Рішення від 27.04.2023 по справі 300/327/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2023 р. справа № 300/327/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шевченко Наталія Павлівна, до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2 за №092850017354 від 16.12.2022 і зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах по списку №2 з 19.09.2022, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Шевченко Наталія Павлівна (надалі по тексту також - представник позивача), звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач 1, Головне управління ПФУ в області, орган пенсійного фонду, орган пенсійного забезпечення, Управління), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі по тексту також - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2 за №092850017354 від 16.12.2022 (надалі по тексту також - оскаржуване рішення) і зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах по списку №2 з 19.09.2022.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно і необґрунтовано прийнято рішення від 16.12.2022 за №092850017354 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах за списком №2. Свою відмову Управління сформувало з підстав відсутності у позивача документально підтвердженого загального страхового стажу 29 років і пільгового стажу 12 років і 6 місяців. Мотивуючи відмову у рішенні від 16.12.2022 за №092850017354 орган пенсійного фонду вказав на наявність у позивача страхового стажу 27 років 3 місяці 5 днів, в тому числі пільгового стажу - 12 років 4 місяці 9 днів. До пільгового стажу не враховано періоди роботи з 01.09.1984 по 18.07.1985, з 29.07.1985 по 14.05.1986, з 21.05.1986 по 27.05.1988, з 30.07.1991 по 31.07.1991, з 19.08.1991 по 31.08.1991, з 16.09.1991 по 30.09.1991, з 28.08.1993 по 31.08.1993, з 26.04.1994 по 30.04.1994, з 31.10.1994 по 02.11.1994, з 31.12.1994 по 01.01.1995, з 30.04.1995 по 30.04.1995, з 15.09.1995 по 30.09.1995, з 17.10.1995 по 27.10.1995, з 31.12.1995 по 05.01.1996, з 29.12.1996 по 07.01.1997, з 30.04.1997 по 02.05.1997, з 30.06.1997 по 30.06.1997, з 28.10.1997 по 31.10.1997, з 27.12.1997 по 31.12.1997, з 04.03.1998 по 04.03.1998, з 28.03.1998 по 04.04.1998, з 05.04.1998 по 04.05.1998, з 28.05.1998 по 31 05 1998, з 26.07.1998 по 04.08.1998, з 27.09.1998 по 05.10.1998, з 11.11.1998 по 05.05.1999, з 27.08.1999 по 05.09.1999, з 16.12.1999 по 31.12.1999, з 25.06.2000 по 07.07.2000, з 28.08.2000 по 31.08.2000, з 29.10.2000 по 04.11.2000, з 25.12.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 06.01.2001, з 25.02.2001 по 05 03 2001, з 26.04.2001 по 02.05.2001, з 30.12.2001 по 31.12.2001, з 01.01.2002 по 05.01.2002, з 30.04.2002 по 01.05.2002, з 09.04.2003 по 01.09.2003.

Разом з тим, відмовляючи у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах відповідач послався на вимоги статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивач стверджує, що у спірному випадку слід врахувати пункт 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 за №1-р/2020, яким визначено необхідність застосування статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (надалі по тексту також - Закон №1788-XII) в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. А саме, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

ОСОБА_1 наполягає на тому, що спірні періоди роботи підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача за списком №2, так як працівник не несе відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації робочих місця, а обов'язок такий покладений на керівника підприємства. Як наслідок непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для не зарахування відповідного періоду до страхового стажу і відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Додатково позивач стверджує, що посади, які він займав у спірний період роботи, передбачені відповідним Списком, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР "Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах" від 22.08.1956 за №1173, Списком виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 за №10 і Списком виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 за №162.

Весь спірний період роботи підтверджується відповідними записами у трудовій книжці та уточнюючими довідками. На думку позивача, відповідач безпідставно не врахував до пільгового стажу період навчання, а також період проходження військової служби, як це передбачено чинним законодавством. З наведених підстав ОСОБА_1 просив позов задовольнити повністю та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з 19.09.2022.

За наслідками виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху від 03.02.2023 (а.с.29, 33-66), Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 21.02.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін за наявними матеріалами. Одночасно судом витребувано у відповідачів докази необхідні для розгляду даної адміністративної справи (а.с.67-68).

Відповідач 1 також скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 03.03.2023 за №0900-0903-8/9420, реєстрацію якого у суді здійснено 07.03.2023 (а.с.77-80). Відповідач 1 не погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість з огляду на наступні обставини. Зокрема зазначено, що згідно поданих документів страховий стаж позивача становить 27 років 3 місяці 5 днів. При цьому, при підрахунку страхового стажу враховано всі періоди трудової діяльності позивача згідно трудової книжки. Стаж на пільгових умовах по списку №2 складає 12 років 4 місяці. Як стверджує відповідач, згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 працював електрозварником на ВАТ "Калушхімремонт" у період з 29.07.1985 по 14.05.1986. Однак такі записи у трудовій книжці позивача не дають можливості встановити пільговий характер виконуваної роботи та зайнятість протягом повного робочого дня, а тому виникає необхідність надання уточнюючої довідки. Лише уточнююча довідка підприємства може підтвердити пільговий характер роботи особи, яка видана на підставі первинних документів за час виконання відповідної роботи, а в разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника - документи, видані архівними установами. Оскільки період роботи позивача, після закінчення навчання, з 29.07.1985 по 14.05.1986 на підприємстві ВАТ "Калушхімремонт" на посаді електрозварника не підтверджений як пільговий, то відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу періоду навчання з 01.09.1984 по 18.07.1985 у міськпрофтехучилищі №6 м. Калуша. Відповідно і військова служба не підлягає зарахуванню до пільгового стажу, оскільки робота, яка їй передувала, не підтверджена необхідними документами, як пільгова. Водночас навчання та військову службу зараховують у розмірі, який не перевищує всього наявного стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення.

Крім того, за аргументами відповідача 1, на час прийняття рішення від 16.12.2022 за №092850017354 спору щодо зарахування до стажу ОСОБА_1 періодів з 01.09.1984 по 18.07.1985, з 29.07.1985 по 14.05.1986, з 21.05.1986 по 27.05.1988 не існувало. А тому не підлягають судовому захисту права чи інтереси особи, які можливо/ймовірно будуть порушені в майбутньому.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги обставину документального не підтвердження спеціального трудового стажу роботи, Управління вказує на відсутність у спірному випадку підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, що і слугувало підставою для прийняття рішення від 16.12.2022 за №092850017354 про відмову у призначенні пенсії. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

На виконання ухвали суду від 21.02.2023, відповідачем 1 направлено поштовим зв'язком витребувані докази, які надійшли на адресу суду 10.03.2023 (а.с.84-128).

Відповідач 2 також скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 15.03.2023 за №2000-0902-7/33638, реєстрацію якого у суді здійснено 15.03.2023 (а.с.129-131). Вказаний орган пенсійного фонду заперечив доводи позивача, наведені у позовній заяві, вказавши на відсутність підстав для призначення пенсії по списку №2, у зв'язку із не підтвердженням необхідного страхового та пільгового стажу, передбаченого статтею 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. При цьому відповідач 2 вказав на наявність у позивача страхового стажу 27 років 3 місяці 5 днів, в тому числі пільгового стажу - 12 років 4 місяці 9 днів. Просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши зміст позовної заяви, відзивів на позов, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 в період з 01.09.1984 по 18.07.1985 навчалася у Середньому Професійно-технічному училищі №6 м. Калуша Івано-Франківської області, що підтверджується копією диплому НОМЕР_1 від 18.07.1985 і записом №1 у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 29.07.1985 (а.с.16, 17).

Позивач з 29.07.1985 працював електрозварником третього розряду у Ремонтно-будівельному монтажному управління №4 тресту "Калушхімремонт" та звільнений з цієї посади 14.05.1986 у зв'язку з призовом на строкову військову службу до Радянської армії, свідчить чого є записи №№2, 3 трудової книжки позивача (а.с.17).

У період з 21.05.1986 по 31(27).05.1988 проходив строкову військову службу у Радянській армії (запис №4 трудової книжки), що підтверджується копією військового квитка НОМЕР_3 від 20.05.1986 (зворотній бік а.с.17, 44).

05.09.1988 ОСОБА_1 прийнятий на роботу у Ремонтно-механічний завод Калуського виробничого об'єднання "Хлорвініл" у цех металоконструкцій електрозварником ручної зварки четвертого розряду, а з 01.07.1991 зарахований електрозварником ручної зварки четвертого розряду цеху по виготовленню металоконструкцій дільниці по виготовленню металоконструкцій згідно з укладеним контрактом (зворотній бік а.с.17).

Відповідно до запису №7 трудової книжки, Калуське виробниче об'єднання "Хлорвініл" 22.10.1991 реорганізоване в концерн "Хлорвініл" (зворотній бік а.с.17).

З 01.09.1992 позивачу присвоєний п'ятий розряд електрозварника ручної зварки цього ж цеху і дільниці згідно з укладеним контрактом, про що вчинено запис №8 трудової книжки (зворотній бік а.с.17).

Державний концерн "Хлорвініл" 31.08.1994 перейменовано у Державний концерн "Оріана", на підтвердження чого вчинено запис №9 (зворотній бік а.с.17).

Відповідно до наказу №143 від 03.03.1995 Ремонтно-механічний завод перейменовано у завод "Техмаш" (запис №10у трудовій книжці; а.с.18).

Згідно відбитку штампу у трудовій книжці позивача під №11 (а.с.18), Державний концерн "Оріана" перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Оріана" на підставі наказу Фонду Державного майна України від 29.12.1995 за №65-АТ (Державна реєстрація 12.01.1996, реєстраційне свідоцтво № НОМЕР_4 ).

У зв'язку із введенням в дію нового Класифікатора професій ДК 003-95 попередня назва професії позивача згідно запису №12 у трудовій книжці уточнена: електрозварник ручного зварювання (а.с.18).

Як свідчать запис №13, на базі заводу "Техмаш", що діяв на правах структурної одиниці ВАТ "Оріана", 09.08.1999 створено Дочірнє підприємство "Завод "Техмаш" ВАТ "Оріана" (а.с.18).

ОСОБА_1 27.05.2002 звільнений з роботи на вказаному підприємстві за угодою сторін (запис №14).

В подальшому, 09.04.2003 позивач прийнятий на роботу електрозварником ручного зварювання у ВАТ Калуський завод "Будмаш", а з 01.09.2003 ОСОБА_1 звільнений з роботи згідно записів №№15, 16 трудової книжки (а.с.18).

Після досягнення 55-річного віку позивач 09.12.2022 звернуся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2, до якої долучив відповідні документи на підтвердження страхового і пільгового стажу (а.с.86-87).

Вказані документи досліджувались відповідачем 2 при прийняття оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії позивача, та наявні у відповідача 1, оскільки подані останнім суду як докази на підтвердження обставин справи (а.с.88-112).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.12.2022 за №092850017354, прийнятого за на слідками розгляду заяви позивача в порядку екстериторіальності, відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 з підстав відсутності у позивача необхідного загального (29 років) і пільгового (12 років і 6 місяців) стажу роботи, визначеного положеннями пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с.135-136).

Як слідує із змісту оскаржуваного рішення до загального страхового і пільгового стажу позивача враховано всі періоди роботи, згідно із доданими документами. В даному випадку відповідач 2 вказав про наявність у позивача, на момент звернення із заявою про призначення пенсії, страхового стажу 27 років 3 місяці 5 днів, в тому числі пільгового стажу 12 років 4 місяці 9 днів (а.с.135-136).

