Іменем України
19 квітня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/254/23
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Федоренка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Тарасевич А.М., розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства «Чернігівобленерго»
до відповідача: Комунального підприємства «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства»
про стягнення 988295,88 грн
Представники сторін:
від позивача: Тарабанько О.М., адвокат.
від відповідача: не прибув.
Встановив:
Позивачем подано позов в якому просить суд стягнути з відповідача 988 295,88 грн за договорами споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №236130032022 від 28.01.2022 та №236130032023 від 03.01.2023, з яких: 935190,65грн - боргу за послугу з розподілу електричної енергії та боргу за послугу із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, 2692,23грн - 3% річних, 44870,41грн - пені, 5542,59грн - інфляційних нарахувань.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договорів споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №236130032022 від 28.01.2022 та №236130032023 від 03.01.2023.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 06.03.2023; встановлено строки подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
02.03.2023 до суду від позивача надійшло клопотання від 02.03.2023 № 31 про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме копії банківської виписки від 28.02.2023, яка підтверджує часткову сплату відповідачем суми заборгованості за січень 2023 в розмірі 330000,00 грн. Суд залучив вказане клопотання до матеріалів справи.
У підготовче судове засідання 06.03.2023 прибув представник позивача, представник відповідача не з'явився.
Від відповідача на електронну адресу суду 06.03.2023 надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання, яке судом залишено без розгляду у зв'язку з тим, що не підписано ЄЦП.
Суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 16.03.2023 про що повідомлено відповідача ухвалою від 06.03.2023.
13.03.2023, у встановлений судом процесуальний строк, від відповідача надійшов відзив на позовну від 07.03.2023, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відзиві на позов відповідач, зокрема, зазначив, що частково визнає позовні вимоги в частині основної суми боргу в розмірі 466694,27 грн; повідомив, що дійсно у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання. Дане прострочення пов'язане з тяжким фінансовим становищем підприємства, що було викликане економічною необґрунтованістю тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, в яких втрати перевищили доходи, що призвело до збиткової діяльності підприємства, зменшенню обігових коштів, що підтверджується фінансовою звітністю підприємства. В подальшому обставини військової агресії Російської Федерації проти України привели до того, що комунальне підприємство з 24.02.2022 року і до тепер отримує низький рівень оплат серед населення міста, так і серед юридичних осіб, яким надаються послуги з водопостачання та водовідведення, враховуючи, що дані послуги є основним видом діяльності підприємства та основним доходом, одночасно відбулося зменшення обсягів споживання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що також вплинуло на фінансову частину підприємства.
Комунальне підприємство «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» постійно здійснює погашення заборгованості за послуги з розподілу електроенергії по мірі надходження на підприємство коштів, не ухиляється від виконання свого обов'язку щодо оплати, зокрема і 28.02.2023 здійснено часткову оплату по рахунку за грудень 2022 року в сумі 330000,00 грн платіжним дорученням № 421, проведене банком 28.02.2023 року за послуги з розподілу електроенергії, оплата за грудень платіжним дорученням № 15405 в сумі 122626,27 грн проведено банком 06.03.2023 року за послуги з розподілу електроенергії, оплата за грудень за перетікання реактивної електроенергії в сумі 9557,77 грн. платіжною інструкцією № 15409 проведену банком 08.02.2023 року та за січень за перетікання реактивної електроенергії в сумі 6312,34 грн платіжною інструкцією № 15409 проведену банком 08.02.2023. Отже, з моменту подачі позову позивачем відповідач сплатив основну суму заборгованості за послуги з розподілу електроенергії в сумі 452626,27 грн, таким чином закрив повністю заборгованість за грудень 2022 року включно, оплачено рахунки № 8096511080368 від 31.12.2022 року та № 8090531447400 від 31.01.2023 року. Здійснено повністю оплату за перетікання реактивної енергії в сумі 15870,11 грн, по рахункам № 2096511080364 від 31.12.2022 року та № 2090531447406 від 31.01.2023 року. Всього сплачено 468496,38 грн. Залишок основної суми заборгованості становить по рахунку № 8090531447400 від 31.01.2023 на суму 466694,27 грн станом на 07.03.2023 року.
Відповідач просить врахувати ту обставину, що погашення підприємством здійснюється поступово, періодично у міру надходжень фінансових можливостей комунального підприємства, одночасно фінансовий стан підприємства говорить про об'єктивну неможливість відповідача виконати своє зобов'язання у строк. Враховуючи дані обставини, відповідач просить суд враховуючи майновий стан боржника та його фінансовий стан відмовити в стягненні штрафних санкцій в іншому ж випадку зменшити їх розмір.
15.03.2023 до суду від позивача надійшло клопотання від 15.03.2023 № 33 про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме копій банківських виписок від 08.02.2023 та від 06.03.2023 та повідомив, що 08.02.2023 відповідачем сплачена сума заборгованості за послугу із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії в розмірі 15 870, 11 грн, та 06.03.2023 частково була сплачена сума заборгованості за послугу з розподілу електричної енергії в розмірі 122 626, 27 грн. Суд залучив вказане клопотання до матеріалів справи.
У підготовче судове засідання 16.03.2023 прибув представник позивача, представник відповідача не з'явився; суд постановив протокольну ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 19.04.2023 про що відповідач повідомлений ухвалою від 16.03.2023. 29.03.2023 до суду від позивача надійшло клопотання від 29.03.2023 № 45 про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме копії банківської виписки від 23.03.2023 та повідомив, що відповідачем сплачена сума заборгованості за послугу з розподілу електричної енергії в розмірі 466694,27 грн. Суд залучив вказане клопотання до матеріалів справи.
04.04.2023 до суду від відповідача надійшла заява в якій просить долучити до матеріалів справи доказ оплати заборгованості в сумі 466694,27 грн по рахунку № 8090531447400 від 31.01.2023. Суд залучив вказану заяву до матеріалів справи.
У судове засідання 19.04.2023 прибув представник позивача, представник відповідача не з'явився; судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Закон України “Про ринок електричної енергії” від 13.04.2017 №2019-VIII визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
За статтею 4 Закону України “Про ринок електричної енергії” учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договори про надання послуг з розподілу.
Укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви - приєднання, за формою, наведеною в додатку до цієї Постанови.
Оператор системи розподілу (надалі - ОСР) під час укладення із споживачами договорів про надання послуг з розподілу електричної енергії (оформлення заяв-приєднання та паспортів точок розподілу) присвоює всім точкам розподілу електричної енергії за об'єктами існуючих споживачів ЕІС-коди за точками комерційного обліку відповідно до порядку, передбаченого Кодексом комерційного обліку, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 311, та інших нормативно-правових актів НКРЕКП, а також актів адміністратора комерційного обліку.
Відповідно до п.2.1.5. ПРРЕЕ Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) на основі типового договору, що є додатком 3 ПРРЕЕ.
Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за ініціативою споживача або оператора системи відповідно до визначених цими Правилами випадків, як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи розподілу договору на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу.
За ініціативою однієї із сторін договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії оформлюється в паперовій формі.
За п.2.1.7. ПРРЕЕ фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.
Відповідно до Постанови НКРЕКП від 13.11.2018 №1434 “Про видачу ПАТ “Чернігівобленерго” ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом” АТ “Чернігівобленерго” є оператором системи з розподілу електричної енергії.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі заяв-приєднання споживача, 28.01.2022 та 03.01.2023 між Акціонерним товариством “Чернігівобленерго” (оператор системи) та Комунальним підприємством «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» (споживач) укладено договори споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 236130032022 (надалі - Договір 1) та № 236130032023 (надалі - Договір 2).
Відповідно до п.1.1., п.1.2. цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам як послуги оператора системи. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до умов цього Договору, за заявою-приєднання яка є додатком 1 до нього. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії” та Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, та є однаковими для всіх споживачів.
За п.2.1. Договору оператор системи надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об'єктом споживача, який є Додатком № 2 до цього Договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи.
