25 квітня 2023 року м. Черкаси Справа № 925/262/23
Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМАГРЕЙН УКРАЇНА"
до Селянського (фермерського) господарства "ОРІОН"
про стягнення 328875,05 грн
Секретар судового засідання Бадика Д.Д.
Представники учасників справи:
Позивач - Ізвєков В.В.;
Відповідач - не з'явився.
1. Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІМАГРЕЙН УКРАЇНА" (ідентифікаційний код 36216459, адреса місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 55, пов. 2) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства "ОРІОН" (ідентифікаційний код 31476302, адреса місцезнаходження: 20611, Черкаська область, Шполянський район, с. Станіславчик).
Змістом позову є майнова вимога про стягнення заборгованості за договором поставки №УМ-0073В від 02.10.2020 у розмірі 328875,05 грн, зокрема 155619,41 грн заборгованості по оплаті за поставлений товар; 46764,77 грн інфляційні втрати у зв'язку із простроченням оплати поставленого товару за період з 01.11.2021 по 22.12.2022; 95366,99 грн 48% річних та 31123,88 грн штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання. У позові позивач просив стягнути з відповідача судові витрати (судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу).
У позові позивач просив зазначити в рішенні про нарахування 48% річних на розмір заборгованості Селянського (фермерського) господарства "ОРІОН" (ідентифікаційний код 31476302) до моменту виконання рішення суду, яке здійснювати за такою формулою: (С х 48 х Д : КДР : 100 = сума процентів, де: С - сума основного боргу, 48 - розмір процентів; Д - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.
24.02.2023 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 925/262/23, вирішив справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 21.03.2023 о 09 год. 00 хв.
Ухвалу суду від 24.02.2023 про відкриття провадження у справі суд надіслав учасникам справи в установленому законом порядку, зокрема позивачу - рекомендованим листом, представнику позивача Ізвєкову В.В. - електронною поштою, відповідачу -рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження та електронною поштою, який 02.03.2023 вручено відповідачу (а. с. 73) та 24.02.2023 доставлено до електронної скриньки відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а. с. 71).
У встановлений судом строк для подання відзиву на позовну заяву відповідач відзиву до суду не подав. Із клопотанням про продовження строку, встановленого судом, до закінчення цього строку, відповідач до суду не звертався.
У судове засідання 21.03.2023 представник відповідача не з'явився.
У підготовчому судовому засіданні 21.03.2023 у режимі відеоконференції взяв участь представник позивача адвокат Ізвєков Віталій Володимирович.
Суд не встановив підстав, які б зумовлювали відкладення розгляду справи чи оголошення в судовому засідання перерви. У підготовчому судовому засіданні суд ухвалив розпочати розгляд справи за відсутності представника відповідача.
У підготовчому судовому засіданні суд ухвалив, із занесенням ухвали суду до протоколу судового засідання, витребувати у позивача для огляду у судовому засідання оригінали письмових доказів, доданих до позовної заяви.
Представник позивача адвокат Ізвєков Віталій Володимирович у підготовчому судовому засіданні позов підтримав повністю, клопотань про відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні не заявив. Вважав, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та не подав суду відзив на позов. Повідомив, що позивач не має наміру укласти мирову угоду з відповідачем, врегулювати спір за участю судді, оскільки до подачі позову намагався вирішити спір, тому звернувся з позовом до суду. Просив суд здійснити розподіл судових витрат та стягнути з відповідача витрати понесені позивачем на сплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу адвоката, докази понесених витрат позивачем додані до позовної заяви. Клопотань про вступ у справу інших осіб чи залучення третьої особи до участі у справі позивач не заявив та повідомив, що позивач набув право вимоги з моменту укладення договору про відступлення права вимоги за договором поставки від 02.10.2020. Тому позивач вважав, що рішення у справі не вплине на права та обов'язки попереднього кредитора ПП "Бізон-Тех 2006". Позивач є новим кредитором відповідача. Коли придбав право вимоги до відповідача, то передбачав усі ризики такого придбання. Позивач не має клопотань про об'єднання та роз'єднання позовів, повідомив суду, що надав всі докази на підтвердження позовних вимог, всі обставини, які входять в предмет доказування, викладені позивачем у позові, вважав, що можливо закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
21.03.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.04.2023 на 09 год. 00 хв. Для забезпечення прав відповідача Селянського (фермерського) господарства "ОРІОН" бути поінформованими про розгляд справи опублікувати інформацію про розгляд справи за їх участі на офіційній сторінці Господарського суду Черкаської області веб-порталу судової влади у мережі Інтернет (а.с. 91).
Ухвалу суду від 21.03.2023 про призначення справи до судового розгляду по суті суд надіслав учасникам справи в установленому законом порядку, зокрема позивачу - рекомендованим листом, представнику позивача Ізвєкову В.В. - електронною поштою, відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження, який 06.04.2023 вручено відповідачу (а.с. 165) та електронною поштою, який 21.03.2023 доставлено до електронної скриньки відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а. с. 92).
27.03.2023 позивач подав до суду заяву про долучення оригіналів документів (а.с. 102-103), копії яких наявні у матеріалах справи, просив після їх дослідження повернути представнику позивача, надіславши на адресу: 01135, м. Київ, вул. Золотоусівська, буд. 14, оф. 2.
У судовому засіданні 04.04.2023 у режимі відеоконференції взяв участь представник позивача адвокат Ізвєков Віталій Володимирович. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
04.04.2023 суд відклав розгляд справи на 25.04.2023 на 09 год. 00 хв.
Ухвалу суду від 04.04.2023 про відкладення розгляду справи суд надіслав учасникам справи в установленому законом порядку, зокрема позивачу - рекомендованим листом, представнику позивача Ізвєкову В.В. - електронною поштою, відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження, який 11.04.2023 вручено відповідачу (а.с. 166) та електронною поштою, який 04.04.2023 доставлено до електронної скриньки відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а. с. 163).
Відповідно до частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Ухвали суду від 24.02.2022, 21.04.2023 та 04.04.2023 вручені відповідачу 02.03.2023, 06.04.2023 та 11.04.2023 - дні вручення судового рішення під розписку (а. с. 73, 165-166).
Відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина 3 статті 9 Господарського процесуального кодексу України).
24.02.2022, 21.04.2023 та 04.04.2023 суд з метою забезпечення прав відповідача Селянського (фермерського) господарства "ОРІОН" бути поінформованим про розгляд справи за його участю оприлюднив інформацію про розгляд справи на офіційній сторінці Господарського суду Черкаської області веб-порталу судової влади у мережі Інтернет (а.с. 70, 91, 156).
Суд вжив усіх передбачених законом засобів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи за його участю.
Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (п. 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
Явка учасників судового провадження в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась.
Суд вжив усіх передбачених законом засобів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи за його участю.
Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (п. 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
Явка учасників судового провадження в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась.
У судовому засіданні 25.04.2023 у режимі відеоконференції взяв участь представник позивача адвокат Ізвєков Віталій Володимирович. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Суд ухвалив розглядати справу за участю представника позивача, без участі відповідача.
25.04.2023 суд розпочав розгляд справи по суті.
Представник позивача адвокат Ізвєков В.В. у судовому засіданні просив позов задовольнити повністю.
Суд завершив розгляд справи по суті та видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі.
Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.04.2023 суд проголосив вступну та резолютивну частини судового рішення у справі №925/262/23.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, суд
2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
Предметом позову позивача до відповідача є майнова вимога про стягнення заборгованості за договором поставки №УМ-0073В від 02.10.2020 у розмірі 328875,05 грн, зокрема 155619,41 грн заборгованості по оплаті за поставлений товар; 46764,77 грн інфляційні втрати у зв'язку із простроченням оплати поставленого товару за період з 01.11.2021 по 22.12.2022; 95366,99 грн 48% річних та 31123,88 грн штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин на підставі договору поставки; невиконання відповідачем обов'язку оплати поставленого товару; виникнення у кредитора права вимагати виконання боржником обов'язку з оплати товару; перехід прав вимоги у зобов'язанні до позивача на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.12.2021 №56.
Предметом доказування у справі є обставини, які підтверджують виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин, невиконання відповідачем свого обов'язку у зобов'язанні, розмір невиконаної частини зобов'язання (розмір заборгованості) відповідача, перехід права вимоги у зобов'язанні до позивача.
3. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
3.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування позивач подав письмові докази, дослідивши які суд встановив:
02.10.2020 Селянське (фермерське) господарство "ОРІОН" (покупець) та Приватне підприємство "БІЗОН-ТЕХ 2006" (постачальник) уклали договір поставки № УМ-0073В (а.с.44-47), згідно з п. 1.1 якого у порядку, строки та на умовах визначених цим договором поставки і специфікаціями до нього, постачальник зобов'язується поставити та передавати у власність покупця такий товар: насіння для сівби; пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту рослин, регулятори росту рослин і мікродобрива; мінеральні добрива (далі - добрива або товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар й оплачувати його.
