Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 квітня 2023 року №520/11453/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду по справі №520/11453/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Від ОСОБА_1 05.04.2023 року до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява про зміну способу та порядку виконання рішення суду, в якій заявник просить суд:
- змінити спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2021 року у справі №520/11453/21 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) суму 60686,90 грн.
В обґрунтування поданої заяви вказано, що судовим рішенням по справі №520/11453/21 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у порядку п. 7-1 розділу ХV Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 08.07.2011 р. №3668-VІ у розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії. Сума склала 60686,90 грн. Однак з моменту набуття чинності зазначеним рішенням у позивача померла мати, батько і чоловік був прооперований, що призвело до вкрай скрутного матеріального становища. Позивач на даний час постійно знаходиться у м. Харкові і наразі не має інших фінансових джерел для існування окрім пенсійних виплат.
Представник відповідача у поданому до суду запереченні на заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду проти поданої до суду заяви заперечував з підстав її необґрунтованості та недоведеності. Також, вказано, що у поданій до суду заяві заявник просить суд змінити спосіб і порядок подальшого виконання судового рішення з «зобов'язання» на «стягнення нарахованої проте не виплаченої пенсійної виплати». Отже, заява містить вимогу не щодо встановлення способу та порядку виконання судового рішення, а заявник фактично просить змінити резолютивну частину зазначеного рішення суду по суті вирішених позовних вимог.
Заявник в судове засідання не прибула, уповноваженого представника не направила, про дату, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином. Заявником через канцелярію суду було подано заяву, в якій остання просила провести судове засідання без участі позивача.
Представники відповідачів в судове засідання не прибули, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно із положеннями п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду заяви про встановлення способу виконання рішення в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи заяви та заперечень проти неї, суд встановив наступне.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2021 року по справі № 520/11453/21 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. 28 Армії, буд. 6, м. Херсон, 73005) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено; визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 02.06.2021 року №204850008577; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у порядку п. 7-1 розділу ХV Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 08.07.2011 р. №3668-VІ у розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії; стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. 28 Армії, буд. 6, м. Херсон, 73005, код ЄДРПОУ - 21295057).
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2021 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2021 року по справі № 520/11453/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії повернуто скаржнику.
У зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням по справі №520/11453/21 Харківським окружним адміністративним судом 03 грудня 2021 року було видано позивачу виконавчі листи, зокрема про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у порядку п. 7-1 розділу ХV Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 08.07.2011 р. №3668-VІ у розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії.
У поданій до суду заяві вказано, що судове рішення станом на час подання такої заяви не виконано.
При цьому, заявником вказано, що на виконання судового рішення у даній справі відповідачем було нараховано суму 60686,90 грн., що відповідачем спростовано не було та судом в рамках реалізації принципу офіційного з'ясування обставин у справі не встановлено.
Доказів виконання відповідачем судового рішення у даній справі в частині виплати суми нарахованої на виконання такого рішення до суду не надано.
Розглядаючи заяву ОСОБА_1 , суд бере до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно із положеннями ч.3 ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Отже, з аналізу вищевикладеної норми вбачається, що остання пов'язує можливість зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у виняткових випадках за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.
Суд зазначає, що вищенаведені норми не дають чітких роз'яснень щодо цих підстав, підкреслюючи роль судового розсуду в оцінці заявлених обставин.
Разом з тим, під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність виключних обставин, які є об'єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду боржником, зазначення настання обставин, що дозволяють виконати рішення суду протягом визначеного терміну. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.
При цьому, порядок виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.
Також суд зазначає, що відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно із приписами ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.
Суд зазначає, що приписами Закону України “Про виконавче провадження” визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно із до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
При цьому, суд зазначає, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути “ефективним” як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Також, засіб юридичного захисту має бути “ефективним” в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі “Аксой проти Туреччини” (Aksoy v. Turkey), п. 95).
Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що “ефективний засіб правового захисту” у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 жовтня 2019 року по справі №840/3112/18.
Враховуючи обставини необхідності обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.
Положеннями ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Отже, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку, саме на стадії виконавчого провадження мають бути остаточно відновлені порушені права позивача (стягувача).
Розмір частини пенсії, щодо невиплати якої виник спір, на момент розгляду справи судом першої інстанції хоча і не був документально підтверджений, проте під час розгляду даної заяви підтверджений наявними у справі доказами та відповідачем не оспорюється.
З огляду на зазначене, при розгляді поданої позивачем заяви, суд не здійснює вихід за межі заявлених вимог та не вирішує питання, яке не було предметом дослідження при розгляді справи, а лише конкретизує спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення заборгованості.
Встановлення такого способу виконання, про який просить позивач, направлено на своєчасне та повне виконання судового рішення, а також відповідає вимогам прямих норм ст. 124 Конституції України.
Одночасно суд враховує, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Аналізуючи встановлені судом обставини у поєднанні з наведеними нормативними положеннями, а також враховуючи відсутність доказів повного виконання відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2021 року у справі №520/11453/21 і тривалий характер невиконання такого судового рішення відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви зміну способу та порядку виконання рішення суду та наявність підстав для її задоволення відповідно до статті 378 КАС України.
Керуючись статтями 241, 243, 254, 255, 294, 295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду по справі №520/11453/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Змінити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2021 року у справі №520/11453/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та встановити спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) суму 60686 (шістдесят тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 90 коп.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Мельников Р.В.