Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 квітня 2023 року Справа№200/489/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (місцезнаходження: 87517, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Нахімова, б.86, код ЄДРПОУ 40109058) про
визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати при звільненні грошової компенсації за 25 діб невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпустки за 2017 календарний рік; 30 діб невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 календарний рік; 15 діб невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021 календарний рік; 14 днів додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій за 2017 календарний рік; 14 днів додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій за 2018 календарний рік; 14 днів додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 календарний рік; 14 днів додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 календарний рік; всього основної та додаткової відпусток 140 днів;
зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за 25 діб невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпустки за 2017 календарний рік; 30 діб невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 календарний рік; 15 діб невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021 календарний рік; 14 днів додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій за 2017 календарний рік; 14 днів додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій за 2018 календарний рік; 14 днів додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 календарний рік; 14 днів додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 календарний рік, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення із служби;
стягнення 50000 моральної шкоди, -
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при звільненні відповідачем не виплачено грошової компенсації за невикористані відпустки.
Вважає оскаржувані дії протиправними та такими, що суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Від відповідача до суду надано відзив на позов, в якому зазначено наступне.
Щодо визнання протиправними дій та стягнення компенсації за частину щорічної оплачуваної відпустки за минулі роки 25 діб -2017, 30 діб - 2019, 15 діб - 2021 зазначили, що при звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Згідно із ч. 10 ст. 93 Закону № 580-VIII за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Наказом ГУНП в Донецькій області від 11.02.2022 № 78 о/с позивач звільнений зі служби в поліції з 15.02.2022. Позивачу при звільненні була нарахована грошова компенсація за невикористану в році звільнення відпустку. Вказали, що виплата грошової компенсації за невикористані відпустки за попередні роки Порядком № 260 (п. 8 розділу ІІІ) не передбачена.
Щодо визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2017, 2018, 2019 та 2022 роки.
Позивачем відповідно до наказу ГУНП в Донецькій області від 20.01.2020 № 14 о/с використано додаткову відпустку, як учасника бойових дій, за 2020 рік з 20.01.2020 до 02.02.2020. Відповідно до наказу ГУНП в Донецькій області від 19.08.2021 № 463 о/с позивачем використано додаткову відпустку, як учасника бойових дій, за 2021 рік з 01.09.2021 до 14.09.2021. Зауважили, що відпуски поліцейським у тому числі позивачу надавались безперешкодно.
В задоволенні адміністративного позову просив відмовити.
Ухвалою суду від 27 лютого 2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін).
Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 р. №2738-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2023 №2915-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Враховуючи викладене в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року N 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Згідно п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.
Місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м.Слов'янськ Донецької області.
У зв'язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, виникнення загрози безпеці, здоров'ю та життю людей, головою Донецького окружного адміністративного суду 26 лютого 2022 року прийнято наказ №14/І-г. Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи. Наказом запроваджено особливий режим роботи з 26 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Позивач має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення НОМЕР_3 та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 .
Проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області.
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції України в Донецькій області №78о/с від 11.02.2022 позивача звільнено зі служби в поліції за п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції). Вислуга років на 15 лютого 2022 складає: у календарному обчисленні та до виплати одноразової грошової допомоги - 25 років 01 місяць 16 днів, у пільговому обчисленні 42 роки 02 місяці 27 днів. Не використано відпустку за 2022 у кількості 04 діб. Відомості про нарахування компенсації за невикористані дні додаткової відпустки в наказі відсутні.
Відповідно до наказу від 08.04.2022 №168о/с вислуга років позивача складає 42 роки 01 місяць 27 днів.
Відповідно до довідки про підтвердження перебування у черговій відпцстці та на лікарняному, позивач, зокрема, з 28.10.2017 по 16.11.2017 перебував у черговій відпустці за 2017 рік; з 13.07.2020 по 27.07.2020 перебував у черговій відпустці за 2019 рік; з 01.11.2021 по 30.11.2021 перебував у черговій відпустці за 2021 рік.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
На підставі статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон № 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон № 504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Як слідує з приписів статті 4 Закону № 504/96-ВР, установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватися інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР встановлено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з статтею 5 Закону № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-ХІІ), учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Закон № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону № 580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
Частиною першою статті 92 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки (частина друга статті 92 Закону № 580-VIII).
Статтею 93 Закону № 580-VIII визначено порядок обчислення тривалості відпусток поліцейських, зокрема:
- тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються (частина перша);
- тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки (частина друга);
- за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів (частина третя);
- тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби (частина четверта);
- відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році (частина п'ята);
- чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року (частина сьома);
- поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку (частина восьма);
- поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року (частина дев'ята);
- за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону (частина десята);
- відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік (частина одинадцята).
Отже, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарному році.
Частинами першою та другою статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 (далі - Порядок № 260) визнаачє критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО).
Пунктом 3 розділу І "Загальні положення" Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Розділом ІІІ Порядку № 260 врегульовано окремі питання виплати грошового забезпечення.
Абзацом сьомим пункту 8 розділу ІІІ "Окремі питання виплати грошового забезпечення" Порядку № 260 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення (абзац восьмий пункту 8 розділу ІІІ "Окремі питання виплати грошового забезпечення" Порядку № 260).
З вищевикладеного слідує, що правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII, зокрема до яких, поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки положеннями Закону №580-VIII і Порядком МВС №260, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону України «Про відпустки».
Відповідно до частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 24 Закону № 504/96-ВР.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19, від 04 лютого 2021 року у справі № 160/5393/19, від 11 лютого 2021 року у справі № 160/13220/19 та від 31 березня 2021 року у справі № 320/3843/20.
З наведених підстав суд відхиляє як безпідставні твердження відповідача, що за спеціальним законодавством, якими є Закон № 580-VIII та Порядок № 260, поліцейські мають право на отримання виключно компенсації за невикористану в році звільнення зі служби відпустку.
Проте, всупереч положень статті 24 Закону № 504/96-ВР та статті 83 КЗпП України відповідач при звільненні позивача зі служби в поліції не нарахував та сплатив останньому компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, як основної, так і додаткової.
Суд зазначає, що відсутність в наказі про звільнення відомостей про виплату позивачу компенсації за невикористані дні відпустки минулих періодів не позбавляє позивача права на отримання відповідної гарантованої трудовим законодавством компенсації, тому жодним чином не впливає на результат розгляду цієї справи. Крім того, відповідач наділений повноваженнями на самостійне внесення змін до наказу про звільнення позивача щодо кількості діб невикористаної відпустки.
В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Позивач в позовній заяві вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди та оцінює її в розмірі 50000 грн.
Стаття 56 Конституції України визначає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з частиною першою, другою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Такі твердження є недостатніми для задоволення вимоги про стягнення 50000 грн. моральної шкоди, оскільки факт заподіяння душевних страждань також підлягає доведенню. Відповідним доказом, наприклад, може бути висновок експерта-психолога або іншого фахівця за результатами психологічного обстеження. Але відповідні докази відсутні в матеріалах справи.
Суд також зазначає, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання, які заподіюють моральну шкоду.
З огляду на викладене відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем в позовній заяві зазначає про розмір витрат по оплаті професійної правничої допомоги, до ухвалення рішення визначити точний розмір не має можливості. Вказав, що детальний розрахунок витрат з підтверджуючими їх доказами (договір, рахунок, акт тощо) будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Позивача звільнено від сплати судового збору, а тому питання про стягнення судового збору не вирішується.
Керуючись ст.ст. 132, 134, 263, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (місцезнаходження: 87517, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Нахімова, б.86, код ЄДРПОУ 40109058) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати при звільненні грошової компенсації за 25 діб невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпустки за 2017 календарний рік; 30 діб невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 календарний рік; 15 діб невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021 календарний рік; 14 днів додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій за 2017 календарний рік; 14 днів додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій за 2018 календарний рік; 14 днів додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 календарний рік; 14 днів додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 календарний рік; всього основної та додаткової відпусток 140 днів; зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за 25 діб невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпустки за 2017 календарний рік; 30 діб невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 календарний рік; 15 діб невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021 календарний рік; 14 днів додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій за 2017 календарний рік; 14 днів додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій за 2018 календарний рік; 14 днів додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 календарний рік; 14 днів додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 календарний рік, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення із служби; стягнення 50000 моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) при звільненні грошової компенсації за 25 діб невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпустки за 2017 календарний рік; 30 діб невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 календарний рік; 15 діб невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021 календарний рік; 14 днів додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій за 2017 календарний рік; 14 днів додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій за 2018 календарний рік; 14 днів додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 календарний рік; 14 днів додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 календарний рік.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ 40109058, місцезнаходження: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Нахімова, буд. 86) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за 25 діб невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпустки за 2017 календарний рік; 30 діб невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 календарний рік; 15 діб невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021 календарний рік; 14 днів додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій за 2017 календарний рік; 14 днів додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій за 2018 календарний рік; 14 днів додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 календарний рік; 14 днів додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 календарний рік, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення із служби.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Аканов