Сторони погодили усі істотні умови договору і, зокрема, домовилися про таке:
п.2.1 - погоджені сторонами асортимент, кількість і ціна товару вказуються ними в специфікаціях до договору, що є невід'ємними його частинами;
п. 2.2 - сторонами може бути укладено як одну, так і більшу кількість специфікацій до договору. Кожна наступна специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього договору й не скасовує та не змінює попередні специфікації ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній;
п. 4.5 - підписання покупцем накладної або іншого документу про передачу йому товару засвідчує факт передачі йому разом із товаром усієї необхідної документації, що його стосується, у тому числі документів про якість товару, рекомендацій виробника щодо його використання, транспортування та зберігання. Датою поставки (передачі) товару є дата, що вказана в накладній;
п. 4.9 - приймання товару за кількістю та якісно. Перевірку кількості та якості товару покупець здійснює (у т.ч. в особі свого представника, що отримує товар) під час його отримання від постачальника або перевізника. Покупець до підписання накладної або іншого документу на отримання товару зобов'язується перевірити його кількість (у т.ч. вагу, кількість місць), цілісність його упаковки, пломб на ньому (якщо вони повинні бути присутніми), наявність і відповідність маркування, а також відсутність пошкоджень або ознак псування товару, а в разі їх виявлення зобов'язується негайно письмово заявити про це постачальнику. Усі претензії з вказаних підстав повинні бути заявлені покупцем до підписання накладної або іншого документу на отримання товару. Невідповідність фактичної кількості товару його кількості, вказаної в супровідних документах, а також наявність вищевказаних недоліків товару (у т.ч. його упаковки) оформлюється двостороннім актом, який підписується сторонами. Після підписання покупцем накладної або іншого документу на отримання товару (за відсутності підписаного постачальником акту про недоліки/недостачу товару) приймання товару вважається таким, що відбулося, і претензії (вимоги) покупця з кількості та якості товару не підлягають задоволенню (окрім претензій щодо прихованих недоліків товару, під якими сторони розуміють такі, що неможливо було виявити підчас приймання товару);
п. 5.1 - покупець зобов'язується оплатити постачальнику товар у строк, що вказаний у специфікації. Якщо в специфікації не вказано строк (термін) оплата товару, то такий товар оплачується покупцем за 10 (десять) днів до граничної дата його поставки (передачі покупцю або перевізнику). Якщо між сторонами фактично відбулась поставка товару за накладною, але на такий товар не була підписана специфікація і він попередньо не був оплачений покупцем, то такий товар оплачується покупцем у день його отримання від постачальника (перевізника);
п. 5.2 - оплата товару здійснюється покупцем у гривнях через банки у безготівковій формі шляхом переказу платіжним дорученням коштів на поточний рахунок постачальника. Підставою для платежу є даний договір. Якщо постачальник надасть покупцю рахунки на оплату товару, то останні є лише інформаційною довідкою, що не змінюють і не доповнюють умови договору і не породжують будь-яких прав, обов'язків і наслідків для сторін. Кошти за добрива покупець зобов'язується переказувати на окремий рахунок постачальника, реквізити якого окремо вказані в цьому договорі;
п. 5.3 - покупець за свій рахунок несе всі витрати, пов'язані з виконанням своїх грошових зобов'язань за договором. Товар вважається (частково, повністю) оплаченим покупцем, а кошти перерахованими ним, в момент їх надходження на поточний рахунок постачальника;
п. 5.4 - покупець, здійснюючи оплату за товар, зобов'язаний вказувати в призначенні платежу вид товару, що оплачується (насіння, пестициди, добрива), реквізит (номер і дату) цього договору, а також реквізити (номер і дату) специфікації до договору або накладної, якщо специфікація не була;
п. 7.1.3 - з метою забезпечення своєчасного виконання зобов'язань сторонами та компенсації можливих втрат, сторони передбачили такі договірні штрафні санкції, що сплачуються понад суму збитків: за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором понад 20 (двадцять) календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми грошового зобов'язання, простроченої понад 20 (двадцять) календарних днів, а за прострочення їх виконання понад 40 (сорок) календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцяти) % від суми грошового зобов'язання, простроченої понад 40 (сорок) календарних днів. Покупець сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів виходячи із загального строку прострочення певної суми грошового зобов'язання. Штрафи на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховуються;
п. 7.2.3 - сторони також домовилися, що в разі прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором покупець замість трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов'язується сплатити постачальнику сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. У періоди, в яких подвійна облікова ставка Національного банку України буде перевищувати сорок вісім процентів річних, покупець зобов'язується сплатити постачальнику проценти за ставкою (в розмірі), що дорівнює подвійній обліковій ставці Національного банку України, що діяла в такий період. У будь-якому випадку розмір процентів, що сплачуються покупцем постачальнику, не може бути менший за сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. Проценти на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховуються;
п. 9.1 - договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до кінця року, в якому він був укладений. Усі поставки постачальником покупцю товару з моменту укладення цього договору і до кінця року, в якому був укладений цей договір, а також порядок їх оплати, регулюється цим договором. Усі підписані представниками сторін у період дії цього договору Специфікації та накладні про передачу покупцю товару є невід'ємними частинами цього договору, навіть якщо в них немає посилання на реквізити цього договору. Умови поставки, оплати товару за ними та відповідальність покупця за прострочення оплати товару регулюється цим договором. Якщо в період дії цього договору між сторонами відбудеться поставка товару, але не буде підписана специфікація на нього, то накладна на такий товар, підписана представником покупця, прирівнюється до специфікації, якою погоджено асортимент, ціна та кількість товару, що постачається Покупцю, а Покупець зобов'язується оплатити такий товар (у т.ч. сплатити суму індексації ціни такого товару) на умовах, у строки та в порядку, визначеними цим договором. Застосовуючи умови договору для таких випадків (у т.ч. ті, що регулюють порядок індексації сум платежів за товар) сторони домовились в них замість слова специфікація застосовувати (читати) слово накладна. Якщо в наступних роках сторони не укладуть новий договір поставки товару, але фактично постачальником будуть здійснюватися поставки товару покупцю, то цей договір продовжуватиме діяти та регулювати умови таких поставок між сторонами і в наступних роках аж до дати укладання ними нового договору поставки товару;
п. 9.4 - майнові права постачальника за цим договором (право вимоги постачальника до покупця за ним) можуть передаватися постачальником у заставу, і для укладення постачальником договору застави майнових прав та уступки своїх прав за цим договором згода покупця не потребується.
На виконання договору Приватне підприємство "БІЗОН-ТЕХ 2006" поставило СФГ "ОРІОН" товар на загальну суму 194524,26 грн відповідно до:
специфікацій: №1 від 02.10.2020 на суму 41050,30 грн (а.с. 61), у якій визначили строк оплати товару не пізніше 29.10.2021; №2 від 02.10.2020 на суму 5665,38 грн (а.с.60), у якій визначили строк оплати товару не пізніше 29.10.2021; №3 від 08.10.2020 на суму 42720,00 грн (а.с.49), у якій визначили строк оплати товару не пізніше 29.10.2021; №4 від 08.10.2020 на суму 1070,52 грн (а.с.43), у якій визначили строк оплати товару не пізніше 29.10.2021; №5 від 09.10.2020 на суму 9700,80 грн (а.с.41), у якій визначили строк оплати товару не пізніше 29.10.2021; №6 від 12.10.2020 на суму 2135,76 грн (а.с.38), у якій визначили строк оплати товару не пізніше 29.10.2021; №7 від 12.10.2020 на суму 44945,54 грн (а.с.37), у якій визначили строк оплати товару не пізніше 29.10.2021; №8 від 23.10.2020 на суму 5652,36 грн (а.с.35), у якій визначили строк оплати товару не пізніше 29.10.2021; №9 від 23.10.2020 на суму 41583,60 грн (а.с. 30), у якій визначили строк оплати товару не пізніше 29.10.2021;
видаткових накладних: № 38835 від 06.10.2020 (а.с. 59), згідно з якою відповідач отримав погоджений у специфікації №1 товар на суму 41050,30 грн, № 38836 від 06.10.2020 (а.с. 50), згідно з якою відповідач отримав погоджений у специфікації №2 товар на суму 5665,38 грн; №39238 від 09.10.2020 (а.с. 48), згідно з якою відповідач отримав погоджений у специфікації №3 товару на суму 42720,00 грн; №38239 від 09.10.2020 (а.с. 42), згідно з якою відповідач отримав погоджений у специфікації №4 товар на суму 1070,52 грн; №39240 від 09.10.2020 (а.с. 40), згідно з якою відповідач отримав погоджений у специфікації №5 товар на суму 9700,80 грн; № 39537 від 13.10.2020 (а.с. 39), згідно з якою відповідач отримав погоджений у специфікації №6 товар на суму 2135,76 грн; №39539 від 13.10.2020 (а.с. 36), згідно з якою відповідач отримав погоджений у специфікації №7 товар на суму 44954,54 грн; №40323 від 23.10.2020 (а.с. 34), згідно з якою відповідач отримав погоджений у специфікації №8 товар на суму 5652,36 грн; №40324 від 23.10.2020 (а.с. 31), згідно з якою відповідач отримав погоджений у специфікації №9 товар на суму 41583,60 грн.
Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару, сплативши перший обов'язковий платіж згідно з кожної специфікації на суму 38904,85 грн. Заборгованість відповідача по оплаті товару, поставленого на умовах договору поставки, становить 155619,41 грн, що підтверджується довідкою ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006" від 23.12.2021 про грошові зобов'язання СФГ "Оріон" перед ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006" з оплати основного боргу за договором поставки №УМ-0073В від 02.10.2020 (а.с. 33).
24.12.2021 Приватне підприємство "БІЗОН-ТЕХ 2006" (первісний кредитор, цедент) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІМАГРЕЙН УКРАЇНА" (новий кредитор, цесіонарій) уклали договір про відступлення права вимоги №56 (а.с. 28-29), згідно з п.1.1 якого цедент як первісний кредитор у зобов'язанні відступає цесіонарію як новому кредитору права вимоги за договором поставки № УМ-0073В від 02.10.2020 з усіма додатковими договорами, угодами, додатками та специфікаціями до нього, що є його невід'ємною частиною, укладеним між Приватним підприємством "БІЗОН-ТЕХ 2006" (ідентифікаційний код 34216986) та Селянським (фермерським) господарством "ОРІОН" (боржник).
Сторони погодили усі істотні умови договору і, зокрема, домовилися про таке:
п.1.2 - розмір заборгованості боржника, яка відступається на підставі цього договору, станом на дату укладення договору відступлення права вимоги складає 155619,41 грн, що відповідає основному боргу за поставлений товар;
п.1.5 - право вимоги за основним договором відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги;
п. 1.6 - цесіонарій одержує право (замість цедента) вимагати від боржника належного виконання всіх грошових зобов'язань за основним договором, у т.ч. стягнення неустойки, процентів (відсотків), суми індексації ціни товарів, інфляційних втрат, збитків, штрафних санкцій;
п. 2.1 - права вимоги за договором поставки вважаються переданими з моменту підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі права вимоги;
п. 2.4 - акт приймання-передачі права вимоги і письмове повідомлення про відступлення права вимоги за основним договором до нового кредитора за формою, що є додатком до цього договору сторони складають та підписують в день підписання цього Договору;
п. 3.5 - цемент у строк до 31.12.2021 зобов'язаний передати за відповідним актом приймання - передачі документів оригінали: основного договору, додаткових угод, додатків, специфікацій до нього, інших двосторонніх документів, що є невід'ємною частиною основного договору чи складені на його виконання; актів приймання - передачі, видаткових накладних чи інших документів, які підтверджують факт поставки цементом боржнику товару відповідно до умов основного договору, акту звірки взаєморозрахунків від 15.11.2021 за договором поставки № УМ-0073В від 02.10.2020.
24.12.2021 ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006" та ТОВ "ЛІМАГРЕЙН УКРАЇНА" на виконання умов Договору про відступлення права вимоги підписали акт приймання-передачі права вимоги (а.с. 27), згідно п. 2 якого право вимоги до боржника за основним договором відступлено новому кредитору в повному обсязі та на умовах, які існують на момент його відступлення. Загальний розмір заборгованості боржника за основним договором становить 155619,41 грн.
Сторони підписали письмове повідомлення боржнику про відступлення права вимоги за основним договором до нового кредитора (пункт 4 акту приймання - передачі права вимоги), яке є додатком №2 до договору про відступлення права вимоги №56 від 24.12.2021 (а.с. 26).
28.12.2021 ТОВ "ЛІМАГРЕЙН УКРАЇНА" надіслало на адресу СФГ "Оріон" повідомлення про відступлення права вимоги за договором поставки № УМ-0073В від 02.10.2020 (а.с. 24-25), яке 26.01.2022 отримав СФГ "Оріон".
31.12.2021 ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006" та ТОВ "ЛІМАГРЕЙН УКРАЇНА" склали акт приймання-передачі документів (а.с. 32) у зв'язку з переходом права вимоги за договором поставки № УМ-0073В від 02.10.2020 з усіма додатковими договорами, угодами, додатками та специфікаціями до нього, що є невід'ємною частиною, укладеним між ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006" та СФГ "Оріон", зокрема: договір поставки № УМ-0073В від 02.10.2020; специфікації №1-9 від 02.10.2020, від 08.10.2020, від 09.10.2020, від 12.10.2020, від 23.10.2020; видаткові накладні: № 38835 від 06.10.2020, № 38836 від 06.10.2020, № 39239 від 09.10.2020, № 39240 від 09.10.2020, № 39238 від 09.10.2020, № 39539 від 13.10.2020, № 39537 від 13.10.2020, № 40324 від 23.10.2020, 40323 від 23.10.2020; довідку про стан заборгованості за договором поставки № УМ-0073В від 02.10.2020 (а.с. 33). Цей акт є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема такими засобами як письмові докази.
Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Тому подані позивачем докази суд визнає належними.
Суд не встановив, що докази подані позивачем, отримані з порушенням закону. Тому подані позивачем докази суд визнає допустимими.
Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Тому суд визнає докази, подані позивачем, достовірними
3.2. Відповідач на спростування обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, доказів не подав.
4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі
Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає встановленими обставини:
- виникнення між позивачем та відповідачем майнового господарського зобов'язання на підставі договорів поставки № УМ-0073В від 02.10.2020;
- виконання ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006" умов договору та поставку товару відповідачу на підставі специфікацій №1-9 від 02.10.2020, від 08.10.2020, від 09.10.2020, від 12.10.2020, від 23.10.2020 та видаткових накладних: № 38835 від 06.10.2020, № 38836 від 06.10.2020, № 39239 від 09.10.2020, № 39240 від 09.10.2020, № 39238 від 09.10.2020, № 39539 від 13.10.2020, № 39537 від 13.10.2020, № 40324 від 23.10.2020, 40323 від 23.10.2020;
- здійснення відповідачем часткової оплати за товар у розмірі 38904,85 грн;
- виникнення у відповідача обов'язку здійснити оплату за поставлений товар у розмірі 155619,41 грн у строк до 29.10.2021;
- невиконання відповідачем вчасно свого обов'язку з оплати поставленого товару;
- відступлення ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006" права вимоги до відповідача у зобов'язанні за договором №56 від 24.12.2021 позивачу;
- нарахування позивачем 48% річних на підставі п. 7.2.3 договору поставки, 20% штрафу п. 7.1.3 договору поставки, інфляційних втрат на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України за весь час прострочення оплати за поставлений товар за період з 30.10.2021 по 07.02.2023;
- розмір грошових вимог позивача до відповідача становить 155619,41 грн боргу за поставлений товар, 46764,77 грн інфляційних втрат, 95366,99 грн 48% річних та 31123,88 грн 20% штрафу за весь час прострочення сплати боргу за поставлений товар.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечення.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Сумніву у добросовісному здійсненні позивачем процесуальних прав та виконанні обов'язку щодо доказів у суду не виникло.
За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд дійшов висновку про доведеність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору поставки № УМ-0073В від 02.10.2020, неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки в частині оплати за поставлений товар, відступлення права вимоги за договором поставки № УМ-0073В від 02.10.2020 та набуття позивачем прав кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Враховуючи наявність чітких та переконливих доказів, а також вірогідність поданих позивачем доказів суд дійшов висновку про доведеність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі господарського договору та неналежне виконання відповідачем свого обов'язку у зобов'язанні.
Відповідач доказів на спростування обставин, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги не подав. З огляду на вказане суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
5. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок про порушення, невизнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.
Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права.
На підставі встановлених обставин у справі суд дійшов висновку про виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору поставки.
Відповідач зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, що зумовлює право позивача на стягнення коштів у примусовому порядку.
Первісний кредитор у зобов'язанні відступив своє право вимоги до відповідача у зобов'язанні позивачу.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
Невиконання відповідачами своїх обов'язків у зобов'язанні порушує право позивача на належне виконання зобов'язаною стороною свого обов'язку у зобов'язанні.
Невиконання відповідачем свого обов'язку щодо сплати коштів у зобов'язанні порушує право позивача на своєчасне отримання коштів за надані послуги.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є примусове виконання обов'язку в натурі.
На підставі встановлених у справі обставин суд дійшов переконання про порушення відповідачем господарського зобов'язання внаслідок його неналежного виконання й несвоєчасної оплати за поставлений товар у строк, передбачений договором. Невиконання відповідачем свого обов'язку у зобов'язанні порушує право позивача на належне виконання зобов'язаною стороною свого обов'язку у зобов'язанні та отримання коштів за поставлений товар у строки, передбачені умовами договору. Розмір заборгованості за порушення виконання грошового зобов'язання, суд визнає встановленим, а вимоги про його стягнення обґрунтованими.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 155619,41 грн суд визнає обґрунтованими, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення у цій частині позову.
За прострочення виконання зобов'язання зі сплати коштів за поставлений товар позивач нарахував та просив стягнути з відповідача за період з з 30.10.2021 по 07.02.2023: 46764,77 грн інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та 95366,99 грн 48% річних відповідно до п. 7.2.3 договору поставки та 31123,88 грн 20% штрафу відповідно до п. 7.1.3 договору поставки, стягнення яких і становить предмет майнових вимог позивача до відповідача.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із пунктом 7.1.3 договору поставки з метою забезпечення своєчасного виконання зобов'язань сторонами та компенсації можливих втрат, сторони передбачили такі договірні штрафні санкції, що сплачуються понад суму збитків: за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором понад 20 (двадцять) календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми грошового зобов'язання, простроченої понад 20 (двадцять) календарних днів, а за прострочення їх виконання понад 40 (сорок) календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцяти) % від суми грошового зобов'язання, простроченої понад 40 (сорок) календарних днів. Покупець сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів виходячи із загального строку прострочення певної суми грошового зобов'язання. Штрафи на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховуються.
У п. 7.2.3. договору поставки сторони також домовилися, що в разі прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором покупець замість трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов'язується сплатити постачальнику сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. У періоди, в яких подвійна облікова ставка Національного банку України буде перевищувати сорок вісім процентів річних, покупець зобов'язується сплатити постачальнику проценти за ставкою (в розмірі), що дорівнює подвійній обліковій ставці Національного банку України, що діяла в такий період. У будь-якому випадку розмір процентів, що сплачуються покупцем постачальнику, не може бути менший за сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. Проценти на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховуються.
Отже, сторони договору поставки погодили інший розмір річних, який підлягає нарахуванню на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
У зв'язку із простроченням оплати поставленого товару позивач нараховував та просив стягнути з відповідача 46764,77 грн інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 30.10.2021 по 07.02.2023, 95 366,99 грн 48% річних відповідно до п. 7.2.3 договору поставки за період з 30.10.2021 по 07.02.2023 (155619,41 грн боргу x 48 % річних x 466 : 365 : 100) та 31123,88 грн 20% штрафу відповідно до п. 7.1.3 договору поставки (155619,41 грн боргу x 20 %).
Розрахунки позивача, покладені в основу вимог про стягнення 48% річних та 20% штрафу суд перевірив, розрахунки арифметично проведені правильно, з урахуванням умов договору поставки і суми боргу.
Розрахунок інфляційних втрат позивачем виконаний неправильно, оскільки помилково визначено індекс інфляції за січень 2023 року 101,30 замість правильного 100,80. Здійснивши розрахунок інфляційних втрат суд встановив їх розмір - 45765,83 грн (155619,41 x 1,29408821 - 155619,41 ).
На підставі встановлених у справі обставин суд дійшов переконання про порушення відповідачем господарського зобов'язання внаслідок його неналежного виконання й несвоєчасної оплати за поставлений товар у строк, передбачений договором. Невиконання відповідачем свого обов'язку у зобов'язанні порушує право позивача на належне виконання зобов'язаною стороною свого обов'язку у зобов'язанні та отримання плати за поставлений товар у строки, передбачені умовами договору. Розмір боргу відповідача з урахуванням розміру 48% річних, інфляційних втрат та 20% штрафу за порушення виконання грошового зобов'язання, суд визнає встановленим, а вимоги про їх стягнення обґрунтованими.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 48% річних за порушення грошового зобов'язання у розмірі 95366,99 грн та 31123,88 грн 20% штрафу суд визнає обґрунтованими, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.
Вимогу позивача про стягнення 46764,77 грн інфляційних втрат суд визнає обґрунтованою частково у розмірі 45765,83 грн, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині частково у розмірі 45765,83 грн.
6. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Дослідивши укладений між сторонами договір, суд дійшов висновку про виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання.
Зобов'язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.
Відповідно до частини першої статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Мотивом застосування вказаних норм цивільного права є висновок суду про порушення відповідачем грошового зобов'язання та правові наслідки такого порушення у вигляді сплатити суму боргу з урахуванням 48 % річних, інфляційних втрат.
7. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За подання позовної заяви при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 4933,14 грн (а.с. 8).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги позивача задоволенні частково, до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 4918,34 грн, пропорційно розміру задоволених вимог.
У позові позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 41500,00 грн (а.с.6).
До позовної заяви позивач додав договір про надання професійної правничої допомоги № 01-02/12/19 від 02.12.2019 (а.с. 18-22) з додатками №21 від 26.01.2023 (а.с. 17) та №22 від 26.01.2023 (а. с. 15), рахунок на оплату №02-27/01 від 27.01.2023 (а.с. 16) винагороди (гонорар) за надання професійної правничої допомоги у суді першої інстанції за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМАГРЕЙН УКРАЇНА" до Селянського (фермерського) господарства "ОРІОН" про стягнення заборгованості за договором поставки № УМ-0073В від 02.10.2020 згідно з п.1.1 додатку №22 на суму 41500,00 грн; платіжне доручення №320 від 30.01.2023 про сплаті 41500,00 грн (а.с. 14) з призначенням платежу: "згідно дог№01-02/12/19 від 02.12.2016 за послуги на підставі рах№02-27/01 від 27.01.2023 без ПДВ".
Дослідивши додані письмові докази суд установив обставини укладення та виконання сторонами договору про надання професійної правничої допомоги № 01-02/12/19 від 02.12.2019.
Відповідно до умов договору Адвокатське об'єднання "ЕКСВАЙРС" (далі - Об'єднання) надало Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІМАГРЕЙН УКРАЇНА" правничу допомогу, згідно з п. 4.1 якого розмір сплати якої встановлюється додатком до цього договору, який є невід'ємною його частиною.
У пункті 1.1 додатку №22 договору про надання професійної правничої допомоги № 01-02/12/19 від 02.12.2019 (а.с. 15) сторони встановили, що розмір винагороди (гонорару), яка сплачується Адвокатському об'єднанню за надання професійної правничої допомоги, обсяг якої визначений у п.1.1 додатку №21 до договору та відповідає дорученню клієнта, становить 41500,00 грн без ПДВ.
Відповідно до п. 1.1 додатку №21 від 26.01.2023 до договору представництво та захист інтересів клієнта як позивача у господарському суді першої інстанції під час судового розгляду справи про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "ОРІОН" заборгованості за договором поставки № УМ-0073В від 02.10.2020, включатиме такий обсяг правової допомоги (а.с. 17, 149):
1.1.1. підготовку проекту позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки;
1.1.2. формування додатків до позовної заяви;
1.1.3. подання до суду позовної заяви або консультування клієнта щодо порядку її подання;
1.1.4. представництво інтересів клієнта під час розгляду судом першої інстанції позову ТОВ "ЛІМАГРЕЙН УКРАЇНА" до СФГ "ОРІОН" про стягнення заборгованості;
1.1.5. підготовку всіх необхідних процесуальних документів у вказаній справі, у тому числі але не виключно: відповідей на відзиви відповідача, заяв, клопотань, а також заперечень проти заяв і клопотань інших учасників справи; опрацювання заперечення на відповідь на відзив відповідача; підготовка та подання додаткових пояснень у справі після ознайомлення з запереченнями на відповідь на відзив на позовну заяву; опрацювання додаткових пояснень відповідача;
1.1.6. консультування клієнта з питань виконання вимог ухвал суду першої інстанції;
1.2. представництво клієнта як позивача у господарському суді апеляційної інстанції у випадку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції у справі за позовом про стягнення заборгованості за договором поставки, що включатиме такий обсяг правової допомоги:
1.2.1. підготовка апеляційної скарги та/або відзиву на апеляційну скаргу, подання документів до суду;
1.2.2. представництво інтересів клієнта під час розгляду судом апеляційної інстанції справи про стягнення заборгованості за Договором поставки за апеляційною скаргою;
1.2.3. підготовка усіх необхідних процесуальних документів на стадії апеляційного оскарження у вказаній справі;
1.2.4. консультування клієнта з питань виконання вимог ухвал суду апеляційної інстанції;
1.3. адвокатське об'єднання надає інші види правової допомоги: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта у процедурі стягнення з СФГ "ОРІОН" за договором поставки;
1.4. клієнт зобов'язується інформувати Адвокатське об'єднання про всі документи, які він отримає у справі;
1.5. клієнту роз'яснено, що сторона спору несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. При цьому, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускаються;
1.6. надання професійної правничої (правової) допомоги з питань, не передбачених договором та цим додатком № 21, можуть надаватися клієнту у разі погодження сторонами умов їх надання. Таке погодження може бути здійснено також у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, електронними листами тощо, а також шляхом письмового (електронною поштою) підтвердження прийняття до виконання завдань клієнтів.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статей 16, 58 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На виконання вимог статей 124 та 129 Господарського процесуального кодексу України позивач у позовній заяві вказав розрахунок витрат на правову допомогу у зв'язку з розглядом справи, у розмірі 41500,00 грн.
Під час розгляду справи надав докази понесення витрат у розмірі 41500,00 грн.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною 3 статті 126 Господарського кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивач подав додатки №1, №2 від 26.01.2023 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги, у яких визначено розмір винагороди (гонорар) з обсягом правової допомоги (детальний опис робіт), рахунок на оплату, платіжне доручення.
Розмір витрат позивача на правову допомогу адвоката (гонорар) становить 41500,00 грн.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.
Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Інститут розподілу судових витрат покликаний компенсувати сторонам господарського процесу понесені судові витрати й зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката. За наслідками розподілу судових витрат суд присуджує стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, понесенні судової витрати. За наслідками розподілу судових витрат суд не присуджує такі витрати адвокату. Відносини між адвокатом та клієнтом є зобов'язальними, підставою їх виникнення є договір надання правової допомоги. Відповідно до змісту принципу свободи договору ціна послуг адвоката (професійної правничої дороги) формується адвокатом із врахуванням витрат адвоката на надання правової допомоги, обов'язкових податків та зборів та встановлюється у договорі між адвокатом та клієнтом.
При визначенні співмірності витрат на правову допомогу суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа Гімайдуліна і інші проти України від 10.12.2009, справа Баришевський проти України від 26.02.2015); Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; (East/WestAllianceLimited проти України від 02.06.2014); Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (Лавентс проти Латвії від 28.11.2002).
Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, за змістом частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Заяви про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу відповідач не подав.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На предмет відповідності зазначеним критеріям суд оцінює поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат, розмір таких витрат повинен бути обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Витрати позивача на професійну правничу допомогу суд визнає фактичними та необхідними, їх розмір розумним, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову.
Відповідно до положень частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене вище, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд не присуджує позивачу - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Керуючись частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, не розподіляє такі витрати повністю на відповідача, не на користь якого ухвалено рішення, а покладає їх частково на позивача, на користь якого ухвалено рішення.
Суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 41500,00 грн слід розподілити між сторонами та покласти 70 відсотків витрат на позивача, 30 відсотків на відповідача.
Враховуючи викладене, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката, що підлягають стягненню на його користь з відповідача, становлять 12450,00 грн.
Керуючись статтями 129, 130, 185, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "ОРІОН" (ідентифікаційний код 31476302, адреса місцезнаходження: 20611, Черкаська область, Шполянський район, с. Станіславчик) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМАГРЕЙН УКРАЇНА" (ідентифікаційний код 36216459, адреса місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 55, пов. 2) 155619,41 грн (сто п'ятдесят п'ять тисяч шістсот дев'ятнадцять гривень 41 копійка) заборгованості; 45765,83 грн (сорок п'ять тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень 83 копійки) інфляційних втрат; 95366,99 грн (дев'яносто п'ять тисяч триста шістдесят шість гривень 99 копійок) 48% річних, 31123,88 грн (тридцять одну тисячу сто двадцять три гривні 88 копійок) 20%штрафу, 4918,34 грн (чотири тисячі дев'ятсот вісімнадцять гривень 34 копійки) судових витрат зі сплати судового збору та зі сплати витрат на правову допомогу у розмірі 12450,00 грн (дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят гривень 00 копійок)
3. У решті позову відмовити.
4. Органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення суду на підставі пункту 7.2.3 договору поставки № УМ-0073В від 02.10.2020 нараховувати Селянському (фермерському) господарству "ОРІОН" на суму основного боргу у розмірі 155619,41 грн сорок вісім процентів річних за формулою: (С х 48 х Д : КДР : 100 = сума процентів, де: С - сума основного боргу, 48 - розмір процентів; Д - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу з 08.02.2023 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти), і стягнути нараховану суму процентів з Селянського (фермерського) господарства "ОРІОН" (ідентифікаційний код 31476302, адреса місцезнаходження: 20611, Черкаська область, Шполянський район, с. Станіславчик) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМАГРЕЙН УКРАЇНА" (ідентифікаційний код 36216459, адреса місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 55, пов. 2).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 26.04.2023.
Суддя А.І. Гладун