Виходячи із змісту відзиву на позов відповідача 1, останній вказав про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1984 по 18.07.1985 у Середньому Професійно-технічному училищі №6 м. Калуша, оскільки період роботи позивача, після закінчення навчання, з 29.07.1985 по 14.05.1986 на підприємстві ВАТ "Калушхімремонт" на посаді електрозварника не підтверджений як пільговий через відсутність уточнюючої довідки. Відповідно і період проходження військової служби з 21.05.1986 по 27.05.1988 не підлягає зарахуванню до пільгового стажу.

В даному випадку, при встановлені обставин у справі, суд звертає уваги, що оскаржуване рішення не містить такої мотивації його прийняття.

Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.12.2022 за №092850017354 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-IV).

Згідно вимог частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення").

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.

Згідно пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також - Інструкція №58).

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58).

Як встановлено судом, у позивача є в наявності трудова книжка серії НОМЕР_5 від 22.07.1982, яка надана останнім відповідачам при зверненні із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах (а.с.11-14).

Вказана трудова книжка містить записи про навчання ОСОБА_1 у Середньому Професійно-технічному училищі №6 м. Калуша, про період проходження військової служби у Радянській Армії з 21.05.1986 по 31.05.1988, про роботу позивача у Ремонтно-будівельно-монтажному управлінні №4 м. Калуша тресту "Калушхімремонт" з 29.07.1985 по 14.05.1986, у Ремонтно-механічному заводі, Заводу "Техмаш", ДП "Завод Техмаш" ВАТ "Оріана" з 05.09.1988 по 27.05.2002, у ВАТ "Калуський завод "Будмаш" з 09.04.2003 по 01.09.2003.

Записи №№1 і 4 про період навчання позивача з 01.09.1984 по 18.07.1985 і період проходження військової служби з 21.05.1986 по 31.05.1988, вчинені на підставі диплому НОМЕР_1 від 18.07.1985 і військового квитка НОМЕР_3 від 20.05.1986, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.16).

Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки вказаних підприємств та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості і достовірності.

Оскаржуване рішення вказує на єдину підставу для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, зокрема, відсутність у ОСОБА_1 документально підтвердженого загального і пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2.

Водночас, виходячи із змісту такого рішення, відповідач 2 підтвердив наявність у ОСОБА_1 страхового стажу 27 років 3 місяці 5 днів і пільгового стажу 12 років 4 місяці 9 днів (а.с.135-136).

Також, у відзиві на позов представник відповідача 1, обґрунтовуючи правомірність дій органу пенсійного фонду, щодо відмови у призначенні позивачу пенсії та неврахуванні до пільгового стажу спірного періоду роботи, додатково вказав на "відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1984 по 18.07.1985 у Середньому Професійно-технічному училищі №6 м. Калуша, оскільки період роботи позивача, після закінчення навчання, з 29.07.1985 по 14.05.1986 на підприємстві ВАТ "Калушхімремонт" на посаді електрозварника не підтверджений як пільговий через відсутність уточнюючої довідки. Відповідно і період проходження військової служби з 21.05.1986 по 27.05.1988 не підлягає зарахуванню до пільгового стажу".

Попри це, вищеописана відповідачем 1 мотивації відмови в не зарахуванні коментованого періоду роботи не визначена відповідачем 2 в оскаржуваному рішенні.

Станом на 27.04.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області так і не призначило позивачу пенсію.

В контексті аргументів відповідача 2 про відсутність підстав для врахування до пільгового стажу позивача по списку №2 згаданих періодів роботи, що, поряд з іншим, слугувало причиною для прийняття органом пенсійного фонду рішення №092850017354 від 16.12.2022, суд зважає на наступні мотиви.

Частиною 1 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Аналогічні положення закріплено в статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII.

Таким чином, в силу пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов'язкових умов у сукупності:

- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;

- атестація робочих місць;

- досягнення 55 років для чоловіків і при стажі роботи не менше 30 років (з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років) у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в коментованій вище редакції) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020.

У спірних правовідносинах слід враховувати, що закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (стаття 152 Конституції України).

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 регламентовано, що застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: … б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам...".

При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом №213-VIII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, у статті 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом №213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті "а" для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах "б"-"з" для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

У Законі №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті "а" - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах "б"-"з" - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Відтак, статтею 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.

За висновками пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.

Вказаними положеннями Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.

Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами "б"-"г" статті 54 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII. При цьому, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

З урахуванням вказаного, стаття 13, частина 2 статті 14, пункт "б"-"г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що:

- по перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника;

- по друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування;

- по третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Вирішуючи даний спір, суд враховує правові висновки, сформовані у рішенні Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №360/3611/20 (зразкова справа), з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021.

Таким чином суд вважає помилковими доводи відповідачів про відсутність у позивача необхідного загального страхового стажу 29 років, оскільки такий стаж згідно оскаржуваного рішення становить 27 років 3 місяці 5 днів, що є достатнім (більше 25 років) з урахуванням умов призначення пільгової пенсії за списком №2, визначених Законом №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення №1-р/2020.

Як уже з'ясовано судом, відповідачі вказують на відсутність у позивача необхідного пільгового стажу роботи по списку №2 (12 років і 6 місяців), у зв'язку з неподанням останнім уточнюючої довідки про пільговий стаж роботи електрозварником у Ремонтно-будівельному монтажному управління №4 тресту "Калушхімремонт" за період з 29.07.1985 по 14.05.1986, що в свою чергу виключає можливість зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1984 по 18.07.1985 у Середньому Професійно-технічному училищі №6 м. Калуша і період проходження військової служби з 21.05.1986 по 27.05.1988;

Досліджуючи такі доводи і аргументи відповідача 2 з даного приводу суд вказує на наступне.

Насамперед, слід відмітити, що 21.08.1992 вступив в дію Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 за №442 (надалі по тексту також - Порядок №442).

Даним Порядком встановлено, що відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за Списками №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, які можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та розробленими Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (надалі по тексту також - Мінпраці України) від 01.09.1992 за №41 (надалі по тексту також - Методичні рекомендації).

Зміст зазначених нормативних актів свідчить, що основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно із пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць за приписами Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Пунктами 8, 9 Порядку №442 передбачено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці України разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Пунктом 3 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 за №383 (надалі по тексту також - Порядок №383) визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Необхідно зазначити, що за ввесь спірний період роботи ОСОБА_1 , чинними були Списки виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР "Про затвердження" від 22.08.1956 за №1173 (надалі по тексту також - Постанова №1173), Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 за №10 (надалі по тексту також - Постанова №10), Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 за №162 (надалі по тексту також - Постанова №162).

В той же час у період роботи ОСОБА_1 електрозварником у Ремонтно-будівельному монтажному управління №4 тресту "Калушхімремонт" за період з 29.07.1985 по 14.05.1986 чинними були Списки виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затверджені Постановою №1173.

Відповідно до розділу XXXІІ "Загальні професії" Постанови №1173 посада "електрозварювальник" віднесена до списку №2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах.

Розділом XXXIII "Загальні професії" Постанови №10 і Розділом XXXIII "Загальні професії" Постанови №162 посада "електрозварювальник" віднесена до списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Враховуючи вищезазначене професія електрозварника присутня у всіх списках №2.

Так, у пункті 4.2 коментованого Порядку №383 йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

У відповідності до пунктів 4.3, 4.4, 4.5 Порядку №383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Якщо ж атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Таким чином, з 21.08.1992 підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім наявність професії і виробництва у відповідних Списках та підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, проведення якої передбачено вищевказаним Порядком №442, за умови зайнятості працівника на вищеназваних роботах не менш як 80% робочого часу, встановленого для відповідного виробництва. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.

Разом з цим, Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 за №442, яким передбачено, що відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених відповідною постановою Кабінету Міністрів України, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Абзацом 2 пункту 4 вказаного Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Особа, яка працює на посаді, віднесеній до списків №№1, 2, робоче місце по якій підлягає атестації відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно з яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах списком №2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII.

Значить, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Зважаючи на вказане правове регулювання спірних правовідносин, окремо слід мати на увазі, що в силу вимог пункту 3 Порядку №383 до 21.08.1992, а відтак і за період роботи ОСОБА_1 з 29.07.1985 по 14.05.1986, атестація робочих місць за умовами праці та врахування результатів її проведення для зараховування всього періоду роботи на відповідних посадах або за професіями до пільгового стажу, - не вимагалося. При цьому достатньо було лише віднесення займаної посади до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи.

Як уже зазначалось судом вище по тексту рішення, згідно пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Видача уточнюючої довідки передбачена чинним законодавством України і має на меті забезпечення права особи на отримання пенсії, оскільки відомості, які в ній зазначаються, стосуються конкретної особи щодо періоду її роботи і умов праці, у зв'язку з чим при її видачі юридичні особи, установи, організації керуються виключно тими відомостями, які містяться в первинних документах. Тобто, уточнююча довідка є офіційним документом, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України №637, і роботодавець за правильність відомостей зазначених у ній несе відповідальність, у зв'язку з чим підприємство не може на власний розсуд відкликати або скасовувати видану довідку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2019 (справа №362/7962/15).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

У спірному випадку позивачем надано відповідачу трудову книжку, де містяться записи №№ 2 і 3 про період роботи ОСОБА_1 з 29.07.1985 по 14.05.1986 електрозварником у Ремонтно-будівельному монтажному управління №4 тресту "Калушхімремонт".

Записи у трудовій книжці позивача внесено у відповідності з чинним на час внесення цих записів, законодавством, зокрема, постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 16.11.1973 за №529 "Про трудові книжки робітників і службовців" (ЗП УРСР, 1973 р., №11, ст. 88) та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 за №162. Такі записи щодо періоду роботи не містять жодних виправлень, закреслень тощо.

Вказані нормативно-правові акти на той час не визначали необхідність внесення до трудової книжки запису про період роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і відповідно до найменування Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, як цього вимагає Інструкція №58, положення якої, в тому числі пункт 2.14 розділу 2, набрали чинності в 1993 році.

Як уже відзначено судом вище, посада позивача електрозварника входить до списку №2, водночас проведення атестації робочих місць за умовами праці до 21.08.1992 нормами чинного законодавства не передбачено.

Відомості щодо такого періоду роботи позивача, зазначені у трудовій книжці, відповідачами під сумнів не ставляться та повністю зараховані до загального страхового стажу.

При цьому, аргументи відповідача про неможливість підтвердження пільгового характеру праці позивача за час роботи у Ремонтно-будівельному монтажному управління №4 тресту "Калушхімремонт" за період з 29.07.1985 по 14.05.1986 з огляду на ненадання уточнюючої довідки є безпідставними, виходячи із наступного:

- по перше, у дослідженому випадку суд не виявив умову, існування якої вимагає витребування у позивача уточнюючої довідки підприємства або його правонаступника, так як, на переконання суду, у трудовій книжці за період з 29.07.1985 по 14.05.1986 наявні достатні відомості про найменування посади, виконання роботи на якій надає право на пенсію на пільгових умовах (пункт 20 Порядок №637);

- по друге, запис трудової книжки за такий період (з 29.07.1985 по 14.05.1986) не містить даних про не зайнятість позивача повний робочий день, в тому числі відповідачі не надали суду докази, зміст яких міг би свідчити про існування обґрунтованого сумніву у підтвердження такої обставини;

- по третє, право особи на соціальний захист, за встановлених обставин, не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, необхідність якого не доведена відповідачами.

При цьому, збереження тих чи інших відомостей у документальній формі про обставини трудової діяльності, окрім трудової книжки, не може контролюватись пенсіонером, відповідно, на нього не повинна покладатись відповідальність за їх відсутність.

В контексті вказаного слід так враховувати приписи пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), за змістом якого право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у абзаці 7 пункту 4.7 Порядку №22-1.

У спірних правовідносинах орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності поданих документів на підтвердження стажу позивача, що, на переконання суду, є порушенням вищезазначених норм.

За таких обставин пенсійний орган фактично переклав на ОСОБА_1 тягар доказування власного неперевіреного сумніву у достовірності документів, отриманих особою, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

В розгляді даної адміністративної справи Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області і Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не довело про наявність допустимих і належних доказів, які спростовують відомості вказані у трудовій книжці, в тому числі в частині перебування на посаді і виконання праці зі шкідливими умовами праці

Відтак суд вказує про необхідність зарахування до пільгового стажу позивача період його роботи за професією електрозварника з 29.07.1985 по 14.05.1986 у Ремонтно-будівельному монтажному управління №4 тресту "Калушхімремонт".

Разом з тим, відповідно до записів трудової книжки і диплому, працевлаштуванню позивача (з 29.07.1985 по 14.05.1986) передувало навчання за професією електрозварника у Середньому Професійно-технічному училищі №6 м. Калуша з 01.09.1984 по 18.07.1985 (а.с.45). А після спірного періоду роботи (з 29.07.1985 по 14.05.1986) ОСОБА_1 призваний на строкову військову служби у Радянську Армії де проходив її з 21.05.1986 по 27.05.1988, що підтверджується військовим квитком (а.с.44).

Відповідно до пункту "в", "д" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Приписами пункту 109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого Радою Міністрів СРСР від 03.08.1972 за №590, передбачено, що крім роботи в якості робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також:

- згідно пункту "з" навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і так далі) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та з перекваліфікації;

- відповідно до пункту "к" служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах; служба у військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МГБ, Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік; служба в органах міліції. Перебування військовослужбовця в полоні зараховується до стажу роботи в установленому порядку.

При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти "а" і "б" пункту 16), і пенсій у зв'язку з втратою годувальника членам їх сімей, а також пенсій по старості працівницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "к" і "л", прирівнюються за вибором яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даного періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті "з", прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду

Статтею 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за №2011-XII від 20.12.1991 визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно частини 1 статті 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" за №103/98-ВР від 10.02.1998, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Оскільки позивач через 29 днів після закінчення навчання у Середньому Професійно-технічному училищі №6 працевлаштувався у Ремонтно-будівельне монтажне управління №4 тресту "Калушхімремонт" електрозварником та на момент призову на строкову військову службу працював за професією "електрозварник", то суд вважає, що спірні періоди навчання і військової служби підлягають зарахуванню до пільгового стажу для призначення пенсії по списку №2.

Окрім вказаного суд відзначає, що представник відповідача не навів (не вказав) посилання на будь-яку норму матеріального права, із приписів яких слідувало, що "навчання та військову службу зараховують у розмірі, який не перевищує всього наявного стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення".

Як свідчать інші матеріали справи ОСОБА_1 протягом спірного періоду роботи неодноразово перебував у відпустках без збереження заробітної плати.

Так, згідно довідки АТ "Оріана" за №315 від 05.05.2022, позивач працюючи електрозварником ручного зварювання в цеху металоконструкцій за період з 05.09.1988 по 10.11.1998 та з 06.05.1999 по 27.05.2002 перебував у відпустках без збереження заробітної плати, а саме: 1991 рік - 30 днів, 1993 рік - 4 дні, 1994 рік - 9 днів, 1995 рік - 35 днів, 1996 рік - 18 днів, 1997 рік - 20 днів, 1998 рік - 45 днів, 1999 рік - 63 дні, 2000 рік - 62 дні, 2001 рік - 24 дні, 2002 рік - 7 днів (а.с.23).

Згідно статті 181 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту також - КЗпП України, Кодекс) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Відповідно до статті 34 цього ж Кодексу простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з листа Мінсоцполітики України від 08.02.2016 за №713/039/161-16 підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є: перш за все, наявність професії або посади в списках №1 і №2; підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, порядок проведення якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 за №442; виконання робіт в умовах, передбачених відповідним списком №1 та №2, протягом повного робочого дня.

Час простою і періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Саме таке застосування статті 34 КЗпП України здійснено Верховним Судом у постановах від 26.03.2020 у справі №423/2860/16-а (адміністративне провадження №К/9901/18363/18) і від 29.07.2020 у справі №165/2354/16-а (адміністративне провадження №К/9901/15790/18).

Позивач в адміністративному позові навів розрахунок стажу роботи за списком №2 з урахуванням наявності періодів безоплатних відпусток у Ремонтно-механічному заводі, Заводі "Техмаш", Дочірньому підприємстві "Завод Техмаш", у Відкритому акціонерному товаристві "Оріана", у Відкритому акціонерному товаристві "Калуський завод "Будмаш" з урахуванням одного місяця безоплатних відпусток (надалі по тексту також - б/о відпустка) у рік, як це передбачено статтею 34 Кодексу законів про працю України.

