Справа № 500/417/23
27 квітня 2023 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця від 28.10.2020 про накладення штрафу та від 16.12.2020 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №60822938,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (М.Івано-Франківськ) (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Угрин Зоряни Романівни, 28.10.2020 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №60822938 в розмірі 22 913,80 грн на боржника ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Угрин Зоряни Романівни від 16.12.2020 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №60822938 в розмірі 12956,90 грн з ОСОБА_1 .
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що оскаржувані постанови винесені при примусовому виконанні виконавчого документу, який був виданий до набрання рішенням законної сили і його виконання було обмежене стягненням за один календарний місяць. У зв'язку із цим вчинення будь-яких виконавчих дій щодо стягнення аліментів з боржника за період, що перевищує один календарний місяць, у тому числі нарахування заборгованості за 12 календарних місяців і нарахування на цю заборгованість виконавчого збору в розмірі 10% є протиправним.
Крім того, звернув увагу на те, що Тернопільський міськрайонний суд ухвалою встановив некоректність вказаного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів через неврахування державним виконавцем повних сум, які сплачував боржник на користь стягувача та зобов'язано державного виконавця здійснити новий розрахунок заборгованості.
Відтак, сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів за один рік на підставі рішенні суду, яке набрало законної сили 13.02.2020, міг виникнути не раніше ніж 13.02.2021.
З врахуванням наведеного, 28 жовтня 2020 року (як і на даний час) законних підстав для винесення постанови про накладення штрафу в розмірі 22913,80 грн. у виконавчому провадженні №60822938 не було, а тому вважає, що ця постанова є протиправною і підлягає скасуванню.
Ухвалою судді від 15.02.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання нового клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому вказати поважні підстави для поновлення строку з доказами, які б підтверджували дані обставини.
Позивачем подано до суду на виконання вимог ухвали 22.02.2023 клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 27.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 КАС та призначено у справі судове засідання на 09.03.2023.
Ухвалою суду від 09.03.2023 продовжено відповідачу строк для подання відзиву до 17.03.2023 та зобов'язано відповідача надати в наступне судове засідання для огляду матеріали виконавчого провадження та розгляд справи відкладено на 27.03.2023.
Відповідач подав до суду 20.03.2023 відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Зокрема зазначив, що відповідно до розрахунку державного виконавця станом на 28.10.2020 у боржника була наявна заборгованість, яка перевищувала суму відповідних платежів за один рік. Враховуючи наведене, вважає, що державним виконавцем відповідно та з метою виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову пре накладення штрафу. Також зазначив, що державний виконавець при винесені постанови про стягнення виконавчого збору керувалася вимогами Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того звернув увагу суду на те, що строк на оскарження постанови про накладення штрафу яку позивач отримав у листопаді 2020 закінчився у 2020 році. Оскільки позовна заява була подана 10.01.2023, вважає, що вона подана з пропуском строку встановленого ст.287 КАС України і у відповідності до ст.123 КАС України підлягає залишенню без розгляду.
Протокольною ухвалою суду від 27.03.2023 допущено процесуальне правонаступництво відповідача у справі, замінено Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та продовжено процесуальний строк розгляду справи до 28.04.2023 та оголошено перерву до 27.04.2023.
До суду 24.04.2023 подано представником позивача пояснення, в яких зазначив, що позивач отримав оскаржувані постанови лише 02.02.2023.
Представником відповідача подано до суду 27.04.2023 заперечення на пояснення, в яких звернула увагу на пропуск строку звернення до суду позивачем щодо оскарження постанови про накладення штрафу.
Ухвалою суду від 27.04.2023 в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця від 28.10.2020 про накладення штрафу, відмовлено.
В судовому засіданні 27.04.2023 сторони заявили клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження, представник позивача просив позов задовольнити, а представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по справі №607/13584/19 від 26.11.2019 постановлено: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 4000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну із дітей, починаючи з 05.06.2019 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Постановою Тернопільського апеляційного суду №607/13584/19 від 13.02.2020 зменшено розмір стягнення на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 4000 грн. щомісячно до 2500 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну із дітей, починаючи з 05.06.2019 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Угрин З.Р. відкрито виконавче провадження №60822938 від 06.12.2019 з примусового виконання виконавчого листа №607/13584/19 від 05.12.2019 виданого Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 4000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну із дітей, починаючи з 05.06.2019 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Також, державним виконавцем 16.12.2020 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 12956,90 грн.
Державним виконавцем 28.10.2020 винесено постанову про накладення штрафу на користь держави у розмірі 22913,80 грн у зв'язку з тим, що утворилась заборгованість зі сплати аліментів сукупний розмір якої згідно із розрахунком заборгованості станом на 28.10.2020 в сумі 114569,00 грн, що перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Вважаючи наведені дії та постанови неправомірними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, зокрема щодо правомірності винесення постанови про накладення штрафу, суд виходить з того, що згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ).
