25 квітня 2023 року м. Ужгород№ 260/4436/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилка С.Є.
з участю секретаря судового засідання Рошко Л.М.
учасники справи:
прокурор - Романюк Діана Володимирівна;
відповідач - Оноківська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області - представники - не з'явилися;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Керівника Ужгородської окружної прокуратури до Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення, -
31 жовтня 2022 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернувся Керівник Ужгородської окружної прокуратури (88000, Закарпатська область, вул. вул. Небесної Сотні, 6) до Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (89412, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 59, код ЄДРПОУ 04350168), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в якому просить: "1. Визнати незаконним та скасувати рішення Оноківської сільської ради Закарпатської області № 713 IX-VIII від 28.09.2021 "Про затвердження містобудівної документації "Внесення змін в детальний план території К-488, території колишнього господарського двору в с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області""; 2. Судові витрати після розгляду справи стягнути з відповідача на користь Закарпатської обласної прокуратури на наступними реквізитами: отримувач Закарпатська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909967, банк отримувача Державна казначейська служба України, МФО 820172, рахунок UА228201720343130001000018475; 3. Судовий розгляд провести за участю представника Закарпатської обласної прокуратури; 4. Про час розгляду справи повідомити Ужгородську окружну прокуратуру, Закарпатську обласну прокуратуру та учасників справи.".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року дану позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання було залучено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року було закрито підготовче провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року було поновлено судовий розгляд у даній справі та витребувано від відповідача докази.
Витребувані судом докази відповідачем не були надані суду, а відтак, ухвалюючи рішення суду, останній керується наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, суд зауважує, що наявність витребуваних судом доказів учасниками справи під сумнів не ставиться.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що Оноківською сільською радою рішенням було внесено зміни в детальний план території К-488, території колишнього господарського двору в с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області, яке змінює частину його функціонального призначення. Так, генеральним планом с. Оноківці на перехресті вулиць Зелена та Тиха запроектовано будівництво дитячого дошкільного закладу (позиція 16). Натомість, оскаржуваною містобудівною документацією на відповідній території передбачено ряд земельних ділянок для будівництва індивідуальної житлової забудови. Також у чинному генеральному плані вся територія між каналом та АДРЕСА_2 визначена як зелені насадження загального користування. При цьому по вказаним зеленим насадженням проходить водоохоронна зона каналу. Натомість, детальним планом території вздовж каналу замість зеленої зони визначено ряд земельних ділянок, призначених для передання їх у приватну власність. Отже, проектування у містобудівній документації на місці зелених насаджень загального користування та в прибережної захисної смуги водного об'єкту земельних ділянок, призначених для передання їх у приватну власність, прямо суперечить вимогам законодавства. Аналогічне порушення також допущено у зв'язку із зміною функціонального призначення передбачених генеральним планом с. Оноківці зелених насаджень загального користування поруч із запроектованим гіпермаркетом (позиція 43 генерального плану) та трасою Ужгород-Київ. Таку оскаржуваною містобудівною документацією на вказаному місці запроектовано будівництво об'єктів комерційного призначення (позиції 10а, 11a, 12а детального плану).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить суд відмовити повністю в задоволенні позову, оскільки процедура прийняття оскаржуваного рішення Оноківською сільською радою здійснена відповідно до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні. Крім того, зазначає, що позивач не може перейняти на себе функції судового експерта для перевірки на предмет відповідності чи невідповідності містобудівної документації чинному законодавству.
Під час розгляду справи по суті прокурор підтримали позовні вимоги, просили задовольнити в повному обсязі з мотивів, що наведені у позові.
Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча судом вживалися заходи щодо їх виклику, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.
У відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було надіслано на адресу відповідача, останній був повідомлений про судове засідання призначене на 25 квітня 2023 року, про що свідчить підпис про отримання поштового відправлення, на вказаному повідомлення 24 березня 2023 року (а.с. 227).
У відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було надіслано на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, таке повернулося на адресу суду з інших причин, що не дали змогу виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення (а.с. 220).
Відповідно до статті 126 частини 11 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Таким чином, у розумінні статті 126 частини 11 КАС України відповідач про дату, час та місце судового засідання, що відбулося 25 квітня 2023 року повідомлений належним чином.
Про причини неявки до суду позивач не повідомив, заяв або клопотань про відкладення розгляду справи або розгляду справи за його відсутністю до суду не надходило.
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
А відтак, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи, у відповідності до статті 205 КАС України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду даної справи по суті.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 03 березня 2021 року Оноківською сільською радою прийнято рішення № 219-ІV-VIII "Про надання дозволу на внесення змін в містобудівну документацію "Детальний план території К-488, території колишнього господарського двору в с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області" (а.с.а.с. 26, 27).
