79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.04.2023 Справа № 914/417/23
м. Львів
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Грейн», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стир - Агротех», с. Тур'я, Буського району Львівської області
про стягнення 73 687,34 грн
Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА
Представники сторін не викликались
Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua. не здійснювалося.
1. ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Органік Грейн» (надалі - позивач, ТОВ «Органік Грейн») звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стир - Агротех» (надалі відповідач, ТОВ «Стир-Агротех») про стягнення 73 687,34 грн, що складається з суми заборгованості з врахуванням скоригованої вартості Товару в розмірі 65 462,26 грн, пені у розмірі 5 622,45 грн, відсотків за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 2 248,96 грн та 3% річних у розмірі 353,67 грн.
1.2. Ухвалою суду від 06.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін.
1.3. Заперечень від сторін проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження не надходило.
1.4. Сторонами подано такі заяви по суті справи:
- 22.02.2023 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№4610/23).
- 03.03.2023 надійшла відповідь на відзив (вх.№5463/23).
1.5. Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
1.6. Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
2. АРГУМЕНТИ СТОРІН
2.1. Аргументи позивача
2.2. Позивач вказує, що взяті на себе зобов'язання за Договором поставки № 06.05.2-41 від 06.05.2022 року виконав належним чином та в повному обсязі, поставив відповідачу товар на загальну суму 78 816,00 грн. Натомість, відповідач прийняв товар у власність та оплатив лише частково, і з порушенням строків оплати, здійснивши платіж на суму 23 650,00 грн
2.3. Відповідач має прострочену заборгованість на суму 55 166,00 грн. Позивач вказує, що ця сума не включає в себе виконання умов п.3.6. Договору, а саме сплати скоригованої/проіндексованої вартості товару. Сума заборгованості з урахуванням скоригованої вартості товару складає 65 462,26 грн.
2.4. Окрім суми основного боргу позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню, відсотки за неправомірне користування чужими коштами та 3% річних.
2.5. Предметом позову є стягнення 73 687,34 грн, що складається з суми заборгованості з врахуванням скоригованої вартості товару в розмірі 65 462,26 грн, пені у розмірі 5 622,45 грн, відсотків за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 2 248,96 грн та 3% річних у розмірі 353,67 грн.
2.6. Аргументи відповідача
2.7. ТОВ «Стир-Агротех» з позовними вимогами не погоджується з таких підстав.
2.8. На думку відповідача, позивач не може вимагати стягнення суми заборгованості з врахуванням скоригованої вартості товару, оскільки зміна ціни є окремою подією, що вимагає документального підтвердження. На думку відповідача, позивач зобов'язаний був оформити окремий первинний документ, що містить усі обов'язкові для первинної документації реквізити (акт на встановлення нової ціни (коригування до видаткової накладної) або розпорядчий акт керівника підприємства). Докази складання таких документів відсутні, до позовної заяви доказів перегляду ціни у зв'язку зі зміною курсу валюти не додано.
2.9. В матеріалах справи відсутні докази складання відповідних розрахунків коригувань зі сторони позивача та направлення їх на адресу відповідача, тому, відповідно до наявних доказів у позивача відсутні підстави для нарахування та стягнення боргу.
2.10. Відповідач вказує, що п. 3.6. Договору сторони погодили, що у разі виникнення між сторонами суперечок щодо курсу валюти, достатнім доказом існування курсу Міжбанку на визначену дату, є роздруківка відповідної сторінки з сайту, що зроблена постачальником та засвідчена підписом його уповноваженої особи та печаткою. Проте, всупереч цьому позивач не долучив таку роздруківку до матеріалів позовної заяви, у зв'язку з чим неможливо перевірити правильність зробленого позивачем розрахунку скорегованої/проіндексованої вартості товару.
2.11. Позивач не звертався до відповідача з вимогою вирішення спору в до судовому порядку.
2.12. Стягнення 3% річних, пені та відсотків річних за користування чужими грошовими коштами відповідач вважає необґрунтованими, оскільки у відповідності до п. 8.1 Договору поставки № 06.05.22-41 від 06.05.2022 року «Сторони звільняються від визначеної цим Договором та/або чинним в Україні законодавством відповідальності за повне чи часткове порушення Договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин».