Згідно ст. 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.
Відповідно до частини 14 стаття 71 Закону №1404-VIII за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Як встановлено судом, виконавче провадження з виконання виконавчого листа №607/13584/19 від 05.12.2019 відкрито 06 грудня 2019 року.
Однак, як вбачається із рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26.11.2019 року справі №607/13584/19, воно було допущено до негайного виконання лише в частині стягнення аліментів за один місяць, про що і було 05.12.2019 видано вищевказаний виконавчий лист.
При цьому, рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26.11.2019 у справі №607/13584/19 набрало законної сили лише 13 лютого 2020 року, одночасно з прийняттям Тернопільським апеляційним судом постанови, якою вказане рішення було змінено, а саме, зменшено розмір стягнення на утримання неповнолітніх дітей з 4 000 грн щомісячно до 2 500 трн. щомісячно.
З наведеного вбачається, що виконавчий лист для примусового виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26.11.2019 у справі №607/13584/19 у повній мірі, з врахуванням постанови апеляційного суду від 13.02.2020, а не лише в частині стягнення за один місяць, міг бути виданий і пред'явлений до примусового виконання не раніше 13.02.2020 Тернопільського міськрайонного суду від 26.11.2019 у справі №607/13584/19 у повній мірі, набрання рішенням суду законної сили.
Проте, як вбачається з оскаржуваної постанови про накладення штрафу, вона винесена при примусовому виконанні виконавчого документу, який був виданий до набрання рішенням законної сили і його виконані я було обмежене стягненням за один календарний місяць.
У зв'язку із наведеним, суд зазначає, що вчинення будь-яких виконавчих дій щодо стягнення аліментів з боржника за період, що перевищує один календарний місяць, у тому числі нарахування заборгованості за 11 календарних місяців і нарахування на цю заборгованість виконавчого збору в розмірі 10% є протиправним.
Як наслідок, державний виконавець не мала законодавчих підстав для застосування штрафу в розмірі 11910,95 грн.
Щодо законності нарахування виконавчого збору, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до частини 4 статті 27 Закону №1404-VIII за виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов'язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.
Отже, виконавчий збір може бути нараховано за наявності заборгованості, що перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців.
Суд звертає увагу на те, що рішення суду у справі №607/13584/19 набрало законної сили лише 13.02.2020, а тому постанова про стягнення виконавчого збору у випадку наявності заборгованості зі сплати аліментів за 12 місяців могла бути винесена не раніше 13.02.2021.і
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.02.2022, який виданий державним виконавцем, вбачається, що боржником було сплачено аліменти в грудні 2019 року та січні 2020 року, що свідчить про відсутність станом на 16.12.2020 заборгованості зі сплати аліментів протягом 12 місяців.
Більше того, Тернопільський міськрайонний суд ухвалою від 18 травня 2022 року у справі №607/10924/21 встановив некоректність вказаного розрахунку заборгованості за сплати аліменти через неврахування державним виконавцем повних сум, які сплачував боржник на користь стягувана та зобов'язав державного виконавця здійснити новий розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів, врахувавши перераховані ним суми згідно поданих ним платіжних документів за період з 01.12.2019 по 01.09.2021, без урахування витрат на банківське обслуговування рахунку ОСОБА_2 .
З врахуванням наведеного, постанова про стягнення виконавчого збору винесена протиправно, а тому підлягає скасуванню.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд встановив, що між позивачем та адвокатом був укладений договір про надання правової допомоги.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача подано квитанцію до прибуткового касового ордера на суму 3700,00 грн та акт виконаних робіт.
Відповідачем не заявлялись клопотання, заперечення та не надавались пояснення, аргументи та/або докази, що свідчать про не співмірність витрати понесених Позивачем на професійну правничу допомогу, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача понесених ними витрат на професійну правничу допомогу, загальний розмір яких складає 3700,00 грн.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м.Івано-Франківськ) Угрин Зоряни Романівни від 28.10.2020 у виконавчому провадженні №60822938 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 22913,80 грн.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м.Івано-Франківськ) Угрин Зоряни Романівни від 16.12.2020 у виконавчому провадженні №60822938 про стягнення виконавчого збору у розмірі 12956,90 грн.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністретсва юстиції на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме: судовий збір за подання позову в сумі 2147,20 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 3700,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 27 квітня 2023 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження/місце проживання: майдан. Перемоги, 1,м.Тернопіль,46009 код ЄДРПОУ/РНОКПП 34905338);
Головуючий суддя Осташ А.В.