27 травня 2021 року між Оноківською сільською радою та приватним підприємцем-архітектором Арнольдом Медвецькі було укладено договір на виконання робіт з виготовлення детального плану території К-488, території колишнього господарського двору в с. Оноківці Ужгородського район Закарпатської області (а.с.а.с. 85-88).
Відповідно до протоколу громадських слухань № 11, за результатами громадських слухань було оголошено про завершення громадських слухань з обговорення зазначеного детального плану та рекомендовано затвердити проект містобудівної документації "Внесення змін в містобудівну документацію "Детальний план території К-488, території колишнього господарського двору в с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області" (а.с.а.с. 47-51).
28 вересня 2021 року Оноківською сільською радою прийнято рішення № 713 IX-VIII "Про затвердження містобудівної документації "Внесення змін в детальний план території К-488, території колишнього господарського двору в с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області" (а.с.а.с. 92, 93).
Із вказаним рішенням позивач не погоджується та вважає його протиправним, у зв'язку із чим звернувся із даним позовом про його скасування.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Статтею 26 частиною 1 пунктом 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" 280/97-ВР передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 59 частин 1, 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно із статтею 59 частиною 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Стаття 1 Закону України "Про основи містобудування" визначає, що містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
Відповідно до статті 12 частини 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території віднесено затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.
Згідно із статтею 16 частиною 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. При цьому детальний план території - це містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.
За змістом статті 17 частини 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Відповідно до статті 19 частини 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.
Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
Відповідно до пункту 4.8 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарство України від 16 листопада 2011 року за № 290, детальний план території як окрема містобудівна документація розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, рекреаційної га іншої забудови. Послідовність розроблення та площі територій, для яких розробляються детальні плани, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури відповідно до генерального плану населеного пункту, а якщо територія розташована за межами населеного пункту, відповідно до схеми планування території району (в разі відсутності адміністративного району - відповідно до схеми планування території Автономної Республіки Крим, області).
Також, у пункті 1.1 та пункті 1.2 ДБН БЛ.1-14.2012 "Склад та зміст детального плану території" зазначено, що дані будівельні норми встановлюють вимоги до складу та змісту детального плану території та призначені для застосування органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами незалежно від форм власності та господарювання при розроблені детальних планів територій.
Крім того, пунктом 4.1 та пунктом 4.7 ДБН Б. 1.1-14.2012 "Склад та зміст детального плану території" передбачено, що детальний план розробляється з метою уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану населеного пункту, схеми планування території, а внесення змін до детального плану за умови його відповідності генеральному плану здійснюється шляхом розроблення проекту внесення змін до нього.
Відповідно детальний план у межах населеного пункту є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому. Детальний план визначає планувальну організацію і розвиток частини території та не може встановлювати інше функціональне призначення зон ніж те, що встановлено у генеральному плані.
З огляду на викладене, така правова природа детального плану території характеризує його як складову планування території на місцевому рівні, що уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. При цьому, детальний план повинен відповідати довгостроковій стратегії планування та забудови території населеного пункту в цілому.
Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2019 року, що ухвалена у справі № 1840/3059/18 зазначив, що "...генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі та відповідно до генерального плану розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, й детальний план території".
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року, що ухвалена у справі № 815/3880/14.
З огляду на викладене, така правова природа детального плану території характеризує його як складову планування території на місцевому рівні, що уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. При цьому, детальний план повинен відповідати довгостроковій стратегії планування та забудови території населеного пункту в цілому.
Судом встановлено, що, генеральним планом с. Оноківці на перехресті вулиць Зелена та Тиха запроектовано будівництво дитячого дошкільного закладу (позиція 16). Натомість, оскаржуваною містобудівною документацією на відповідній території передбачено ряд земельних ділянок для будівництва індивідуальної житлової забудови (а.с.а.с. 14-16, 18-22).
Також у чинному генеральному плані вся територія між каналом та вулицею Кришталева в с. Оноківці визначена як зелені насадження загального користування. При цьому по вказаним зеленим насадженням проходить водоохоронна зона каналу. Натомість, детальним планом території вздовж каналу замість зеленої зони визначено ряд земельних ділянок, призначених для передання їх у приватну власність.
Таким чином, затверджена містобудівна документація "Внесення змін в детальний план території К-488, території колишнього господарського двору в с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області" суперечить чинному на день прийняття оскаржуваного рішення генеральному плану с. Оноківці та по-суті змінює частину його функціонального призначення.
Співставленням графічної частини вказаного генерального плану с. Оноківці Ужгородського району та графічних матеріалів детального плану території встановлено, що детальний план території не повністю узгоджується з вимогами генерального плану території та по суті змінює частину його функціонального призначення.
Затверджені детальні плани території розроблено також і всупереч вимог водного, земельного та природоохоронного законодавства в частині, що стосується встановлення меж прибережних захисних смуг.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, до яких, зокрема, належать землі водного фонду та землі рекреації (стаття 19 Земельного кодексу України).
Як зазначено у статті 51 Земельного кодексу України, до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично- оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.
Відповідно до вимог статті 83 пункту а частини 4 Земельного кодексу України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів.
До земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж річок (стаття 58 Земельного кодексу України та стаття 4 Водного кодексу України.
Як визначено у статті 88 Водного кодексу України, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.
Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61 Земельного кодексу України, статті 89 Водного кодексу України України).
Відповідно до вимог статті 83 частини 4 пункту е Земельного кодексу України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать земельні ділянки, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів.
Суд зауважує, що набуття права громадянами та юридичними особами щодо земель водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватної власності на неї, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статтею 59 Земельного кодексу України.
Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року, що ухвалена у справі № 469/1203/15-ц, від 28 листопада 2018 року, що ухвалена у справі № 504/2864/13-ц (пункт 70), від 12 червня 2019 року, що ухвалена у справі № 487/10128/14-ц (пункт 80) та від 11 вересня 2019, що ухвалена у справі № 487/10132/14-ц (пункт 96 постанови).
Отже, проектування у містобудівній документації на місці зелених насаджень загального користування та в прибережної захисної смуги водного об'єкту земельних ділянок, призначених для передання їх у приватну власність, прямо суперечить вимогам законодавства.
Аналогічне порушення також допущено у зв'язку із зміною функціонального призначення передбачених генеральним планом с. Оноківці зелених насаджень загального користування поруч із запроектованим гіпермаркетом (позиція 43 генерального плану) та трасою Ужгород-Київ. Таку оскаржуваною містобудівною документацією на вказаному місці запроектовано будівництво об'єктів комерційного призначення (позиції 10а, 11a, 12а детального плану) (а.с.а.с. 14-16, 18-22)
Таким чином оскаржуване рішення Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області № 713 IX-VIII від 28 вересня 2021 року "Про затвердження містобудівної документації "Внесення змін в детальний план території К-488, території колишнього господарського двору в с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області"" суперечить законодавству, оскільки забудова частини території, щодо якої затверджено вищевказаний детальний план суперечить генеральному плану с. Оноківці.
Отже, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Статтею 264 частиною 9 КАС України передбачено, що суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.
За правилами статті 245 частини 2 пункту 1 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.
Відповідно до статті 265 частини 2 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Суд зауважує, що за своєю правовою природою та з огляду на процедуру прийняття, детальний план території, як і генеральний план населеного пункту, є нормативно-правовими актами, що підтверджується висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року, що ухвалена у справі №363/3101/17 та від 15 травня 2019 року, що ухвалена у справі №363/3786/17, постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року, що ухвалена у справі №809/964/16, від 16 червня 2021 року, що ухвалена у справі №805/2784/17-а, від 01 червня 2021 року, що ухвалена у справі №463/6912/18. За змістом цих висновків аналіз положень статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" дозволяє стверджувати, що детальний план території містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Затверджуючи своїм рішенням містобудівну документацію щодо детального плану території місцева рада формує обґрунтування щодо деталізації положень генерального плану міста, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.
Отже, суд виснує, що у вказаних правовідносинах Оноківська сільська рада реалізує свої повноваження як суб'єкт владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, пов'язаних із підготовкою та виданням нормативно-правового акта, яким є детальний план території.
У зв'язку із наведеним рішення Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області № 713 IX-VIII від 28 вересня 2021 року "Про затвердження містобудівної документації "Внесення змін в детальний план території К-488, території колишнього господарського двору в с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області"", має ознаки нормативно-правового акту, особливістю якого є його спрямованість на врегулювання відносин множинної кількості суб'єктів відповідних правовідносин - двох чи більше учасників певного виду відносин, а об'єктом правового регулювання є встановлення загальних правил поведінки між декількома суб'єктами, що беруть на себе права чи обов'язки, що призводить до виникнення, зміни чи припинення відповідних правовідносин. Адресата юридичних приписів нормативного акта неможливо чітко ідентифікувати, оскільки ним потенційно може бути кожна особа, що зацікавлена у реалізації свого суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу.
Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності (стаття 264 частини 2, 3 КАС України).
За правилами встановленими статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно із статтею 265 частиною 1 КАС України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.
Зважаючи на наведені норми процесуального закону, слід зобов'язати Оноківську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
Позов Керівника Ужгородської окружної прокуратури (88000, Закарпатська область, вул. вул. Небесної Сотні, 6) до Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (89412, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 59, код ЄДРПОУ 04350168), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області № 713 IX-VIII від 28 вересня 2021 року "Про затвердження містобудівної документації "Внесення змін в детальний план території К-488, території колишнього господарського двору в с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області"".
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 25 квітня 2023 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Рішення суду у повному обсязі було складено 27 квітня 2023 року.
СуддяС.Є. Гаврилко