Справа № 741/784/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/43/23
Категорія - ч.2 ст.271 КК України Доповідач ОСОБА_2
26 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілого - ОСОБА_7 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні у порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене 09.07.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016270200000388 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Ніжинської окружної прокуратури ОСОБА_6 та представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 грудня 2021 року по обвинуваченню:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вороньки Бобровицького району Чернігівської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого агрономом в ФГ «Вітязь Агро», не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 271 КК України.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_10 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України та виправдано, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Речові докази по справі - автомобіль ЗІЛ 130 реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходиться на відповідальному зберіганні СВК «Пам'яті декабристів», ухвалено залишити в його розпорядженні, як законного власника, після набрання вироком законної сили.
У вироку суд зазначив, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано достатньої сукупності належних та допустимих доказів, які б з достовірністю свідчили про вчинення обвинуваченим ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 271 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_10 пред'явлено обвинувачення в тому, що він будучи згідно наказу керівника СВК «Пам'яті декабристів» від 09.10.2013 № 224/13-к призначеним з 09.10.2013 на посаду агронома, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, та згідно наказу виконавчого директора СВК «Пам'яті декабристів» від 20.06.2016 № 43 призначеним відповідальним за здійснення польових робіт та їх безпечне виконання, являючись у зв'язку з цим службовою особою вказаного підприємства, яка має спеціальні обов'язки щодо охорони праці, внаслідок неналежного ставлення до виконання свої службових обов'язків, допустив порушення законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, що призвело до загибелі водія СВК «Пам'яті декабристів» ОСОБА_11 .
Так, в порушення вимог п. 2.11 Посадової інструкції агронома СВК «Пам'яті декабристів», яким передбачено, що агроном контролює додержання працівниками правил і норм охорони праці, виробничої санітарії та протипожежного захисту; п. 2.20 розділу XIV Правил охорони праці на автомобільному транспорті, затвердженого наказом МНС України 09.07.2012 № 964, яким передбачено, що розвантаження транспортних засобів біля відкосів, силосних ям, ярів тощо допускається за наявності колесовідбійного бруса, ОСОБА_10 08.07.2016 близько 20 год. 45 хв., будучи присутнім під час виконання працівниками СВК «Пам'яті декабристів» польових робіт по обробці гербіцидами посівів соняшника на полі між селами Держанівка та Киселівка Носівського району та зокрема водієм транспортних засобів вказаного підприємства ОСОБА_11 по завантаженню за допомогою мотопомпи води, як розчинника хімікатів для обробки полів, з меліоративного каналу та управлінню автомобілем цього підприємства марки «ЗИЛ 431432», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не забезпечив облаштування місця по забору води з каналу у відповідності до вимог нормативно-технічних актів, оскільки на мосту через меліоративний канал, що використовувався у якості площадки для завантаження транспортних засобів водою, був відсутній колесовідбійний брус, а розміри моста не забезпечували належний фронт робіт¬ (не менше 3 метрів від транспортного засобу до брівки площадки); не проконтролював дотримання ОСОБА_11 вимог п. 3.12 Інструкції з охорони праці № 12 для водія автотранспортного засобу СВК «Пам'яті декабристів», п. 1.24 розділу XIII Правил охорони праці на автомобільному транспорті, затвердженого наказом МНС України від 09.07.2012 №964, якими передбачено, що якщо автомобіль стоїть навіть на незначному уклоні, необхідно додатково підставити під колеса упорні колодки; п-п. 31.4.1 г) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, яким заборонено експлуатацію транспортних засобів із порушеною герметичністю пневматичного або пневмогідравлічного гальмового приводу; п. 2.20 розділу XIV Правил охорони праці на автомобільному транспорті, затвердженого наказом МНС України від 09.07.2012 № 964, яким передбачено, що за відсутності колесовідбійного бруса забороняється під'їжджати до брівки розвантажувальної площадки ближче ніж на 3 метри, та не припинив виконання ОСОБА_11 вищевказаних робіт з недотриманням нормативно-технічних вимог технологічної операції по забору води з каналу, що в подальшому призвело до того, що ОСОБА_11 , знаходячись на мосту через меліоративний канал керованим ним автомобілем марки «ЗИЛ 431432», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з несправностями пневматичного гальмівного приводу, не укомплектованим підпорними упорами, не зміг від'їхати від місця забору води та внаслідок самовільного руху автомобіля заднім ходом відбулося його падіння з мосту в меліоративний канал з перевертанням вверх колесами, в результаті чого водій ОСОБА_11 загинув внаслідок механічної асфіксії в результаті закриття (обтурації) дихальних отворів і шляхів чужорідною масою - мулом.
Таким чином, ОСОБА_10 обвинувачується у порушенні вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, що спричинило загибель людей, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, що кваліфікується за ч. 2 ст. 271 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_10 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням обов'язків щодо забезпечення дотримання правил безпеки з охорони праці на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави процесуальні витрати у сумі 23688,64 грн. за проведення експертиз.
Речові докази: автомобіль «ЗИЛ-130», реєстраційний номер НОМЕР_1 - залишити у розпорядженні СВК «Пам'яті декабристів».
В доводах апеляційної скарги прокурор зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, вирок суду постановлений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність - не застосуванням закону, який підлягав застосуванню.
Так, судом безпідставно визнано неналежними доказами показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , надані у судовому засіданні, з підстав того, що вони не містять достовірної інформації як відбувався забір води з каналу та де саме знаходився автомобіль під керуванням ОСОБА_11 під час забору води з каналу та які були дії водія та обвинуваченого, оскільки не були присутніми під час події.
Крім того, зміст показань свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , зазначений у вироку суду, не в повній мірі відповідає змісту показань, даних ними у судовому засіданні. Проте те, ці показання безпосередньо стосуються предмета доказування, оскільки вони містять відомості про те, як здійснювалося спеціальне розслідування нещасного випадку і які фактичні обставини справи було встановлено, а також підтверджують факт зміни показань обвинуваченим у судовому засіданні.
Апелянт вважає, що посилання суду на те, що протокол огляду місця події від 09.07.2016, зі схемою до нього, не можуть бути самостійними доказами у справі, а в своїй сукупності лише свідчать про наявність події, що відбулася 08.07.2016, теж є необґрунтованими. Так, з вказаного протоколу вбачається, що міст через меліоративний канал не обладнаний колесовідбійними брусами, зі сторони поля заїзд на міст рівний, що підтверджує наявність порушень вимог Правил охорони праці на автомобільному транспорті та спростовує версію сторони захисту. Крім того, оцінка надана судом самому протоколу огляду місця події є необґрунтованим припущенням. Також є необґрунтованими доводи суду про те, що додана схема не містить жодної прив'язки до місцевості та розмірів мосту, оскільки, як вказує прокурор, всі ці дані вказані у протоколі огляду, а схема є лише додатком до нього.
Вважає також необґрунтованими висновки суду з приводу того, чому висновок судово-медичної експертизи №161 від 09.07.2016 та висновок судової експертизи технічного стану транспортного засобу №465 від 10.10.2016 не можуть бути самостійними доказами, а лише свідчать про наявність події. Навпаки, прокурор наполягає, що ці висновки безпосередньо стосуються предмету доказування і підтверджують обставини, які складають об'єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_10 кримінального правопорушення, та є належними і допустимими доказами.
Просить врахувати, що без зазначення на те причин, не взято до уваги вимоги п.2.11 Посадової інструкції агронома, невиконання якої, а саме порушення вимог безпеки та охорони праці, і призвело до настання нещасного випадку.
Судом також безпідставно визнано неналежним та недопустимим доказом протокол огляду місця події, складений комісією спеціального розслідування нещасного випадку, оскільки у розумінні ст. 104 КПК України, він не є протоколом процесуальної дії та окремим документом у розумінні ст. 99 КПК України, а є частиною матеріалів спеціального розслідування, на підставі яких комісією складено відповідний акт від 29.09.2020. Відтак, прокурор вважає, джерелом доказів є саме акт, а не вказаний протокол огляду, а тому недоречним є вирішення питання про його належність та допустимість. При цьому вказаний протокол як окремий доказ стороною обвинувачення не долучався, а його було надано стороною захисту.
Необґрунтованим є і посилання суду на те, що у протоколі огляду від 12.07.2016 не вказано пояснення яких саме свідків використовувалися при його складанні та є незрозумілим на підставі чого комісія дійшла висновку про місце розташування автомобіля під керуванням ОСОБА_11 на мосту під час забору води, оскільки про все це зазначено в акті спеціального розслідування нещасного випадку, складеному на підставі усіх матеріалів, у тому числі і пояснень свідків. Враховуючи. що питання про неналежність та недопустимість акут спеціального розслідування не ініціювалось, а тому долучення та дослідження саме письмових пояснень свідків події, зокрема і ОСОБА_10 , наявних у матеріалах спеціального розслідування нещасного випадку, було недоцільним.
Безпідставним є і висновок суду про недопустимість висновку експерта за результатами проведення додаткової судової експертизи в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності №14178 від 06.02.2020, як такої що ґрунтується на недопустимих доказах, оскільки судом не конкретизовано, які саме докази він мав на увазі. Тоді ж як фактично експертиза проводилася на підставі матеріалів кримінального провадження, зібраних у ході досудового розслідування. Апелянт переконаний, що така критична оцінку суду мотивована фактично лише показаннями обвинуваченого, які не узгоджуються з іншими дослідженими доказами.
Заперечує недопустимість акту спеціального розслідування нещасного випадку Форми Н-1/П від 29.09.2020 з підстав не відкриття його стороні захисту під час досудового розслідування, оскільки на момент закінчення досудового розслідування та ознайомлення сторони захисту з матеріалами розслідування, вказаний акт фактично складений не був і відповідно його не було у розпорядженні сторони обвинувачення. Натомість. під час судового засідання, у відповідності до ч.11 ст. 290 КПК України, здійснено відкриття стороні захисту додаткових матеріалів, в тому числі і цього акту та долучено підтверджуючі документи про його витребування з Управління Держпраці у Чернігівській області.
Що стосується невідповідності номеру марки автомобіля, зазначених у повідомленні про підозру та обвинувальному акті, то це є технічною опискою, яка не впливає на встановлені фактичні обставини і ні у кого з учасників провадження не викликає сумніву, що мова йде про один і той самий автомобіль. Просить врахувати і те, що суд пославшись на показання обвинуваченого дані ним у судовому засіданні, але не дав жодної оцінки тому, що вони суперечать його показанням під час досудового розслідування, а крім того є неспроможними з об'єктивних причин та не узгоджуються із жодним інших доказом.
З огляду на вказані підстави, вирок як незаконний, необґрунтований та невмотивований підлягає скасуванню, наполягає автор скарги.
Представник потерпілого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 грудня 2021 року та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_10 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 271 КК України.
Вказуючи про допущені судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а також про незаконність, необґрунтованість вироку зазначає про наступні порушення:
- Не погоджується з висновком суду, що обвинувачений не є суб'єктом даного злочину, що спростовується положеннями посадової інструкції агронома. Крім того, стороною обвинувачення долучені відповідні докази, які зобов'язували ОСОБА_10 контролювати дотримання іншими працівниками вимог з охорони праці.
- Судом не надано належної оцінки висновку експертизи від 06.02.2020 за № 14178, відповідно до якої у причинному зв'язку з настанням нещасного випадку перебуває невиконання агрономом вимог в частині забезпечення відповідності облаштування місця по забору води з каналу (порушення п.2.20 Правил охорони праці на автомобільному транспорті).
- Звертає увагу, що в день нещасного випадку саме ОСОБА_10 був старшим по забору води з каналу та саме комісія з розслідування нещасного випадку констатувала, що цей нещасний випадок стався під час проведення забору води.
- Районний суд не проаналізував і належно не оцінив зазначені докази, кожного з них та їх у сукупності у взаємозв'язку з іншими доказами й ненавівши мотивів з яких відкинув докази сторони обвинувачення, взявши за основу лише показання самого обвинуваченого, а тому висновки суду є передчасними.
- Суд безпідставно та необґрунтовано визнав докази не допустимими, а саме показання всіх свідків визнав неналежними доказами, необґрунтовано посилаючись, що вони не містять достовірної інформації про подію. Більше того, визнаючи недопустимими інші докази, суд без належної оцінки, загально та сумбурно їх відхилив.
Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав свою апеляційну скаргу та представника потерпілого, просив їх задовольнити, аналогічною є і позиція потерпілого та його представника, тоді як обвинувачений та його захисник категорично заперечували проти задоволення обох апеляційних скарг, вказуючи про законність та обґрунтованість вироку суду.
Заслухавши доповідь головуючого-судді, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Під час апеляційного перегляду матеріалів кримінального провадження колегія суддів,
У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У вироку суду зазначено, що стороною обвинувачення не надано достатньої сукупності належних та допустимих доказів, які б з достовірністю свідчили про вчинення обвинуваченим ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 271 КК України
При цьому суд проаналізував надані стороною обвинувачення докази та визнав їх недопустимими та неналежними, або такими, що не містять достовірної інформації, не є достатніми для доведення пред'явленого ОСОБА_10 обвинувачення або такими, що можуть бути самостійними доказами в справі.
Проте, колегія суддів вважає, що висновки, викладені у вироку суду щодо неналежності як доказів показань усіх допитаних судом свідків, оскільки вони не були безпосередніми очевидцями події є безпідставними, з огляду на те, що вказані вище показання осіб для свого сприйняття судом у якості достовірного доказу потребують перевірки в контексті їх оцінки на відповідність іншим об'єктивним доказам у кримінальному провадженні чого судом зроблено не було.
Щодо решти доказів, викладених у вироку, то суд проаналізував кожен доказ окремо та дійшов до висновків про те, що доказ є неналежним або недопустимим та жоден з перелічених доказів сам по собі не доводить факт вчинення кримінального правопорушення.
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції.
Оцінка доказів проводиться відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
Так, ч. 1 ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Колегія суддів вважає, що у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_10 суд першої інстанції не дотримався вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, оскільки не оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення і це призвело до постановлення незаконного і необґрунтованого вироку.
Таким чином, виправдувальний вирок щодо ОСОБА_10 слід скасувати та ухвалити новий вирок.
Колегія суддів, дослідивши в судовому засіданні апеляційної інстанції за клопотанням прокурора докази, надані стороною обвинувачення та дані про особу обвинуваченого, встановила, що ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 271 КК України за таких обставин.
Так, ОСОБА_10 будучи згідно наказу керівника СВК «Пам'яті декабристів» від 09.10.2013 № 224/13-к призначеним з 09.10.2013 на посаду агронома, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, та згідно наказу виконавчого директора СВК «Пам'яті декабристів» від 20.06.2016 № 43 призначеним відповідальним за здійснення польових робіт та їх безпечне виконання, являючись у зв'язку з цим службовою особою вказаного підприємства, яка має спеціальні обов'язки щодо охорони праці, внаслідок неналежного ставлення до виконання свої службових обов'язків, допустив порушення законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, що призвело до загибелі водія СВК «Пам'яті декабристів» ОСОБА_11 .
В порушення вимог п. 2.11 Посадової інструкції агронома СВК «Пам'яті декабристів», яким передбачено, що агроном контролює додержання працівниками правил і норм охорони праці, виробничої санітарії та протипожежного захисту; п. 2.20 розділу XIV Правил охорони праці на автомобільному транспорті, затвердженого наказом МНС України 09.07.2012 № 964, яким передбачено, що розвантаження транспортних засобів біля відкосів, силосних ям, ярів тощо допускається за наявності колесовідбійного бруса, ОСОБА_10 08.07.2016 близько 20 год. 45 хв., будучи присутнім під час виконання працівниками СВК «Пам'яті декабристів» польових робіт по обробці гербіцидами посівів соняшника на полі між селами Держанівка та Киселівка Носівського району та зокрема водієм транспортних засобів вказаного підприємства ОСОБА_11 по завантаженню за допомогою мотопомпи води, як розчинника хімікатів для обробки полів, з меліоративного каналу та управлінню автомобілем цього підприємства марки «ЗИЛ 431432», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не забезпечив облаштування місця по забору води з каналу у відповідності до вимог нормативно-технічних актів, оскільки на мосту через меліоративний канал, що використовувався у якості площадки для завантаження транспортних засобів водою, був відсутній колесовідбійний брус, а розміри моста не забезпечували належний фронт робіт¬ (не менше 3 метрів від транспортного засобу до брівки площадки); не проконтролював дотримання ОСОБА_11 вимог п. 3.12 Інструкції з охорони праці № 12 для водія автотранспортного засобу СВК «Пам'яті декабристів», п. 1.24 розділу XIII Правил охорони праці на автомобільному транспорті, затвердженого наказом МНС України від 09.07.2012 №964, якими передбачено, що якщо автомобіль стоїть навіть на незначному уклоні, необхідно додатково підставити під колеса упорні колодки; п-п. 31.4.1 г) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, яким заборонено експлуатацію транспортних засобів із порушеною герметичністю пневматичного або пневмогідравлічного гальмового приводу; п. 2.20 розділу XIV Правил охорони праці на автомобільному транспорті, затвердженого наказом МНС України від 09.07.2012 № 964, яким передбачено, що за відсутності колесовідбійного бруса забороняється під'їжджати до брівки розвантажувальної площадки ближче ніж на 3 метри, та не припинив виконання ОСОБА_11 вищевказаних робіт з недотриманням нормативно-технічних вимог технологічної операції по забору води з каналу, що в подальшому призвело до того, що ОСОБА_11 , знаходячись на мосту через меліоративний канал керованим ним автомобілем марки «ЗИЛ 431432», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з несправностями пневматичного гальмівного приводу, не укомплектованим підпорними упорами, не зміг від'їхати від місця забору води та внаслідок самовільного руху автомобіля заднім ходом відбулося його падіння з мосту в меліоративний канал з перевертанням вверх колесами, в результаті чого водій ОСОБА_11 загинув внаслідок механічної асфіксії в результаті закриття (обтурації) дихальних отворів і шляхів чужорідною масою - мулом.