2.13. Відповідач вказує, що Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 засвідчено форс мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
2.14. Також відповідач зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України: розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. А згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. ТОВ «Органік Грейн» (постачальник за договором) та ТОВ «Стир-Агротех» (покупець за договором) уклали Договір №06.05.22-41 поставки від 06.05.2022 року.
3.2. Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язався передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - «товар»), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити її.
3.3. Погоджені сторонами найменування, асортимент, одиниця виміру та кількість товару, вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 2.1. Договору).
3.4. Ціна за одиницю та загальна вартість товару, зазначаються сторонами у специфікаціях. Протягом строку дії цього Договору, грошові зобов'язання покупця існують та підлягають сплаті у гривні. Оскільки товар має імпортну складову, у специфікаціях сторони визначають еквівалент ціни товару в іноземній валюті (долар США чи Євро) (п.п. 3.1.-3.2. Договору).
3.5. Сторони погодили асортимент, кількість та вартість товару, порядок розрахунків шляхом укладення Специфікації №1 від 06 травня 2022 року, відповідно до якої ТОВ «Органік Грейн» зобов'язувалось поставити товар «Мінеральне добриво Fertilibero Mn 13» на загальну суму 78 816,00 грн з ПДВ, що в еквіваленті до іноземної валюти становить 2 359,96 Євро.
3.6. На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу вказаний товар на загальну суму 78 816,00 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних:
- №ОГ-06/050002 від 06.05.2022 року на суму 55171,20 грн з ПДВ;
- №ОГ-09/05002 від 09.05.2022 року на суму 23644,80 грн.
Видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.
3.7. Відповідно до п. 3.3. Договору покупець здійснює оплату вартості товару шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок постачальника.
3.8. Пунктом 3 Специфікації №1 сторони визначили, що покупець оплачує вартість товару наступним чином:
а) оплата товару в розмірі 30% загальної вартості товару, що постачається за даною Специфікацією, здійснюється до 10 травня 2022 року.
б) решта вартості товару в розмірі 70% загальної вартості товару, що постачається за даною Специфікацією, здійснюється до 30 жовтня 2022 року.
3.9. 24.05.2022 року відповідач поставлений товар оплатив частково на суму 23650,00 грн, що підтверджено Довідкою АТ «Райфайзен Банк» від 12.01.2023 року.
3.10. Пунктом 3.6. Договору сторони погодили, що у разі зміни курсу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, якщо інші умови не визначені Договором чи специфікацією, покупець, у день здійснення оплати за товар, зобов'язаний самостійно визначити суму в гривнях, яку він повинен сплатити постачальнику, як скориговану вартість товару, за наступною формулою:
Y=Х*В/А, де
X - вартість/частина вартості Товару у гривнях, зазначена у відповідній специфікації,
А - курс продажу іноземної валюти до гривні на дату, що передує даті підписання специфікації,
В - курс продажу іноземної валюти до гривні на останній робочий день, що передує даті оплати,
Y - кінцева вартість неоплаченої частини Товару, у гривнях.
Покупець вправі звернутися до постачальника, з проханням провести розрахунок, відповідно до вказаної формули, та повідомити йому суму, що підлягає оплаті за товар (його частину).
В якості курсу іноземної валюти до гривні, використовується курс продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, що склався на момент закриття торгів та який визначається згідно інформації, опублікованої за посиланням: https://minfin.com.ua/currency/mb/, якщо інше не визначене в Договорі чи специфікації.
У разі виникнення суперечок щодо курсу іноземної валюти, достатнім доказом існування такого курсу на визначену дату, є роздруківка відповідної сторінки з сайту, що зроблена постачальником та засвідчена підписом його уповноваженої особи та печаткою.
3.11. Відповідно до п. 3.8. Договору у випадку прострочення оплати товару покупцем, постачальник, з першого дня порушення, набуває право в односторонньому порядку скоригувати вартість товару, відповідно до умов п. 3.6. Договору та вимагати негайної повної оплати за весь товар, а покупець повинен негайно виконати вказану вимогу. Коригування вартості товару, що буде оплачений з простроченням, здійснюється лише у разі збільшення курсу продажу іноземної валюти до гривні, на дату оплати. У випадку зниження курсу, валютний еквівалент вартості товару, що буде оплачений з простроченням, розраховується по курсу на момент укладення специфікації.