Згідно з п.2.2. Договору відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об'єкті (об'єктах) споживача, зазначаються разом із енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕІС кодами) в Додатку №3 до цього Договору.
За п.2.3. Договору споживач оплачує за розподіл електричної енергії за умовами глави 5 цього Договору та інші послуги оператора системи згідно з Додатком 4 “Порядок розрахунків”.
У Додатку № 2 до Договорів 1 та 2 (паспорт точки розподілу електричної енергії) сторони визначили ЕIС код точок розподілу електричної енергії (а.с. 22-24, 50-52).
Додатком №10 Договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії передбачено, що оператор системи надає послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії до електроустановок споживачів, що експлуатують електромагнітно незбалансовані установки з неефективним співвідношенням активної і реактивної потужності, а споживач вживає вичерпних технологічних заходів щодо компенсації перетікань реактивної електричної енергії в своїх електричних мережах та/або здійснює оплату оператору системи за перетікання реактивної електричної енергії згідно з умовами цього Договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.
Додатком №4 “Порядок розрахунків” сторони встановили, що обсяги спожитої (розподіленої) електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 (один) календарний місяць; для споживача, що не є побутовим, звітним розрахунковим періодом вважається період з 01 числа календарного місяця по 31 число календарного місяця включно; споживач, що не є побутовим, самостійно 01 числа кожного місяця фіксує покази розрахункових засобів обліку та надає оператору системи “звіт про покази засобів обліку” в письмовому вигляді на паперових носіях або через особистий кабінет на сайті оператора системи розподілу за встановленою формою.
Оператор системи має право самостійно проводити зняття показів розрахункових приладів обліку, заносити в “звіт про покази засобів обліку” та надавати на погодження відповідальній посадовій особі споживача. Оператор системи на підставі “звіту про покази засобів обліку” надає споживачу рахунки на оплату за розподілену (спожиту) електроенергію, інших платежів за розрахунковий період та акт про використану електричну енергію за розрахунковий період. Акт про використану електричну енергію за розрахунковий період підписується споживачем та повертається оператору системи протягом трьох робочих днів від дня його отримання. Сторони також погодили, що у випадку не підписання акту про використану електричну енергію з боку споживача, підписаний з боку оператора системи акт про використану електричну енергію вважається погодженим та прийнятим споживачем і є підставою для здійснення розрахунків між сторонами за цим Договором. Тариф (ціна) на послуги з розподілу електричної енергії на ринку електричної енергії встановлюються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики та розміщується на офіційному сайті оператора системи.
Споживач, який за п.5.4. Договору оплачує послугу з розподілу безпосередньо оператору системи, здійснює на поточний рахунок оператора системи повну оплату вартості послуг з розподілу електричної енергії, заявленої на наступний розрахунковий період, за формою планового платежу.
Остаточний розрахунок за минулий розрахунковий період здійснюється споживачем на підставі виставленого оператором системи рахунка відповідно до даних про покази засобів обліку, які фіксуються в терміни та способи, передбачені Договором.
Остаточний розрахунок за послуги з розподілу електричної енергії та за надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії (в разі проведення таких розрахунків), оформлені рахунками оператора системи, здійснюються споживачем безпосередньо оператору системи протягом 5-ти робочих днів з дня отримання рахунка непобутовим споживачем, у разі якщо інше не зазначено в рахунку.
На підставі актів про використану електричну енергію від 31.10.2022, 30.11.2022, 31.12.2022, 31.01.2023 відповідачеві було виставлено наступні рахунки за послуги з розподілу електричної енергії: № 8092275050424 від 31.10.2022 на суму 397071,41 грн, № 8094272182424 від 30.11.2022 на суму 394048,39 грн, № 8096511080368 від 31.12.2022 на суму 411506,47 грн, № 8090531447400 від 31.01.2023 на суму 466694,27 грн, всього на загальну суму 1669320,54 грн.
Відповідач частково розрахувався за послуги з розподілу електричної енергії по виставленим рахункам в сумі 750000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками за 30.11.2022, 25.01.2023, 31.01.2023 (а.с. 85-91).
Таким чином борг відповідача перед позивачем за послуги з розподілу електричної енергії станом на день подання позовної заяви становив 919320,54 грн (1669320,54-750000,00).
На підставі актів про використану електричну енергію від 31.12.2022, 31.01.2023 відповідачеві було виставлено рахунки за послуги із забезпечення перетікань реактивної електроенергії № 2096511080364 від 31.12.2022 на суму 9557,77 грн та № 2090531447406 від 31.01.2023 на суму 6312,34 грн, всього на загальну суму 15870,11 грн, які станом на день подання позовної заяви відповідачем не оплачені.
Акти про використану електричну енергію, рахунки за послуги з розподілу електричної енергії та рахунки за послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії були отримані та підписані представниками Комунального підприємства «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» (а.с.70-79).
За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Виходячи з умов Додатка №4, яким врегульовано порядок розрахунків між сторонами, судом установлено, що граничний строк проведення відповідачем остаточних розрахунків за послуги з розподілу електроенергії та за перетікання реактивної електроенергії, на момент ухвалення рішення в справі є таким, що настав.
Як встановлено судом, заборгованість відповідача перед позивачем станом на день подання позовної заяви за послуги з розподілу електричної енергії за жовтень 2022 - січень 2023 складає 919320,54 грн та за послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за грудень 2022 - січень 2023 року становить 15870,11 грн; загальна сума заборгованості - 935190,65 грн (919320,54 грн +15870,11 грн), що і стало підставою звернення позивача з позовом до суду. Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо сплати за послуги з розподілу та із забезпечення перетікання електричної енергії.
Згідно з ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частин 1 та 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Після відкриття провадження у справі позивачем надані суду:
- копія банківської виписки від 28.02.2023, яка підтверджує часткову сплату відповідачем заборгованості за послугу з розподілу електричної енергії по рахунку № 8090531447400 від 31.01.2023 в розмірі 330000,00 грн (а.с. 100-102);
- копія банківської виписки від 08.02.2023, яка підтверджує сплату відповідачем заборгованості за послугу з перетікання реактивної енергії по рахунку № 2090531447406 за січень 2023 в розмірі 6312,34 грн та по рахунку № 2092275050420 за грудень 2022 в розмірі 9557,77 грн (а.с. 125-127);
- копія банківської виписки від 06.03.2023, яка підтверджує сплату відповідачем заборгованості за послугу з розподілу електричної енергії за грудень 2022 в розмірі 122626,27 грн (а.с. 128-129);
- копія банківської виписки від 23.03.2023, яка підтверджує сплату відповідачем заборгованості за послугу з розподілу електричної енергії за січень 2023 в розмірі 466694,27 грн (а.с. 136-138).
Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідачем сплачено заборгованість за послугу з розподілу електричної енергії за спірний період розмірі 919320,54 грн (330000,00 грн +122626,27 грн +466694,27 грн) та заборгованість за послугу з перетікання реактивної енергії за грудень 2022 - січень 2023 в розмірі 15870,11 грн (6312,34 грн + 9557,77 грн). Так відповідачем сплачена заборгованість у загальному розмірі 935190,65 грн (919320,54 грн+15870,11 грн), яка була заявлена позивачем до стягнення.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи повну оплату відповідачем заборгованості за Договором за спірний період, суд закриває провадження у справі в частині стягнення 935190,65 грн боргу.
Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
На виконання п. 11 Додатку № 4 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 236130032022 від 28.01.2022 за внесення платежів, передбачених Договором, з порушенням термінів, споживач сплачує оператору системи пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати та три проценти річних від простроченої суми. Споживач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Виходячи з того, що відповідач припустився прострочення виконання зобов'язання по оплаті за послугу з розподілу електричної енергії та за послугу із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії позивач просить стягнути з нього 44870,41 грн пені за період з 08.11.2022 по 15.01.2023 згідно розрахунків (а.с. 83-84), 2692,23 грн 3% річних за період з 08.11.2022 по 15.01.2023 згідно розрахунків (а.с. 80-81), 5542,59 грн інфляційних нарахувань за період з 08.11.2022 по 06.01.2023 згідно розрахунку (а.с. 82).
