справа № 361/2207/23
провадження № 1-кс/361/469/23
23.03.2023
Іменем України
23 березня 2023 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого слідчого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні слідчого слідчого відділу Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Бровари Київської області, освіта середня, не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,
До провадження слідчого судді надійшло клопотання слідчого слідчого відділу Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим відділом Броварського РУП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України, відомості щодо якого внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023111130000608 від 27 лютого 2023 року.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 26 лютого 2023 року, приблизно о 22 год. 28 хв., ОСОБА_7 разом з ОСОБА_4 проходили по вул. Оболонська у м. Бровари Київської області, де звернули свою увагу на автомобіль марки «TOYOTA» моделі «CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був припаркований біля буд. №3 по вул. Оболонська та у якому перебували ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , після чого у ОСОБА_7 з ОСОБА_4 виник спільний умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства з особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб.
Після чого, ОСОБА_4 з мотивів явної неповаги до суспільства, зневажливого ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки та моральності, з особливою зухвалістю у виді нахабного поводження, буйства, бажання протиставити себе присутнім, продемонструвати свою зверхність, перебуваючи у громадському місці, виражаючись нецензурною лексикою у вечірню пору доби, не реагуючи на зауваження присутніх осіб, порушуючи громадський спокій, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, за відсутності будь-яких відносин з раніше незнайомим ОСОБА_8 , який перебував у вказаному вище автомобілі, а саме знаходився в салоні на задньому пасажирському місці з правої сторони, підбіг до нього та відразу ліктем правої руки наніс удар по обличчю ОСОБА_8 , внаслідок чого останній втратив рівновагу та впав на сидіння авто, після чого ОСОБА_4 кулаком лівої руки наніс ще один удар по голові ОСОБА_8 , після чого послідувало ще близько чотирьох ударів кулаками обох рук по обличчю та голові потерпілого та приблизно чотири удари правою ногою в область тулуба останнього.
Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_4 застосовуючи значну фізичну силу, тримаючись руками за дах та задні праві дверцята автомобіля, демонструючи неповагу до загальновизнаних правил поведінки та моральності, діючи умисно, з особливою зухвалістю у виді нахабного поводження, наніс три удари дверями авто по нозі ОСОБА_8 , яку останній на той момент виставив з салону та яка знаходилася поза порогом автомобіля.
В цей час, ОСОБА_7 з мотивів явної неповаги до суспільства, зневажливого ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки та моральності, з особливою зухвалістю у виді нахабного поводження, буйства, бажання протиставити себе присутнім, продемонструвати свою зверхність, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, за відсутності будь-яких відносин з раніше незнайомим ОСОБА_8 , підійшов до останнього та правою ногою наніс йому один удар в область тулуба, після чого потерпілий зібравшись з силами вийшов з автомобіля.
В подальшому, ОСОБА_4 продовжуючи реалізацію свого умислу, направленого на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства з особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, побачивши ОСОБА_8 , який знаходився біля автомобіля, підбіг до нього, в ході чого ногою наніс один удар по задніх правих пасажирських дверцятах та при цьому штовхнув ОСОБА_8 .. Після цього, ОСОБА_4 стоячи обличчям навпроти обличчя ОСОБА_8 , кулаком правої руки, використовуючи значну силу рук, наніс йому один удар по обличчю.
Того ж дня, о 22 год. 36 хв. продовжуючи свої хуліганські дії, діючи спільно, групою осіб, реалізуючи спільний умисел, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_4 , демонструючи неповагу до загальновизнаних правил поведінки та моральності, діючи умисно, з особливою зухвалістю, використовуючи значну фізичну силу, нанесли чотири удари ногами по автомобілю марки «TOYOTA» моделі «CAMRY», р.н. НОМЕР_1 , належний ОСОБА_9 , який був припаркований біля будинку АДРЕСА_2 , а саме по багажному відділенню, по задньому склу, по задніх правих пасажирських дверцятах та даху вказаного авто. Після цього, ОСОБА_7 підійшов до території домоволодіння, належного ОСОБА_8 та руками і ногами наніс близько трьох ударів по вхідній хвіртці паркана.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
21 березня 2023 року о 11 годині 00 хвилин ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
До підозрюваного ОСОБА_4 неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж домашній арешт, так як інші запобіжні заходи неспроможні запобігти ризикам, визначеним п.п.1, 3 ст. 177 КПК України та забезпечити належну поведінку підозрюваного.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив суд задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник заперечували щодо клопотання прокурора, посилаючись на відсутність ризиків, на які вказує у своєму клопотанні слідчий, прохали відмовити в задоволенні клопотання. Вказали на те, що підозрюваний раніше не судимий, у ранньому віці втратив батьків та фактично зростав сиротою, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, крім цього перерахував потерпілому 50000 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, на підтвердження чого надали копії відповідних документів. Прохають обрати підозрюваному більш м'який запобіжний захід, а саме особисте зобов'язання.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали, надані до клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого відділу Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202311130000608 від 27 лютого 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України.
21 березня 2023 року ОСОБА_4 , згідно зі ст. ст. 42, 278 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Згідно з ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, що може переконати об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатнім, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
Виходячи з цього, в ході розгляду клопотання слідчий суддя дійшов висновку, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України. Ця підозра підтверджується зібраними по справі матеріали кримінального провадження у їх сукупності.
Згідно з ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, що може переконати об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатнім, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
Виходячи з цього, в ході розгляду клопотання слідчий суддя дійшов висновку, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_4 в цілому обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України. Ця підозра підтверджується зібраними по справі матеріали кримінального провадження у їх сукупності.
Оцінюючи наявність ризиків, на які посилалась у своєму клопотанні слідчий та прокурор, слідчий суддя враховує наступне.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Аналізуючи ризик переховуванням від органів досудового розслідування та суду в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови).
Згідно з ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Як вже зазначалося, слідчий суддя вважає доведеним наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Одночасно, слідчий суддя вважає необхідним при обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 крім вищевказаного, врахувати те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має визначене постійне місце проживання, за місцем навчання та проживання характеризується виключно позитивно, що підтверджується відповідними документами, наданими стороною захисту.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно з Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 р. №511-550/0/4-13 вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний:
- враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ);
- зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").
Слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного ОСОБА_4 не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, отже, вважає обґрунтованим застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід, ніж домашній арешт, тому враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_4 (наявність постійного місця проживання та реєстрації), слідчий суддя вважає за необхідне обрати щодо нього запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, оскільки встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми і можуть на даному етапі запобігти доведеному ризику та забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України.
Слідчий суддя, вважає також необхідним зазначити, що на даному етапі досудового розслідування у кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, про який ідеться в клопотанні слідчого.
Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Бровари Київської області, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на строк 2 місяці, а саме до 19 травня 2023 року, обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого СВ Броварського РУП ГУ НП в Київській області, прокурора Броварської окружної прокуратури та Броварського міськрайонного суду Київської області за першою вимогою на визначений час; не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця свого проживання, не виконання яких (обов'язків), може стати підставою для обрання іншого більш суворого запобіжного заходу.
Виконання ухвали покласти на органи Національної поліції України за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ Броварського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 .
Визначити строк дії ухвали слідчого судді до 19.05.2023 р. включно.
Ухвала слідчого судді оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1