19 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 759/25640/21
провадження № 61-3705ск23
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М., (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Топчія Петра Івановича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору іпотеки припиненим,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до АТ КБ «Приватбанк» про визнання договору іпотеки припиненим, мотивуючи свої вимоги тим, що 31 листопада 2007 року ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № К50SGA0000091, відповідно до якого перший надав, а другий прийняв кредит у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 317 079,40 доларів США, на умовах оплатності та строковості.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 липня 2022 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду
від 17 січня 2023 року - у задоволенні позову відмовлено.
15 березня 2023 року представник ОСОБА_1 - Топчій П. І. (далі - представник) подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року.
У касаційній скарзі представник просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року і передати справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2023 року касаційну скаргу представника на рішення Святошинського районного суду міста Києва
від 21 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду
від 17 січня 2023 рокузалишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не міг перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали.
На виконання вимог указаної вище ухвали представник, у встановлений судом строк, надіслав матеріали на усунення недоліків.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
В касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду
від 17 січня 2023 року.
Згідно з частинами першою, другою статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Перевіривши доводи вказаного клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його розгляду, оскільки представник не пропустив строк на касаційне оскарження судового рішення.
Так, 17 січня 2023 року Київським апеляційним судом у вказаній справі прийнято постанову, повний текст якої складено 14 лютого 2023 року.
Касаційна скарга на вказане судове рішення подана 15 березня 2023 року, тобто в межах строку, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
За частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року представник вказує застосування в оскаржуваному рішенні норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15, у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19.
Також вказує на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про зупинення апеляційного провадження у справі та про виклик і допит свідків. Крім того, суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази.
Оскільки із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається імовірність неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що неможливо встановити без дослідження матеріалів справи, а тому з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду даної касаційної скарги та належної перевірки її доводів, наявна необхідність відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів даної справи.
Крім того, представник порушує клопотання про зупинення виконання і дії рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року.
Клопотання обґрунтовано тим, що у провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває інша, пов'язана з вказаною справа за участю тих же сторін, за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором у розмірі 247 983,43 доларів США. Однією з підстав заявленого позову є те, що ОСОБА_1 постійно проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини та прийняла спадщину, у тому числі зобов'язання за кредитним договором у відповідності до вимог частини третьої статті 1268 ЦК України.
В разі задоволення позову банк може звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, яка є її єдиним житлом, оскільки коштів на повернення боргу вона не має.
Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до абзацу 2 частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Клопотання про зупинення виконання судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені певними доказами, зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути надано копію такої постанови. Вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення, суд касаційної інстанції враховує існування об'єктивної необхідності у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Заявивши клопотання про зупинення виконання і дії рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року, представник не навів достатніх підстав і не надав доказів на підтвердження своїх вимог, які свідчили б про існування об'єктивної необхідності зупинення виконання і дії судових рішень. Сама по собі незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями не є підставою для зупинення їх виконання на час перегляду справи в касаційному порядку. Що стосується клопотання заявника в частині зупинення виконання та дії постанови Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року, то воно також не підлягає задоволенню, оскільки оскаржуваною постановою апеляційного суду було залишено без змін рішення суду першої інстанції, тобто таке судове рішення не підлягає примусовому виконанню, тому його виконання не може бути зупинене судом за клопотанням сторони. Таким чином, в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Топчія П. І. необхідно відмовити.
Керуючись статтями 389, 390, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Топчія Петра Івановича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року.
Витребувати із Святошинського районного суду міста Києва цивільну справу № 759/25640/21 за позовом за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору іпотеки припиненим.
Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - Топчія Петра Івановича про зупинення виконання та дії рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року.
Роз'яснити учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук