27 квітня 2023 року Справа № 160/2873/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №046450007295 від 15.12.2022 в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 1979 року по 2000 рік, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 02.07.2021, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 1979 року по 2000 рік.
В обґрунтування позовну зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня настання права на пенсійне забезпечення неодноразово, а саме 05.07.2021, 11.07.2021, 06.09.2022 звертався із заявами до органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком відповідно до Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058 IV) та надав документи для призначення пенсії. 12.12.2022 позивач в-четверте звернувся з заявою про призначення пенсії за віком, надавши на підтвердження стажу усі необхідні документи. Проте, в призначенні пенсії позивачу було відмовлено, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки відповідачем не було зараховано до страхового стажу період його роботи в колгоспі ім. Тімірязєва з 1979 по 2000. Позивач вважає рішення відповідача протиправними та таким, що підлягає скасуванню, а порушені права підлягають відновленню шляхом зобов'язання відповідача зарахувати спірні періоди до страхового стажу та призначити позивачу пенсію за віком.
Ухвалою суду від 01.03.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
24.02.2022 представник ГУ ПФУ в Тернопільській області надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу позивача не може бути зараховано період роботи в колгоспі ім. Тімірязєва з 1979 по 2000 згідно з довідкою від 08.07.2022, виданою ТзОВ «Ранок 2017», оскільки в довідці відсутнє посилання на первинні документи. Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. ГУ ПФУ в Тернопільській області просить суд взяти до уваги те, що період з 1979 по 2000 частково зарахований (з 01.01.1979 по 24.04.1979, з 08.05.1980 по 19.05.1982, з 01.01.1999 по 31.03.2000, з 01.04.2000 по 31.12.2000) до стажу позивача. Оскільки страховий стаж враховується в одинарному розмірі, правові підстави для повторного зарахування вказаних періодів до страхового стажу позивача відсутні.
21.03.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зауважується, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. При цьому єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин. До заяви про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 було подано основний документ, який підтверджує його стаж - трудову книжку колгоспника, як і подано додаткові документи та довідки, в тому числі й довідки архівних установ, а тому відмова відповідача у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком є безпідставною. Відповідачем, ані у своїй відмові позивачеві у призначенні пенсії за віком, ані у відзиві на позовну заяву не заперечується проти факту отримання копії трудової книжки колгоспника, як і не заперечується дійсність такого документу, а також дійсність інформації, що міститься в такій трудовій книжці.
Разом із позовною заявою позивачем до суду надано клопотання про виклик та допит осіб в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які можуть підтвердити періоди роботи позивача в колгоспі ім. Тімірязєва, оскільки у період з 1979 по 2000 рік працювали разом з ОСОБА_1 на одному підприємстві.
З приводу цього клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з пунктом 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637), за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
На підставі частини 17 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що показання свідків можуть бути доказом у справі за відсутності документів про наявний стаж роботи.
З долучених позивачем до матеріалів справи письмових доказів випливає, що спір по суті заявлених позовних вимог може бути вирішений на підставі наявних письмових доказів.
Враховуючи також, що дана справа є справою незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з допитом свідків для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні цього клопотання.
У відзиві на позовну заяву представник ГУ ПФУ в Тернопільській області зазначив про доцільність залучення співвідповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. В обґрунтування клопотання зазначено, що оскільки ОСОБА_1 проживає у Дніпропетровській області, здійснення нарахування й виплати пенсії належить до компетенції ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. З метою об'єктивного дослідження всіх обставин справи, вважає за необхідне залучити до участі в справі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області співвідповідачем.
Вирішуючи клопотання про залучення співвідповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, із змінами та доповненнями (далі - Порядок №22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
На підставі пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи для здійснення виплати пенсії.
Зі змісту позовних вимог та зазначених норм випливає, що спірні правовідносини стосуються виключно питання призначення пенсії, яке в даному випадку перебуває в компетенції саме ГУ ПФУ в Тернопільській області. Даний спір в частині призначення позивачу пенсії не впливає на обов'язки ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Отже, на думку суду, в межах заявлених позовних вимог підстави для залучення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області співвідповідачем по справі - відсутні. Таким чином, клопотання представника відповідача задоволенню не підлягає.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.07.2021 в-перше звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV), у задоволенні якої йому було відмовлено.
12.12.2022 позивач також звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.
За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 розглянело ГУ ПФУ в Тернопільській області.
Рішенням відповідача №046450007295 від 15.12.2022 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В обгрунтування відмови відповідачем зазначено, що відповідно до статті 26 Закону №1058-IV чоловіки мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу 28 років. Вік заявника 61 рік 5 місяців. Страховий стаж заявника становить 15 років 04 місяці 17 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі ім. Тімірязєва з 1979 року по 2000 рік, згідно з довідкою від 08.07.2022, виданою ТОВ "Ранок 2017", оскільки в довідці відсутнє посилання на первинні документи.
Позивач, не погодившись з відмовою відповідача у призначенні пенсії та незарахуванням до трудового стажу позивача період роботи в колгоспі ім. Тімірязєва з 1979 року по 2000 рік, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з вимогами статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Як встановлено статтею 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
В Основних положеннях про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Мінистрів СРСР від 14.03.1975 № 310 містились наступні вимоги (мовою оригіналу):
«1. Трудовая книжка колхозника является основным документом о трудовой деятельности членов колхозов.
2. Трудовые книжки ведутся на всех членов колхозов с момента принятия их в члены колхоза.
5. В трудовую книжку колхозника вносятся: сведения о колхознике: фамилия, имя, отчество, дата рождения, образование, профессия, специальность; сведения о членстве в колхозе: прием в члены колхоза, прекращение членства в колхозе; сведения о работе: назначение на работу, перевод на другую работу, прекращение работы; сведения о трудовом участии: принятый в колхозе годовой минимум трудового участия в общественном хозяйстве, его выполнение; сведения о награждениях и поощрениях: награждения орденами и медалями, присвоение почетных званий, награждения и поощрения за успехи в работе, предусмотренные уставом и правилами внутреннего
распорядка колхоза, другие поощрения в соответствии с действующим законодательством; сведения об открытиях, на которые выданы дипломы, об использованных изобретениях и рационализаторских предложениях и о выплаченных в связи с этим вознаграждениях.
6. Все записи в трудовой книжке заверяются во всех разделах за время работы в колхозе подписью председателя колхоза или специально уполномоченного правлением колхоза лица и печатью.
13. Ответственность за организацию работ по ведению, учету, хранению и выдаче трудовых книжек возлагается на председателя колхоза. Ответственность за своевременное и правильное заполнение трудовых книжек, за их учет, хранение и выдачу несет специально уполномоченное правлением колхоза лицо.».
Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
На підставі пункту 2.2 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
Аналогічні норми були закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162 (далі - Інструкція №162).
Так, пунктами 2.2, 2.3 Інструкції №162 було визначено (мовою оригіналу):
« 2.1. Заполнение трудовых книжек и вкладышей к ним производится на языке союзной, автономной республики, автономной области, автономного округа, на территории которых расположено данное предприятие, учреждение, организация, и на официальном языке СССР.
2.2. Заполнение трудовой книжки впервые производится администрацией предприятия в присутствии работника не позднее недельного срока со дня приема на работу.
В трудовую книжку вносятся:
сведения о работнике: фамилия, имя, отчество, дата рождения, образование, профессия, специальность;».
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
Суд зазначає, що обов'язок належного оформлення записів у трудові книжці покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
В матеріалах справи міститься трудова книжка колгоспника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , заповнена 23.05.1978 колгоспом ім. Тімірязєва, в якій містяться записи про періоди роботи позивача у колгоспі ім. Тімірязєва: у 1979 році, в період з 1983 року по 2000 рік та виконання позивачем річного мінімум трудової участі в громадському господарстві у більшому розмірі за прийнятий колгоспом річний мінімум.
Також, до матеріалів справи долучено копію довідки ТОВ «РАНОК-2017» від 01.07.2022, в якій викладені такі ж відомості щодо трудової діяльності позивача, як і в трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_1 та зазначено таке:
- колгосп ім. Тімірязєва було реорганізовано в АВОП «Отрадне» рішення Новомосковського райвиконкому від 26.02.1992 року №156;
- АВОП «Отрадне» було реорганізовано СВК «Отрадне» - рішення Новомосковської районної державної адміністрації від 02.06.2000 року №0010250;
- СКВ «Отрадне» - рішення про припинення юридичної особи у зв'язку із визнанням юридичної особи банкрутом на підставі рішення 2 Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2008 року №Б40/72/04;
- ТОВ «Агрофірма Отрадне» рішення про реєстрацію від 21.01.2000, припинення від 19.12.2011 №1209113000904759 реорганізовано в СФГ «Ранок»;
- ТОВ «Ранок - 2017» с правонаступником СФГ «Ранок» створено 10.11.2017.
До матеріалів справи долучено довідку, видану старостою Василівського старостинського округу Ю.А. Писаренко від 26.08.2021, в якій також підтверджується інформація про те, що ОСОБА_1 працював в колгоспі ім. Тімірязєва з 1979 року по 31.03.2000.
Суд зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при оформленні документів.
Таким чином, досліджені судом долучені до матеріалів справи документи підтверджують період роботи позивача у 1979 році та з 1983 року по 31.03.2000 в колгоспі ім. Тімірязєва, який було реорганізовано в ТОВ «Ранок - 2017».
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в лавах Радянської армії з 08.05.1980 по 19.05.1982, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 від 08.05.1980 та довідкою військового комісара Новомосковського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_4 №130 від 01.07.2021.
З відзиву відповідача та долученого до нього розрахунку стажу випливає, що період з 1979 по 2000 частково зарахований відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 : з 01.01.1979 по 24.04.1979, з 08.05.1980 по 19.05.1982, з 01.01.1999 по 31.03.2000, з 01.04.2000 по 31.12.2000.
Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи в колгоспі ім. Тімірязєва з 25.04.1979 по 31.12.1979, з 01.01.1983 по 31.12.1998.
Дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд зазначає, що позивач на час звернення до пенсійного органу досяг пенсійного віку, мав необхідний стаж для призначення пенсії; надав належний пакет документів на підтвердження трудової діяльності; відповідачем відмовлено у призначенні пенсії за формальних обставин.
За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області №046450007295 від 15.12.2022 в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи в колгоспі ім. Тімірязєва з 25.04.1979 по 31.12.1979, з 01.01.1983 по 31.12.1998 та відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058 пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що позивач звернувся за призначенням пенсії 05.07.2021, а досяг пенсійного віку 02.07.2021, пенсія за віком має бути призначена позивачу з 03.07.2021.
Отже, вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1073,60 грн, що документально підтверджується квитанцією №32528798800006383967 від 24.02.2023.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 536,80 грн
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (адреса: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14035769) про визнання протиправними і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №046450007295 від 15.12.2022 в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи в колгоспі ім. Тімірязєва з 25.04.1979 по 31.12.1979, з 01.01.1983 по 31.12.1998 та в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 03.07.2021, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи в колгоспі ім. Тімірязєва з 25.04.1979 по 31.12.1979, з 01.01.1983 по 31.12.1998.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар