Рішення від 26.04.2023 по справі 17-14-01/1494

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року Справа № 17-14-01/1494(925/174/23)

м. Черкаси

Господарський суд Черкаської області у складі судді Дорошенка М.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу №17-14-01/1494(925/174/23) за позовом публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек" про стягнення 276634,41 грн.,

УСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариства "Черкасиобленерго" (далі також - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек" (далі також - відповідач) про стягнення 276634,41 грн. заборгованості за договором поставки від 12.10.2020 №1007-01/11-20, у тому числі: 110979,24 грн. боргу з повернення попередньої оплати, 124499,99 грн. штрафу, 5053,36 грн. три проценти річних та 36101,82 грн. інфляційних втрат.

У позові позивач також просить господарський суд судові витрати стягнути з відповідача.

В обґрунтування позову позивач вказав на невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором поставки від 12.10.2020 №1007-01/11-20 щодо поставки позивачу частково попередньо оплаченого ним товару і на не повернення відповідачем суми попередньої оплати в розмірі 110979,24 грн.

Ухвалою від 08.02.2023 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву позивача до розгляду, відкрив провадження у справі №17-14-01/1494(925/174/23), вирішив розглядати її в межах справи №17-14-01/1494 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін і встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалу від 08.02.2023 у справі №17-14-01/1494(925/174/23) Господарський суд Черкаської області надіслав позивачу і відповідачу 08.02.2023 за вказаними у позові адресами їх місцезнаходження рекомендованим листом і рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідно.

Поштове відправлення з ухвалою від 08.02.2023 відповідач згідно з рекомендованим повідомленням про його вручення одержав 18.02.2023.

Відзив на позов до господарського суду не надійшов.

Разом з тим, 17.03.2023 до Господарського суду Черкаської області надійшли письмові пояснення представниці відповідача адвоката Савченко О.В. від 16.03.2023 щодо позову та її заява від 16.03.2023 про застосування строків позовної давності.

У цих письмових поясненнях та заяві адвокат Савченко О.В. заявила про заперечення відповідачем проти позову в повному обсязі, клопотання про зменшення відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розміру стягуваного штрафу до 1000,00 грн. та про застосування встановленої ст. 258 Цивільного кодексу України річної позовної давності до вимоги про стягнення 124499,99 грн. штрафу і про відмову в задоволенні позову.

22 березня 2023 року до Господарського суду Черкаської області надійшли заперечення представника позивача адвоката Чорного К.О. на письмові пояснення представниці відповідача адвоката Савченко О.В. та її заяву про застосування строків позовної давності від 16.03.2023.

Дослідивши наявні у справі №17-14-01/1494(925/174/23) матеріали, господарський суд зазначає таке.

12 жовтня 2020 року №1007-01/11-2015 квітня 2020 року позивач як покупець і відповідач як постачальник уклали між собою договір поставки №1007-01/11-20 (а. с. 13-20, далі - договір №1007-01/11-20), який містить, зокрема такі умови (пункти):

1.1. Постачальник зобов'язується у 2020-2021 р. поставити покупцю товари, зазначені в даному договорі, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

1.2. Найменування (номенклатура, асортимент) товару наведений в специфікації, яка є додатком №1 до даного договору. Код продукції за ДК 021:2015:44420000-0.

2.1. Ціна цього договору становить 414999,96 грн., у тому числі 69166,66 грн. ПДВ.

3.1. Розрахунки проводяться наступним чином: по факту поставки з відстрочкою платежу до 30 банківських днів. Покупець має право здійснити попередню оплату за товар (або частину товару) частково або в повному обсязі, при цьому укладання додаткової угоди не є обов'язковим. Форма оплати - безготівкова, шляхом переказу грошових коштів на рахунок постачальника, зазначений в договорі. Грошова одиниця - гривня. Підстава для здійснення розрахунків є рахунки постачальника.

4.1. Строк поставки: протягом 5календарних днів після отримання письмової заявки покупця, а у випадку здійснення покупцем повної або часткової попередньої оплати - з моменту зарахування коштів на рахунок постачальника.

6.4. В разі порушення строків поставки товару, постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 10% від договірної ціни товару при простроченні на двадцять днів і 31% від договірної ціни товару при простроченні на тридцять днів.