Здійснивши перевірку розрахунків пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, заявлених позивачем, судом встановлено, що зазначені суми позивачем нараховані правомірно, у відповідності до умов Договору та вимог законодавства. Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити в стягненні штрафних санкцій в іншому ж випадку зменшити їх розмір посилаючись на те, що допустив прострочення виконання грошового зобов'язання в зв'язку з тяжким фінансовим становищем підприємства, що було викликане економічною необґрунтованістю тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, в яких втрати перевищили доходи, що призвело до збиткової діяльності підприємства, зменшенню обігових коштів, що підтверджується фінансовою звітністю підприємства. В подальшому обставини військової агресії Російської Федерації проти України привели до того, що комунальне підприємство з 24.02.2022 року і до тепер отримує низький рівень оплат серед населення міста, так і серед юридичних осіб, яким надаються послуги з водопостачання та водовідведення, враховуючи, що дані послуги є основним видом діяльності підприємства та основним доходом, одночасно відбулося зменшення обсягів споживання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що також вплинуло на фінансову частину підприємства.
Також відповідач зазначив, що Комунальне підприємство «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» постійно здійснює погашення заборгованості за послуги з розподілу електроенергії по мірі надходження на підприємство коштів, не ухиляється від виконання свого обов'язку щодо оплати. Відповідач просить врахувати ту обставину, що погашення підприємством здійснюється поступово, періодично у міру надходжень фінансових можливостей комунального підприємства, одночасно фінансовий стан підприємства говорить про об'єктивну неможливість відповідача виконати своє зобов'язання у строк.
Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначені ст. 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Пунктами 8.7 Договорів передбачено, що споживач не несе відповідальності перед оператором системи відповідно до вимог пунктів 8.5 та 8.6 цієї глави Договору, якщо доведе, що порушення виникли з вини оператора системи або внаслідок дії обставин непереборної сили.
Згідно пунктів 9.1-9.2 Договорів сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили, що перешкоджають виконанню договірних зобов'язань у цілому або частково. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідною довідкою, виданою Торгово-промисловою палатою України. Строк виконання зобов'язань за цим Договором у такому разі відкладається на строк дії обставин непереборної сили.
Сторона, для якої виконання зобов'язань стало неможливим унаслідок дії обставин непереборної сили, має не пізніше ніж через 5 днів письмово повідомити іншу сторону про початок, тривалість та вірогідну дату припинення дії обставин непереборної сили.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 141 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Відповідно до ст. 141 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2394/21 (постанова від 14 червня 2022) вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.
Тому сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати кошти від своїх контрагентів.
Отже, введення воєнного стану на території України не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання за час існування вказаної обставини, оскільки відповідачем не доведено безпосереднього впливу введення воєнного стану на можливість виконання ним зобов'язання
Проте, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій (пені), яку просить стягнути позивач, на 50%, враховуючи наступне.
У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафу суд враховує інтереси обох сторін, фінансовий стан підприємства відповідача яке є збитковим, що підтверджується балансом (звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2022, поведінку відповідача який під час судового розгляду справи повністю сплатив наявну заборгованість позивачу. За таких обставин суд вважає за необхідне зменшити штрафні санкції, заявлені позивачем до стягнення, на 50%. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 22435,21 грн за неналежне виконання умов Договорів.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача 22435,21 грн пені, 2692,23 грн 3% річних та 5542,59 грн інфляційних нарахувань. Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України. Керуючись ст.129, п.2 ч.1 ст.231, ст. 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Закрити провадження у справі в частині стягнення 935190,65 грн боргу.
Позов задовольнити частково і стягнути з Комунального підприємства «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства», вул. Козача, 5, м. Ніжин, 16600, код ЄДРПОУ 32009905, на користь Акціонерного товариства «Чернігівобленерго», вул. Гонча, 40, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 22815333, 2 692,23 грн 3% річних, 5 542,59 грн інфляційних нарахувань, 22 435,21 грн пені та 14 824,44 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 26.04.2023.
Суддя Ю.В.Федоренко