3.12. Сторони погодили, що у випадку прострочення оплати товару/його частини, при поданні постачальником позову до суду, для індексації (коригування) вартості товару, відповідно до умов п. 3.6. Договору, датою або днем оплати товару, буде вважатися дата складання та підписання позовної заяви до суду. При цьому, коригування вартості товару здійснюється з врахуванням умов п. 3.8. даного Договору.
3.13. До матеріалів справи позивач долучив Архів курсу євро на міжбанку з 05 травня по 10 січня 2023 року.
3.14. На підставі п. 3.6., 3.7, та п. 3.9. Договору, а також вищезазначеної формули, позивач розраховав скориговану вартість товару, вказану у Специфікації №1 та зазначив, що. сума заборгованості з урахуванням скоригованої вартості товару складає 65 462,26 грн.
3.15. Умовами Договору також встановлено, що спори і розбіжності, що можуть виникнути між сторонами за цим Договором та які не будуть врегульовані шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку, згідно з чинним законодавством України (п. 10.1.)
3.16. Пунктом 9.2. визначено, що у випадку порушення строків та/або умов оплати товару, покупець сплачує на вимогу постачальника пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення оплати.
При простроченні оплати на строк понад 10 (десять) календарних днів, покупець зобов'язується додатково виплатити постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24 (двадцять чотири) % річних від суми простроченої заборгованості, починаючи з 11 (одинадцятого) дня прострочення, до дня фактичної оплати.
3.17. На підставі вказаних положень позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 5622,45 грн, проценти за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 2 248,96 грн та 3% річних у розмірі 353,67 грн.
4. ОЦІНКА СУДУ
4.1. Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
4.2. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
4.3. Судом встановлено, що між сторонами укладено Договір поставки.
4.4. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).
4.5. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення (ч. 2 ст. 265 ГК України).
4.6. Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом (ст. 266 ГК України).
4.7. Відповідно до ч. 1-2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
4.8. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
4.9. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
4.10. Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
4.11. Частина 1 ст. 664 ЦК України визначає, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
4.12. Відповідно до ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
4.13. Як зазначалося судом вище, пунктом 3 Специфікації №1 сторони визначили, порядок оплати товару наступним чином:
в) оплата товару в розмірі 30% загальної вартості товару, що постачається за даною Специфікацією, здійснюється до 10 травня 2022 року.
г) решта вартості товару в розмірі 70% загальної вартості товару, що постачається за даною Специфікацією, здійснюється до 30 жовтня 2022 року.
4.14. Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем факт поставки позивачем товару на загальну суму 78 816, 00 грн. Також з матеріалів справи встановлено, що відповідач здійснив часткову оплату на суму 23650,00 грн. Враховуючи наведене, беручи до уваги відсутність доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача, суд зазначає про наявність заборгованості ТОВ «Стир-Агротех» в сумі 55166,00 грн за поставлений товар.
4.15. Разом з тим, умовами договору, зокрема п. 3.6. сторони погодили порядок визначення скоригованої вартості товару у разі зміни курсу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України.
4.16. Враховуючи наведене вище, здійснивши відповідний розрахунок суд зазначає про наявність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості з урахуванням скоригованої вартості товару у розмірі 65462,26 грн.
4.17. Суд критично ставиться до заперечень відповідача, що позивач не може вимагати стягнення суми заборгованості з врахуванням скоригованої вартості товару, оскільки зміна ціни є окремою подією, що вимагає документального підтвердження.
4.18. Відповідно до положень ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
4.19. Відповідно до ч. 1 ст. 628ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
4.20. Відтак заборгованість з врахуванням скоригованої вартості товару розрахована відповідно до визначених сторонами умов Договору та є правомірною.
4.21. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
4.22. Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
4.23. Водночас, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.218 ГК України).
4.24. Згідно із ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
4.25. Відповідно до п. 8.1. Договору сторони звільняються від визначеної цим Договором та/або чинним в Україні законодавством відповідальності за повне чи часткове порушення Договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, за умови що їх настання було засвідчено у встановленому порядку. Перелік форс-мажорних обставин визначається згідно чинного в Україні законодавства, на момент їх настання.
4.26. Відповідач стверджує, що Листом від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14,14-1 Закону України «Про торгові-промислові палати в України» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
4.27. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21 та у постанові від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21.
4.28. Суд звертає увагу, що сам Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-07.1 від 28.02.2022 року не звільняє від виконання зобов'язань за Договором, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
4.29. Водночас відповідачем не подано жодних доказів, які б підтверджували зазначені обставини та неможливість виконати зобов'язання за договором.
Щодо стягнення пені
4.30. Згідно з ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України, ст.230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
4.31. Відповідно до положень п. 9.2. Договору у випадку порушення строків та/або умов оплати товару, покупець сплачує на вимогу постачальника пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення оплати.
4.32. Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
4.33. Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
4.34. Перевіривши правильність розрахунку пені за заявлений позивачем період суд встановив, що сума належної до стягнення з відповідача на пені за порушення порядку і строку оплати поставленого за Договором товару становить 5622,45 грн.
Щодо вимоги про стягнення 3 % річних
4.35. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
4.36. У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 353,67 грн - 3% річних.
4.37. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
4.38. Перевіривши правильність розрахунку суд встановив, що такий проведено вірно, позивачем враховано час виникнення заборгованості та період її існування, відтак вимога про стягнення 353,67 грн - 3% річних підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2 248,96 грн.
4.39. Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
4.40. Умовами Договору сторони погодили, що при простроченні оплати на строк понад 10 (десять) календарних днів, покупець зобов'язується додатково виплатити постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24 (двадцять чотири) % річних від суми простроченої заборгованості, починаючи з 11 (одинадцятого) дня прострочення, до дня фактичної оплати.
4.41. Суд зазначає, що за змістом ст. 625 ЦК України 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Вони не мають штрафного характеру, оскільки є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами.
4.42. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 18 грудня 2018 року, у справі № 908/639/18, зазначав, що проценти річних, про які йдеться у частині 2 статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини 2 статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.
4.43. Щодо методики нарахування відсотків від простроченої суми за кожен день прострочення, то суд враховує висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду ВС викладені в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18, за якими, виходячи із свободи визначення умов договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони мають право викласти умови договору, зокрема і щодо способу обчислення процентів за користування грошовими коштами (за один день чи за календарний рік), на власний розсуд у спосіб, який є найбільш зрозумілим та прийнятним саме для них.
4.44. Здійснивши відповідний перерахунок, суд приходить до висновку, що такий проведено вірно, відтак вимога про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2 248,96 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
4.45. Щодо зменшення штрафних санкцій, суд зазначає, що відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
4.46. Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
4.47. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
4.48. При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання (відповідач). Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
4.49. Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
4.50. При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
4.51. Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
4.52. Суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 916/878/20.
4.53. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/101/19.
4.54. Разом з тим, суд вказує, що відповідач жодним чином не обґрунтував свою позицію, обмежився лише зазначенням статтей ЦК та ГК України, відтак суд не приймає до уваги посилання останнього та доходить висновку про недоведеність відповідачем винятковості обставин, наведених в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
4.55. Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
4.56. У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
4.57. Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
4.58. Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
4.59. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
4.60. У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
4.61. Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Органік Грейн» до ТОВ «Стир-Агротех» про стягнення 73 687,34 грн, що складається з суми заборгованості з врахуванням скоригованої вартості товару в розмірі 65 462,26 грн, пені у розмірі 5 622,45 грн, відсотків за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 2 248,96 грн та 3% річних у розмірі 353,67 грн підлягають до задоволення в повному обсязі.
5. СУДОВІ ВИТРАТИ
5.1. Судовий збір в розмірі 2684,00 грн покладається на відповідача, відповідно до положень ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стир-Агротех» (80523, Львівська обл., Буський р-н, село Тур'я, вулиця Центральна, будинок 1А; ідентифікаційний код 40269653) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Грейн» (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 9, корпус 1В, офіс 1-210; ідентифікаційний код 39282278) 73687,34 грн, що складається з суми заборгованості з врахуванням скоригованої вартості товару в розмірі 65462,26 грн, пені у розмірі 5 622,45 грн, відсотків за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 2 248,96 грн, 3% річних у розмірі 353,67 грн та 2684,00 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 27.04.23р.
Суддя Щигельська О.І.