016 року.
У зв'язку з порушенням умов договорів, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу штраф у розмірі: за період з 27.02.2016 по 06.12.2021 по Договору № С-100 від 24.01.2016 p.: 11 098,60 грн.; за період з 04.03.2016 по 06.12.2021 по Договору № С-101 від 28.01.2016 p.: 5 470,40 грн.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних віл простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-1 бцс 18) дійшла висновку, що «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань».
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Оскільки факт прострочення Відповідачем зобов'язань щодо виготовлення меблів встановлений судом, то Позивач має право вимагати від Відповідача відшкодування збитків.
Розмір штрафних санкцій через неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань складає:
за період з 27.02.2016 по 06.12.2021 по Договору № С-100 від 24.01.2016 p.: 4 557,08 грн. - 3% річних; 17 189,59 грн. - індекс інфляції;
за період з 04.03.2016 по 06.12.2021 по Договору № С-101 від 28.01.2016 p.: 2 246,16 грн. - 3% річних; 8 496,76 грн. - індекс інфляції.
Разом з тим, враховуючи положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Пунктом другим постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 № 4 визначено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" (1023-12) чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно п. 1, 2, 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Частиною другою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.95 №4).
Потрібно зазначити, що через неналежним виконанням відповідачем умов договору, неможливість повернути Позивачу його кошти, постійне навантаження, стрес через уникнення Відповідачем відповідальності за свої дії, позивачу окрім матеріальних збитків, завдано також моральну шкоду.
Установлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 ЦК України.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Зокрема, розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, а також інших негативних наслідків та обставин справи.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі N 752/17832/14-ц (провадження N 14-538цс19) міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.
Суд погоджується зі обґрунтуваннями позивача завданої йому моральної шкоди внаслідок скоєння злочину, яка полягає у переживаннях, душевному та фізичному болю, психологічному дискомфорті, що призвело до зміни звичного способу життя.
Суд, визначаючи розмір моральної шкоди, дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 2000,00 гривень є справедливим та співмірним, а тому підлягає стягненню на його користь з відповідача ФОП ОСОБА_2 .
Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Ураховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору у порядку ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1816,00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. 16, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. 2, 4, 76, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, Закон Україн «Про захист прав споживачів», суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , штрафні санкції за період з 27.02.2016 по 06.12.2021 в сумі: 4 557,08 грн. - 3% річних; 17 189,59 грн. - індекс інфляції; 11 098,60 грн. - штраф згідно Договору № С-100 від 24.01.2016.
Стягнути зі ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , штрафні санкції за період з 04.03.2016 по 06.12.2021 в сумі: 2 246,16 грн. - 3% річних; 8 496,76 грн. - індекс інфляції; 5 470,40 грн. - штраф згідно Договору № С-101 від 28.01.2016.
Стягнути зі ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , моральну шкоду в розмірі 2 000,00 гривень.
Стягнути зі ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , у дохід держави судовий збір в розмірі 1816,00 гривень.
З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції на протязі 30 днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя О.М. Коваленко