Таким чином, ОСОБА_10 , будучи службовою особою підприємства, порушив вимоги законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, що спричинило загибель людей, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 271 КК України.
В судовому засіданні як першої, так і апеляційної інстанції ОСОБА_10 не визнавав себе винним у пред'явленому обвинуваченні, наполягаючи на тому, що всі дії відбувалися згідно технічним вимогам.
Обвинувачений показав, що працюючи агрономом очолював бригаду по обприскуванню соняху. 08.07.2016 року обприскування проводили ввечері, так як вдень було жарко. Вони приїхали до каналу поставили помпу, довжина рукавів дозволяла забирати воду, так як рукави були по 8-10 метрів, тому довжина рукавів дозволяла ставити автомобіль в безпечному місці для забору води. Намальоване на схемі не відповідає дійсності. ОСОБА_11 сам показав, де можна набирати воду з каналу, сказав, що раніше там брали воду. Машина ОСОБА_11 стояла не менше чим за три метри до каналу, під колесами автомобіля були противідкати, «башмаки». Всі автомобілі заповнили водою і вони поїхали, а він і ОСОБА_11 залишилися набирати воду в ємність автомобіля ОСОБА_11 . Все відбувалося відповідно технічним вимогам. Коли набралась вода, він забрав шланг від мотопомпи у ОСОБА_11 , який знаходився наверху автомобіля, положив їх вздовж дороги, щоб не наїхати на них і пішов до свого службового автомобіля, що був неподалік. Коли відійшов метрів 50, то почув, що заводиться автомобіль, він повернувся на звук заведеного автомобіля, він загазував і їде назад, зателефонував хлопцям, щоб їхали бо аварія. Автомобіль лежав уверх колесами, він ускочив у ту багнюку, ледве відкрив двері, водій ніяких ознак не подавав, ні рухів нічого. Потім приїхали хлопці, витягнули тіло з кабіни автомобіля, робили йому штучне дихання, але ОСОБА_11 ознак життя не подавав. Він зателефонував і доповів керівництву, а потім в міліцію. Подію, що сталася крім нього ніхто більше не бачив.
На другий день приїхали газовики, все позатоптували, автомобіль витягнули з каналу, так як він при падінні пошкодив газову трубу. Він розуміє, що керівник відповідає за безпеку умов праці, але він не вбачає, що він зробив те, що йому вміняють і як наслідок призвело до смерті людини. Він вважає, що в даному випадку присутній людський фактор, він не знає, що відбувалося в кабіні автомобіля, чому автомобіль поїхав назад, можливо водію стало погано, або щось інше.
Незважаючи на повне невизнання вини, вина ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується наданими стороною обвинувачення доказами.
Будучи допитаним в судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_14 показав, що на час нещасного випадку з водієм ОСОБА_11 працював інженером з охорони праці СВК «Пам'яті декабристів». Вперше він особисто був присутнім на місці події вночі, коли напередодні відбулись ці події. Автомобіль був в канаві, тіло водія на березі. Вказав, що відповідно до посадових обов'язків та наказу керівника підприємства за правила безпеки польових робіт відповідав агроном ОСОБА_10 . За правилами безпеки при заборі води відповідав агроном і в цьому процесі було задіяно близько 4 осіб. Безпосереднім очевидцем події не був, проте зі слів водіїв, а саме ОСОБА_17 та ОСОБА_12 дізнався про те, що водій ОСОБА_11 набравши повну бочку води 5м3, намагався від'їхати та потім автомобіль перекинувся у канал. Додатково зазначив, що входив до складу комісії по розслідуванню нещасного випадку і саме у повному складі комісії через кілька днів виїжджали на місце події. Всі дані, які зазначені у протоколі огляду комісії відповідають фактичним обставинам, що і було стверджено його особистим підписом. Схему складали з того, що було видно по слідах, а не зі слів водіїв. Проте, коли виїжджали у складі комісії автомобіля уже не було, оскільки його прибрали через пошкодження газової труби, яка підлягала відновленню. Більш точних деталей події та оформлення матеріалів спеціальною комісією не пам'ятає, у зв'язку із з плином значного часу. За технічний стан автомобілів відповідав інженер по випуску транспортних засобів. Відносно нього, як інженера з охорони праці, кримінальне провадження не розслідувалось.
Допитаний в засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_15 показав, що він був головою комісії по розслідуванню нещасного випадку в силу займаної посади головного державного інспектора, на той час, Управління держпраці в Чернігівській області. Після сформування комісії виїжджали до с.Вороньки, а потім на місце події. Допускає, що когось із членів комісії спочатку не було, але в подальшому всі були присутні, тому дані встановлені у протоколі огляду місця події відповідають фактичним обставинам, що і стверджується підписами. Схему та обставини події встановлювали зі слів очевидців та свідків, в тому числі і ОСОБА_10 . Хоча автомобіля на момент огляду не було, проте видно було сліди автомобіля. За встановлених обставин переконаний, що в даному випадку за сукупності встановлених факторів вбачається впершу чергу вина агронома, який не в повній мірі проконтролював безпечність проведення вказаних робіт та не забезпечив колесовідбійний брус, а також вина самого водія, який порушив правила дорожнього руху в частині перевірки перед виїздом і забезпечення технічно справного стану транспортного засобу. Підкреслив, що при огляді на мосту були противідкати, але чи використовувалися він не знає. Зауважив, що мова в даному випадку йде про колесовідбійний брус, що є складовою безпечного проведення вказаних робіт та конкретним заходом з охорони праці. Знаходження автомобіля на містку було встановлено саме за показаннями водіїв, які приймали участь в роботах, а також звертає увагу, що заправка автомобіля з берегу не можлива, що не дозволяла довжина шлангу. Підкреслює, що комісією не було встановлено вказівок агронома про виконання робіт саме в такий спосіб, але і не було заперечень та заборони щодо їх проведення.
З досліджених в судовому засіданні зібраних у справі письмових доказів встановлено наступне.
З протоколу огляду місця події від 09.07.2016 року, схеми та СD диску з фотографіями, встановлено, що в період часу з 00 годин 00 хвилин до 00 годин 45 хвилин в присутності понятих, було проведено огляд території між селами Киселівка та Селище. Під час огляду на мосту виявлено труп ОСОБА_11 1957 р.н., а зі сторони с. Киселівка, в каналі знаходиться перевернутий автомобіль ЗІЛ 130 д.н.з. НОМЕР_1 , з бочкою. Також оглянуто та описано міст через канал та під'їзну дорогу до мосту. Під час огляду технічні засоби не застосовувалися, огляд проводився в нічну пору доби при штучному освітленні. (а.с. 115-118 т.1).
Згідно висновку експерта № 161 від 09.07.2016 року, призначеного на підставі постанови слідчого СВ Носівського ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області, при судово-медичній експертизі трупа гр. ОСОБА_11 виявлені наступні ушкодження: садно лівої вушної раковини і крововилив в м'які тканини голови, лівої скроневої області, симетричні крововиливи в м'язи грудей по передній поверхні з обох сторін, перелом п'ятого ребра справа по передній поверхні без зміщення. Ушкодження спричинені дією тупих предметів за механізмом удару незадовго до настання смерті і могли виникнути в строк та за обставин, вказаних в постанові, тобто від удару частинами автомобіля, які знаходяться всередині кабіни, при падінні вантажного автомобіля у водоканал. Увесь комплекс тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_11 з причиною смерті не пов'язаний, і, відносно живої людини, мають ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалості розладу здоров'я.
Смерть гр. ОСОБА_11 настала від механічної асфіксії в результаті закриття (обтурації) дихальних отворів і шляхів чужорідною масою - мулом. Цей висновок про причину смерті підтверджується наявністю великої маси мулу в порожнині рота і носа, в просвіті дихальних шляхів з повною обстурацією, майже до дрібних бронхів і даними секційного дослідження, розлиті інтенсивно забарвлені трупні плями, ціаноз шкірних покривів обличчя, дрібноточкові крововиливи в слизові оболонки очей, темна рідка кров в порожнинах серця і великих кровоносних судинах, переповнення кров'ю правої половини серця, венозне повнокрів'я внутрішніх органів, субплевральні і субепікардіальні крововиливи, а також даними гістологічного дослідження: гострою альвеолярною емфіземою, бронхоспазмом та вираженим набряком тканини легень.
При розтині від органів та тканин запах алкоголю не відчувався. При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа ОСОБА_11 етанол не виявлений (висновок експерта №1393 від 14-15.07.2016 року). Тобто на момент смерті він не був в стані алкогольного сп'яніння (а.с. 123-126 т. 1).
Згідно висновку експерта № 465 від 10.10.2016 року та фото таблиці до нього, призначеного на підставі постанови слідчого СВ Носівського відділення поліції Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 15.09.2016, вбачається, що
1.Через вказані у дослідницькій частині несправності пневматичного гальмівного приводу, технічний стан системи робочого гальма автомобіля „ЗІЛ-130” реєстраційний номер НОМЕР_1 не відповідав вимогам ПДРУ та ДСТУ 3649:10, система знаходилась у відмовному стані, при якому не може виконувати свою функцію по зниженню швидкості автомобіля.
Несправності пневматичного гальмівного приводу, мають експлуатаційний характер, виникли в процесі тривалої експлуатації автомобіля „ЗІЛ-130” реєстраційний номер НОМЕР_1 , через його неякісне технічне обслуговування, несправності існували до події ДТП.
2. На момент експертного огляду, через несправності які мають аварійний характер їх виникнення, які перелічені у дослідницькій частині, система рульового керування автомобіля „ЗІЛ-130” реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходилась у відмовному стані. Несправності які встановлені в ході візуального огляду, виникли під час події ДТП (а.с. 174-181 т.1).
Згідно журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці тракторної бригади СВК «Пам'яті декабристів», шофер ОСОБА_11 6.05.2016 року пройшов інструктаж з питань охорони праці на робочому місці /а.с. 127- 131 т.1/.
Згідно протоколу № 1 від 09 лютого 2016 року засідання комісії по перевірці знань з питань охорони праці СВК «Пам'яті Декабристів», водій автотранспортних засобів ОСОБА_11 отримав позитивну оцінку і був допущений до виконання робіт /а.с. 141-142 т.1/.
Відповідно до заяви ОСОБА_10 від 9.10.2013 року та наказу №224/13-к від 09.10.2013р. ОСОБА_10 прийнятий на роботу на посаду агронома з 09.10.2013р., про що ознайомлений в цей же день, що стверджується відповідним підписом. /а.с.134,135 т.1/
Згідно посадової інструкції агронома затвердженої виконавчим директором СВК «Пам'яті Декабристів» від 14 червня 2016 року, а саме в п. 2.11 передбачено, що агроном контролює додержання працівниками правил і норм охорони праці, виробничої санітарії та протипожежного захисту/а.с.137-139 т.1/.
Наказом від 20.06.2016 року виданого виконавчим директором СВК «Пам'яті декабристів» саме ОСОБА_10 був призначеним відповідальним за здійснення польових робіт та їх безпечне виконання /а.с. 136 т.1/.
Відповідно до інструкції з охорони праці № 12 для водія автотранспортного засобу (вантажні та легкові автомобілі, автобуси) в п.2.3 зазначено, що посадова особа, відповідальна за випуск транспортних засобів на лінію, зобов'язана випускати на лінію технічно справні транспортні засоби / а.с. 150-166 т.1/.
Згідно протоколу №1 засідання комісії по перевірці знань з питань охорони праці водій ОСОБА_11 (пункт №5) допущений до виконання робіт /а.с. 141-143 т.1/.
Відповідно протоколу огляду місця, де стався нещасний випадок 08.07.2016 о 20 год 45 хв. зі смертельним наслідком з водієм транспортних засобів сільськогосподарського виробничого кооперативу «Пам'яті декабристів» ОСОБА_11 від 12 липня 2016 року, встановлено, що комісія оглянула місце де стався нещасний випадок і так як на момент огляду місце нещасного випадку не збережено, з використанням зібраних пояснень свідків, наявних матеріалів та інформації Носівської поліції.
Об'єктом огляду являється меліоративний канал, який розташований на ділянці польової дороги між селами Держанівка та Киселівка Носівського району, де 08.07.2016 о 20 год. 45 хв. стався нещасний випадок зі смертельним наслідком. Автомобіль ЗІЛ 130 знаходився на мосту на відстані близько 1/3 довжини мосту, 1 м від краю з правої сторони (на погрузку автомобілі подавалися заднім ходом) та близько 2 м до схилу від заднього правого колеса, під кутом по співвідношенню до направленого мосту.
Пригода сталася внаслідок самовільного руху автомобіля ЗІЛ 130 реєстраційний номер НОМЕР_1 заднім ходом, падіння з перевертанням вверх колесами в меліоративний канал під керуванням водія СВК «Пам'яті декабристів» ОСОБА_11 .
Внаслідок пригоди відбулася деформація плити кріплення насипу, каркасу площадки кузова, кабіни автомобіля 130 реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відомості щодо технічного стану автомобіля до аварії відсутні.
Також внаслідок пригоди деформовано газову трубу, яка прокладена поверх меліоративного каналу
В протоколі містяться підписи голови комісії та членів комісії /а.с. 144-148 т.1/.
Згідно висновку експерта за результатами проведення додаткової судової експертизи в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності № 14178 від 06.02.2020 року за матеріалами кримінального провадження № 12016270200000388:
1.Роботи, під час виконання яких з водієм автомобіля СВК «Пам'яті Декабристів» ОСОБА_11 стався нещасний випадок, не відносяться до категорії робіт з підвищеною небезпекою на підставі Переліку робіт з підвищеною небезпекою.
Управління водієм СВК «Пам'яті Декабристів» ОСОБА_11 автомобілем у відповідності з п. 9 Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі є роботою, яка потребує професійного добору.
2.Причинами настання 08.07.2016 досліджуваного нещасного випадку є:
I)технічна причина, - незадовільний технічний стан (код 06) автомобіля марки ЗІЛ-130 д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував водій СВК «Пам'яті декабристів» ОСОБА_11 .
II)організаційна причини, а саме не дотримано виконання нормативно-технічних вимог наступними особами:
-інженером з експлуатації машино-тракторного парку (бригадир тракторної бригади) СВК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_18 в частині надання дозволу на випуск з машино-тракторного парку автомобіля ЗІЛ-130 д.н.з. НОМЕР_1 з несправностями пневматичного гальмівного приводу, які мають експлуатаційний характер, виникли в процесі тривалої експлуатації автомобіля через його неякісне технічне обслуговування. Несправності існували до події ДТП. Не виконав вимоги п.1. Розділу II. Посадової інструкції інженера з експлуатації машино-тракторного парку в частині організації правильної експлуатації і технічного обслуговування машино-тракторного парку, своєчасного та якісного його ремонту, не перевірив укомплектування автомобіля підпорними упорами.
-агрономом СВК «Пам'яті декабристів» ОСОБА_10 в частині забезпечення відповідності облаштування місця по забору води з каналу як розчинника хімікатів для обробки полів вимогам нормативно-технічним актам та як особа, призначена відповідальним за здійснення польових робіт та їх безпечне виконання був присутній при виконанні з недотриманням нормативно-технічних вимог технологічної операції по забору води з каналу (робоче місце по забору води з каналу мотопомпою, не відповідало вимогам п. 2.20 Правил охорони праці на автомобільному транспорті в частині, розвантаження транспортних засобів біля відкосів, силосних ям, ярів тощо допускається за наявності колесовідбійного бруса);
- інженером з охорони праці СВК «Пам'яті декабристів» ОСОБА_14 в частині не виконання вимог п.п. 2.6, 2.7, 3.1, 3.14 Посадової інструкції інженера з охорони праці щодо своєчасності проведення навчання та інструктажів, атестації та переатестації працівників з питань охорони праці, посадових осіб, які проводять роботи що потребують професійного відбору (не виконано вимоги п.п. 4.1., 3.17. Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці), а також дієвого контролю за дотриманням нормативно- технічних вимог з охорони праці співробітниками підприємства;
- безпосередньо самим постраждалим водієм ОСОБА_11 не виконав вимоги: п. 2.1 Інструкції з охорони праці № 12 для водія автотранспортного засобу, в частині перевірки технічного стану автомобіля, звертаючи особливу увагу на справність гальмівної системи під час підготовки автомобіля до виїзду на лінію; п. 23. Правил дорожнього руху України в частині перевірки перед виїздом і забезпечення технічно справного стану транспортного засобу та уваги і стеження за дорожньою обстановкою, технічним станом транспортного засобу; ст. 139 Кодексу законів України про працю та ст. 14 Закону України «Про охорону праці».
3.Перелік вимог нормативно правових актів з питань охорони праці, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв'язку з настанням нещасного випадку, наведено в дослідницькій частині висновку.
4. З технічної точки зору, як дії інженера з експлуатації машино-тракторного парку (бригадира тракторної бригади) СВК «Пам'яті Декабристів» ОСОБА_18 , агронома ОСОБА_10 і інженера з охорони праці ОСОБА_14 , на яких посадовими інструкціями та інструкціями з охорони праці при виконанні окремих видів робіт покладена відповідальність за безпечну організацію робіт, за безпечну роботу машин та механізмів на даному об'єкті, контроль за дотриманням задіяними робітниками правил з техніки безпеки і охорони праці, так і безпосередньо самого постраждалого, водія СВК «Пам'яті Декабристів» ОСОБА_11 , перебувають у причинному зв'язку з досліджуваною подією нещасного випадку, що стався 08.07.2016.
З технічної точки зору, невиконання перерахованих вище вимог нормативних актів з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності перебуває у причинному зв'язку з настанням нещасного випадку.
Безпосередньо як інженер з експлуатації машино-тракторного парку (бригадира тракторної бригади) СВК «Пам'яті Декабристів» ОСОБА_18 , агроном ОСОБА_10 і інженер з охорони праці ОСОБА_14 , так і сам постраждалий, водій СВК «Пам'яті Декабристів» ОСОБА_11 мали технічну можливість запобігти настанню події досліджуваного нещасного випадку, для чого вони повинні були діяти у відповідності до вищевикладених вимог нормативних документів.
Умовами, що сприяли настанню досліджуваного нещасного випадку є незадовільне функціонування системи управління охороною праці на підприємстві, які згідно ст. 13 Закон України «Про охорону праці» покладаються безпосередньо на керівника СВК «Пам'яті Декабристів» ОСОБА_13 /а.с. 186-199 т. 1/.
Даючи оцінку усім дослідженим в судовому засіданні апеляційного суду доказам та аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_10 , які він давав в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкі наслідки, що настали з його водієм ОСОБА_11 , та відповідно тяжкість скоєного ним злочину та негативні для себе наслідки, пов'язані з постановленням обвинувального вироку в даній справі, надав ті показання, які суперечать матеріалам кримінального провадження.
Даний висновок суду ґрунтується на об'єктивному, повному та всебічному дослідженні доказів, в тому числі тих функціональних обов'язків, які були покладені на ОСОБА_10 , зокрема посадовою інструкцією агронома, посаду якого він і займав, та з даною інструкцією був ознайомлений під підпис 19.06.2016 року.
Так, пунктом 2.11. даної Інструкції передбачено, до завдань та обов'язків агронома, належить контроль додержання працівниками правил і норм охорони праці, виробничої санітарії та протипожежного захисту. /а.с.137-139, т.1/
Не викликає сумніву і той факт, що відповідальною особою за здійснення польових робіт та їх безпечне виконання наказом №43 від 20.06.2016р. призначено ОСОБА_10 , про що його було ознайомлено в той же день /а.с.136,т.1/
Саме аналіз цих документів дає підстави суду стверджувати про те, що відповідно до займаної посади агронома, саме обвинувачений ОСОБА_10 був відповідальним за техніку безпеки при проведенні польових робіт, оскільки зміст цих документів покладає на ОСОБА_10 контроль за додержанням працівниками правил з охорони праці, який в силу своїх обов'язків є спеціальним суб'єктом виконання обов'язків з охорони праці.
Дані висновки колегії суддів посилюються і дослідженим висновком експерта за результатами проведення додаткової судової експертизи в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності № 14178 від 06.02.2020 року за матеріалами кримінального провадження № 12016270200000388, однією з двох причин настання нещасного випадку з потерпілим ОСОБА_11 є недотримання виконання нормативно-технічних вимог, зокрема агрономом СВК «Пам'яті декабристів» ОСОБА_10 в частині забезпечення відповідності облаштування місця по забору води з каналу як розчинника хімікатів для обробки полів вимогам нормативно-технічним актам та як особа, призначена відповідальним за здійснення польових робіт та їх безпечне виконання був присутній при виконанні з недотриманням нормативно-технічних вимог технологічної операції по забору води з каналу (робоче місце по забору води з каналу мотопомпою, не відповідало вимогам п. 2.20 Правил охорони праці на автомобільному транспорті в частині, розвантаження транспортних засобів біля відкосів, силосних ям, ярів тощо допускається за наявності колесовідбійного бруса).
Апеляційний суд враховує показання обвинуваченого в тій частині, що даний нещасний випадок стався і з вини самого потерпілого - водія ОСОБА_11 , та технічного стану транспортного засобу, що також підтверджується вказаною додатковою судовою експертизою в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності № 14178 від 06.02.2020 року.
Проте, даний висновок апеляційного суду не є взаємовиключним, оскільки такі дії потерпілого в даному випадку не виключають наявність об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_10 злочину, передбаченого ст. 271 КК України. Встановлені апеляційним судом обставини дають підстави констатувати наявність причинного зв'язку між діями агронома ОСОБА_10 щодо недотриманням нормативно-технічних вимог технологічної операції по забору води з каналу та наслідками у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_11 .
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що об'єктивна сторона характеризується: 1) діянням (дією або бездіяльністю); 2) наслідками у вигляді шкоди здоров'ю (ч. 1 ст. 271) або загибелі людей чи іншими тяжкими наслідками (ч. 2 ст. 271); 3) причинним зв'язком між діянням і наслідками; а також: 4) місцем вчинення злочину.
Всі ці складові об'єктивної сторони в діях ОСОБА_10 стороною обвинувачення доведені та не викликають жодного сумніву. Тобто, в даному випадку злочин характеризується бездіяльністю, що має місце при невиконанні дій, які особа повинна була вчинити відповідно до існуючих нормативних вимог, зокрема агрономом СВК «Пам'яті декабристів» ОСОБА_10 в частині забезпечення відповідності облаштування місця по забору води з каналу як розчинника хімікатів для обробки полів вимогам нормативно-технічним актам.
Предметом детального дослідження суду апеляційної інстанції є акт спеціального розслідування нещасного випадку Форми Н-1/П від 29.09.2020 /а.с.18, т.2/, якого дійсно не було у розпорядженні сторони обвинувачення на момент закінчення досудового розслідування та ознайомлення сторони захисту з матеріалами розслідування /а.с.236, т.1/, а відтак колегія суддів констатує дотримання прокурором положень ч.11 ст. 290 КПК України щодо здійснення відкриття стороні захисту додаткових матеріалів під час судового засідання у суді першої інстанції, тому визнає вказаний доказ допустимим та належним.
Крім того, цілком обґрунтованим є твердження прокурора про те, що судом безпідставно визнано неналежним та недопустимим доказом протокол огляду місця, де стався нещасний випадок, складений 12.07.2016 комісією спеціального розслідування нещасного випадку. Так, дійсно цей протокол не є протоколом процесуальної дії у розумінні ст. 104 КПК України, а також не є окремим документом у розумінні ст. 99 КПК України, а є лише частиною матеріалів спеціального розслідування, на підставі яких комісією складено відповідний акт від 29.09.2020. Відтак, суд апеляційної інстанції не дає йому оцінку як окремому доказу та не вирішує питання щодо його допустимості в порядку ст. 86 КПК України.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_10 , які виразились у порушенні вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, що спричинило загибель людей, правильно кваліфіковані за ч.2 ст.271 КК України.
За умови наявності посадових обов'язків ОСОБА_10 , які він зобов'язаний був виконувати під час польових робіт, слідкувати за дотриманням техніки безпеки та наслідками, які настали безпосередньо в місці проведення таких робіт (загибеллю ОСОБА_11 ), усе це свідчить, що ОСОБА_10 не виконав покладених на нього обов'язків і повинен відповідати за ч. 2 ст. 271 КК України.
Обговорюючи питання про призначення виду та міри покарання, суд враховує особу обвинуваченого, а також характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним тяжкого злочину, та виходить з того, що призначене покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Колегією суддів досліджено матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий /а.с.201, т.1/ , за місцем проживання та роботи характеризується виключно з позитивної сторони /а.с.202,206,т.1/, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не значиться /а.с.203,204, т.1/, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався /а.с.205, т.1/, на даний час працює за спеціальністю /а.с.208,т.1/, відповідно до досудової доповіді органу пробації виправлення ОСОБА_10 можливе без позбавлення або обмеження волі,та цілком можливим є виправлення шляхом призначення покарання з випробуванням та покладенням відповідних обов'язків /а.с.88-89, т.1/.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання підсудного відповідно до вимог ст.ст.66,67 КК України судом не встановлено.
Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_10 , той факт, що він раніше не був судимий, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, суд приходить до висновку про необхідність призначення показання запропонованого прокурором, а саме у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням обов'язків щодо забезпечення дотримання правил безпеки з охорони праці на строк 2 роки, та можливість його виправлення без відбування призначеного покарання та вважає необхідним на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, поклавши на нього обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, з ОСОБА_10 підлягають стягненню витрати у сумі 23688,64 грн., за проведення експертиз у кримінальному провадженні, що документально підтверджені.
Питання про речові докази підлягають вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.
В свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 марка автомобіля ЗИЛ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_11 під час пригоди, що сталася 08.07.2016 року, зазначена « НОМЕР_3 » /а.с. 184 т.1/, а в повідомленні про підозру від 19.05.2020 року /а.с. 209-212 т.1/ та обвинувальному акті від 25.06.2020 року /а.с. 4-8 т.1/ марка автомобіля ЗИЛ реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазначена « НОМЕР_4 », що на думку колегії суддів являється звичайною механічною опискою, яка не впливає на суть і обґрунтованість судового рішення
Цивільний позов в межах кримінального провадження не заявлено, арешти на майно не накладалися.
За таких обставин, відповідно до ст. 420 КПК України, колегія суддів вважає виправдувальний вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_10 таким, що підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 411, 412, 413,418, 420 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Ніжинської окружної прокуратури ОСОБА_6 та представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , - задовольнити.
Вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 грудня 2021 року щодо ОСОБА_10 - скасувати.
Ухвалити новий вирок.
Визнати ОСОБА_10 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням обов'язків щодо забезпечення дотримання правил безпеки з охорони праці на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави процесуальні витрати у сумі 23688,64 грн. за проведення експертиз.
Речові докази: автомобіль «ЗИЛ-130», реєстраційний номер НОМЕР_1 - залишити у розпорядженні СВК «Пам'яті декабристів».
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4