9.1. Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2021, а в частині невиконання зобов'язань, що виникають з поставки оплаченого, але не поставленого постачальником товару, до їх повного виконання.

У додатку №1 "Специфікація №1" до договору №1007-01/11-20 (а. с. 20) сторони передбачили найменування товару, його одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю без ПДВ та з ПДВ і загальну вартість товару, що підлягає поставці.

14 липня 2021 року позивач за платіжним дорученням від 14.07.2021 №9587 (а. с. 21) перерахував відповідачу на його рахунок в установі банку 50829,00 грн. плати за драбини згідно з договором №1007-01/11-20 та рахунком від 13.07.2021 №631.

Рахунку від 13.07.2021 №631 позивач суду не надав.

13 серпня 2021 року позивач за платіжним дорученням від 13.08.2021 №10878 (а. с. 22) перерахував відповідачу на його рахунок в установі банку 6214,20 грн. плати за драбину згідно з договором №1007-01/11-20 та рахунком від 09.08.2021 №709.

Рахунку від 09.08.2021 №709 позивач суду не надав.

28 серпня 2021 року позивач за платіжним дорученням від 28.08.2021 №11595 (а. с. 22) перерахував відповідачу на його рахунок в установі банку 53936,04 грн. плати за драбину склопластикову згідно з договором №1007-01/11-20 та рахунком від 26.08.2021 №768.

Рахунку від 26.08.2021 №768 позивач суду не надав.

Відповідач на виконання договору №1007-01/11-20 товар позивачу не поставив.

В грудні 2021 року позивач надіслав відповідачу претензію від 07.12.2021 №11596/09-03 (а. с. 23, 24) з вимогами термінового здійснення поставки товару за договором №1007-01/11-20 і сплати 82999,99 грн. штрафу у розмірі 30% від договірної ціни товару та 5773,44 грн. пені. У цій претензії позивач вказав, що ним було сплачено відповідачу 14.07.2021 згідно з рахунком на оплату за замовленням від від 13.07.2021 №631 - 50829,00 грн. за 2 штуки драбин склопластикових складних типу ЛСПТС-4-2 та 4 штуки драбин склопластикових складного типу ЛСПТС-5-2, 13.08.2021 згідно з рахунком на оплату за замовленням від 09.08.2021 №709 - 6214,20 грн. за 1 драбину склопластикову приставну (5м), 28.08.2021 згідно з рахунком на оплату за замовленням від 26.08.2021 №768 - 53936,04 грн. за 5 штук драбин склопластикових приставних (3м), 4 штуки драбин склопластикових приставних (4 м) та 2 штуки драбин склопластикових складних типу ЛСПТС-4-2.

Листом-відповіддю від 21.01.2022 №01/22-16 (а. с. 25) відповідач повідомив позивача, що затримка з поставкою товару за договором №1007-01/11-20 зумовлена затримкою у виконанні контрагентами зобов'язань перед відповідачем і що поставка товару планується до виконання до кінця лютого 2022 року.

04 січня 2023 року позивач надіслав відповідачу письмове повідомлення від 04.01.2023 №73/09-03 (а. с. 26 - 28) про відмову від прийняття виконання зобов'язання за договором №1007-01/11-20 і про повернення суми попередньої оплати у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором.

Відповідач вказане письмове повідомлення позивача одержав 26.01.2023, оплачений позивачем за платіжними дорученнями від 14.07.2021 №9587, від 13.08.2021 №10878 та від 28.08.2021 №11595 товар не поставив і одержану від позивача суму попередньої оплати 110979,24 грн. не повернув, що й спричинило даний спір.

За порушення зобов'язань за договором №1007-01/11-20 щодо поставки товару в установлений цим договором строк позивач нарахував відповідачу до сплати 124499,99 грн. передбаченого п. 6.4 цього договору штрафу в розмірі 30% від ціни договору - 414999,96 грн., а також за прострочення повернення суми попередньої оплати позивач нарахував відповідачу до сплати на суму попередньої оплати - 110979,24 грн. передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні нарахування за період прострочення із серпня 2021 року по січень 2023 року в сумі 36101,82 грн. та три проценти річних за період прострочення з 19.07.2021 до 23.01.2023 в сумі 5053,36 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 638 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає можливість виникнення господарських зобов'язань, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1 та 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 180 Господарського кодексу України містить такі норми:

1. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

2. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

3. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

4. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

5. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

6. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.

7. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

З викладених вище обставин та норм чинного законодавства убачається, що сторони, підписавши договір №1007-01/11-20, виявили волю на укладення письмового господарського договору поставки у формі єдиного документа, підписаного сторонами, який з урахуванням додатку №1 "Специфікація №1" до нього містить усі істотні умови договору поставки, тому в силу вимог ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України є укладеним.

Разом з тим, за умовами п. 4.1 договору №1007-01/11-20 сторони обумовили настання строку поставки - 5 календарних днів отриманням постачальником письмової заявки покупця, або здійснення останні повної чи часткової попередньої оплати товару.

Із платіжних доручень від 14.07.2021 №9587, від 13.08.2021 №10878 та від 28.08.2021 №11595, претензії позивача від 07.12.2021 №11596/09-03 і відповіді на неї відповідача від 21.01.2022 №01/22-16, у яких згадуються рахунки відповідача і заявки позивача від 13.07.2021 №631 від 09.08.2021 №709 та від 26.08.2021 №768, господарський суд вбачає, що встановлений п. 4.1 договору №1007-01/11-20 строк поставки - 5 календарних днів настав товару лише щодо товару, попередньо оплаченого за платіжними дорученням від 14.07.2021 №9587, від 13.08.2021 №10878 та від 28.08.2021.

Доказів надання позивачем відповідачу заявок на поставку решти передбаченого договором №1007-01/11-20 товару позивач суду не надав, а отже і не доказав, що настання передбаченого п. 4.1 вказаного договору строку поставки цього товару.

Товар попередньо оплачений відповідачем за платіжним дорученням від 14.07.2021 №9587 мав був поставлений відповідачем протягом п'яти календарних днів з 15 по 19 липня 2021року.

Товар попередньо оплачений відповідачем за платіжним дорученням від 13.08.2021 №10878 мав був поставлений відповідачем протягом п'яти календарних днів з 14 по 18 серпня 2021року.

Товар попередньо оплачений відповідачем за платіжним дорученням від 28.08.2021 №11595 мав був поставлений відповідачем протягом п'яти календарних днів з 29 серпня по 02 вересня 2021року.

Проте, як уже зазначалося вище, відповідач цей товар позивачу не поставив.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання.

Статтею 693 Цивільного кодексу України містить, зокрема, такі норми:

1. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

2. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства господарський суд дійшов таких висновків.

Невиконання відповідачем зобов'язання, яке виникло із договору №1007-01/11-20, щодо поставки відповідачу попередньо оплаченого за платіжними дорученнями від 14.07.2021 №9587, від 13.08.2021 №10878 та від 28.08.2021товару в установлений цим договором строк є підставою для застосування відповідачем до позивача передбаченого п. 6.4 договору від 14.07.2021 №9587, від 13.08.2021 №10878 та від 28.08.2021 штрафу у розмірі 30% від вартості товару, замовленого та попередньо оплаченого позивачем і не поставленого відповідачем з простроченням більше ніж 30 днів, тобто від суми попередньої оплати 110979,24 грн., що становить 33293,77 грн.

Нарахування позивачем вказаного штрафу не від вартості замовленого та попередньо оплаченого позивачем товару - 110979,24 грн., а від загальної вартості товару, на поставку частини якого позивач не подавав письмових заявок, не відповідає умовам договору №1007-01/11-20, тому є неправильним.

Крім права на застосування передбаченого п. 6.4 договору №1007-01/11-20 штрафу, у позивача відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України після закінчення встановленого п. 4.1 цього договору строку поставки попередньо оплаченого товару виникло право вимагати від відповідача передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати: 50829,00 грн. з 20.07.2021, 6214,20 грн. з 19.08.2021 і 53936,04 грн. з 03.09.2021, а у відповідача виникло відповідне цьому праву позивача зобов'язання щодо передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати позивачу. Проте відповідач цього зобов'язання не виконав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 зробила висновок, що правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та три проценти річних на підставі ч. 2 ст. 625 цього Кодексу.

За вказаний позивачем у позові період прострочення повернення відповідачем суми попередньої оплати з 19.07.2021 до 23.01.2023 позивач має право на нарахування відповідачу до сплати передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та трьох процентів річних лише за період прострочення щодо суми попередньої оплати 50829,00 грн. з 20.07.2021 по 23.01.2023, щодо суми попередньої оплати 6214,20 грн. з 19.08.2021 по 23.01.2023 і щодо суми попередньої оплати - 53936,04 грн. з 03.09.2021 по 23.01.2023.

Суми інфляційних втрат і трьох процентів річних за період прострочення повернення суми попередньої оплати 50829,00 грн. з 20.07.2021 по 23.01.2023 становлять 16202,30 грн. і 2310,28 грн. відповідно.

Суми інфляційних втрат і трьох процентів річних за період прострочення повернення суми попередньої оплати 6214,20 грн. з 19.08.2021 по 23.01.2023 становлять 1997,27 грн. і 267,13 грн. відповідно.

Суми інфляційних втрат і трьох процентів річних за період прострочення повернення суми попередньої оплати 53936,04 грн. з 03.09.2021 по 23.01.2023 становлять 17335,25 грн. і 2252,01 грн. відповідно.

Отож загальна сума інфляційних втрат і загальна сума трьох процентів річних на стягнення яких позивач за своїм позовом має право з відповідача становлять 35534,82 грн. (16202,30 грн. + 1997,27 грн. + 17335,25 грн.) і 4829,42 грн. (2310,28 грн. + 267,13 грн. + 2252,01 грн.) відповідно.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог, зокрема про стягнення неустойки (штрафу, пені), тривалістю в один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 12 та Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258, цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п. 19 та Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені, зокрема, статтями 257-259 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в Україні був встановлений з 12 березня 2020 року і наразі він триває.

Воєнний стан в Україні був встановлений 24 лютого 2022 року і наразі він триває.

Таким чином, спеціальний строк позовної давності тривалістю в один рік за вимогою позивача про стягнення з відповідача передбаченого п. 6.4 договору №1007-01/11-20 штрафу станом на 06.02.2023 - день подання позивачем позову не сплив.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, на яку посилається відповідач, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Оцінивши надані сторонами докази та обставини справи №17-14-01/1494(925/174/23) у їх сукупності, господарський суд не убачив обставин, за яких можливе зменшення розміру стягуваного штрафу, тому залишив клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваного штрафу до 1000,00 грн. без задоволення.

За таких обставин позов позивача підлягає задоволенню лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача 110979,24 грн. боргу з повернення попередньої оплати, 33293,77 грн. штрафу, 35534,82 грн. інфляційних втрат і 4829,42 грн. три проценти річних.

Позивач за платіжним дорученням від 24.01.2023 №474 при поданні позову сплатив 4149,52 грн. судового збору, який відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційному розміру задоволених позовних вимог слід покласти на відповідача в сумі 2769,39 грн. і на позивача в сумі 1380,13 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Судовий збір за подання позову в сумі 2769,39 грн. покласти на відповідача, а в сумі 1380,13 грн. на позивача.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек" (вул. Трудова, 9, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ 37462850) на користь публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (вул. Гоголя, 285, м. Черкаси, Черкаська область, 18002, код ЄДРПОУ 22800735)- 110979,24 грн. стодесять тисяч дев'ятсот сімдесят девять гривень 24 копійки) боргу з повернення попередньої оплати, 33293,77 грн. (тридцять три тисячі двісті дев'яносто три гривні 77 копійок) штрафу, 35534,82 грн. (тридцять п'ять тисяч п'ятсот тридцять чотири гривні 82 копійки) інфляційних втрат, 4829,42 грн. (чотири тисячі вісімсот двадцять дев'ять гривень 42 копійки) три проценти річних і 2769,39 грн. (дві тисячі сімсот шістдесят дев'ять гривень 39 копійок) судового збору.

У решті позову відмовити.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Це рішення протягом двадцяти днів з дня його ухвалення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

СУДДЯ М.В. Дорошенко