Згідно наведеного розрахунку позивач стверджує про наявність у нього стажу роботи за списком №2 - понад 17 років 7 місяців, а саме:

- з 01.09.1984 по 18.07.1985 (10 місяців 18 днів) - час навчання у Середньому Професійно-технічному училищі №6 м. Калуша Івано-Франківської області за спеціальністю електрозварник ручного зварювання;

- з 29.07.1985 по 14.05.1986 (9 місяців 16 днів) - період роботи електрозварником у Ремонтно-будівельно-монтажному управлінні №4 м. Калуша тресту "Калушхімремонт";

- з 21.05.1986 по 27.05.1988 (2 роки 7 днів) - період проходження військової служби у Радянській армії;

- з 05.09.1988 по 29.07.1991 (2 роки 10 місяців 28 днів) - період роботи електрозварником ручної зварки в АТ "Оріана" (визнається відповідачем як список №2);

- з 30.07.1991 по 31.07.1991 (2 дні), з 19.08.1991 по 31.08.1991 (13 днів), з 16.09.1991 по 30.09.1991 (15 днів) - період роботи електрозварником ручної зварки в АТ "Оріана".

У 1991 році мало місце перебування у б/о відпустці протягом 30 календарних днів, тому весь стаж у 1991 році підлягає зарахуванню до стажу роботи за списком №2;

- з 01.08.1991 по 18.08.1991 (18 днів), з 01.09.1991 по 15.09.1991 (15 днів), 01.10.1991 по 27.08.1993 (1 рік 10 місяців 27 днів) - період роботи електрозварником ручної зварки в АТ "Оріана" (визнається відповідачем як список №2);

- з 28.08.1993 по 31.08.1993 (4 дні) - період роботи електрозварником ручної зварки в АТ "Оріана".

У 1993 році мало місце перебування у б/о відпустці тільки протягом 4 календарних днів, тому весь стаж у 1993 році підлягає зарахуванню до стажу роботи за списком №2;

- з 01.09.1993 по 25.04.1994 (7 місяців 25 днів) - період роботи електрозварником ручної зварки в АТ "Оріана" (визнається відповідачем як список №2);

- з 26.04.1994 по 30.04.1994 (5 днів), з 31.10.1994 по 02.11.1994 (3 дні) - період роботи електрозварником ручної зварки в АТ "Оріана".

У 1994 році мало місце перебування у б/о відпустці тільки протягом 9 календарних днів, тому весь стаж у 1994 році підлягає зарахуванню до стажу роботи за списком №2;

- з 01.05.1994 по 30.10.1994 (5 місяців 29 днів), з 03.11.1994 по 30.12.1994 (1 місяць 28 днів) - період роботи електрозварником ручної зварки в АТ "Оріана" (визнається відповідачем як список №2);

- з 31.12.1994 по 01.01.1995 (2 дні), з 30.04.1995 по 30.04.1995 (1 день), з 15.09.1995 по 30.09.1995 (16 днів), з 17.10.1995 по 27.10.1995 (10 днів) - період роботи електрозварником ручної зварки в АТ "Оріана".

У 1994 році мало місце перебування у б/о відпустці тільки протягом 9 календарних днів, тому весь стаж у 1994 році підлягає зарахуванню до стажу роботи за списком №2.

У 1995 році мало місце перебування у б/о відпустці тільки протягом 35 календарних днів, тому у 1995 році підлягає виключенню тільки 5 календарних днів, а не 35 днів як це зробив відповідач;

- з 02.01.1995 по 29.04.1995 (3 місяці 28 днів), з 01.05.1995 по 14.09.1995 (4 місяці 14 днів), з 01.10.1995 по 16.10.1995 (16 днів) - період роботи електрозварником ручної зварки в АТ "Оріана" (визнається відповідачем як список №2);

- з 28.10.1995 по 01.11.1995 (5 днів) - відпустка без збереження заробітної плати в АТ "Оріана";

- з 02.11.1995 по 30.12.1995 (1 місяць 29 днів) - період роботи електрозварником ручної зварки в АТ "Оріана" (визнається відповідачем як список №2);

- з 31.12.1995 по 05.01.1996 (6 днів), з 29.12.1996 по 31.12.1996 (3 дні) - період роботи електрозварником ручної зварки в АТ "Оріана".

У 1996 році мало місце перебування у б/о відпустці тільки протягом 18 календарних днів, тому весь стаж у 1994 році підлягає зарахуванню до стажу роботи за списком №2;

- з 06.01.1996 по 28.12.1996 (11 місяців 23 дні), з 08.01.1997 по 29.04.1997 (3 місяці 22 дні) - період роботи електрозварником ручної зварки в АТ "Оріана" (визнається відповідачем як список №2);

- з 01.01.1997 по 07.01.1997, з 30.04.1997 по 02.05.1997 з 30.06.1997 по 30.06.1997, з 28.10.1997 по 31.10.1997, з 27.12.1997 по 31.12.1997 (20 днів) - період роботи електрозварником ручної зварки в АТ "Оріана".

У 1997 році мало місце перебування у б/о відпустці тільки протягом 20 календарних днів, тому весь стаж у 1997 році підлягає зарахуванню до стажу роботи за списком №2;

- з 03.05.1997 по 29.06.1997, з 01.07.1997 по 27.10.1997, з 01.11.1997 по 26.12.1997 (7 місяців 20 днів) - період роботи електрозварником ручної зварки в АТ "Оріана" (визнається відповідачем як список №2);

- з 01.01.1998 по 06.01.1998, з 25.02.1998 по 03.03.1998 (15 днів) - відпустка без збереження заробітної плати в АТ "Оріана";

- з 07.01.1998 по 24.02.1998, з 05.03.1998 по 27.03.1998, з 05.05.1998 по 27.05.1998, з 01.06.1998 по 25.07.1998, з 05.08.1998 по 26.09.1998, з 06.10.1998 по 10.11.1998 (7 місяців 26 днів) - період роботи електрозварником ручної зварки в АТ "Оріана" (визнається відповідачем як список №2);

- з 05.04.1998 по 04.05.1998 (1 місяць) - період роботи електрозварником ручної зварки в АТ "Оріана";

- з 04.03.1998 по 04.03.1998, з 28.03.1998 по 04.04.1998 , з 28.05.1998 по 31.05.1998, з 26.07.1998 по 04.08.1998, з 27.09.1998 по 05.10.1998 (30 днів) - період роботи електрозварником ручної зварки в АТ "Оріана".

У 1998 році мало місце перебування у б/о відпустці тільки протягом 45 календарних днів, тому у 1998 році підлягає виключенню тільки 15 календарних днів, а не 45 днів як це зробив відповідач;

- з 11.11.1998 по 05.05.1999 (5 місяців 25 днів) - період роботи електрозварником ручної зварки в АТ "Оріана";

- з 06.05.1999 по 26.06.1999, з 11.07.1999 по 26.08.1999, з 06.09.1999 по 12.10.1999, з 02.11.1999 по 15.12.1999 (5 місяців 28 днів) - період роботи електрозварником ручної зварки в АТ "Оріана" (визнається відповідачем як список №2);

- з 27.06.1999 по 10.07.1999, з 13.10.1999 по 01.11.1999 (33 дні) - відпустка без збереження заробітної плати в АТ "Оріана";

- з 27.08.1999 по 05.09.1999, з 16.12.1999 по 31.12.1999 (25 днів) - період роботи електрозварником ручної зварки в АТ "Оріана".

У 1999 році мало місце перебування у б/о відпустці тільки протягом 63 календарних днів, тому у 1999 році підлягає виключенню тільки 33 календарних дні, а не 58 днів як це зробив відповідач;

- з 08.01.2000 по 25.02.2000, з 08.03.2000 по 27.04.2000, з 08.05.2000 по 21.06.2000, з 08.07.2000 по 27.08.2000, з 01.09.2000 по 28.10.2000, з 05.11.2000 по 24.12.2000 (10 місяців) -період роботи електрозварником ручної зварки в АТ "Оріана" (визнається відповідачем як список №2);

- з 01.01.2000 по 07.01.2000, з 26.02.2000 по 07.03.2000, з 28.04.2000 по 07.05.2000, з 22.06.2000 по 24.06.2000 (32 дні) - відпустка без збереження заробітної плати в АТ "Оріана";

- з 25.06.2000 по 07.07.2000, з 28.08.2000 по 31.08.2000, з 29.10.2000 по 04.11.2000, з 25.12.2000 по 31.12.2000 (30 днів) - період роботи електрозварником ручної зварки в АТ "Оріана".

У 2000 році мало місце перебування у б/о відпустці тільки протягом 62 календарних днів, тому у 2000 році підлягає виключенню тільки 32 календарних дні, а не 62 дні як це зробив відповідач;

- з 01.01.2001 по 06.01.2001, з 25.02.2001 по 05.03.2001, з 26.04.2001 по 02.05.2001, з 30.12.2001 по 31.12.2001 (26 днів) - період роботи електрозварником ручної зварки в АТ "Оріана".

У 2001 році мало місце перебування у б/о відпустці тільки протягом 24 календарних днів, тому весь стаж у 2001 році підлягає зарахуванню до стажу роботи за списком №2;

- з 07.01.2001 по 24.02.2001, з 06.03.2001 по 25.04.2001, з 03.05.2001 по 29.12.2001 (11 місяців 5 днів) - період роботи електрозварником ручної зварки в АТ "Оріана" (визнається відповідачем як список №2);

- з 01.01.2002 по 05.01.2002, з 30.04.2002 по 01.05.2002 (7 днів) - період роботи електрозварником ручної зварки в АТ "Оріана".

У 2002 році мало місце перебування у б/о відпустці тільки протягом 7 календарних днів, тому весь стаж у 2002 році підлягає зарахуванню до стажу роботи за Списком №2;

- з 06.01.2002 по 29.04.2002, з 02.05.2002 по 27.05.2002 (4 місяці 20 днів) - період роботи електрозварником ручної зварки в АТ "Оріана" (визнається відповідачем як список №2);

- з 09.04.2003 по 01.09.2003 (4 місяці 23 дні) - електрозварник ручного зварювання у ВАТ "Калуський завод "Будмаш".

- з 08.12.2003 по 31.12.2004, з 01.02.2012 по 01.02.2013, з 01.08.2013 по 31.12.2018, з 01.01.2020 по 31.12.2021 (9 років 5 місяців 25 днів) - з період роботи в Чехії (визнається відповідачем як загальний стаж).

Відповідач жодним чином не заперечив щодо такого розрахунку позивача загального стажу і стажу роботи за списком №2.

В частині мотивів відповідача 1 про те, що "спору про зарахування до стажу ОСОБА_1 періодів з 01.09.1984 по 18.07.1985, з 29.07.1985 по 14.05.1986, з 21.05.1986 по 27.05.1988 не існувало", то суд відзначає їх беззмістовними так як саме Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області заперечує зарахування такого стажу до пільгового періоду, який позивач вважає таким, що слід трактувати за списком №2.

Так, згідно наявної в матеріалах справи копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_6 , виданого 23.04.1998, останній народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже на момент звернення із заявою від 09.12.2022 про призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 досягнув 55 років і 2 місяці (а.с.86, 88).

Зважаючи на досягнення позивачем 55 років, наявності у нього загального страхового стаж понад 25 років, в тому числі стажу роботи за списком №2 понад 12 років і 6 місяців (з урахуванням висновку суду щодо зарахування до пільгового стажу спірного періоду роботи, навчання і проходження військової служби), тому ОСОБА_1 має право на призначення пенсії на пільгових умовах по списку №2.

Так як позивачем подані відповідачу 2 разом із заявою від 09.12.2022 належні документи в необхідному обсязі, з огляду наявності всіх, встановлених пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", умов для призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах, суд дійшов до висновку про те, що позивач не може бути позбавлений гарантованого Державою Україна пенсійного забезпечення.

