25.04.2023 року м. Одеса
справа №522/20977/21
провадження №22-ц/813/4863/23
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Бездрабко В.О..
судді: Кутурланова О.В., Приходько Л.А.,
секретар судового засідання : Виходець А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шепель Віталій Сергійович, на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 08 грудня 2022 року, постановлене під головуванням судді Павлик І.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” про визнання кредитного договору недійсним,
встановив :
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк», у якому просить визнати кредитний договір №б/н від 02 грудня 2005року, укладений між АТ КБ «Приватбанк» та нею недійсним з моменту підписання.
Позов мотивований тим, що 02 грудня 2005року між нею та АТ КБ «Приватбанк» було підписано анкету-заяву та заяву про ознайомлення з Умовами та правилами № б/н.
Згідно із поданою заявою їй був виданий кредит у розмірі 3 000,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Також позивачу була видана кредитна карта «Універсальна».
Зазначила, що підписана нею заява не містила відомостей про розмір відсотків, необхідних для сплати за користування кредитом, а також того, що позивач приєднується до Умов та правил не в повному обсязі. Нею не підписувалися Умови та правила надання банківських послуг. У заяві-анкеті відсутні дані про істотні умови кредитного договору - номер кредитної карти, строк її дії, цільове призначення кредиту. Також зазначила, що не була ознайомлено з Умовами та Правилами надання банківських послуг у «ПриватБанк».
У 2015році позивачу, як надійному клієнту, видано карту «Голд» при оформленні якої нею підписала лише заява на укладення договору. Вказала, що відповідачем в порушення принципу рівності сторін договору не було дотримано форми правочину, не надано їй достовірної інформації про правочин, у тому числі щодо строку повернення кредиту, графіка погашення кредиту, відомостей сукупної вартості кредиту за кожним платіжним періодом, а тому кредитний договір від 02 грудня 2005року слід визнати недійсним в порядку ст.215 ЦК України.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 08 грудня 2022року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановивши, що оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, зокрема щодо суми кредитного ліміту, розміру, порядку нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами, дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного кредитного договору недійсним.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Шепель В.С., вказавши на неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду від 08 грудня 2022року скасувати та прийняти у справі нову постанову про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги є повністю ідентичними доводам, викладеним у позовній заяві.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ КБ «ПриватБанк», пославшись на законність та обґрунтованість рішення Приморського районного суду м.Одеси від 08 грудня 2022року, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його адвокат Шепель В.С. апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити.
ОСОБА_1 пояснила, що у 2005році отримала кредит в АТ КБ «ПриватБанк», шляхом зарахування коштів на видану їй кредитну карту «Універсальна». Вона користувалася кредитними грошима та погашала відсотки. Оскільки з її сторони не було допущено порушень умов кредитного договору, то в 2015році банк видав їй кредитну карту «Голд». Наприкінці 2015року у неї утворилася заборгованість з повернення коштів у розмірі близько 5500,00грн., яку вона погасила до травня 2016року. Однак, 04 січня 2016року банк заблокував її кредитний рахунок. Вказавши, що дії відповідача є протиправними, а підписану нею у 2005році анкету-заяву від 02 грудня 2005 року не можна вважати договором, то просила оскаржуване рішення суду скасувати, вимоги апеляційної скарги задовольнити.
Представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Яковлєва-Ангеловська О.А. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала. Пояснила, що між сторонами з 2005року існують правовідносини, обумовлені укладеним між сторонами кредитним договором. Банк належним чином виконав взяті на себе зобов'язання з надання коштів, кредитний ліміт яких протягом дії договору за рішеннями банку підвищувався та станом на 04 лютого 2016року становив 7431,00грн. Позивач ОСОБА_1 користувалася виданою кредитною картою в межах ліміту кредитних коштів, проводила платежі, вчиняла банківські операції на погашення відсотків за договором. Звернула увагу на те, що кредитні правовідносини між сторонами виникли у 2005році, в той час як позов поданий у 2021році, тобто більш ніж через 16 років після укладення оспорюваного кредитного договору.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції
Встановлено, що 02 грудня 2005року ОСОБА_1 звернулася до відділення АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг. Позивачем 02 грудня 2005року було підписано заяву № б/н, зі змісту якої встановлено, що розмір кредитного ліміту позичальнику визначений у розмірі 3300,00грн.; базова процентна ставка на момент підписання договору дорівнює 03% в місяць із розрахунку 360 днів на рік. Строк дії кредитного ліміту дорівнює строку дії кредитної карти.
У цій заяві ОСОБА_1 власним підписом засвідчила, що ознайомлена та згодна з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою та Тарифами банку. Виразила згоду, що заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою та Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с.90-91).
В Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» № б/н від 14 лютого 2015 року позивач висловила бажання отримати платіжну картку «Універсальна»/ класу Gold (а.с.92).
В ході розгляду справи ОСОБА_1 не заперечувала, що на підставі поданої нею заяви від 02 грудня 2005року, позивач користувалася банківськими послугами наданими АТ КБ «ПриватБанк», у тому числі, користувалася кредитними коштами, здійснювала повернення запозичених грошей та сплату процентів.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції і застосовані норми права
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Встановивши, що позивач подала до банку заяву про отримання кредиту та надала свою згоду на укладення кредитного договору, визначила бажаний початковий розмір кредитного ліміту за платіжною кредитною картою у сумі 3300,00грн. та погодила розмір процентів за користування коштами у розмірі 03% в місяць, ознайомилася з діючими станом на 02 грудня 2005року Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою та Тарифами банку, що підтвердила своїм підписом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» 02 грудня 2005року було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, в зв'язку з чим відсутні підстави для визнання його недійсним.
Доказів на спростування наведених обставин позивачем не надано.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції, яким надана належна правова оцінка, не спростовують.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шепель Віталій Сергійович залишити без задоволення, рішення Приморського районного суду м.Одеси від 08 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 27 квітня 2023року.
Головуючий: В.О. Бездрабко
Судді: О.В. Кутурланова
Л.А. Приходько