Ухвала
26 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 344/5108/21
провадження № 61-4183ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бойчука Мирослава Йосиповича на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 серпня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя і стягнення грошової компенсації та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство «Ріпак», ОСОБА_3 , про визнання майна особистою власністю і поділ спільного майна подружжя,
У квітні 2021 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя і стягнення грошової компенсації, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила: стягнути з ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти в розмірі 95 470,49 грн за половину вартості автомобіля Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2009 року випуску, автомобіль залишити у власності ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 1/2 частину розміру всіх банківських вкладів (депозитів), що є спільним майном подружжя, що становить 3 162 500 грн, та 1/2 частини розміру відсотків за цими вкладами (депозитами) - 54 911,97 грн.
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Приватне підприємство «Ріпак», ОСОБА_3 , про визнання майна особистою власністю і поділ спільного майна подружжя, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив: стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/2 частину вартості двокімнатної квартири АДРЕСА_1 як майна, набутого у шлюбі, тобто - 511 449,34 грн; 1/2 частину грошових коштів на банківських рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_2 в Акціонерному товаристві «Ідея банк», - 200 000 грн, в Акціонерному товаристві «Райффайзен банк Аваль», - 550 000 грн, а також - відсотки, які були їй нараховані та виплачені: в Акціонерному товаристві «Ідея банк» - 18 921 грн; в Акціонерному товаристві «Кредобанк» - 24 339 грн; в Акціонерному товаристві «Райффайзен банк Аваль» - 18 889 грн, а всього - кошти на загальну суму 1 012 149 грн, які є спільним майном подружжя. Визнати його особистою приватною власністю: автомобіль Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2009 року випуску; кошти на його банківських вкладах, отримані як позика від Приватного підприємства «Ріпак» та від ОСОБА_3 , які знаходилися: в Акціонерному товаристві «Ідея Банк» - на суму 200 000 грн та нараховані відсотки в сумі 10 673,10 грн; в Акціонерному товаристві «Кредобанк» - на суму 200 000 грн та нараховані відсотки в сумі 16 952 грн; в Акціонерному товаристві «Райфайзен банк Аваль» - на загальну суму 1 645 000 (з урахуванням заяви про виправлення описки 1 510 000 грн) та нараховані відсотки в сумі 63 272 грн, а в загальному - на суму 2 135 897,10 грн.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 серпня 2022 року первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 95 470, 49 грн як грошову компенсацію 1/2 частини ринкової вартості автомобіля Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2009 року випуску. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 600 435,55 грн як 1/2 депозитних вкладів. В іншій частині вимог первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 101 049,94 грн як 1/2 депозитних вкладів. В іншій частині вимог зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року (повний текст якої складено 21 лютого 2023 року) апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бойчука М. Й. залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 серпня 2022 року - без змін.
21 березня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бойчук М. Й. подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 серпня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було: подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій вказати передбачену (передбачені) статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, та навести належне обґрунтування цієї (цих) підстави (підстав) з урахуванням правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19, а також - правильно зазначити всіх учасників справи та надати копії скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи; доплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 19 533,04 грн. При цьому заявнику було детально роз'яснено, в чому полягають недоліки його касаційної скарги, спосіб їх усунення, а також наслідки невиконання ухвали суду.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306309546328, представник ОСОБА_1 - адвокат Бойчук М. Й. отримав зазначену ухвалу 10 квітня 2023 року.
Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306309546310, підтверджується, що ОСОБА_1 отримав вказану ухвалу 11 квітня 2023 року.
На виконання вимог згаданої ухвали представник ОСОБА_1 - адвокат Бойчук М. Й. подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду матеріали на усунення недоліків його касаційної скарги, а саме: супровідний лист до якого додано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 19 533,04 грн.
Касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Системний аналіз наведених положень ЦПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі має обов'язково наводитися обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв'язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень).
Тобто, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19); пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
Вищенаведені правові норми ЦПК України були детально роз'яснені заявнику в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху.
В супровідному листі, поданому на усунення недоліків касаційної скарги, представник ОСОБА_1 - адвокат Бойчук М. Й. зазначив: «При прийнятті рішення судами є неправильне застосування норм матеріального права. Отже, вважаємо, що наведені факти і є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд для встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи».
Зазначене не є обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 4 частини другої статті 389 ЦПК України, які були детально роз'яснені заявнику в ухвалі Верховного Суду від 04 квітня 2023 року про залишення його касаційної скарги без руху.
Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.
Таким чином, представник ОСОБА_1 - адвокат Бойчук М. Й. не виконав вимог ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху щодо подання уточненої касаційної скарги з наведенням в ній передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга, а також із зазначенням всіх учасників справи.
Станом на 26 квітня 2023 року від ОСОБА_1 та його представника - адвоката Бойчука М. Й. до Верховного Суду не надходило інших матеріалів на усунення недоліків касаційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху та її повернення в разі неусунення недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Частинами п'ятою і шостою статті 393 ЦПК України передбачено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала.
Отримавши ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху, ОСОБА_1 та його представник - адвокат Бойчук М. Й. не виконали у відведений судом строк вимог цієї ухвали, не подали до Верховного Суду уточненої касаційної скарги з наведеною (наведеними) в ній передбаченою (передбаченими) частиною другою статті 389 ЦПК України підставою (підставами), на якій (яких) подається касаційна скарга, з її (їх) обґрунтуванням, а також із зазначенням всіх учасників справи, та не усунули недоліків касаційної скарги, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження.
Тому касаційна скарга підлягає поверненню.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бойчука Мирослава Йосиповича на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 серпня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя і стягнення грошової компенсації та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство «Ріпак», ОСОБА_3 , про визнання майна особистою власністю і поділ спільного майна подружжя вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. А. Стрільчук