На переконання суду, за наявності формально сформульованої підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії, відповідач не довів існування законної мети такої відмови, яка б обґрунтовувала неможливість призначення пенсії ОСОБА_1 як особі, що не має на це законного права.

В той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в його право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Згідно з частиною 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (пункт 1).

Як слідує із матеріалів справи із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 09.12.2022.

Тобто, у даному випадку позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії у встановлений трьох місячний термін з дня досягнення пенсійного віку, що свідчить про можливість для призначення пенсії за віком саме з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Надаючи об'єктивну оцінку факту порушеного права ОСОБА_1 , враховуючи відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту порушеного права позивача, окрім судового, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту у цій справі слід:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.12.2022 за №092850017354 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області врахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 спірні періоди: з 01.09.1984 по 18.07.1985, з 29.07.1985 по 14.05.1986, з 21.05.1986 по 27.05.1988, з 30.07.1991 по 31.07.1991, з 19.08.1991 по 31.08.1991, з 16.09.1991 по 30.09.1991, з 28.08.1993 по 31.08.1993, з 26.04.1994 по 30.04.1994, з 31.10.1994 по 02.11.1994, з 31.12.1994 по 01.01.1995, з 30.04.1995 по 30.04.1995, з 15.09.1995 по 30.09.1995, з 17.10.1995 по 27.10.1995, з 31.12.1995 по 05.01.1996, з 29.12.1996 по 07.01.1997, з 30.04.1997 по 02.05.1997, з 30.06.1997 по 30.06.1997, з 28.10.1997 по 31.10.1997, з 27.12.1997 по 31.12.1997, з 04.03.1998 по 04.03.1998, з 28.03.1998 по 04.04.1998, з 05.04.1998 по 04.05.1998, з 28.05.1998 по 31 05 1998, з 26.07.1998 по 04.08.1998, з 27.09.1998 по 05.10.1998, з 11.11.1998 по 05.05.1999, з 27.08.1999 по 05.09.1999, з 16.12.1999 по 31.12.1999, з 25.06.2000 по 07.07.2000, з 28.08.2000 по 31.08.2000, з 29.10.2000 по 04.11.2000, з 25.12.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 06.01.2001, з 25.02.2001 по 05 03 2001, з 26.04.2001 по 02.05.2001, з 30.12.2001 по 31.12.2001, з 01.01.2002 по 05.01.2002, з 30.04.2002 по 01.05.2002, з 09.04.2003 по 01.09.2003;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з 19.09.2022.

В Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні .

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 1 073,60 гривень, підтвердженням чого є наявний в матеріалах справи квитанція №0.0.2804250910.1 від 05.01.2023 (а.с.1).

При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

Враховуючи те, що спір виник внаслідок протиправного рішення відповідача 2, відтак, підлягають стягненню саме за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в коментованому розмірі 1 073,60 гривень.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.12.2022 за №092850017354 про відмову у призначенні ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за списком №2.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області врахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2:

- період роботи в Ремонтно-будівельно-монтажному управлінні №4 м. Калуша тресту "Калушхімремонт", в Ремонтно-механічному заводі, Заводі "Техмаш", Дочірньому підприємстві "Завод Техмаш", в Відкритому акціонерному товаристві "Оріана", в Відкритому акціонерному товаристві "Калуський завод "Будмаш" з 29.07.1985 по 14.05.1986, з 30.07.1991 по 31.07.1991, з 19.08.1991 по 31.08.1991, з 16.09.1991 по 30.09.1991, з 28.08.1993 по 31.08.1993, з 26.04.1994 по 30.04.1994, з 31.10.1994 по 02.11.1994, з 31.12.1994 по 01.01.1995, з 30.04.1995 по 30.04.1995, з 15.09.1995 по 30.09.1995, з 17.10.1995 по 27.10.1995, з 31.12.1995 по 05.01.1996, з 29.12.1996 по 07.01.1997, з 30.04.1997 по 02.05.1997, з 30.06.1997 по 30.06.1997, з 28.10.1997 по 31.10.1997, з 27.12.1997 по 31.12.1997, з 04.03.1998 по 04.03.1998, з 28.03.1998 по 04.04.1998, з 05.04.1998 по 04.05.1998, з 28.05.1998 по 31 05 1998, з 26.07.1998 по 04.08.1998, з 27.09.1998 по 05.10.1998, з 11.11.1998 по 05.05.1999, з 27.08.1999 по 05.09.1999, з 16.12.1999 по 31.12.1999, з 25.06.2000 по 07.07.2000, з 28.08.2000 по 31.08.2000, з 29.10.2000 по 04.11.2000, з 25.12.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 06.01.2001, з 25.02.2001 по 05 03 2001, з 26.04.2001 по 02.05.2001, з 30.12.2001 по 31.12.2001, з 01.01.2002 по 05.01.2002, з 30.04.2002 по 01.05.2002, з 09.04.2003 по 01.09.2003;

- період навчання у Середньому Професійно-технічному училищі №6 м. Калуша Івано-Франківської області з 01.09.1984 по 18.07.1985;

- період проходження військової служби у Радянській Армії з 21.05.1986 по 27.05.1988.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 19.09.2022 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 14099344) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) сплачений судовий збір в розмірі 1 073,60 гривень (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ), АДРЕСА_1 ;

представник позивача - адвокат Шевченко Наталія Павлівна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001736 від 07.08.2020; ордер на надання правничої допомоги серії АТ №1035902), вул. Незалежності, 6/141, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77304;

відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018;

відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 14099344), майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, Харківська область, 61022.

Суддя Чуприна О.В.

Попередній документ

110493173

Наступний документ

110493175

Інформація про рішення:

№ рішення:	110493174
№ справи:	300/327/23
Дата рішення:	27.04.2023
Дата публікації:	01.05.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Івано-Франківський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто у апеляційній інстанції (02.11.2023)
Дата надходження:	30.01.2023
Предмет позову:	про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій