26 квітня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 686/30337/21
Провадження № 22-ц/4820/840/23
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.
секретар судового засідання Цугель А.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/30337/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2023 року (суддя Салоїд Н.М.)
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням прав при умисному невиконанні постанови суду від 12 грудня 2011 року у справі №2270/14181/11 посадовими і службовими особами управління за 17 грудня 2021 року.
В обґрунтування позову вказував, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року в справі № 2270/14181/11 зобов'язано Хмельницький відділ УМВС України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію в його паспорт як громадянина України та видати його йому на руки. Вказане судове рішення залишається невиконаним з вини працівників Управління державної міграційної служби України у Хмельницькій області, що призвело до далекосяжних негативних наслідків для нього і для авторитету держави Україна.
Зазначав, що внаслідок невиконання рішення суду були порушені його права, а саме конституційне право споживача на доброякісну послугу від органів державної влади Держави Україна в частині правомірності та добросовісності, право приватної власності на паспортну книжечку, яка є його власністю, оскільки він заплатив за неї гроші і фактично неповернення її позивачу до цього дня є фактом крадіжки, адже документ є рухомою, неподільною, визначеною індивідуальними ознаками неспоживною річчю, тобто майном в розумінні цивільного законодавства, право правомірного очікування на справедливий суд та відшкодування витрат, які були понесені позивачем на відновлення порушених його прав, право на справедливий суд/порушення ст. 6 Конвенції, виконання остаточного рішення, постановленого національним судом, є невід'ємною частиною суду в розумінні ст. 6 Конвенції, право на судовий захист, адже виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист.
Позивач вважає, що оцінений ним розмір моральної шкоди у 178 мільярдів гривень є достатнім покриттям його порушених прав та моральних страждань, тому і просив суд стягнути вказаний розмір моральної шкоди з Держави Україна.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ігнорування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт вказує, що правовий конфлікт між сторонами виник з факту невиконання рішення суду у справі №2270/14181/11 в конкретний визначений ним часовий проміжок, що є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди в порядку ч. 1 ст. 23 ЦК України та ст. 56 Конституції України. Також, ОСОБА_1 зазначає, що відмова суду стягнути моральну шкоду є стимулом правопорушника продовжувати правопорушення, а відповідно з прецедентною практикою ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду у справах №686/8422/20, №686/13784/21, №686/4032/21, які є преюдиційними.
У відзиві на апеляційну скаргу УДМС України в Хмельницькій області просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. У відзиві відповідач вказує, що ОСОБА_1 у 2012 році отримав новий паспорт, що ним не заперечувалося. Скаржником не зазначено, в чому полягає завдана шкода, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та відсутні докази на підтвердження цих обставин.
Учасники справи до суду не з'явилися, хоча про день і час розгляду справи повідомлені у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства.
В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності ОСОБА_1 позовних вимог.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року зобов'язано Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію у паспорт громадянина України ОСОБА_1 , який видати йому на руки.
На підставі цього рішення судом видано виконавчий лист №2270/14181/11, який перебував у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області на виконанні (виконавче провадження №33223826).
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Хмельницькій області Котом А.М. від 27 червня 2012 року відкрито виконавче провадження ВП № 33223826 з примусового виконання виконавчого листа № 2270/14181/11, виданого 11 червня 2012 року.
Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 05 жовтня 2012 року замінив у виконавчому проваджені №33223826 боржника - Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.
Постановою державного виконавця від 28 грудня 2018 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2270/14181/11, виданого 11 червня 2012 року Хмельницьким окружним адміністративним судом, закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження».
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 січня 2021 року (справа № 686/8422/20), стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 10 510 грн моральної шкоди, завданої бездіяльністю Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Частиною першою статті 15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За положеннями статті 129-1 Конституції України, обов'язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п'ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19) вказано, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.
Частиною першою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2021 року у справі № 405/500/18 (провадження № 61-14498св20), зазначено, що лише факт тривалого невиконання рішення суду та дії/бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв'язку між невиконанням/несвоєчасним виконанням рішення суду та завданою шкодою.
Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19 дійшов висновку про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідковий зв'язок такої поведінки із завданою шкодою.
При цьому саме лише задоволення скарги щодо неправомірності дій органу Державної виконавчої служби не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв'язку між діями посадових осіб Державної виконавчої служби та завданою шкодою. Причинний зв'язок, як обов'язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди, між протиправною поведінкою та шкодою виражається у тому, що шкода, повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
З урахуванням зазначених норм права та обставин справи, колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту та розміру завданої йому моральної шкоди за невиконання 17 грудня 2021 року судового рішення у справі №2270/14181/11, що є його процесуальним обов'язком. Крім того, позивачем не доведено заявлений ним розмір моральної шкоди, а також відсутній причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та завданою шкодою.
Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про недоведеність ОСОБА_1 складу цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності Держави Україна перед ним за завдані збитки, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та фактично зводяться до обґрунтувань позовної заяви, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови.
Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повне судове рішення складено 26 квітня 2023 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай