Справа № 369/12636/22
Провадження № 2/369/2467/23
Іменем України
21.04.2023 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Янченка А.В.,
при секретарі судового засідання Безкоровайній М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, -
08.12.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики.
В обґрунтування позову позивач вказав, що 05.10.2020 року позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 5600,00 грн до 16.11.2020 року. Зазначені обставини підтверджуються письмовою розпискою відповідача від 05.10.2020 року.
Крім того, вказував, що оскільки відповідач не здійснив погашення боргу у строк встановлений в розписці, а відповідно не виконав своєчасно своє грошове зобов'язання, відтак зобов'язаний сплатити останньому за прострочення виконання зобов'язання 3 % річних та інфляційні втрати на підставі ст. 625 ЦК України.
Оскільки на даний час відповідач грошові кошти позивачу не повернув, на вимоги про повернення грошових коштів не реагує, позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь основну суму боргу у розмірі 5600,00 грн, 3 % річних у розмірі 342,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 2161,01 грн та судові витрати у розмірі 8492,40 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.02.2023 року відкрито провадження у справ, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача через канцелярію суду зареєстрував заяву, в якій просив суд здійснювати розгляд справи у його та позивача відсутності, позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити із таких підстав.
Як вбачається з дослідженої судом розписки від 05.10.2020 року позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 5600,00 грн до 16.11.2020 року.
Відповідач грошові кошти позивачу не повернув, на вимоги про повернення грошових коштів не реагує.
Згідно положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до положень ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з положеннями ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Так, в постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 року у справі № 6-79цс14 зазначено, що «відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання».
Постановою Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-63цс13 визначено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують зобов'язання за договором позики. В підтвердження укладення договору між сторонами є борговий документ, власноручно написаний відповідачем ОСОБА_2 у формі розписки, яка посвідчує передачу ОСОБА_1 відповідачу грошової суми в розмірі 5600,00 грн, які відповідач зобов'язався повернути до 16.11.2020 року.
Враховуючи те, що відповідач грошові кошти позивачу у розмірі 5600,00 грн не повернув, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення 5600,00 грн боргу за договором позики (розпискою) від 05.10.2020 року підтверджується наявними матеріалами справи, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.
Щодо стягнення 3 % річних та інфляційного збільшення боргу за прострочення виконання зобов'язання відповідачем.
Відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, внаслідок невиконання боржником ОСОБА_2 взятих на себе боргових зобов'язань за договорами позики, застосуванню підлягають положення частини другої статті 625 ЦК України, а тому вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 342,00 грн та інфляційних втрат в сумі 2161,01 грн за договором позики від 05.10.2020 року також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача 7500,00 грн витрат на правову допомогу адвоката.
На підтвердження вказаної вимоги позивач надав суду договір про надання правничої допомоги № 14/11/22-ЮII/IL від 14.11.2020 року та акт виконаних робіт № 1 відповідно до договору № 14/11/22-ЮII/IL від 14.11.2020 року.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи складність даної справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вирішив витрати по оплаті послуг адвоката покласти на відповідача у розмірі 7500,00 грн шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 7500,00 грн витрат на оплату послуг адвоката.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, тобто з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) 5600 (п'ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок боргу за договором позики (розпискою) від 05.10.2020 року, 7500 (сім тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу та 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок судового збору сплаченого за подання позовної заяви.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 26.04.2023 року.
Суддя А.В. Янченко