Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
27 квітня 2023 року № 520/3589/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в призначенні пенсії у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 19.12.2022 року пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до частини 4 пункту «в» статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), сплачений судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.12.2022 року звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим Валківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Проте, рішенням від 27.12.2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовило у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, аргументуючи це тим, що « ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку відповідно до статті 26 Закону України, призначити пенсію в разі втрати годувальника немає законних підстав».
Вважаючи відмову протиправно, звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 23.02.2023 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ зі змінами (далі - Закон), право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей померлих військовослужбовців, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Згідно з п. б до статті 30 Закону непрацездатними вважаються батьки та дружини, якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування», або с особами з інвалідністю.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку відповідно до статті 26 Закону України, призначити пенсію в разі втрати годувальника немає законних підстав.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 є вдовою померлого добровольця Добровольчого формування з територіальної оборони «Харківське міське Громадське формування з охорони Громадського порядку і Державного кордону» ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
Позивач ОСОБА_1 має вік більше 56 років, перебувала з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі з 17 січня 2012 року по день його смерті, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу. Після смерті чоловіка повторний шлюб не брала.
19 грудня 2022 року позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
27.12.2022 рішенням про розгляд заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії в разі втрати годувальника, передбаченої Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” позивачці відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що заявник не досягла пенсійного віку відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування».
Не погодившись з такою відмовою, позивач звернулася до суду.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) (далі Закон №2262-ХІІ), статтями 1-2 та 3 якого визначено коло осіб, які мають право на призначення пенсії за цим Законом.
Так, згідно зі статтею 6 вказаного Закону №2262-ХІІ сім'ї померлих пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом мають право на пенсію в разі втрати годувальника на загальних підставах із членами сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до статті 29 Закону №2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Згідно з частинами першою-другою статті 30 цього ж Закону №2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Частиною четвертою статті 30 Закону №2262-ХІІ передбачено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або якщо вони є особами з інвалідністю. Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.
Відповідно до статті 31 Закону №2262-ХІІ члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Таким чином обов'язковими умовами для визнання за членами сім'ї померлого права на пенсію в разі втрати годувальника є не тільки наявність права померлого на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а й те, що ці члени сім'ї мають бути непрацездатними.
Так, як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалось вище, відповідач, приймаючи рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії посилався на те, що позивач не досягла пенсійного віку.
Щодо недосягнення ОСОБА_1 пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Статтями 29 та 30 Закону №2262-ХІІ визначено критерії призначення пенсії в разі втрати годувальника, яким відповідає саме ОСОБА_1 .
Стаття 29 Закону №2262-ХІІ «пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер ….. після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії …..»;
Стаття 30 Закону №2262-ХІІ «право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31)….. Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема: …. в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, …… мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»...».
Таким чином, ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_3 , який при житті отримував пенсію, що не заперечувалось відповідачем у справі.
Відповідно до довідки від 10.11.2022р., судом встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , був зареєстрований та мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Замостянським РВ УМВСУ у Винницькій області 22.03.1996 р. в тому, що він згідно Закону України «Про основи національного спротиву» з 24.02.2022 року по 09.09.2022 року проходив службу в ОСОБА_4 формуванні з територіальної оборони «Харківське міське Громадське формування з охорони Громадського порядку і Державного кордону», в якості добровольця та активно приймав участь у відсічі агресії російської федерації. ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув на бойовому посту.
Повторний шлюб позивач не укладала, та на момент звернення за заявою про призначення пенсії досягла 56 років, тобто не більше як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тому, обґрунтування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області спірного рішення про відмову у призначенні пенсії недосягненням позивачем пенсійного віку (60 років), є безпідставним та таким, яке не відповідає нормам Закону №2262-ХІІ.
З врахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про наявність у позивачки, яка є непрацездатним членом сім'ї загиблого військовослужбовця, права на призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до статей 29, 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а відтак відмова відповідача у призначенні такої пенсії є протиправною.
Згідно із частиною першою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з заявою про призначення пенсії зверталася 19.12.2022, а тому саме з цієї дати позивачці повинна бути призначена пенсія.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в призначенні пенсії у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд зазначає, що дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли бездіяльність - пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної та юридичної особи. В даному випадку щодо відмови у здійсненні перерахунку суб'єктом владних повноважень були вчинені активні дії, а саме - прийнято рішення про відмову.
Керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне відновити порушене відповідачем право позивача на пенсійне забезпечення, в даному випадку належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про розгляд заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії в разі втрати годувальника, передбаченої Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 27.12.2022.
Відтак, за наявності рішення суб'єкта владних повноважень, яке підлягає скасуванню, суд зазначає, що вимога позивачки поглинається скасуванням прийнятого рішення, позаяк суб'єктом владних повноважень проявлено активну поведінку - прийнято рішення про відмову позивачу у призначення пенсії в разі втрати годувальника.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Окрім цього, суд зазначає, що позивачем заявлено вимогу про зобов'язання "виплачувати” пенсію, проте ця вимога є передчасною з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
З огляду на наведене, вказана позовна вимога ("виплачувати пенсію") є такою, що спрямована на майбутнє, тобто на відносини, відносно яких на даний момент відсутні докази того, що вони будуть порушені суб'єктом владних повноважень, оскільки предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивача.
Верховний Суд України, розглядаючи справу № 21-438а12, у своїй постанові від 26 березня 2013 року прийшов до правового висновку про те, що відповідно до ч. 1 статті 2, п.п. 6, 8 ч. 1 статті 3, ч. 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.
За таких обставин, суд зазначає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
Враховуючи викладене, задоволенню підлягає вимога позивача в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 19.12.2022 року пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до частини 4 пункту «в» статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про розгляд заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії в разі втрати годувальника, передбаченої Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 27.12.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з 19.12.2022 року пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до частини 4 пункту «в» статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) судові витрати в загальному розмірі 858,88 грн. (вісімсот п'ятдесят вісім гривень 88 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 27 квітня 2023 року.
Суддя Бадюков Ю.В.