27 квітня 2023 року Справа № 280/12765/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (69063, м. Запоріжжя, пров. Тихий, 7, код ЄДРПОУ 07835529)
Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
21.12.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач 1), Міністерство оборони України (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 3% річних в розмірі 8 938 (вісім тисяч дев'ятсот тридцять вісім) гривень 36 коп.; інфляційні втрати в розмірі 28 237 (двадцять вісім тисяч двісті тридцять сім) гривень 67 коп. та 89 913 (вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тринадцять) гривень 90 коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, разом - 127 089 (сто двадцять сям тисяч вісімдесят дев'ять) гривень 93 коп.;
стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 грошові кошти на відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп.;
стягнути з Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 3% річних в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 43 коп.; інфляційні втрати в розмірі 26 512 (двадцять шість тисяч п'ятсот дванадцять) гривень 59 коп. та 37 050 (тридцять сім тисяч п'ятдесят) гривень 77 коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, разом - 67 563 (шістдесят сім тисяч п'ятсот шістдесят три) гривні 73 коп.;
стягнути з Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 грошові кошти на відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп.
стягнути з Міністерства оборони України та Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 9 693 (дев'ять тисяч шістсот дев'яносто три) гривні 07 коп.
Обґрунтування позовних вимог викладене в позовній заяві. Зокрема зазначено, що позивач є особою, якій 12.10.2016 встановлено ІІІ групу інвалідності. На виконання постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.10.2017 року по справі №333/4914/17 відповідачем 2, 05.10.2018 року, була призначена та виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 217 500, 00 грн. Проте, позивач вважає, що належна одноразова грошова допомога виплачена без врахування суми інфляційних витрат та трьох відсотків річних від простроченої суми боргу, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки така не була виплачена у встановлені законом строки. У зв'язку з несвоєчасною виплатою одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до відповідача 2 із заявою про нарахування інфляційних втрат та 3% річних від простроченої заборгованості за період, в який вказана грошова допомога мала бути виплачена, проте отримав відмову в виплаті відшкодування упущеної вигоди. Також позивач зазначає, що несвоєчасна виплата одноразової грошової допомоги спричинила йому моральну шкоду, яка виразилась в душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку із заподіянням шкоди винними діями відповідача. Враховуючи викладене у сукупності, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечив. У відзиві на позовну заяву зазначив, що статтею 625 ЦК України регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому частина 5 статті 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань. З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність. В задоволенні позову просить відмовити. Крім того, відповідачем подано клопотання про зупинення розгляду справи до припинення чи скасування воєнного стану або стану війни.
З приводу клопотання про зупинення провадження у справі, суд зазначає, що запровадження в Україні воєнного стану не є самостійною та достатньою підставою для зупинення провадження в адміністративній справі відповідно до положень КАС України, а інших підстав для зупинення провадження у справі, визначених статтею 236 КАС України, відповідачем 1 не наведено, тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечив. У відзиві на позовну заяву зазначив, що оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання.
Ухвалою суду від 28.12.2021 відкрито провадження у справі. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін; з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 22 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 № 573/2022, від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затверджених Законами України «Про продовження дії воєнного стану в Україні» від 15 березня 2022 № 2119, від 21 квітня 2022 року № 2212, від 22 травня 2022 року № 2263, від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, від 16 листопада 2022 року № 2738-IX відповідно, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 5 год 30 хв 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 5 год 30 хв 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 5 год 30 хв 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 5 год 30 хв 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 5 год 30 хв 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 год 30 хв 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом після належного повідомлення сторін про розгляд справи.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою, якій 12 жовтня 2016 року при первинному огляді було встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із пораненням, контузією і захворюванням, отриманих під час виконання обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК серії АВ №0679234.
02.11.2016 року, позивач звернувся до Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про направлення його документів до комісії Міністерства оборони України з метою можливості отримання виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням групи інвалідності, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей).
09.11.2016 позивачу було повернуто його заяву та документи без реалізації, на доопрацювання.
Не погодившись з такими діями відповідача 1, позивач звернувся до Комунарського районного суду з позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30.01.2017 року по справі №333/6440/16-ц у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 позов задоволено, а саме: визнано протиправними дії Запорізького обласного військового комісаріату щодо повернення документів позивача та зобов'язано Запорізький обласний військовий комісаріат направити документи позивача до комісії Міністерства оборони України щодо нарахування позивачу одноразової грошової допомоги.
Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України №73 від 07.07.2017 року позивачу було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги.
Не погоджуючись із такими діями відповідача-2, позивач звернувся з позовом до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.
Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.10.2017 року по справі №333/4914/17 позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 в призначені одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності, що настала внаслідок травми, контузії та захворювання, отриманих під час виконання ним обов'язків військової служби, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975. Скасовано протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 73 від 7 липня 2017 р. в частині відмови у призначені ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги (п. 5 протоколу). Зобов'язано Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975, у розмірі 217 500 грн. Стягнуто з Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на правову допомогу в сумі 1 500 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 абзац другий та п'ятий резолютивної частини постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2017 р. - скасовано. В задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 в призначені одноразової грошової допомоги та в стягненні витрат на правову допомогу - відмовлено. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
На виконання постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.10.2017 року по справі №333/4914/17 відповідачем 2, 05.10.2018 року, була призначена та виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 217 500, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3390.
На підставі несвоєчасної виплати одноразової грошової допомоги, 17.02.2021 позивачем було направлено до відповідача-2 заяву про нарахування інфляційних втрат та 3% річних від простроченої заборгованості за період, в який вказана грошова допомога повинна була бути виплачена.
Відповідач 2 листом №248/Є-408/1/402 від 16.04.2021 відмовив позивачеві в виплаті інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми по виплаті одноразової грошової допомоги.
У зв'язку з відмовою відповідача у виплаті позивачу 3% річних, інфляційних втрат та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 1-1 Закону № 2011-XII).
Частиною 1 ст.16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (ч.б ст.16- 3 Закону №2011-XII).
Частиною 9 ст. 16-3 Закону № 2011-XII, передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок № 975.
Доводи позивача зводяться до того, що наявність судового рішення про стягнення боргу (одноразової грошової допомоги) не позбавляє позивача права на стягнення з відповідача 3% річних за несвоєчасну виплату грошового зобов'язання та інфляційних втрат за користування грошовими коштами на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
З цього приводу суд вважає необхідним зазначити, що статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що передбачене цією статтею нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання як спосіб захисту майнового права та інтересу у цивільно-правових відносинах, а тому дія частини другої статті 625 ЦК України, якою передбачено цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, що в свою чергу не поширюється на правовідносини, які є предметом спору у даній адміністративній справі, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідачів втрат від інфляції та 3 % річних за несплату коштів є безпідставними.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 08.11.2019 у справі № 826/22865/15 та від 12.02.2020 у справі № 826/17656/16.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідачів інфляційні втрати за несвоєчасне виконання рішення суду та річні, тобто між позивачем та відповідачами відсутні цивільні відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності учасників.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, але в даній справі відсутні такі сторони як боржник та кредитор, оскільки відсутні і грошові зобов'язання між ними, засновані на цивільно - правових відносинах та відсутні будь-які порушення цивільно- правових відносин відповідачем.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, обґрунтованих ст. 625 ЦК України, оскільки відповідач по справі не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, заснованого на цивільно - правових відносинах, а, відтак, до спірних правовідносин стаття 625 ЦК України не застосовується.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 28.03.2023 по справі № 280/3110/22.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідачів моральної шкоди, з посиланням на те, що позивач весь час не міг вести повноцінний образ життя, постійно відчував страждання, психологічний дискомфорт у зв'язку із чим була порушена його душевна рівновага, слід зазначити наступне.
Позивач зазначив, що затримка у виплаті одноразової грошової допомоги призвела до того, що позивач був позбавлений доходу, що змусило прикладати додаткові зусилля для відновлення прав.
Відповідно до загальних підстав відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Суд зазначає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів завдання йому моральної шкоди, які повинні ґрунтуватися на відповідних доказах, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння позивачу сильних душевних страждань, шкоди здоров'ю, чи інших втрат немайнового характеру, розміру моральної шкоди, не зазначено, на яких критеріях розрахунку базується заявлена позивачем до відшкодування сума у розмірі 20000,00 грн.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, а також враховуючи те, що в силу положень Закону України «Про судовий збір», судовий збір позивачем не сплачувався, розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не проводиться.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (69063, м. Запоріжжя, пров. Тихий, 7, код ЄДРПОУ 07835529), Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022)-відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 27.04.2023.
Суддя О.В. Конишева