Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 квітня 2023 року Справа№200/3390/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії,-
У лютому 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність щодо не здійснення нового розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, під час проходження військової служби за період з 2016 року по 2017 рік; - зобов'язати здійснити перерахунок матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби з 2016 року по 2017 рік з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов'язати виплатити матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди і здійснити виплату недоплачених частин за період з 2016 року по 2017 рік.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на невиплату за спірний період матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення під час проходження військової служби.
Відповідач надав відзив на позов, яким просить відмовити в задоволенні позову. Посилається на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду. Відповідач вважає, що грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових потреб за 2016 - 2017 роки позивачу виплачена в повному обсязі. Зазначає, що в пункті 8 Інструкції № 595 та Інструкції № 550 зазначено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. У розумінні Інструкції № 260 матеріальна допомога вважається одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а тому до її складу не включається щомісячна додаткова грошова винагорода. Грошова допомога на оздоровлення також вважається одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а тому до її складу не включається щомісячна додаткова грошова винагорода.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року суддею прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувані у відповідача докази.
Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Ухвалою суду від 9 вересня 2022 року зупинено провадження у справі № 200/3390/22 до припинення або скасування періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні.
Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 6 лютого 2023 року № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Ухвалою суду від 20 березня 2023 року поновлено провадження у справі № 200/3390/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України, виданого 26.04.2002.
Позивач має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.07.2020 року №208, майора ОСОБА_1 , старшого оперативного чергового відділення бойового управління командного пункту штабу військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 17 липня 2020 №199, на посаду заступника військового комісара - начальником відділення комплектування Великобурлуцького районного військового комісаріату Харківської області, ВОС-2904003, з 22 липня 2020 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а з продовольчого забезпечення з 23 липня 2020 року. Вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби.
ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 15.01.2022, якою просив, зокрема, здійснити нарахування та виплатити не отримані кошти, які входили до складу допомоги на вирішення соціально-побутових питань з включенням до складу останньої щомісячної додаткової грошової винагороди та виплата якої передбачена постановою КМ України від 22 вересня 2010 року № 889, діючої на час виплати за період з 2016 року по 2018 рік.
У матеріалах справи відсутні докази щодо виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 і 2017 роки в певних розмірах.
Але зі змісту наданого відповідачем відзиву на позов випливає, що спірні суми розрахувалися без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди. Відповідач у відзиві не спростовує твердження позивача про те, що при розрахунку допомоги для оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 і 2017 роки не була врахована щомісячна додаткова грошова винагорода.
Крім того, суд ураховує, що на території м. Бахмут, в якому зареєстроване місцезнаходження відповідача, ведуться активні бойові дії, що, фактично, унеможливлює надання відповідачем належних доказів.
Спірні правовідносини виникли з приводу не включення щомісячної додаткової грошової винагороди при розрахунку допомоги для оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцю.
Відповідно до ч. 1 ст. 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Частиною 2 ст. 9 Закону № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова № 889), яка діяла до 01.03.2018, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Пунктами 5 і 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2012 року за № 1540/21852 (далі - Інструкція № 595), передбачено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пунктів 5 і 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 № 550, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2016 року за № 1470/29600 (далі - Інструкція № 550) передбачено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з п. 33.1 розділу XXXIII Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329 (далі - Інструкція № 260), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Приписами п. 33.2 розділу XXXIII Інструкції № 260 установлено, що матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Відповідно до п. 33.3 розділу XXXIII зазначеної Інструкції розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Також п. 30.1 розділу ХХХ Інструкції № 260 передбачено надання грошової допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з п. 30.3 розділу ХХХ зазначеної Інструкції встановлено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Верховний Суд у постанові від 7 липня 2022 року у справі № 520/7308/21 зазначив, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань розраховується з розміру місячного грошового забезпечення, до складу якого, в свою чергу, входить додаткова грошова винагорода, а тому вказані виплати повинні здійснюватися з урахуванням такої додаткової грошової винагороди.
Отже позовні вимоги в частині матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань підлягають задоволенню.
Також суд зазначає, що пунктом 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги для оздоровлення та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінено лише законодавцем.
Оскільки додаткова грошова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, розмір грошової допомоги для оздоровлення має визначатися з урахуванням цієї додаткової грошової винагороди.
Отже позовні вимоги в частині грошової допомоги для оздоровлення також мають бути задоволенні.
Стосовно посилання відповідача на те, що позивачем під час звернення із позовною заявою до суду було порушено встановлені законодавством строки звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас ч. 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу Законів про працю України, у редакції, чинній на момент звернення до суду, передбачено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно з пунктом 1 рішення Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013, в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
В аспекті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що цей спір охоплюється застосованим у частині 2 статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці» та, відповідно, на момент подання позовної заяви звернення до суду із заявленими позивачем вимогами не обмежувалося будь-яким строком.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди до розрахунку виплаченої ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2016 рік і 2017 рік.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік і 2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди (з урахуванням раніше виплачених сум).
Повне рішення суду складено 27 квітня 2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков