27 квітня 2023 року м. Житомир справа № 240/25934/22
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не застосуванні індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 коефіцієнтів індексації, що відповідають місяцю підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та доплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з урахуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.11.2018; .
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.11.2018 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплаченої раніше суми;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації.
В обґрунтування позову вказує, що на виконання рішення суду відповідача зобов'язано нарахувати та виплатити позивачу належні суми індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно. Однак, під час визначення розміру індексації відповідач застосував коефіцієнти індексації, які не відповідають місяцю підвищення посадового окладу військовослужбовців - січень 2008 року. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Житомирського адміністративного суду від 16.11.2022 року адміністративний позов повернуто позивачу.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2023 ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 року скасовано. Справу направлено до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 13.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Через відділ документального забезпечення суду 03.03.2023 від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що позовні вимоги є безпідставними.
Ухвалою суду від 18.04.2023 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 довідку про розрахунок індексації позивача на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 у справі №240/6509/18.
На виконання ухвали суду від 18.04.2023 Військовою частиною НОМЕР_1 надано довідку про розрахунок індексації позивача на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 у справі №240/6509/18.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
01.11.2018 позивач був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу.
Після звільнення з військової служби позивач виявив, що відповідач допустив порушення чинного законодавства України щодо проведення індексації грошового забезпечення під час проходження служби, тому в листопаді 2018 року звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії до військової частини НОМЕР_3 .
На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 у справі №240/6509/18 відповідачем здійснено виплату грошових коштів індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, встановлено для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) квітень 2014 року, яка була виплачена позивачу в січні та травні 2020 року згідно розрахунку індексації грошового забезпечення.
Однак позивач вказує, що відповідачем за вказаний період нараховано та виплачено лише частину належної індексації та невірно виплачено позивачу індексацію з 01.02.2018 по день виключення зі списків особового складу.
Вважаючи протиправними дії відповідача, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, коефіцієнтів індексації, що відповідають місяцю підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, суд зазначає наступне.
Рішенням суду від 14.01.2019 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу (01.11.2018) з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) квітень 2014 року.
Постановою від 24.05.2019 року Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 - без змін.
Частиною 4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Варто зазначити, що матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення суду у справі №240/6509/18 військова частина НОМЕР_1 нарахувала та виплатила ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з01.01.2016 по 01.03.2018, яка була йому виплачена в січні та травні 2020 року. Для обрахунку індексації було взято базовий місяць квітень 2014 року.
Разом з тим, при нарахуванні та виплаті позивачу на виконання рішення суду у справі №240/6509/18 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 відповідачем, відповідно до резолютивної частини рішення суду, встановлено для обчислення індексації грошового забезпечення місяця підвищення (базового місяця) саме - квітень 2014 року.
З огляду на вказане, рішення суду у справі №240/6509/18 виконано відповідачем, відповідно до резолютивної частини рішення.
Тобто, спірні правовідносини між позивачем та військовою частиною НОМЕР_1 , щодо встановлено для обчислення індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, місяця підвищення (базового місяця) вже вирішені судом та завершені у зв"язку з виконання судового рішення у справі №240/6509/18.
Суд наголошує, що позивач не заперечує виплати йому коштів на виконання рішення суду у справі №240/6509/18, а лише вказує на те, що зазначена виплата здійснена без застосування при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, коефіцієнтів індексації, що відповідають місяцю підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.
В силу статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
З огляду на встановлені судом під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для повторного розгляду судом питання про правомірність встановлення позивачу для обчислення індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, місяця підвищення (базового місяця), оскільки в межах розгляду адміністративної справи вже вирішені судом та завершені у зв"язку з виконанням судового рішення у справі №240/6509/18.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Щодо позовних вимог про нарахування і виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.11.2018 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, суд зазначає наступне.
01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою встановлені нові підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
Згідно з офіційними даними, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року 100,0%, в червні 2018 року 100,0%, в липні 2018 року 99,3%, в серпні 2018 року 100,0%, в вересні 2018 року 101,9%, в жовтні 2018 року 101,7%.
Отже, за офіційними даними Державної служби статистики України у березні 2018 року щодо лютого того ж року індекс споживчих цін становив 101,1 відсотки, а поріг індексації розрахований наростаючим підсумком з 1 березня 2018 року до листопада 2018 року включно не перевищив 103 відсотки.
Таким чином, оскільки величина індексу споживчих цін з 1 березня 2018 року до 30 листопада 2018 року не перевищила порогу інфляції у розмірі 103 відсотка, то відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 індексація грошових доходів населення не проводиться.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не мав передбачених Законом №1282-XII підстав для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з березня 2018 року по червень 2018 року включно.
Саме тому, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації, суд зазначає наступне.
Положеннями п.4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до ст.3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі ст.4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у ст.3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Таким чином, з огляду на наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01.01.2016, суд дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення), у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.
Згідно з ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.5ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями77, 90, 139, 242-246,256 КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ), про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова
27 квітня 2023 р.